Писанка

(Великодня казка)

Одного разу по двору ходила курка, та як закудкудакала: «Кудкудак! Кудкудак! Знесла яйце, як кулак!» Та гарне ж: схоже на білий світ. Бо в світі сонце, а в яйці — золотий жов­ток.

- Під хатою на стільчику грілась про­ти сонця бабуня Марія. Побачила яйце, та й каже: «Яке гарне яйце! Кругле, біленьке! Візьму його на писанку». І поклала його в ре­шето до таких же яєць, тоді розтопила віск
і кличе внука:

- Ходи-но, Івасику писанки писати! Взяла бабуня писачок і почала писати.

- Бабуню, чуєш, бабуню! — запитав Івасик. — Що це за квіточка у тебе намалювалася?

- То, Івасику, не квіточка. То знак сонечка золотого,

- Бабуню! А що це за цяточки-крапочки?

- Не цяточки, Івасику. То чарівні знаки дощу.

Розписала бабуня писанку, у фарбі по­фарбувала, і стала писанка барвиста, різноко­льорова.

Настав Великдень, і покликала бабуня онучат — Петрика, Івасика, Оксанку, Василинку. «Нате, онучата, по писанці. Гайда викочуватись!»

Котять діти писанки; на них вербички, хрестики, колоски, клинчики-вітрячки, по­ясочки так і мерехтять!

А в небі сонечко сміється, світлом розливається.

- Чи будеш ти, сонечко, весь рік щедро світити? — питає в нього яице - писанка.

- Буду, буду, бо на тобі мій таємний знак.

- Ти котишся — мене до землі приворожуєш!

- А ти, дощику, будеш землю поливати, зілля напувати?

- Буду, буду, бо на тобі і мій знак магічний. Ти по землі котишся — мої струни - срібнодзвони до неї прив'язуєш!..

По двору курка никала. Побачила писанку, залюбувалась нею.

- Що воно за яйце-райце, барвисте, зірчасте? Мабуть самого сонця дитя. Я б зроду такого не знесла.

А писанка котиться по землі: тож буде сонце, будуть дощі й роси, буде в світі щастя! Хто його шукатиме — неодмінно знайде.

Ось і казочці кінець,

А хто слухав — молодець!

- Тепер послухаємо Маріанну. Вона розповість нам про те, що вона малюватиме на писанці.

Спекла мама на Великдень

Біленькі паски,

А я куплю фарб і спишу

Гарні писанки.

Розмалюю на писанках

Квіти, ялички

І роздам їх на Великдень

Поміж діточки.

А братові маленькому

Дам писанки дві,

Щоб качав їх по зеленій

Шовковій траві.

Вихователь. Діти, я ще хочу вам нагадати про те, що писанка має обрядову функцію: з нею зустрічають весну, готуються до Великодня. Пофарбоване, розписане яйце — є свята. На паску їх носять у церкву, святять і свячене яйце вживають першим. Свячене яйце ділять на стільки частин, скіль­ки людей у сім'ї. Писанками та крашанками обмінюються, дають рідним, сусідам, беруть з собою, коли йдуть у гості. Прийшовши в гості, вітаються: «Христос воскрес!», «З Ве­ликоднем!», «Зі святом, будьте здорові!» Да­рують на свято великодні листівки. А тепер настав час і нам писати писанки.

Діти сідають за столи і пишуть писанки. Роботу супроводжують піснею «Розмалюю писанку». Наприкінці роботи вихователь хвалить дітей за гарні писанки. Дівчинка Іринка читає вірш.

В цих писанках вкраїнська

Душевна глибина,

Жива блакить барвінка

И хода весни красна.

- Діти, про Великдень складено багато легенд. Послухайте одну з них.

Під землею живе страшний диявол, прикутий ланцюгами до скелі. Щороку навесні він посилає своїх слуг, щоб вони подивилися, як живуть люди, у злагоді, мирі, чи діти поважають своїх батьків, чи пишуть люди писанки. Якщо люди не миряться, то він радіє, а якщо йому говорять, що люди живуть мирно, поважають одне одного і пишуть писанки,— він сердиться, і залізні пута міцно стискають диявола. Доля світу залежить від того, скільки писанок щороку пишеться. Доки писатимуть писанки, світ буде існувати. То ж пам'ятаймо завжди звичаї, пов'язані з писанками.

Любі діти! Милі гості! Зі святом вас! Із Великоднем!

Зичу всім вам здоров'я, щастя і долі,

На столі щоб всього було доволі.

Хай для вас буде сонячна путь!

Хай вам віку зозулі кують!

6. Тема: Чудові іграшки

Програмовий зміст: показати дітям красу народної глиняної іграшки з Опішні; учити прикрашати форму іграшки візерунком із крапок, ліній, мазків, варіюючи їх за кольором; викликати почут­тя естетичної насолоди від декоративного малювання; виховувати інтерес до народної іграшки.

