Експресивний натовп

Домінантна ознака експресивного натовпу. Відмінною рисою діючого натовпу, як ми побачили, являється направлен-ность уваги на яку-небудь загальну мету; дії натовпу - ця поведінка, зроблена для досягнення цієї мети. У противопо-ложность цій характеристиці домінантною ознакою экспрес-сивной натовпу є її обращенность на саме себе, интровертность. Вона не має ніякої мети - її пориви і емоції розтрачуються не більше ніж в експресивних діях, зазвичай ні в чому не стримуваних фізичних рухах, що дають зняття напруги і що не мають ніякої іншої мети.

Ми спостерігаємо подібну поведінку в його яскраво выражен-ной формі на прикладі вакханалій, карнавалів і танцюючих натовпів примітивних сект.

Порівняння з діючим натовпом. Пояснюючи природу экспрес-сивной натовпу, ми повинні відмітити, що і по своїй освіті і по фундаментальному характеру вона дуже нагадує діючий натовп. Вона складається із збуджених людей, які товчуться і тим самим поширюють і интенсифициру-ют збудження. У їх середовищі виникає той же стан контакту, відмічений швидкодіючою і неосмисленою взаємною отзыв-чивостью. Індивіди втрачають самосвідомість. Пробуджуються пориви і емоції, і вони більше не схильні до обмеження і контролю, які зазвичай здійснює над ними індивід. У цих стосунках експресивний натовп в основі до своєї подібний діючому натовпу.

Фундаментальна відмінність полягає в тому, що експресивний натовп не виробляє образу якоїсь мети і, отже, навіювання не веде до дії, не бере участь в побудові якогось плану дій. Не маючи ніякої мети, у напрямі якої вона могла б діяти, натовп виявляється в змозі розрядити виниклу в ній напругу і збудження тільки у фізичному русі. Якщо сформулювати це стисло, то слід сказати: натовп повинен діяти, але вона не має нічого, у напрямі чого вона може діяти, і тому вона просто вдається до збуджених рухів. Збудження натовпу стимулює подальше збудження, що не організовується, проте, навколо деякої цілеспрямованої дії, яка могла б прагнути виконати цей натовп. У такій ситуації зовнішнє вираження збуджених почуттів стає самоціллю, тому поведінка може приймати форми сміху, плачу, крику, стрибків і танців. У своєму різкішому вираженні вона може приймати такі форми, які супроводжуються невиразним мимренням всякої нісенітниці або ж найсильнішими фізичними судомами.

Ритмічне вираження. Ймовірно, найцікавішою рисою цієї експресивної поведінки, оскільки воно осуще-ствляется колективно, являється його тенденція ставати ритмічним; при повторенні і достатньому контакті воно набуває форми узгодженої дії людей. Легко заме-тить, що воно може стати схожим з колективним танцем; саме цей аспект підштовхує до визначення експресивного натовпу як танцюючою.

Можна сказати, що, подібно до того як діючий натовп посилює свою єдність за допомогою формування якоїсь загальної мети, експресивний натовп формує свою єдність за допомогою ритмічного вираження своєї напруги.

Ця риса має виняткову важливість, оскільки проливає деяке світло на цікавий зв'язок між "танцюючою" поведінкою і первісним релігійним почуттям. Для иллюстра-ции цього пункту розглянемо переживання індивіда в танцюючому натовпі.

