Рівненська об­ласть

розташована на північно­му заході України, на Поліссі і в лісостеповій зоні. її площа -20,1 тис. кв. км, що становить 3,3% території країни.

Область включає 227 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі 2 парки - Гощанський і Рівненський, що є пам'ятками садово-паркового мистецтва.

Сприятливі кліматичні умови, значні лісові масиви, чи­сельні річки (171), озера (понад 500), лікувальні грязі і мінеральні води (радонові і хлоридно-натрієві) є складови­ми рекреаційних ресурсів області. В Сарненському районі функціонує курорт Горинь. В області функціонує 19 го­телів, в тому числі «Мир», «Турист».

В області діє 7 державних музеїв (березнівський, дубнівський, млинівський, рівненський і сарненський крає­знавчі, корецький історичний, літературно-меморіальний музей М. Островського у с Вілія, на батьківщині письмен­ника). На Рівненщині налічується близько 3 тис історико-культурних, пам'яток. 338 нерухомих пам'яток області вне­сено до Державного реєстру національного культурного надбання.

Державні історико-культурні заповідники створені в Дубні і Острозі. З 1991 р. функціонує меморіал, що включає заповідник «Поле Берестецької битви» в с. Пляшева і музей-заповідник «Козацькі могили», куди перенесена з с Острів дерев'яна Михайлівська церква. Ця остання знаменита тим, що в ній митрополит Іосаф відправив молебень на честь пе­ремоги і підперезав Б.Хмельницького мечем, освяченим на гробі господньому в Єрусалимі. До комплексу входить та­кож Георгіївська церква — храм-мавзолей (1914), у якому поховані останки загиблих під час битви козаків. Церква з'єднана з храмом сімсотметровим тунелем. Автор проекту храму-мавзолею - відомий архітектор О.В. Щусєв.

В області кілька міст, які мають давню історію — Дуб­но (1100), Острог (1100), Корець (1150).

Дубно з 1498 р. володіло Магдебурзьким правом і дозволом на проведення щотижневих базарів і щорічного ярмарку.

Місто пов'язане з подіями визвольної війни: в 1660 р. армія польського коронного гетьмана, розквартирована в Дубно, була взята в облогу російсько-українським військом під командуван­ням В. Шереметьева.

Дія повісті М.В. Гоголя «Тарас Бульба» відбувається саме в Дубно. В період її створення письменник неоднора­зово бував у цих місцях. Пізніше місто відвідав М.В. Лисен­ко з метою збирання матеріалу для опери «Тарас Бульба».

Перебування в м. Дубно І. Мазепи в 1704-1705 pp. пов'язане з подіями Північної війни. За взяття міста він був удостоєний титула князя Римської імперії (у зв'язку з пре­тензією Москви на роль «третього Риму»). Мазепа провів зиму у Дубно, часто навідуючись до Анни Дольської в Біло-криницю. Княгиня була рідною тіткою польського короля Станіслава Лещинського, якого підтримував шведський ко­роль Карл. Можливо, саме це поклало початок зближенню Мазепи із шведським королем.

У 1772 p., після включення Львова до складу Австрії, в Дубно був перенесений великий контрактовий ярмарок. Він супроводжувався пишними балами, театральними вистава­ми, концертами, які влаштовували князі Любомирські. З 1797 р. ярмарок почав проводитись в Новоград-Волинсько-му, а пізніше він став функціонувати в Києві.

У зв'язку з подіями Першої світової війни в Дубно по­бували всесвітньо відомий льотчик П.М. Нестеров і пись­менник О. Толстой, що був військовим кореспондентом.

Комплекс архітектурних споруд Дубно є основою істо-рикокультурного заповідника, до якого входять: замок XVI—XVII ст., перебудований у XVIII ст., що стоїть на місці давньоруського городища; Луцькі ворота (залишки укріплень XV—XVI ст.); Спасо-Преображенська (XVII ст.) і Георгіївська дерев'яна (1709 р.) церкви; бернардинський монастир (XVII ст.), від якого збереглись костьол (1620 р.) і корпус келій; монастир кармеліток (1630-1686 pp.); палац (кінець XVIII ст.).

