Етапи аналізу даних. Класифікація типів змінних. Кількісні, ординальні та номінальні дані та робота з ними

Клас.

Клас.

Клас.

Загальної середньої та дошкільної освіти О. В. Єресько

Директор департаменту

1. Розгляньте рисунок. Наведіть приклади місцязнаходження, функції та особливості зображеної структури організму.

2. Перед Вами представники самостійного та доволі своєрідного типу тваринного світу. За своєю будовою та завдяки особливостям організації вони абсолютно не подібні ні з жодними тваринами. Їх вивченням займався, зокрема, І.І.Мечников. Обгрунтуйте, в чому унікальність даних тварин, та що привніс у науку даний вчений про ці істоти.

1. Більшість одноклітинних обмежені за розмірами організми. Наведіть приклади найбільших за розмірами одноклітинних та поясніть, як їм вдається подолати ці обмеження.

2. Закон Франка – Стерлінга – „Закон серця” – в організмі людини має обмежене значення. Як це довів у 1887 році І.П.Павлов?

1. В одній ємкості, що містить 100г розчину глюкози, знаходяться евглена зелена та інфузорія. Скільки глюкози буде в цій ємкості через 10хв на світлі, якщо відомо, що продуктивність фотосинтезу – 8г за хв, а на дисиміляцію евглена зелена витрачає 2г глюкози за хв, інфузорія – 3г? Скільки глюкози буде в цій же ємкості через 10хв в темноті? (Пояснювати кожен крок алгоритму розв’язання задачі.)
2. Одна пара нуклеотидів в стані подвійної спіралі ДНК займає 0,34 нанометра. Геном людини містить 3,3•109 пар нуклеотидів. В ядрі соматичної клітини людини міститься біля 7 пікограмів ДНК (1 пікограм = 10–12 г). Яка маса 1 метра молекули ДНК?
3. В яких випадках клітини, до яких потрапляють віруси, можуть гинути? Що спричинює активний поділ клітин, уражених вірусами? Чому віруси здатні руйнувати або навпаки, призводити до поділу клітин? Відповідь аргументуйте.

Листи, надіслані електронною поштою не приймаються

Аналіз даних — це процес виконання послідовних логічних дій з інтерпретації відповіді респондентів та їх перетворення у статистичні форми, необхідні для ухвалення маркетингових та управлінських рішень. Зазвичай цей процес складається з трьох послідовних етапів

На першому етапі дані, зібрані у процесі опитування, вводять у комп'ютер як матриці (відбувається табуляція даних). Уведення даних і їх табуляція може здійснюватися за допомогою спеціальних комп'ютерних програм, наприклад, Vortex, SPSS, Statistica, або в середовищі MS Excel чи Access. І в першому, і в другому випадку уможливлюється сортування, форматування, відбір та інші операції оброблення даних. На другому етапі проводять статистичний аналіз даних, пошук взаємозв'язків і відмінностей у масивах. Крім того, статистична обробка передбачає розробку висновків та гіпотез (концептуалізацію даних), одночасно проводять перевірку репрезентативності результатів, їх здатності до перенесення на всю генеральну сукупність. Статистичний аналіз може проводитися по-різному. Третій етап передбачає подання викладеного зрозуміло для замовника або керівника заключного звіту, що дасть змогу досягти остаточної мети дослідження — ухвалити стратегічне рішення. Звіт про результати дослідження можна поділити на три частини: вступну, основну та заключну. У вступній частині міститься титульний аркуш, договір на проведення дослідження, меморандум, зміст, перелік ілюстрацій та анотація. Основна мета меморандуму полягає в зорієнтуванні читача на проблему, яку вивчають, та у створенні позитивного іміджу самого звіту. Меморандум має персональний і дещо неформальний стиль. У ньому стисло викладено відомості про характер дослідження та про його виконавців, прокоментовано одержані результати, висунуто пропозиції щодо проведення подальших досліджень. Обсяг меморандуму — один аркуш. Анотація адресована, передусім, керівникам, яких не цікавлять детальні результати проведеного дослідження. Крім того, анотація повинна налаштувати читача на сприйняття основного змісту звіту. В ній повинні бути охарактеризовані: предмет дослідження, коло розглянутих питань, методологія дослідження, основні висновки та рекомендації. Обсяг анотації — не більше одного аркуша. Основна частина звіту складається зі вступу, характеристики методології дослідження, обговорення отриманих результатів, констатації обмежень, а також висновків і рекомендацій. Вступ орієнтує читача на ознайомлення з результатами звіту. Він містить загальну мету звіту та цілі дослідження, актуальність його проведення. У методологічному розділі з належним рівнем деталізації описують: хто або що є об'єктом дослідження та використовувані методи. Додаткову інформацію подають у додатку. Наводяться посилання на авторів і джерела використаних методів. Читач повинен зрозуміти, у який спосіб були зібрані й опрацьовані дані, чому був використаний вибраний метод, а не інші. Головним розділом звіту є розділ, у якому подано отримані результати. Рекомендується формувати його зміст відповідно до мети дослідження. Часто логіка викладу даного розділу визначається структурою анкети, оскільки запитання в ній подано в певній логічній послідовності. Оскільки не слід приховувати проблем, що виникли під час проведення дослідження, то в заключний звіт звичайно вміщують розділ «Обмеження дослідження». У цьому розділі визначають ступінь впливу обмежень (обмеженість часу, грошових і технічних засобів, недостатня кваліфікація персоналу тощо) на отримані результати. Наприклад, ці обмеження могли вплинути на формування вибірки тільки для незначної за розміром кількості регіонів. Отже, переносити отримані результати на всю країну слід обережно або взагалі не робити цього. Висновки та рекомендації можуть бути подані як в одному, так і в окремих розділах. Висновки ґрунтуються на результатах проведеного дослідження. Рекомендації є припущенням щодо того, як потрібно діяти, відповідно до отриманих висновків. Надання рекомендацій може передбачити використання знань, що виходять за рамки отриманих результатів. У заключній частині подають додатки, у яких міститься додаткова інформація, необхідна для більш глибокого осмислення отриманих результатів. Крім написання звіту для клієнтів, дослідники можуть використати усну презентацію методів дослідження та результатів. У цьому разі з'являється можливість відповісти на запитання та обговорити отримані дані. Змінна в імперативному програмуванні - пойменована, або адресована іншим способом область пам'яті, адреса якої можна використовувати для здійснення доступу до даними. Дані, що знаходяться в змінної (тобто за даною адресою пам'яті), називаються значенням цієї змінної. В інших парадигмах програмування, наприклад, в функціональній та логічній, поняття змінної виявляється дещо іншим. У таких мовах змінна визначається як ім'я, з яким може бути пов'язано значення, або навіть як місце (location) для зберігання значення. Область видимості і / або час існування змінної в деяких мовах задається класом пам'яті. Адреса пойменованої комірки пам'яті також може визначатися як на етапі компіляції, так і під час виконання програми. За часом створення змінні бувають статичними і динамічними. Перші створюються в момент запуску програми або підпрограми, а другі створюються в процесі виконання програми. Динамічна адресація потрібна тільки тоді, коли кількість вступників на зберігання даних заздалегідь точно не відомо. Такі дані розміщують у спеціальних динамічних структурах, тип якої вибирається у відповідності зі специфікою задачі і з можливостями обраної системи програмування. Це може бути стек, купа, черга і т. п. Навіть файл, в тому сенсі, який заклав Н.Вірт в Паскаль, є динамічною структурою. За зоною видимості розрізняють локальні та глобальні змінні. Перші доступні тільки конкретної підпрограми, другі - всій програмі. З поширенням модульного та об'єктного програмування, з'явилися ще й загальні змінні (доступні для певних рівнів ієрархії підпрограм). Область видимості іноді задається класом пам'яті. Обмеження видимості може проводитися шляхом введення просторів імен. Обмеження зони видимості придумали як для можливості використовувати однакові імена змінних (що розумно, коли в різних підпрограмах змінні виконують схожу функцію), так і для захисту від помилок, пов'язаних з неправомірним використанням змінних (правда, для цього програміст повинен володіти і користуватися відповідною логікою при структуризації даних). По наявності внутрішньої структури, змінні можуть бути простими або складними (складовими). Прості змінні не мають внутрішньої структури, доступною для адресації. Остання застереження важлива тому, що для компілятора або процесора змінна може бути як завгодно складною, але конкретна система (мова) програмування приховує від програміста її внутрішню структуру, дозволяючи адресуватися тільки "в цілому". Складні змінні програміст створює для зберігання даних, що мають внутрішню структуру. Відповідно, є можливість звернутися безпосередньо до будь-якого елементу. Найхарактернішими прикладами складних типів є масив (всі елементи однотипні) і запис (елементи можуть мати різний тип). Слід підкреслити відносність такого поділу: для різних програм одна і та ж змінна може мати різну структуру. Наприклад, компілятор розрізняє в змінної речовинного типу 4 поля: знаки мантиси і порядку, плюс їх значення, але для програміста, компілюються свою програму, речова змінна - єдина комірка пам'яті, що зберігає дійсне число. Дані – це подання фактів і ідей у формалізованому вигляді, придатному для передачі та обробки в деякому інформаційному процесі. Кількісні дані - це інформація, яка представлена ​​в термінах вимірюваних величин, наприклад у вигляді значень: 100 ° C, 50 ° C, 0 ° С, 1500 ° С, 30 ° С, -273 ° С; 1000 м, 2 мм. Інформація, представлена ​​в кількісній формі, має перевагу в тому, що вона меншою мірою залежить від суб'єктивних схильностей спостерігача. Наприклад, одна людина може сказати, що в кімнаті жарко, в той час як інший скаже, що в ній тепло. Це може призвести до неоднозначності якісної інформації. Показання шкали термометра, що знаходиться в тій же кімнаті, рівне 30 ° С, могло б представляти собою об'єктивно виміряну інформацію. Тим не менш, кількісні дані не завжди можуть містити багато інформації. Що б ви хотіли: щоб вам сказали, що колір має довжину хвилі 5890 ангстрем або ж, що це жовтий колір? Незважаючи на те, що основа кількісних даних - об'єктивні факти, самі числа фактами не є. Фактом в даному випадку може бути число + пояснення. Пояснення повинно містити в собі визначення виміряних або порахованих одиниць і алгоритм маніпуляцій з результатами вимірювань (якщо такі маніпуляції були проведені). Ординальні дані потрібні для вирішення задач прогнозування, коли необхідно визначити, яким чином поведеться той або інший процес в майбутньому, на основі наявних історичних даних. Частіше всього в якості одного з фактів виступає дата або час, хоча це і не обов'язково, може йтися і про деякі відліки, наприклад, дані з певною періодичністю збирані з датчиків. Якщо для процесу характерна сезонність/циклічність, необхідно мати дані хоча б за один повний сезон/цикл з можливістю варіювання інтервалів (потижневе, щомісячне). Так як циклічність може бути складною, наприклад, усередині річного циклу квартальні, а усередині кварталів тижневі, то необхідно мати повні дані як мінімум за один найтриваліший цикл. Максимальний горизонт прогнозування залежить від об'єму даних:

- дані на 1,5 роки – прогноз максимум на 1 місяць;

- дані за 2-3 роки – прогноз максимум на 2 місяці;

Використання дуже великого об'єму даних для аналізу недоцільно, оскільки в цьому випадку модель буде будуватися по старій історії, і, отже, будуть враховуватися чинники, які вже, можливо, втратили свою значність. Номінальні дані (іноді їх також називають номінативними) - вид якісних даних, які відображають умовні коди невимірюваних категорій (наприклад, коди діагнозу).

Дата добавления: 2015-05-24