В нас від природи

РОЗДІЛ V

Собою – усього), керування собою і прагнення до Бога

Є три ступені готування до вічності: пізнання себе (і разом з

РОЗДІЛ ІV

1. …людина поставлена серед видимих створінь з тим, щоб бути:

І. Розумним створінням.

ІІ. Створінням, яке володарює над іншими створіннями.

ІІІ. Створінням, яке являє собою образ і радість свого творця.

6. … істинні вимоги, які ставляться до людини, полягають у тому, щоб вона 1) знала всі речі, 2) володарювала над речами і над самою собою, 3) щоб вона себе і все зводила до Бога – джерела всіх речей. Якщо ці вимоги ми висловимо трьома добре відомими словами, то будемо мати:

І. Наукову освіту.

ІІ. Доброчесність, або моральність.

ІІІ. Релігійність, або благочестя.

Під науковою освітою треба розуміти пізнання всіх речей, мистецтв і мов; під доброчесністю – не тільки зовнішню вихованість, а й усю внутрішню і зовнішню основу мотивів, а під релігійністю – те внутрішнє богошанування, яким дух людини зв’язується і з’єднується з вищою істотою.

Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене

Природа людська первісно була доброю; до неї ми повинні бути повернені (від зіпсутості).

1. Під природою тут ми розуміємо не зіпсутість, властиву нам після падіння, … але перший і основний наш стан, до якого треба ще покликати нас, як до первопочатку.

2. Під словом „природа” ми розуміємо також загальне Боже провидіння, або безперестанне діяння божественної благості, щоб у всьому завершити все, …для чого воно призначене.

4. …всяка людина народжується здібною до набуття пізнання речей… Ум людський відзначається такою ненаситною сприйнятливістю до пізнання, що являє собою ніби безодню. Наше мізерне тіло обмежовується найтіснішими границями; голос поширюється трохи далі, зір обмежується лише висотою небесного склепіння, а уму не можна поставити твердої межі ні на небі, ні де-небудь за його межами…

5. Філософи назвали людину м і к р о к о с м о м (малий світ); він обіймає собою в стислій формі все, що розстилається на всі сторони по великому світу (м а к р о к о с м у). …ум людини, яка вступає в світ, надзвичайно влучно порівнюється з насіниною, або зерном, в якому хоч і немає в дійсності форми трави або дерева, проте поняття трави або дерева в дійсності в ньому існують: як це ясно, коли насінина, посаджена в землю, внизу пускає маленькі корені, а вище дає паростки, з яких пізніше через природжену силу, розвиваються гілки і сучки; останні вкриваються листям, прикрашаються квітками і плодами. Отже, немає потреби будь-що вносити людині зовні, але необхідно розвивати, виясняти те, що вона має закладеним у собі самій, у зародку, указуючи значення всього існуючого.

6. Розумній душі, яка перебуває в нас, крім того, дані органи, ніби вивідувачі і розвідувачі, з допомогою яких душа досліджує все, що поза нею – це зір, слух, нюх, смак, дотик і тому жодне створіння, де б воно не було, не може від неї сховатися. Тому що у видимому світі немає нічого, чого не можна було б або бачити, або чути, або нюхати, або вкушати, або до чого не можна було дотикатися і, таким чином, визначати по суті і якості, то зовсім виходить, що в світі немає нічого, чого б не могла обійняти обдарована чуттям і розумом людина.

7. Природжені також людині прагнення до знання і не тільки здатність переносити труди, а і прагнення до них...

Дата добавления: 2015-05-24