Абстрактний експресіонізм

Політика і мораль

Політика і мораль — важливі складни­ки життя будь-якого людського суспільства. Політика, що прагне досягнення своїх цілей, не може обійтися без такого значного внутрішнього регулятора люд­ської поведінки, як мораль, і тому змушена апелювати до морального почуття мільйонів людей, використовуючи його в тій чи іншій мірі.

Перетворюючись на служницю політики, виправдовуючи всі її не завжди сумісні з людяністю й порядністю хитро­сплетіння, мораль переживає ситуацію самовтрати, само-зникнення. Вона перестає бути мораллю у власному розу­мінні цього слова й примушена плентатися в охвісті політи­ки, погоджуючись на все нові й нові саморуйнівні для неї поступки.

В цьому випадку мораль втрачає свою самодо­статність, стаючи лише операційно-технічним психологіч­ним засобом утілення політичних цілей, які виступають як щось від початку вище, ніж мораль, диктують їй закони, підкоряють її собі. Мораль, таким чином, постає тут не якоюсь самоцінністю, а лише суто технічним, підпорядкованим моментом по­літичної діяльності. Через це вона не може більше оберіга­ти індивіда й маси від дій аморальних.

Мораль цілком розчиняється в політиці й зникає як самостійний феномен суспільного життя, витруюючись про­пагандистським апаратом із свідомості людей. Моральні оцінки будь-якого явища скрізь замінюються оцінками по­літичними.

Політизована мораль, як свідчить досвід історії, незмінно призводить до аморальної політики, що ґрунтується на духовній залежності та аморальності широких мас лю­дей, котрі добровільно або з примусу поміняли моральні норми на політичні настановлення поточного моменту.

(лат. - відокремлений; фр. - виразність) - напрям в абстрактному малярстві. Виник в США приблизно у 40-50-х рр. XX ст. під безпосереднім впливом естетики сюрреалізму та опрацьованих ним прийо­мів психічного автоматизму. Особливість А. є. - відмова від попереднього задуму та планомірно побудованої форми, крайня спонтанність, імпровізаційність творчого акту, ірраціональність образів, надмірна деформація світу. Художники в стрімкому русі покривали полотно крупними хао­тичними енергійними мазками. Іноді ви­користовували прийом дрипингу (розбриз­кування або вичавлювання фарб безпосе­редньо на полотно). Такий метод знищує цілеспрямовано побудовану форму; твір відображує послідовність дій художника. Зорова рухливість барвистих патьоків та плям передає психічний та емоційний стан автора під час роботи. Звідси й інша назва А. є. - «малярство дії» (також дивись Інфсрмалізм. Ташизм). Цей напрям інколи називаюгь абстрактним імпресіонізмом. А. є:: домінував у художньому житті США а: гдчатку 60-х рр. XX ст., й надав імпуль-г різним формам акціонізму. Відомими —елставниками А. є. були художники, гак званої нью-йоркської школи - Аршіл Гори. Джексон Поллок, Віллєм де Кунінг, Роберт Мазеруел, Хане Хоффман, Марк Ротко, Кліффорд Стіл, Франц Клайн. Але деякі сучасні художники абстрактного."прямування звертаються до цього напря­му й дотепер. В радянському мистецтві А. є. набув поширення у 60-х рр. XX ст. й практикується багатьма сучасними ху­дожниками і дотепер

Дата добавления: 2015-05-24