Арт-техніка

Казки та казкотерапія

На слово «казко терапія» люди реагують по різному. Часто її сприймають як дитячу творчість зовсім не корисну для дорослих, але це не так. Для кожного віку існують свої казки. Така технологія має майже необмежені можливості.

Казки для казкотерапії підбираються:

- народні; - спеціальні розробки;

- авторські; - психокорекцій ні;

- сучасні; - притчі;

- філософські; - легенди;

- придумані самостійно або разом з дітьми.

Казкотерапія – це самий древній спосіб терапії, який виник майже тоді, коли люди навчилися розмовляти. Казками передавалися духовні знання, моральні цінності, правила поведінки, життєві помилки та багато різної корисної інформації. У той час казки та міфи розповідали не тільки дітям, а й дорослим.

Казкотерапія – це психотерапія, вже існуючими казками та фантастичними героями. Вона допомагає отримати почуття захищеності у світі, надає можливість програти основні життєві ситуації у «захищеному режимі» через казки. Також цей прийом допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички.

Загальна ідея цього прийому полягає в тому, що дитина бачить себе на місці головного героя, живе разом із ним, вчиться на його помилках.

Тобто людина з раннього віку за допомогою казок навчається приміряти на себе різні ролі: поганих та добрих героїв, творців та знищувачів, бідняків та багачів.

Дитина, яка часто слухає казки стає більш уважною, витриманою. Будь-яка казка - це розповідь про відносини між людьми, закони суспільства. Тому казки для початкової школи можна підбирати саме про учнів, про шкільне життя, дружбу та взаємодопомогу. Цей прийом також можна використовувати на класних годинах, на уроках читання, або у групах тривалого дня.

Дитяча казка – це одна з самих доступних можливостей емоційного розвитку дитини, адже ніякі знання не повинні випереджати морального розвитку особистості.

В основі арт-техніки лежить творча діяльність у першу чергу малювання. Творчий розвиток являється не тільки головним терапевтичним механізмом, саме він допомагає виховати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення. Крім того творча діяльність допомагає зняти напругу, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах та розвиває творчі здібності. Основна ціль таких технік не в тому, щоб навчити малювати. Головна ціль – це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів. Творчі здібності розвиваю на уроках праці, малювання, але викладання інших предметів повинно бути основане саме на таких методиках арт-техніки.

Як же зрозуміти дитячий малюнок?

Самовиправлення – це найрозповсюджена ознака підвищеної тривожності. Особливо ті виправлення, які не ведуть до покращення якості малюнка. Якщо якась частина малюнку детально штрихується, це також вказує на підвищену тривожність юного майстра. Необхідно звертати увагу на очі: якщо вони збільшені, з заштрихованими зіницями, можливо дитина почуває страх.

Прикрашання малюнку за допомогою необов’язкових додаткових деталей вказує на демонстративність дитини, на бажання бути значимим, тягу до зовнішніх ефектів. Частіше це зустрічається серед дівчат.

Дуже слабкий нажим олівця, низька деталізація свідчить про швидку втомленість, емоційну чуттєвість дитини, психічну нестабільність.

А діти, у яких дуже швидко змінюється настрій змінюють нажим олівця впродовж малювання декілька разів.

Великі, несиметричні малюнки, які створюють враження неакуратних – це малюнки імпульсивних учнів. Вони часто не доводять лінії до кінця.

Зустрічаються малюнки, де усі фігури зображені дуже маленькими. Часто вся композиція розміщується десь на краї паперу. Це означає, що малюнок відчуває себе слабким та не вірить у власні сили. Можливо хтось із батьків занадто вимогливі з ним, або ж саме вчительські вимоги не дорівнюють можливостям.

Якщо дитини малює людей у відкритих позах: руки не схрещені, а широко розставлені, фігурка крупна, частіше плавна – все це говорить про оптимізм та життєрадість дитини, відкритість.

Якщо ж навпаки «закрита» поза: руки прижаті до тіла або сховані за спиною, фігура витягнута – це вказує на замкнутість, занадто стриманість.

Збільшені кулаки, агресивна поза, чітко підкреслені рот та виділені зуби – це ознаки агресивної поведінки. Такі деталі можуть свідчити про захисну позицію в поведінці.

Дата добавления: 2015-05-24