Геометрична оптика. Оптична мікроскопія

Геометри́чнао́птика — розділ оптики, в якомувивчаютьсязаконипоширеннясвітла в прозорих середовищах на основі уявлень про світлові променя як про лінії, вздовж яких поширюється світлова енергія. Предмети, які впливають на розповсюдження променів — це прозорі й непрозорі поверхні, дзеркала й лінзи. Геометри́чнао́птика - граничний випадок хвильової оптики за умови дуже малої довжини хвилі.

В основі г.о лежать такі основні закони:

1. Закон прямолінійного поширення світла

2. Закони відбивання світла

3. Закони заломлення світла

Система сферичних поверхонь називається центрованої, якщо центри всіх поверхонь лежать на одній прямій, яка називається головною оптичною віссю системи.

Промені що поширюються поблизу головної оптичної осі, називаються параксіальними.

ММ,РР- крайні сферичні поверхні, О – головна вісьn1,n2- показники заломлення.

Головні точки і фокуси називаються кардинальними точками ЦОС, а площини, що проходять через них и перпендикулярні О – кардинальними площинами. Відстань від головних точок до фокусів – фокусна відстань.

Мікроскоп являє собою ЦОС, що складається в найпростішому випадку з двох лінз: об’єктива і окуляра.

Збільшення мікроскопа: L-довж тубуса D-відст найкращого зору

Роздільна здатність – властивість СК давати окремо зображення 2 розміщених поряд всітлих точок предмета. Межа розрізнення Z – найменша відст між двома світлими точками предмета, які сприймаються в МК окремо.

Для сухого МК: для імерсыйнго:

Корисне збільшення: Гкор=Z`/Zmin, Z`-межа розрізнення ока

Дата добавления: 2015-05-24