Характеристика економічних факторів

G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Підсумок: А + В (відповідає концепції базисного балансу США)

Підсумок: А + В + С + D (відповідає концепції ліквідності в США)

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СПЗ.

Підсумок: А + В + С + D + E + F + G (відповідає концепції офіційних розрахунків у США).

Прийнята МВФ система класифікації статей платіжного балансу використовується країнами-членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняється як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас надають можливість кожній країні вносити свої, властиві їй, корективи. Як правило, такі особливості пов’язані з методами виміру сальдо платіжного балансу та його покриття.

Фактори, що впливають на стан платіжного балансу.
- Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.
- Циклічні коливання економіки.
- Зростання закордонних державних витрат, пов’язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами.
- Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
- Зміни в міжнародній торгівлі.
- Вплив валютно-фінансових факторів.
- Негативний вплив інфляції.
- Торгівельно-політична дискримінація певних країн.

- Надзвичайні обставини – неврожай, стихійні лиха, катастрофи.

Економічні фактори, що впливають на платіжний баланс держави

Економічні фактори	Спосіб впливу
Темп інфляції	В результаті надмірного підвищення цін товари та послуги, що виробляються в середині в країні, стають надмірно дорогими для покупців – нерезидентів. В силу цього підвищення скорочується рівень експорту. Одночасно із-за підвищення внутрішнього рівня цін імпортні товари стають все більш принадливими для покупців порівняно з товарами, що виробляються в країні. Це сприяє збільшенню обсягу імпортних операцій.
Реальний ріст ВВП	Високі темпи росту ВВП ведуть до збільшення обсягів імпорту товарів та послуг. Ця тенденція пояснюється тим, що високі темпи росту ВВП означають, що підвищується рівень прибутків в середині країни, частина яких може бути використана на імпорт. Низькі темпи росту ВВП, навпаки, приведуть до зниження рівня імпорту товарів та послуг.
Процентні ставки	Рівні процентних ставок впливають на потоки валютних коштів, що вливаються в і використовуються для продажі на грошовий ринку і ринку капіталів. Якщо в країні підвищуються процентні ставки, то можна чекати збільшення притоку коштів. І навпаки, якщо процентні ставки знижуються, то можна чекати відтоку коштів, тому що фінансові центри інших країн стають більш принадливими для інвесторів.
Валютний курс “спот”	Валютний курс “спот” впливає на: · Відносну вартість імпортних товарів порівняно з вартістю товарів, що вироблені в середині в країні. · На відносну вартість експортованих товарів в країнах – імпортерах порівняно з товарами інших країн. Посилення іноземної валюти щодо національної валюти певної країни перешкоджає проведенню в цій країні імпортних операцій та сприяє проведенню експортних операцій. І навпаки, послаблення іноземної валюти створює сприятливі умови для імпорту та перешкоджає експорту.

6. Фінансова діяльність України як складова міжнародної фінансової діяльності.

Однією з основних складових фінансової стратегії України є поглиблення її інтеграції в міжнародний фінансовий простір. Необхідність цього визначається:

- по-перше, об’єктивними потребами в фінансових ресурсах. Внутрішні фінансові ресурси обмежені. Без виходу на міжнародні фінансові ринки, без залучення прямих іноземних інвестицій (а це можливо лише за умови підтримки ринкових реформ в Україні міжнародними фінансовими організаціями) забезпечити стабільну динаміку економічного зростання надзвичайно складно.

- по-друге, об’єктивними закономірностями розвитку сучасної економіки. В умовах її глобалізації подальший розвиток фінансової системи України можливий тільки на основі інтеграційних процесів. Сучасний світ характеризується широким використанням зарубіжних інвестицій та зовнішніх боргових запозичень поряд з внутрішніми джерелами фінансування. Фактично не залишилось країн, які б спирались виключно на власні фінансові можливості. Фінансова відкритість своїм обов’язковим аспектом повинна мати здатність країни брати участь в міжнародних кредитно-фінансових відносинах без негативних наслідків для макроекономічної стабільності держави.

