Проблеми становлення сакральної географії в Україні

Релігійна сфера суспільства виконувала і виконує насамперед засадничі

духовно-культурні функції. Але враховуючи те, що вона включає не лише

систему вірувань, а й релігійні інституції, об’єднання віруючих, її

функції і вплив в цілому ширші, охоплюють різні аспекти життєдіяльності

суспільства, формуючи загальносуспільні стереотипи поведінки, традиції,

цінності.

Кількісні та якісні зміни у релігійній ситуації, релігійному житті

населення і діяльності служителів культу вимагають осмислення багатьма

науками, у першу чергу гуманітарними, а в тому числі і

соціально-економічною географією, в системі якої і виділяється географія

релігії або сакральна географія (від латинського слова sacra – святий).

Релігія – це елемент духовного життя, але вона є водночас сферою

ідеологічної діяльності. Вона включає в себе відправлення різних культів

(молитви, обряди, свята), що відбуваються на базі різних об’єктів

(церкви, монастирі, релігійні громади, мечеті тощо), які, пройшовши

певні етапи становлення і розвитку, є локалізованими і функціонують у

просторі (на земній поверхні з її природними та суспільними

відмінностями). І саме тому до дисциплін, що вивчають релігію, цілком

слушно відносять географію релігії як суспільно-географічну дисципліну,

що вивчає територіальну організацію релігійної сфери життєдіяльності.

Географічні суть релігійної сфери проявляється в різних аспектах, але в

першу чергу це:

а) розміщення та розповсюдження релігійних вірувань і відповідних їм

інституцій;

б) наявність геопросторових ядер релігійного життя і діяльності, які

стягують на себе міграційні потоки віруючих, паломників і рекреантів (т.

зв. святі місця, апостольські столиці, місця знаходження чудотворних

ікон тощо);

в) розвитку територіальної сакральної інфраструктури, яка забезпечує

власне духовну сферу послугами (виробництво церковного одягу, видання

релігійної літератури, малювання ікон, підготовка служителів культу –

осіб духовного стану);

г) залежності територіальної диференціації релігійного життя і

діяльності від геопросторових відмінностей в етнодемографічній і

природно-географічній обстановці.

Сьогодні місце сакральної географії визначається роллю релігії в

суспільстві. Тому ця галузь перебуває на стику географії культури і

географії сфери послуг. В центрі уваги географії релігії ставляться

сакральні інтереси людини, конфесійні інтереси конфесійного життя,

релігійні інтереси суспільства.

Предметом сакральної географії є територіальна організація релігійного

життя і діяльності, а загалом – релігійної сфери. Конкретними об’єктами

дослідження є геопросторові форми цієї організації, зокрема її

морфологія, зміст, генезис, динаміка, а також фактори і закони

формування й функціонування. Таким чином географія релігії виступає

міждисциплінарним напрямком, який розвивається на стику географії,

релігієзнавства, теології.

ТСС формуються під впливом територіальної організації суспільства і є

компонентом духовної підсистеми територіальної суспільної системи. ТСС

як специфічна географічна реальність об’єднує всі різноманітні прояви

релігійного життя в їх взаємозв’язку та взаємодії на певній території.

Вона є структурно-компонентною частиною географічного простору, що

дозволяє застосувати для характеристики територіальної організації

релігії геоситуаційний підхід, який дає змогу простежувати зміни стану

ТСС та її частин за певний проміжок часу.

Науковими завданнями сакральної географії на сучасному етапі є:

– обґрунтування системи чинників розвитку і геопросторової організації

територіальних сакральних систем;

– виявлення і обґрунтування законів і закономірностей їх формування і

функціонування;

– розробка понятійно-термінологічного апарату.

Географічність у вивченні соціальних релігійних явищ полягає в

сполученні просторових, комплексно-пропорційних, конкретних і глобальних

підходів з соціологічними, економічними та екологічними, які охоплюють

територіальні аспекти взаємодії суспільства й природи і проявляються у

вигляді дискретних утворень ноосфери, що є ієрархічно організованими

цілісними системами.

Дата добавления: 2015-05-24