Отримання спиртів

Естерифікація

Хімічні властивості спиртів

1. Горіння:

C2H5OH + 3O2 2CO2 +3H2O + Q

2Na + 2H-O-H 2NaOH + H2

2Na + 2R-O-H 2RONa + H2

Через вплив радикалу кислотні властивості спиртів убувають в ряду

метанол первинні спирти вторинні спирти третинні спирти

2. Дегідратація -від одної молекули спирту відщеплюється одна молекула води і етиловий спирт перетворюється в етилен:

- утворюється не етилен, а діетиловий ефір:

Аміловий спирт C₅H₁₁OH — одноатомний насичений спирт.

4. Окислення (м’яке, до альдегідів): CH3CH2OH + CUO CH3-CHO + Cu + H2O (Це якісна реакція на спирти: колір осаду змінюється з чорного на рожевий, відчувається своєрідний “фруктовий″ запах альдегіду).

1. Лужний гідроліз галогеналканов (лабораторний спосіб):

C2H5Cl + NAOH C2H5OH + NaCl.

2. Гидратация алкенов:

C2H4 + H2O C2H5OH.

3. Бродіння глюкози:

C6H12O6 2C2H5OH + 2CO2.

4. Синтез метанолу:

CO + 2H2 CH3OH

Багатоатомні спирти. Прикладами багатоатомних спиртів є двоатомний спирт етандіол (етіленгліколь) HO-CH2-CH2-OH і трьохатомний спирт пропантріол-1,2,3 (гліцерин) HO-CH2-CH(OH)-CH2-OH.

Це безбарвні сироподібні рідини, солодкі на смак, добре розчинні у воді.

Хімічні властивості багатоатомних спиртів здебільшого схожі з хімічними властивостями одноатомних спиртів.

Якщо до складу молекули спирту входить одна гідроксильна група, то такий спирт називають одноатомним, коли дві — двоатомним і т. д. Спирти, молекули яких містять дві і більше гідроксильних груп, називають багатоатомними. Якщо спирт походить від насиченого вуглеводню, то його називають насиченим, а коли від ненасиченого, то ненасиченим.

Міжнародні їх назви утворюються з назв відповідних вуглеводів з додаванням закінчення -ол. Наприклад, CH₃—OH — метиловий спирт, або метанол; C₂H₅—OH — етиловий спирт, або етанол і т. д.

Нижчі спирти (з малою кількістю атомів Карбону в молекулі) при звичайній температурі є леткими рідинами, а вищі, починаючи з C₁₅H₃₁—OH, — тверді речовини. Нижчі спирти з водою зміщуються у всіх співвідношеннях. З підвищенням молекулярної маси розчинність спиртів зменшується. Усі спирти легші від води. В міру збільшення молекулярної маси температура кипіння спиртів підвищується.

3. Методичні принципи вивчення органічних речовин. Послідовність розташування розділів і тем. Зміст уроків, методи і засоби навчання (на прикладі окремого розділу).

В даний час відомо понад п'ять мільйонів органічних речовин, тоді як неорганічних - лише близько 700 тисяч. Щороку отримують приблизно 200 тисяч нових органічних сполук. У системі фармацевтичної освіти велике значення надається вивченню органічної хімії, оскільки близько 90% лікарських препаратів складають органічні сполуки.

Для вивчення такої величезної кількості органічних речовин необхідні їх систематизація і класифікація. Найважливішими класифікаційними ознаками органічних сполук є будова вуглецевого ланцюга і природа функціональної групи.

Тема даного заняття є базовою в курсі органічної хімії. В темі даного заняття вивчаються основні типи функціональних груп в органічній хімії, а також принципи утворення назв органічних сполук. Матеріал даного заняття використовуватиметься впродовж всього курсу, постійно додаючись і уточнюючись при вивченні окремих класів органічних сполук.

Цілі навчання. Загальна ціль: Вміти утворювати назви органічних сполук для використання при вивченні властивостей органічних речовин.

1. Інтерпретувати різні види номенклатур органічних сполук.
2. Визначати та називати функціональні групи в органічних сполуках.
3. Встановлювати належність органічних речовин до окремих класів.
4. Складати назви органічних сполук по замісниковій номенклатурі (ІЮПАК).
5. Складати структурні формули органічних сполук за хімічною назвою.

Основні теоретичні питання:

1.Предмет органічної хімії, її значення і зв'язок з фармацією.

2. Шляхи становлення органічної хімії. Розвиток теоретичних уявлень про будову органічних сполук.

3. Основні способи зображення органічних молекул.

4. Класифікація органічних сполук по будові вуглецевого ланцюга і за природою функціональної групи.

5. Основні функціональні групи і відповідні класи органічних сполук.

6. Номенклатурні системи: тривіальна, раціональна і міжнародна (ІЮПАК).

7. Основні принципи побудови назв органічних сполук по номенклатурі ІЮПАК (замісна і радикало-функціональна номенклатура).

Дата добавления: 2015-05-24