Серед архітектурних пам'яток міста - Хрестовоздвиженський і Преображенський, або Спаський, чоловічі обо­ронні монастири. До оборонних споруд належать також двір князя Заславського (1631 р.) і синагога (XVI ст.).

Новою дубнівською фортецею називають форт Тараканів (за назвою села), споруджений напередодні Першої світової війни. Фортеця, розташована над р. Іквою, має числені тунелі, переходи, сховища, казарми, конюшні. До комплексу входить також церква.

Перша літописна згадка про місто Острог з'явилася до 1100 р. Хоча деякі вчені відносять його виникнення до XI чи навіть IX ст.

Наступна згадка про Острог, що з'яв­ляється в 1341 p., пов'язана з князями Ост­розькими. Є кілька версій щодо походження княжого роду. Так, М. Костомаров виводив його від сина Данила Галицького Романа, претендента на австрійський престол. Інша ймовірна родова гілка — князі Туровські чи Пінські. Історично перша документальна згадка, що сто­сується цього роду, пов'язана з ім'ям Данила Острозького. Відомо, що його син Федір, луцький староста, в 1410 р. брав участь у Грюнвальдській битві на чолі бойового загону. В 1438 (1441) р. він прийняв постриг у Києво-Печерській Лаврі, де одержав ім'я Феодосія. Прилучений до лику святих.

У 1570-і роки в Острозі діяла греко-слов'янська ака­демія, першим ректором якої був Герасим Смотрицький. Серед її вихованців — Мелетій Смотрицький і П.Конашевич-Сагайдачний.

У 1577 р. Іван Федоров на кошти князя К. Острозько­го заснував друкарню, четверту після московської, заблудовської і львівської. В ній у 1581 р. було видано «Острозь­ку біблію» з передмовами Г. Смотрицького і К. Острозького і післямовою І. Федорова, а також виданий «Буквар», один примірник якого зберігається в Королівській бібліотеці в Копенгагені, а другий — у крайовій бібліотеці міста Готи в Німеччині. Після від'їзду І. Федорова до Львова друкарсь­ка справа в Острозі перейшла до рук Дем'яна Наливайка. В 1603 р. в Острозі працювали вже три друкарі: Іван, Тишко і Федір. Ними видано більше 20 книг. У місті також діяла мануфактура, що виробляла папір (1580-1630-і pp.).

Історико-культурний заповідник у Острозі включає те­риторію Замкової гори з відреставрованими залишками княжого замку. До ансамблю входять житлово-оборонна

башта — так звана «Вежа мурована» (XV ст.), Нова (або Кругла) башта (XVI ст.), Богоявленська церква (XV ст.) і надбрамна дзвіниця.

У трьох міських музеях - історії книги і друкарства, краєзнавчому, художньому — зібрано 48 тис. експонатів.

Неподалік від Острога — мальовниче старовинне село Дермань, «королева волинських сіл». Перша документаль­на згадка про нього відноситься до 1497 р. і пов'язане із спо­рудженням там К. Острозьким кам'яного замку. В 1499 р. вперше згадується дерманський Свято-Троїцький монастир, де в 1575-1576 pp. І. Федоров був управителем маєтками. В 1627-1633 pp. тут служив у сані архімандрита Мелетій Смо­трицький. Дермань була значним культурним центром: у місцевому монастирі діяли друкарня і духовна школа. З мо­настирських споруд збереглися Троїцька церква, надвірна вежа-дзвіниця, корпус келій, а також залишки оборонного муру.

Старовинне місто Корець уперше згадується в Іпа-тіївському літописі під 1150 р. як Корчеськ. З 1380 р. містом володів князь Ф. Острозький, який у 1386 р. спорудив ве­ликий замок, що неодноразово перебудовувався протягом XV—XVIII ст. Руїни замку — найважливіша історико-архітектурна пам'ятка міста. Збереглися залишки зовнішніх цегляних стін і кам'яний арочний міст, що з'єднував замок з містом. За мостом височіє трьох'ярусна надвратна башта із в'їзною брамою.