Обладнання: глиняні іграшки з Опішні, гуаш червоного, корич­невого, зеленого, жовтого кольорів, пензлі, тоновані форми іграшок для розписування.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь запрошує дітей до куточку самостійної художньої діяльнос­ті. На столі знаходяться глиняні іграшки.

— Діти, зверніть увагу на те, що ви бачите перед собою. Чим ці
іграшки відрізняються від звичайних іграшок?

— Як ще можна назвати прикрашену розписом іграшку?
Вихователь разом із дітьми розглядає та розповідає про іграшки.

— Ось гарний, глиняний, розмальований півник-свистунець.
У нього довга шийка. На шийці шовкова борідка, ніби маків цвіт.
У глиняного півника хвіст розписаний веселими фарбами.

Дитина

Шия довга, хвіст зелений,

Борода — як маків цвіт,

Півник є такий у мене,

Він малятам шле привіт.

— Це глиняний коник-свиступоць. У коника вигнута шия, гар­
на грива. Кумедний хвостик-свищик. Хто пригадає віршик про ко­ника?

Я люблю конячку сиву,

Причешу їй гарно гриву,

Гребінцем пригладжу хвостик

І поїду верхи в гості.

—Це пташка. Вона глиняна. Кругленька голівка з веселими очи­ма, з маленьким дзьобиком. Чому про хвостик можна сказати, що він кумедний, веселий? (Іграшки мають хвостик-свищик.)

—Ці іграшки надійшли до нас із чудового міста Опішні, що зна­ходиться на Полтавщині. З'явились іграшки у руках чудових май­стрів, які розуміють мову рослин, тварин і кольорів. Опішнянський майстер обережно бере шматочок глини у долоні та дарує йому свою любов і фантазію. Від цього шматочок перетворюється на дивну фі­гурку тварини: коника, півника, поросятка... Коли майстер торка­ється іграшки пензликом, то вона починає співати квітами, листям, колоссям, ягодами.

У кольоровій палітрі опішнянських майстрів переважають коричнево-червоні, вохристі кольори, зелений, сірий, блакитно-синій, що надають виробам більшої декоративності.

Вихователь із дітьми розглядають рослинний орнамент, палітру роз­пису на іграшках. Вихователь запитує, які діти бачать кольори. Він про­понує дітям обрати для розпису форму за бажанням (коник, півник, пташ­ка, свинка, баранчик.

— Діти, розгляньте свою форму, обстежте її, покладіть долонь­ку на її середину — тулуб. Саме тут можна намалювати основний ві­зерунок. Згадаймо знайомі технічні елементи декоративного розпи­су. Це — лінія, крапка, мазок.

Вихователь показує дітям, як із цих елементів можна скласти «кри­вульку з накапуванням» (хвиляста лінія, що в'ється між крапками), «гіл­ку» (пряма лінія, мазки).

Після демонстрації елементів вихователь пропонує дітям прикрасити свою іграшку візерунком, уявляючи себе майстром.

Наприкінці заняття вихователь викладає прикрашені форми іграшок на виставку. Діти милуються красою декоративного розпису.

ДОДАТОК 2

Форми роботи з батьками

1. Батьківські збори (загальні та гру­пові).

2. Консультації для батьків. Орієнтов­ні теми: «Виховання в сім'ї», «Сімейні традиції та свята», «Шануй інших, і те­бе шануватимуть», «Ознайомлення ді­тей з рідним краєм», «Наші відомі зем­ляки», «Українознавство в дитячому закладі».

3. Організація лекцій. Орієнтовні теми: «Добро­зичливі стосунки в сім'ї», «Вплив навко­лишнього середовища на розвиток ди­тини», «Приклад батьків», «Діти, яких не розуміють дорослі».

4. Залучення батьків до виготовлення дерева роду, оформлення фотоаль­бомів про життя дітей.

5. Круглий стіл «Моя мала Батьківщи­на» (обмін досвідом сімейного та суспільного виховання з українознавства).

6. Проведення родинних свят, КВК (із залученням батьків).

7. Відкриті тематичні заняття для батьків.

8. Виготовлення інформаційного ма­теріалу для батьківських куточків. Орієнтовні теми: «Сімейні професії», «Історія рідного краю», «На засадах ду­ховної культури», «Виховання любові до рідного краю».

9. Постійне оновлення стенду «Батьківська газета» (оформляють вихователі і батьки).

10. Залучення батьків до оформлен­ня виставок дитячих малюнків. Орієнтовні теми: «Мій рідний Іванків», «Подорож до Києва», «Моя сім'я», «Чорнобиль дихає нам у спину...».

11. Залучення батьків до оформлен­ня виставки власних виробів.

Дата добавления: 2015-05-24