Ред.]II Універсал

3 липня (16 - за новим стилем) 1917 — зафіксував наслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центрального уряду. Зі свого боку, УЦР визнавала Всеросійські установчі збори, а до їх скликання зобов'язувалася не робити самовільних кроків до здійснення автономії України.

[ред.]Умови:

1. Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в Україні;

2. Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;

3. Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України;

4. Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.

II Універсал проголошено на сесії Української Центральної Ради...

Рішення I Універсалу в Петрограді були сприйняті із занепокоєнням. Зважаючи на політичну кризу, обумовлену масовими демонстраціями, поразку російської армії на Південно-Західному фронті і, як наслідок, втрату Галичини, Тимчасовий уряд не міг діяти виключно силовими заходами, оскільки на захист Центральної Ради могли стати фронтові українізовані частини і велика частка населення України. Крім того, збройний конфлікт міг призвести до розколу серед політичних сил Росії. У зв'язку з цим Тимчасовий Уряд пішов на переговори з Центральною Радою, для чого 28 червня до Києва відправилися урядова делегація у складі О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі. У результаті переговорів було досягнуто компромісу. Зокрема, Тимчасовий уряд визнав теоретичну можливість отримання Україною автономії, а Центральна Рада зобов'язувалася самостійно (без рішення Всеросійських Установчих зборів) автономію не вводити; Тимчасовий уряд дозволив створення національних українських військових частин, але при цьому організовуватися вони повинні були з дозволу та під контролем Тимчасового уряду, при цьому українські частини залишалися у складі єдиної російської армії. Ці умови повинні були бути зафіксовані у спеціальній постанові Тимчасового уряду Універсалі Центральної Ради. Досягнутий компроміс викликав у Росії урядову кризу, на знак протесту проти будь-яких поступок українцям троє міністрів-кадетів вийшли з уряду, однак постанова все-таки було прийнято. 3 липня 1917 Тимчасовий Уряд відправив до Києва телеграму з постановою «Про національно-політичне становище України», зміст якого збігалося зі змістом підготовленого до оголошення II Універсалом. У той же день на урочистому засіданні Української Центральної Ради II Універсал був зачитаний (опублікований українською, російською, єврейською та польською мовами). Універсал стверджував, що «ми, Центральна Рада,... завжди стояли за те, щоб не відокремлювати Україну від Росії». Генеральний Секретаріат оголошувався «органом Тимчасового уряду», його склад затверджує Тимчасовий Уряд. Визнавалася необхідність поповнення Ради за рахунок представників інших національностей, що проживають на території України. За військового питання приймалася можливість прикомандирування представників Україна кабінету військового міністра та Генштабу. Формування українських військ має здійснюватися під контролем Тимчасового Уряду.

35) 1. Неп (нова економічна політика) — політика, заснована на ринкових відносинах, різних формах власності й економічних методах керування народним господарством. Рішення про її проведення було прийняте на X з'їзді РКП(б) (березень 1921 р.). Неп розглядали як перехідну форму від капіталізму до соціалізму.

Необхідність заміни політики воєнного комунізму новою економічною політикою була обумовлена станом у країні, що виявився:

· у економічній кризі (повна руїна, параліч економіки, інфляція);

· внутрішньополітичній кризі (селянські заворушення, повстання кронштадтських матросів навесні 1921 р.);

· кризі всередині керівної партії РКП(б).

Неп базувався на концепції переходу до соціалізму через державний капіталізм.

Основні принципи непу:

· державна монополія у торгівлі;

· державна власність на великі та ореyдні підприємства;

· госпрозрахунок у промисловості;

· гальмування розвитку великих індивідуальних господарств на селі тощо.

Неп приніс такі зміни у сільське господарство:

· продрозкладка була замінена на продподаток, розмір якого, вдвічі менший за продрозкладку, був заздалегідь відомий селянинові, що посилювало його зацікавленість у підвищенні продуктивності свого господарства;

· селяни здобули можливість продавати лишки своєї продукції через кооперативні організації чи на ринках;

· було ліквідовано кругову поруку — кожний селянин платив самостійно. Хоча реалізація цих змін відбувалася досить суперечливо, було покладено початок позитивним зрушенням.

Неп у промисловості виявлявся у такому:

· здавання в оренду націоналізованих дрібних і середніх промислових підприємств їхнім колишнім власникам;

· проведення децентралізації керівництва промисловістю;

· переведення багатьох підприємств на госпрозрахунок;

· скасування загальної трудової повинності, формування ринку робочої сили;

· перехід від зрівняльної заробітної плати до відрядної;

· залучення іноземного капіталу у формі концесій.

Неп у галузі торгівлі й фінансів запроваджував:

· відмову від прямого продуктообміну й повернення до приватної торгівлі;

· появу багатьох видів торгівлі — приватної, кооперативної, державної; відкриття у великих містах торговельних бірж;

· випуск (з 1922 р.) конвертованого червінця, що дорівнював 10 золотим карбованцям і був забезпечений золотом на 25 %;

· різні (86 видів) податки як джерела постійного поповнення держбюджету;

· введення платні за комунальні, транспортні та інші послуги.

2.В Україні неп почав реалізовуватися пізніше — з 1922 р. Його запровадження було пов'язане з певними труднощами. Так, комнезами, створені в Україні, які об'єднали бідні верстви сільського населення, серйозно виступали проти запровадження непу. Однак загалом неп відіграв важливу роль у розвитку сільського господарства, а денаціоналізація підприємств промисловості України дозволила швидко відновити промисловість та наситити ринок товарами.

Вже на середину 20-х років в Україні в порівнянні з1913 р. збільшився випуск продукції машинобудування в 3,2 рази, досягнуто довоєнного рівня вироблення електроенергії, кам'яного вугілля, сталі, тощо. Поступово з кризи виходило с/г: збільшилася кількість засіяних зерном земель, вдвічі збільшилася питома вага посівів технічних культур, було перевищено об'єм валової продукції с/г України. Але розвиток цієї галузі в Україні різко відставав від темпів розвитку промисловості. С/г України, як і всього СРСР, чекав трагічний сталінський експеримент к. 20-х років.

Як і будь-яка перехідна модель, неп не міг остаточно стабілізувати економічний розвиток. Реформаційні пошуки цього часу приводили не тільки до позитивних, (й до появи кризових явищ: поглиблення розшарування в суспільстві, поява безробіття, зростання соціальної напруги. Це привело до згортання непу і відмови від нього в 1929 р.

Дата добавления: 2015-05-24