Інтеграція України в міжнародний фінансовий простір безпосередньо пов’язана з реструктуризацією її національної фінансової системи у цілому і державних фінансів, зокрема. Адже, з одного боку, інтеграційні процеси можливі за умови, якщо фінансові системи окремих країн побудовані на однакових засадах і функціонують на єдиних принципах. Без проведеної в Україні фінансової реструктуризації процес її інтеграції у світовий фінансовий простір є неможливий. З іншого боку, одним із найважливіших завдань фінансової реструктуризації є вибір швидкості поступового інтегрування у світову фінансову систему.

Проблема інтеграції України у світовий фінансовий простір є багатоплановою і передбачає вирішення кількох завдань. По-перше, це трансформація національної фінансової системи, всі складові якої мають реально функціонувати на ринкових засадах. Фінанси підприємств, податкова та бюджетна системи, банки та небанківські фінансові інституції мають бути у цілому уніфікованими з міжнародними вимогами. Національні особливості країн при цьому не повинні суперечити функціонуванню міжнародної фінансової системи і не стримувати інтеграційних процесів. Одним із ключових завдань у цьому напрямі є оптимізація податкової системи як за складом податків та співвідношенням між їх окремими групами і видами, так і за механізмами оподаткування.

По-друге, це гармонізація українського фінансового законодавства з міжнародними критеріями і вимогами. У цьому плані дуже важливою є підготовка України до вступу в ЄС. Так, у «Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки» в частині практичних дій у сфері європейської інтеграції передбачається приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах.

По-третє, важливим напрямом інтеграційних процесів є вихід на світові фінансові ринки, який має забезпечити вільний рух капіталів. Тут важливі як інституційне забезпечення (розвинені банківська система, інституції фондового ринку, страхові компанії, з якими могли б і мали б бажання співпрацювати іноземні партнери), так і відповідний інвестиційний клімат у країні. Вагомим кроком у цьому напрямі було спільне підприємництво, яке дало можливість накопичити необхідний досвід.

По-четверте, процес інтеграції у світовий фінансовий простір передбачає забезпечення міжнародних грошових потоків через систему міжнародних розрахунків.

По-п’яте, вкрай необхідним є організаційне забезпечення, яке полягає у відповідній взаємодії з міжнародними фінансовими інституціями, що є головними ідеологами функціонування міжнародної фінансової системи. Членство в цих інституціях і співпраця з ними – це важливий чинник визнання тієї чи іншої країни міжнародною фінансовою спільнотою.

Отже, інтеграція України в міжнародний фінансовий простір передбачає вирішення як внутрішніх завдань трансформації її фінансової системи, так і завдань налагодження механізмів міжнародного фінансового співробітництва. За роки незалежності у сфері інтеграції України в міжнародну фінансову систему багато зроблено. З 1992 р. Україна стала членом головних міжнародних фінансових організацій – Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР), а також Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). На сьогодні Україна цілком інтегрувалася в міжнародну платіжну систему, забезпечуючи надійне і своєчасне проходження платежів. Крім того, створено дієву систему валютного регулювання з використанням ринкових механізмів курсоутворення; встановлено внутрішню конвертованість національної грошової одиниці; з багатьма країнами укладені договори про усунення подвійного оподаткування. Все це дає можливість стверджувати, що загалом процес входження України в міжнародну фінансову систему переходить до стадії відпрацьовування механізмів співробітництва.

Ключовим напрямом інтеграції України в міжнародну фінансову систему є розвиток її відносин із головними міжнародними фінансовими інституціями — МВФ і Світовим банком. Вони відіграють дедалі зростаючу роль у світі, сприяючи економічному розвитку окремих країн, забезпечуючи надходження в національні економіки значної частки кредитних та інвестиційних ресурсів. Особливо важливою є їхня діяльність для країн із перехідною економікою, що поступово стають повноправними членами світового співтовариства і готові використовувати як управлінський досвід цих організацій, так і додаткові фінансові можливості. Саме від результатів співробітництва України з цими організаціями залежить характер і ефективність її інтеграції в міжнародну фінансову систему.

