Які з них проблем відносять до глобальних екологічних проблем планети Земля?

Середовище існування виду із сприятливою силою дії факторів навколишнього середовища

Що таке зона оптимуму?

Закон оптимуму (в екології) — будь-який екологічний чинник має певні межі позитивного впливу на живі організми.

Результати дії змінного фактора залежать насамперед від сили його прояву, або дозування. Фактори позитивно впливають на організми лише в певних межах. Недостатня або надмірна їх дія позначається на організмах негативно.

Зона оптимуму — це той діапазон дії фактора, який найсприятливіший для життєдіяльності. Відхилення від оптимуму визначають зони песимуму. У них організми відчувають пригнічення.

Мінімально і максимально стерпні значення фактора — це критичні точки, за якими організм гине. Сприятлива сила впливу називається зоною оптимуму екологічного чинника або просто оптимумом для організму даного виду. Чим сильніше відхилення від оптимуму, тим більше виражена пригнічуюча дія даного чинника на організми (зона песимуму).

Закон оптимуму універсальний. Він визначає межі умов, в яких можливе існування видів, а також міру мінливості цих умов. Види надзвичайно різноманітні за здатністю переносити зміни факторів. У природі виділяються два крайні варіанти — вузька спеціалізація і широка витривалість. У спеціалізованих видів критичні точки значення фактора сильно зближені, такі види можуть жити тільки у відносно постійних умовах. Так, багато глибоководних мешканців — риби, голкошкірі, ракоподібні — не переносять коливання температури навіть в межах 2-3 °C. Рослини вологих місць існування (калюжниця болотна, недоторка тощо) моментально в'януть, якщо повітря навколо них не насичене водяними парами. Види з вузьким діапазоном витривалості називають стенобіонтами, а з широким — еврібіонтамі. Якщо потрібно підкреслити відношення до якого-небудь фактору, використовують поєднання «стено-» і «еврі-» стосовно його назви, наприклад, стенотермний вид — не переносить коливання температур, евригалінні — здатний жити при широких коливаннях солоності води.

збереження озонового екрану;

оптимізація видобутку корисних копалин;

збереження біорізноманіггя;

урбанізація, проблема населених пунктів.

Те, що людина зробила з навколишньою природою, по своїх масштабах катастрофічно. Забруднена атмосфера, гідросфера, знищені мільйони гектарів родючих ґрунтів, отрутохімікатами і радіоактивними відходами забруднена планета, величезних розмірів досягло обезліснення і опустелювання – руйнується біосфера. Великий ризик самознищення людства в результаті власної діяльності.

Екологічні проблеми в тій або іншій мірі завжди супроводжували становлення і розвиток цивілізації. Однак, те, що було в минулому, не може йти ні в яке порівняння з протиріччями, що виникають при взаємодії суспільства і природи в сучасну епоху. Необмежене використання природних ресурсів і вільне викидання відходів у навколишнє середовище призвело до того, що в багатьох країнах практично не залишилося непорушених природних екосистем, спроможних повною мірою виконувати свої функції збереження стану навколишнього середовища. Стійкий розвиток суспільства все більш стримується глобальними екологічними проблемами.

Дата добавления: 2015-05-24