Абстрактний імпресіонізм

(лат. - відокремлений; фр. - враження) - течія в абстрактному експресіонізмі. Малярство художників цієї течії базува­лось на технічних прийомах малярства художника-щяресюшста К. Моне. Вони брали за основу звичайну спонтанну су­міш фарб для покриття зображальної по­верхні картини, а не її конкретний зміст. Найвідоміші представники А. і. - В. Кан-дінський, Дж. Поллок, М. Тобі, А. Горкі, С. Френсіс та інші. Принципи А. і. сучасні художники-абстракціоністи й дотепер за­стосовують в своїй творчості.

АВАНГАРДИЗМ», АВАНГАРДНЕ МИСТЕЦТВО (фр. - провідний, передо­вий загін) - сукупність найбільш ради­кальних загальних новаторських напрямів у художній культурі періоду модернізму в 10-20-х рр. XX ст. зорієнтованих на докорінне оновлення мистецтва, як за змістом, так і за формою. У сучасному мистецтвознавстві під загальною назвою «А.» об'єднано такі різні мистецькі течії, як кубізм, експресіонізм, абстракціонізм, футуризм, дадаїзм, сюрреалізм та інші. «А.» вбачає в абсолютизації традиційних принципів мистецтва тенденцію до вио­кремлення його в особливу самодостатню естетичну сферу.

Звідсіля й напади авангардистів на есте­тизм традиційного мистецтва, пошуки різних, підчас поза естетичних, способів прямого впливу на глядача. Серед цих спо­собів: підкреслена емоційність, звернення до безпосереднього відчуття (див. Екс­пресіонізм), культ машини, як протистав­лення недосконалості людини, уявлення про «самоцільність» виразу (див. Футу­ризм), руйнування всілякого смислу (див. Дадаїзм), «психічний автоматизм», вплив на підсвідомі імпульси (див. Сюрреалізм) тощо. Авангардисти відмовляються від таких елементів реалізму в мистецтві, як сюжет, характер, розглядаючи їх як прояв хибного «ідеологічного» підходу до дійсності. Творча природа А., як вважають декотрі мистецтвознавці, здебільшого пов'язана з динамікою науково-технічного прогресу, який докорінно змінив зовніш­ність та ритм сучасного світу, з розвитком абстрагованого мислення, яке зумовило потяг до асоціативних структур. Із цим пов'язана елітарна тенденція в А., бажан­ня створити майже фізично відчутну на­пругу між непроникною структурою тво­ру та свідомістю, що сприймається.

Як явище художньої культури А. був гранично неоднорідний і з точки зору со­ціальних позицій його прихильників, й у плані стилістики їх художньої творчості. В образотворчому мистецтві кожної епо­хи завжди спостерігалась наявність А. Різ­ні його форми розвиваються і в сучасному мистецтві. У розвитку А. XX ст. виділя­ються три періоди: від модернізму до дада­їзму, від дадаїзму до попарту, від попарту до неоавангарду 1960-х років, від неоаван-гарду до трансавангарду кінця XX ст.

«АБУНА-Е» (яп.) - еротичні картин­ки, що набули розповсюдження в Японії наприкінці XVI початку XVII ст. Широко представлені в дерев'яній гравюрі укійое. Відомі майстри цього напряму – Кітагава Тамаро, Кацусіка Хокусай, Судзукі Хару-нобу та інші.

Дата добавления: 2015-05-24