Розподіл водних ресурсів

Водні ресурси

Земельні ресурси

Земельні та водні ресурси Землі?

Земельні ресурси - землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях національної економіки. Також визначаються як вид відновлювальних природних ресурсів, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях національної економіки. А крім того - як вид відновлювальних природних ресурсів, що характеризуються територією, якістю грунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси - основа розміщення господарських об'єктів, головний засіб виробництва у сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується й відіграє роль родючість грунтів. Якість земельних ресурсів, насамперед залежить від вмісту гумусу в грунті. Загальна площа суходолу - 149 млн. кв. км. Земельний фонд (без Антарктиди) становить 133,9 млн. кв. км (13,4 млрд. га), або 26,3% загальної площі земної кулі, у тому числі:

· орні землі (рілля, сади, плантації) - 1.45 млрд. га (11%);

· луки й пасовища - 3,2 млрд. га (24%);

· ліси й чагарники - 4,1 млрд. га (31%);

· малопродуктивні землі (болота, пустелі, льодовики) - 4 млрд. га (3%);

· антропогенні забудови (міста, заводи, транспорт) - 0,4 млрд. га (3%).

Одним із найважливіших показників у земельному фонді території є частка орних земель. На Євразію припадає 59% світової ріллі, на Північну та Центральну Америку - 15%, на Африку - 15%, на Південну Америку - 8%, на Австралію - 3%. 80% світової ріллі знаходиться у посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ - у країнах Африки (24%) та Азії (18%).

Вкрай негативний вплив на земельні ресурси справляє ерозія. Грунти втрачають свою родючість як через природні процеси, так через нераціональну господарську діяльність людини. Щорічне скорочення сільськогосподарських угідь становить більш як 9 млн. га.

Водні ресурси - складова частина невичерпних природних ресурсів. Це - прісні води суходолу: поверхневі (річки, озера, льодовики, штучні водойми, болота) та підземні. Вода - одна з найпоширеніших речовин у природі. На Світовий океан припадає 361 млн. кв. км, або 71% загальної площі земної кулі; на всі внутрішні водойми суходолу - до 3%. Близько 10% суходолу вкрито льодовиками.

Загальний об'єм гідросфери Землі - 1,4 млрд. куб. км, причому 96% припадає на води Світового океану. Об'єм підземних вод становить понад 23 млн. куб. км, у льодовиках міститься 24 млн., в озерах - 176 тис., у болотах - 12 тис., у річках - більш як 2 тис. куб. км. Але прісної води - тільки 2,5% від усієї маси води (47 тис. куб. км), до того ж понад 2/3 її законсервовано в льодовиках і сніжниках.

Види водних ресурсів	до гідросфери, %	до прісних вод, %	у млн. куб. км
Льодовики	1,74	68,7
Підземні води	0,761	30,1	10,5
Озера	0,013	0,26	0,031
Волога атмосфери	0,001	0,04	0,0123
Болота	0,0008	0,03	0,0114
Річки	0,0002	0,006	0,00212
Біологічна вода	0,0001	0,003	0,00112

Потреби у кислій воді постійно зростають; її щорічне споживання становить більш як 4000 куб. км. Нерівномірне розміщення водних ресурсів пояснюється кліматичними та рельєфними особливостями території. Третина суходолу вже зараз відчуває нестачу води. Великі річки та озера часто знаходяться на малообжитих територіях, як наприклад Амазонка, річки Росії та Канади, що впадають у Північний Льодовитий океан.

Проблема нестачі води в густозаселених регіонах земної кулі пов'язана також із значним забрудненням вод річок і озер унаслідок господарської діяльності. Брудна вода стає непридатною для побутових, господарських, рекреаційних потреб. Процес забруднення вод особливо інтенсивно розвивається в останні 20-30 років. До цього проблеми, пов'язані з забрудненням вод, мали локальний характер. Нині проблема водозабезпечення стала однією з найбільших проблем людства.

Основними споживачами прісної води є сільське господарство (63%), промисловість (27%), комунальне господарство (7%) і транспорт. Для раціонального використання водних ресурсів у світі збудовано понад 16000 водосховищ, потужні іригаційні системи. Поки що слабо використовується енергетичний потенціал річок (на 15-20%).

112 Вплив людини на тварин і причини іх вимирання.

Людина, оволодівши вогнем і зброєю, ще в ранні періоди своєї історії почала винищувати тварин, а в наш час, озброївшись сучасною технікою, стрімко знищує майже всю біоту. Звичайно, на Землі і до появи людини відбувалася постійна зміна її жителів. Однак зараз темпи зникнення видів різко зросли, а до кола зникаючих залучаються нові види, які до цього були цілком життєздатні. Порушення середовища проживання внаслідок вирубки лісів, розорення степів і перелогових земель, осушення боліт, зарегулювання стоку, створення водосховищ та інших антропогенних впливів докорінно змінює умови роз­множення диких тварин, шляхи їх міграції, що вельми негативно відбивається на їх чисельності і виживанні. Наприклад, у 1960— 1970-х pp. ціною великих зусиль була відновлена калмицька популяція сайгака. Її чисельність перевищила 700 тис. голів. У наш час сайгаків у калмицьких степах стало значно менше, а їхній репродуктивний потенціал втрачено. Прокладка газопроводу в районі Норільська без урахування шляхів міграції оленів у тундрі призвела до того, що тварини стали збиватися перед трубою у величезні стада, і ніщо не могло примусити їх відмовитися від вікового шляху. У результаті загинули тисячі тварин.

Надмірне полювання служить головною причиною скорочення чисельності великих ссавців (слонів, носорогів тощо) в країнах Африки і Азії. Висока вартість слонячої кістки на світовому ринку призводить до щорічної загибелі бл. 60 тис. слонів. Однак і дрібні тварини знищуються в небачених масштабах. Річний обсяг міжнародної торгівлі дикими птахами перевищує 7 млн. екземплярів, велика частина яких гине або в дорозі, або незабаром після прибуття на нове місце проживання. Запаси осетрових у Каспійському і Азовському морях підірвані настільки, що, мабуть, доведеться вводити заборону на їх промисловий лов. Основною причиною цього є браконьєрство, яке повсюдно прийняло масштаби, які дорівнюють промисловому обсягу. З 1994 р. заборонений промисел у р. Дон азово-кубанського оселедця в зв'язку з низькою чисельністю популяції. Ще однією причиною скорочення чисельності і зникнення видів тварин є інтродукція (акліматизація) чужих видів. У літературі описані численні випадки вимирання аборигенних (корінних) видів через вплив на них завезених видів тварин або рослин.

Інші причини зниження чисельності і зникнення тварин:

• пряме їх знищення з метою захисту сільськогосподарської продукції і промислових об'єктів (загибель хижих птахів, ховрахів, ластоногих, койотів);

• випадкове знищення (на автомобільних дорогах, у ході військових дій, при кошенні трав, на лініях електропередач, при зарегулюванні водного стоку);

• забруднення середовища (пестицидами, нафтою і нафтопродуктами, атмосферними забруднювачами, свинцем та іншими токсикантами).

Дата добавления: 2015-05-24