У 1571 р. заснований (за іншим припущенням — віднов­лений більш давній, споруджений ще у XII ст.) жіночий мо­настир Воскресіння Господня. В 1620 р. тут засновується ще один, Троїцький, жіночий монастир, споруди якого частково збереглися. На території монастиря похована Анна Оленіна, якій О. Пушкін присвятив цикл віршів. Вона провела ос­танні роки свого життя у Корці разом з дітьми та онуками.

На лівому березі р. Корчик підносяться костьол Св. Антонія (1533 p.; перебудовувався в 1706, 1916 pp.), де збереглися розписи XVIII ст., і Миколаївська церква (1834 p.).

До найдавніших міст відноситься також Рівне, яке вперше згадується в 1282 р. у зв'яз­ку з битвою між краківським князем Лешком Чорним і литовським князем Вітенєм.

У місті збереглися два храми: Успенська дерев'яна церква (1756 р.) і Воскресенський собор,(1895 p.). У 1839 р. в Рівному була відкрита гімназія, де викладав історію М. Костомаров (1844-1845 pp.) і навчався В. Коро­ленко (1866-1871 pp.). Нині в цій будівлі міститься крає­знавчий музей.

Під час Великої Вітчизняної війни Рівне було центром Рейхскомісаріату України.

Давню історію має селище Гоща. Наприкінці XIV ст. тут був споруджений замок.

З кінця XVI до середини XVII ст., за Романа Гойського, Гоща була одним з центрів протестантства. Сестра пра­вителя, Раїна Соломирецька, була прихильницею право­слав'я і сприяла заснуванню в 1638 р. православного монастиря і монастирської школи, ректором якої був Іно-кентій Гізель (пізніше — ректор Києво-Могилянської ака­демії), а опікуном — Петро Могила. З монастирських спо­руд збереглася Михайлівська церква (1639 р.). У 1994 р. тут було відновлено функціонування жіночого монастиря.

В Гощі зберігся також англійський парк, закладений на початку XVIII ст.

Значні архітектурні пам'ятки збереглися в селищах Клепань (Благовіщенський костьол (1630 p.), синагога (XVII ст.), церква Різдва (1777 p.), залишки замку (XV— XVIII ст.) і Млинків (залишки поселення III—II тис. до н.е.; палац (1780 р.), у селі Межиріч (поселення і могильник кінця III — початку II тис. до н.е., давньоруське городище X—XIII ст., замок-фортеця, костьол Св. Антонія (1725 p.), палац (1789 p.).

Залишки фортифікаційних споруд XIV—XVII ст. збе­реглись у селах Губків, Новомалин, Тайкури.

Село Пересопниця відоме тим, що тут було створено Пересопницьке євангеліє — визначна історико-культурна пам'ятка. В 1556-1561 pp. M. Василевичем і архімандритом

Пересопницького монастиря Григорієм євангеліє було пере­кладене мовою, близькою до народної. Рукопис, прикраше­ний орнаментикою, художніми заставками, мініатюрами, зберігається в інституті рукописів Центральної наукової бібліотеки ім. Вернадського НАН України. Саме на ньому присягав на вірність народові перший президент незалежної України Л. Кравчук.

Пересопниця, що стоїть на правому березі р. Стубла, вперше згадується в історичних документах 1149 р. У XII— XIII ст. це — резиденція удільних князів. Від тих часів збе­реглося городище.

Архітектурні пам'ятки наявні в селищах історичної Волині Вишнівці (палац); Кременці (архітектурний ком­плекс Кременецького колегіуму, Богоявленський монастир, францісканський монастир (1760 p.), залишки замку (IX— XVI ст.); Почаєві (ансамбль Свято-Успенської Лаври), що нині включені до складу Тернопільської області.

До історичної Волині належить старовинний Ізяслав, де збереглися руїни замку (1539 p.), монастир бернардинців (початок XVII ст.), костьол Св. Іоанна Хрестителя (1599; перебудований у XVIII ст.), костьол Св. Іосифа (1760 p.), руїни палацу (XVIII ст.), а також Старокостянтинів із ста­ровинним замком (1516 p.), костьолом Іоанна Хрестителя (1754 p.), руїнами костьолу (1612 p.). Адміністративно ці міста належать до Хмельницької області.

Дата добавления: 2015-05-24