Індивід в експресивному натовпі. Збудження, яке инди-вид сприймає від тих, хто знаходиться з ним в контакті, зменшує його звичайний самоконтроль, а також будить імпульсивні емоції, що поступово заволодівають ім. Він чувству-ет, ніби він захоплений деяким духом, походження якого невідоме, але дія якого сприймається дуже гостро. Ймовірно, дві умови роблять це переживання переживанням екстазу і екзальтації і надають йому священний, або боже-ственный, відтінок. Перше полягає в тому, що це переживання за природою своєю є катарсическим. Індивід, який нахо-дился в стані напруги, дискомфорту і, можливо, тривоги, несподівано отримує повну розрядку і переживає радість і повноту життя, що приходять з подібним полегшенням. Це природне задоволення, безумовно, доставляє наслаж-дение і радість, які роблять це переживання дуже значущим. Той факт, що подібний настрій завойовує такий повний і безперешкодний контроль над індивідом, легко приводить його до відчуття, ніби він одержимий або виконаний деяким позамежним духом. Інша умова, яка надає цьому переживанню релігійний характер, полягає в заохоченні і схваленні, що полягають в тій підтримці, яка виходить від тих, з ким він знаходиться в контакті. Той факт, що і інші розділяють це ж переживання, позбавляє останнє від подозре-ний і робить можливим його беззастережне прийняття. Коли яке-небудь переживання доставляє повне і досконале задоволення, коли воно соціально стимулюється, заохочується і підтримується, коли воно виступає у формі таємничої одержимості потойбічними силами, воно легко набуває релігійного характеру. Розвиток колективного екстазу. Коли експресивний натовп досягає вищої точки подібного колективного екстазу, це почуття придбаває тенденцію проектуватися на ті об'єкти, які відчуваються як що знаходяться з ним в деякому таємному і тісному зв'язку. В результаті ці об'єкти стають священними для членів натовпу. Ці об'єкти можуть бути усім чим завгодно; у їх число, можуть включатися люди (наприклад, який-небудь религи-озный пророк), танець, пісня або ж фізичні об'єкти, які сприймаються як пов'язані з цим екстатичним досвідом. Поява таких священних об'єктів закладає основу для формування якого-небудь культу, секти або примітивної релігії.

Не усі експресивні натовпи досягають цього ступеня розвитку. Більшість і них не заходять далі за ранню стадію товкотнечі, або збудження. Але імпліцитно вони мають можливість такого розвитку і більшість з цих характерних рис, нехай навіть і в пригніченій формі.

Як і діючий натовп, експресивний натовп не обязатель-но обмежується якою-небудь невеликою компактною групою, члени якої знаходяться в безпосередній фізичній близькості один до одного. Характерна для неї поведінка можна іноді зустріти і в якій-небудь великій групі, такий, наприклад, як громадськість (public) в масштабах цілої нації.

Оцінка. Тут можна привести коротку оцінку діючого натовпу і експресивного натовпу. Обоє вони є спонтанними групуваннями. Обоє вони є елементарними колективами. Їх форму і структуру неможливо звести ні до якої культурної моделі або ж набору правил; структури, які вони мають, абсолютно самобутньо розвиваються з товкотнечі збуджених індивідів. Діючий натовп фокусує свою напругу на деякій меті і таким чином організовується навколо деякого плану дій; експресивний натовп просто розряджає свою напругу в експресивному русі, який має тенденцію ставати ритмічним, і саме таким чином встановлює певна єдність. У обох натовпах індивід втрачає більшої частини репертуару своєї звичайної свідомої поведінки і стає поступливим, податливим в тиглі колективного збудження. З руйнуванням його колишньої особової організації індивід повинен розвивати нові форми поведінки і викристалізувати якусь нову особову організацію, рухаючись в нових і таких, що відрізняються від колишніх напрямах. У цьому сенсі стадна поведінка є засобом, за допомогою якого здійснюється руйнування соціальної організації і особової структури, і в той же час потенційним проектом виникнення ноых форм поведінки і особи. Діючий натовп є однією з альтернативних ліній для такої реорганізації - розвиток агресивної поведінки у напрямі цілеспрямованої соци-ального зміни. Ми побачимо, що ця лінія реорганізації приводить до виникнення політичного устрою. Експресивний натовп є іншою альтернативою - розрядкою внутрішньої напруги в поведінці, яка має тенденцію ставати священним і відміченим глибоким внутрішнім почуттям.

Її можна розглядати як що призводить до виникнення релігійного ладу поведінки.

Дата добавления: 2015-05-24