Характер взаємовідносин України, як і будь-якої іншої країни, з міжнародними фінансовими організаціями залежить від двох принципово важливих моментів. По-перше, існує дилема фінансової залежності від їхніх кредитів у середньо-, а тим більше довгостроковій перспективі розвитку. Вона полягає в двох протилежних, але однаково можливих наслідках: зовнішні запозичення можуть стати як чинником економічного зростання, так і перетворитися в загрозу національної економічної безпеки. По-друге, стратегія міжнародних фінансових організацій визначається багатьма чинниками політичного, економічного і гуманітарного характеру, що не завжди збігаються з національними інтересами конкретної країни. Тому в основі взаємовідносин із ними має бути узгодженість цілей і завдань, пріоритетів і напрямів розвитку.

Розробляючи механізми взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями, слід враховувати, що вони, кредитуючи країни-реципієнти, на відміну від приватних інвесторів не ставлять перед собою мети одержання найбільшого прибутку. Головне їхнє завдання – одержання від використання кредитів позитивного для економіки даної країни результату на основі виробництва конкурентоспроможних на внутрішньому і світових ринках товарів і послуг. Кредити виділяються під конкретні програми перебудови економіки, стимулюючи розроблення чітких і конкретних програм економічних перетворень.

Розроблено напрями і форми взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями.

Взаємовідносини з МВФ розвивалися на основі використання таких механізмів кредитування, як системна трансформаційна позика (STF), кредити стенд бай (Stand-by) і система розширеного фінансування (EFF). За період з 1994 по 1998 роки Україна реалізувала чотири кредитні угоди з МВФ, фактично отримавши: за позикою STF (1994 р.) - близько 720 млн. доларів США за річною ставкою 5,75% на строк 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 4,5 роки); за позиками Stand-by: у 1995 році - близько 780 млн. доларів США, у 1996 році - близько 860 млн. доларів США, у 1997-1998 роках - близько 247 млн. доларів США. Позики Stand-by надавалися за річною ставкою 6,29% на строк 5 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 3,25 роки. Практика реалізації Україною програм Фонду системних трансформацій та Stand-by надали змогу Уряду України розпочати обговорення можливості започаткування нової середньострокової програми, спрямованої на забезпечення економічного зростання реального сектору економіки. В вересні 1998 року Радою Директорів МВФ було затверджено програму "Механізм розширеного фінансування" для України загальним обсягом близько 2 млрд. 266 млн. доларів США. Загальна сума, отриманих від МВФ траншів за програмою EFF складає близько 990 млн. доларів США, із них: у 1998 році отримано близько 342 млн. доларів США у 1999 році отримано близько 648 млн. доларів США. На 2000 рік було заплановано отримати від МВФ 936 млн. доларів США, але ці кошти не надійшли від МВФ в зв"язку з затримкою виконання Україною ряду умов Програми. Урядом України було здійснено рішучі кроки для виконання умов Програми та прискорення запровадження реформ в Україні. Виконання попередніх заходів стало вирішальним та надало можливість прийняття Радою Директорів МВФ 19 грудня 2000 року позитивного рішення щодо відновлення фінансування для України та продовження дії Програми в рамках кредиту "Механізм розширеного фінансування".

В 2008 році Міжнародний валютний фонд виділив Україні кредит на суму понад 16 мільярдів доларів на подолання наслідків економічної кризи. Перший транш по даному кредиту у розмірі 4,5 мільярда доларів надійшов у листопаді. На сьогодні розмір квоти України в МВФ складає 1372 млн. СДР.

Основою співробітництва України зі Світовим банком є його стратегія допомоги нашій державі, в якій визначено основні напрями, зокрема, розвиток приватного сектора та муніципальної інфраструктури, розвиток енергетичної галузі, заходи по енергозбереженню та інші.

На поточний момент портфель проектів зі Світовим банком спрямовано на підтримку ключових напрямів економічних реформ, а саме: розвиток підприємництва та приватного сектора, структурну перебудову базових галузей економіки, реформування фінансового та банківського секторів, програми соціального захисту, охорону навколишнього середовища. Крім цього, кошти Світового банку направляються на фінансування інвестиційних проектів в електро- та теплоенергетиці, житловому та комунальному господарстві, соціальному секторі.

Програмна системна позика (ПСП) становить основу фінансової допомоги Світового банку для підтримання конкретних досягнень у реалізації програми структурних реформ уряду України у різних секторах і спрямована на вдосконалення структурної та інституційної бази, а передусім - на завершення і прискорення процесу формування інституційної законодавчої бази та на удосконалення управління в державному і приватному секторах.

Проект ПСП - приклад комплексного підходу до рішення проблем вітчизняної економіки і суспільства і передбачає здійснення заходів щодо 5 ключових напрямків: посилення фінансової дисципліни; поліпшення підприємницького середовища шляхом удосконалення державної регуляторної політики; удосконалювання правової бази прав власності; підвищення ефективності державного сектора і забезпечення його підзвітності; зм'якшення соціальних і екологічних ризиків перехідного етапу економіки.

Проект складається з трьох гнучких системних кредитних операцій по 250 млн. дол. США на загальну суму 750 млн. дол. США.

На сьогодні в Україні здійснюється підготовка 8 проектів, які підтримуються коштами Світового банку. Загальна сума позик Банку в рамках проектів, які знаходяться на стадії підготовки становить 714,8 млн. дол. США.

Крім того, на стадії ініціювання знаходиться 4 проекти, які підтримуються коштами ЄБРР (сума позик складає 4,5 млн. дол. США та 41,79 млн. євро) і на стадії підготовки – 7 проектів на загальну суму 345,5 млн. дол. США та 234,6 млн. євро, в тому числі сума позик – 182 млн. дол. США та 161,4 млн. євро.

На цей час в Україні здійснюється реалізація 11 проектів, які підтримуються коштами Міжнародного банку реконструкції та розвитку на загальну суму 1804,89 млн. дол. США, у тому числі сума позик за якими складає 923,02 млн. дол. США. Крім того, реалізується один гарантійний проект на суму 100 млн. дол. США та два грантові проекти на суму 30,1 млн. дол. США.

За рахунок коштів ЄБРР впроваджуються 7 проектів на загальну суму 285,826 млн. дол. США та 254,728 млн. євро, у тому числі сума позик за якими складає 213,536 млн. дол. США та 178,102 млн. євро.

Завдання для практичних занять та самостійної роботи студента

1. Ямайська валютна конференція: здобутки для міжнародних фінансових відносин.

2. Види та особливості використання міжнародних платіжних засобів у ХХІ сторіччі.

3. Причини виникнення та наслідки фінансово-валютної кризи США 70-х років ХХ ст.

4. Економічні передумови утворення Європейського Союзу.

5. Роль міжнародних інвестиційних інструментів на світовому фінансовому ринку.

6. Організаційні механізми здійснення біржової діяльності на міжнародному валютному ринку.

7. Економіко-правові засади функціонування транснаціональних банків.

8. Проблеми та перспективи співробітництва України з Міжнародним валютним фондом.

9. Роль регіональних банків та валютно-кредитних організацій Європейського Союзу на світовому фінансовому ринку.

І. Дайте відповіді на запропоновані запитання:

1. Дайте визначення категорії «міжнародні фінанси».

2. Назвіть основних суб’єктів міжнародної фінансової діяльності.

3. Які інструменти світової фінансово-валютної системи використовувалися в Стародавній Греції?

4. Назвіть та охарактеризуйте основні види світових фінансово-валютних систем.

5. Визначте основні структурні сегменти світового фінансового ринку.

6. Охарактеризуйте механізм проведення операцій на валютних ринках світових фінансових центрів.

7. Визначте різницю між форвардними та ф’ючерсними валютними операціями.

8. Назвіть основні сфери здійснення міжнародних фінансових інвестицій.

9. Які кредитні механізми використовує міжнародний валютний фонд?

10. Охарактеризуйте сучасний стан співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями.