Воєнно-політична обстановка: сутність, складники, методологгічні засади аналізу й оцінки

ВОЄННО-ПОЛІТИЧНОЇ ОБСТАНОВКИ

Р о з д і л 6. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ Й ОЦІНКИ

6.1. Воєнно-політична обстановка: сутність, складники, методологічні засади аналізу й оцінки.

6.2. Рівні та алгоритм оцінки воєнно-політичної обстановки.

6.3. Сучасні тенденції розвитку воєнно-політичної обстановки.

Сучасний світовий процес характеризується глибокимисоціально-політичними та воєнно-політичними змінами. Виміри та динамізм цих змін вимагають суттєвого переосмислення, комплексного і всебічного дослідження усіх чинників і тенденцій, що обумовлюють і визначають розвиток світового співтовариства. У цьому контексті особливу увагу треба звернути на кілька якісно нових явищ, властивих саме для нинішнього етапу розвитку воєнно-політичних відносин між країнами та їх угрупованнями.

По-перше, реальністю стала якісна перебудова воєнно-політичних відносин між країнами, які до недавнього часу, належачи до різних воєнно-політичних угруповань (Нато і Варшавського договору), перебували у стані взаємної конфронтації.

По-друге, реальністю стало і те, що п’ятнадцять колишніх радянських республік, у тому числі й Україна, протягом 1990-х рр. стали рівноправними і повноправними суб’єктами воєнно-політичної діяльності на міжнародній арені. Головна особливість цієї реальності полягає у тому, що у цих країнах продовжується активний пошук свого місця у системі світових воєнно-політичних відносин, у системі міжнародної безпеки.

По-третє, реальністю міжнародного життя сьогодні є нові спалахи насильства, міжнародного тероризму, збройних конфліктів в окремих країнах та регіонах світу, в тому числі в безпосередній близькості від кордонів України.

За таких умов для України особливого значення набуває проблема дослідження сучасної воєнно-політичної обстановки, визначення основних тенденцій її розвитку, потенційних і реальних загроз та прогнозування змін, що, ймовірно, відбудуться у майбутньому.

Важливим складником внутрішньої та зовнішньої політики держави є її воєнна політика. Реалізація воєнної політики, планів і програм воєнного будівництва, вся повсякденна воєнно-політична практика держав формують відповідний тип воєнно-політичних відносин. Основний їх зміст полягає у виробництві, удосконаленні, накопиченні та використанні засобів збройного насильства для досягнення певних політичних цілей. Мова йде передусім про міждержавні воєнно-політичні відносини.

Воєнно-політичні відносини між державами вкрай динамічні та являють собою сукупність взаємозв’язаних, взаємозалежних і взаємоперехідних один в одного особливих станів і ситуацій. Кожен такий стан характеризується відповідною цілісністю, особливостями та формами вияву – безпекою, небезпекою, загрозою, військовим конфліктом або станом війни.

Конкретні особливості кожного з таких станів визначаються багатьма факторами: характером та рівнем зрілості внутрішніх та зовнішніх суперечностей держав, реальною розстановкою політичних сил усередині держав та на міжнародній арені, можливостями та намірами сторін, які протистоять, та їх практичними діями.

Для визначення цих станів, які, в свою чергу, є етапами (ступенями) процесу розвитку воєнно-політичних відносин, у науковій і спеціальній літературі використовують поняття “воєнно-політична обстановка”. Воєнно-політична обстановка – це реальний на даний час стан воєнно-політичних відносин між суб’єктами воєнної політики в глобальному або регіональному масштабі, у двосторонніх або багатосторонніх відносинах, основні тенденції розвитку яких визначаються співвідношенням інтересів і сил держав (угрупувань держав).

Визначення сутності і науковий аналіз воєнно-політичної обстановки ґрунтується на визнанні таких вихідних положень:

- воєнно-політична обстановка являє собою сукупність і результат взаємодії факторів і умов, що характеризують співвідношення і розстановку політичних сил на відповідному етапі і можливості використання засобів збройного насильства для досягнення певної політичної мети;

- воєнно-політична обстановка є однією з характеристик воєнної галузі як специфічної сфери суспільного політичного буття, являє собою єдність воєнної і політичної сторін, і саме ця єдність надає політичній обстановці свою власну визначеність.

У змісті воєнно-політичної обстановки можна виділити такі основні структурні елементи.

1. Суб’єкти воєнно-політичної обстановки, їх розстановка і співвідношення сил. Основними суб’єктами воєнно-політичної обстановки є держави, державні угрупування, воєнно-політичні союзи, регіональні та надрегіональні міжнародні політичні організації.

2. Воєнно-політичні інтереси та мета, відповідні до них воєнно-політичні концепції і доктрини,в яких ці національні інтереси та мета формально закріплюються.

3. Реальні воєнно-політичні події, процеси, явища, що здійснюються на міжнародній арені у світі, у певних регіонах, та тенденції їх розвитку.

Таким чином, воєнно-політична обстановка – це відповідний стан воєнно-політичних відносин суб’єктів воєнно-політичного процесу, в якому безпосередньо здійснюється підготовка і використання засобів збройного насильства для досягнення ними своїх політичних інтересів і цілей.

Виходячи з визначення сутності, змісту і структури воєнно-політичної обстановки, методологія її дослідження і оцінки передбачає вирішення 4 основних проблем.

По-перше, визначення сутності самої оцінки воєнно-політичної обстановки, її критеріїв, а також конкретної методики оцінювання реальної воєнно-політичної обстановки.

По-друге, аналіз і оцінка співвідношення матеріальних і духовних, реальних і потенційних сил суб’єктів воєнно-політичної обстановки.

По-третє, визначення характеру і змісту воєнних доктрин суб’єктів воєнно-політичних відносин.

По-четверте, аналіз і оцінка реальних воєнно-політичних подій, явищ, процесів, а також тенденцій їх розвитку і підготовка вихідних даних для прогнозування розвитку воєнно-політичної обстановки.

Пізнання і оцінка – це двоєдиний процес і тільки умовно можна погодитися із судженням, що пізнання випереджає оцінку. Оцінка воєнно-політичної обстановки є результатом порівняння найбільш суттєвих компонентів і факторів реальних воєнно-політичних відносин з їх моделюванням (тобто створенням моделі конкретної обстановки) на основі визначеної системи принципів, методів та критеріїв.

Під час оцінки обстановки здійснюється її кількісний та якісний аналіз. Кількісний аналіз робиться шляхом виміру співвідношення різних показників (економічних, соціальних, духовних, саме воєнних). Однак оцінка воєнно-політичної обстановки, супроводжуючи процес виміру, самому виміру і його результатам надає якісної визначеності. Так, під час оцінки такого складника воєнно-політичної обстановки, як співвідношення військових сил, не просто підраховується кількість об’єднань, з’єднань, частин або підрозділів, а й визначаються за кількісними показниками бойові можливості сторін у досягненні певної воєнно-політичної мети.

В оцінці воєнно-політичної обстановки за одиницю виміру беруться певні соціальні норми (критерії). Соціальна норма (міра) у цьому випадку виражає усталені у практиці міжнародних відносин процеси чи явища. Ці соціальні норми в процесі оцінки й виконують функції критеріїв і служать підставою для побудови оціночних суджень. Складність проблеми полягає у тому, що в цій галузі ще немає чітких визначень категоріального апарату, що не сприяє строгості наукових висновків і пропозицій для воєнно-політичної практики.

Розглянемо деякі з цих базових категорій, що виступають як узагальнені норми (критерії) оцінки воєнно-політичної обстановки, її інтегративних показників. Передусім це категорія “воєнна небезпека”. Сутність воєнної небезпеки полягає у наявності певної імовірності воєнного конфлікту між державами або коаліціями держав, а також можливих наслідків цього конф­лікту, які виражаються у завданні істотної шкоди національним інтересам та національним цінностям сторін шляхом застосування військової сили.

Які ж первісні ознаки наявності воєнної небезпеки як стану воєнно-політичних відносин (воєнно-політичної обстановки)?

Першою такою ознакою є наявність у однієї зі сторін воєнно-політичних відносин прямих або побічних (прихованих) інтересів, для досягнення яких може бути застосована військова сила.

По-друге, склад і стан збройних сил агресивної сторони забезпечує їй можливість ведення наступальних бойових дій у наявних воєнно-політичних та воєнно-стратегічних умовах.

Нарешті, це готовність воєнно-політичного керівництва агресивної сторони до застосування військової сили з метою досягнення своїх політичних цілей стосовно об’єкта агресії.

Основними характеристиками(показниками) воєнної небезпеки є її напрям, характер і масштаб, які в сукупності визначають узагальнений показник – рівень воєнної небезпеки.

І. Напрям воєнної небезпеки має два тлумачення: воєнно-політичне і воєнно-географічне. Воєнно-політична спрямованість визначається тим, від якої держави (коаліції держав) виходить воєнна небезпека. Воєнно-географічна спрямованість визначається театром воєнних дій, де очікується розгортання бойових дій.

Оцінка напряму воєнної небезпеки дозволяє зробити обґрунтовані висновки відносно заходів політичної протидії можливій воєнній агресії та інших шляхів вирішення суперечностей, що виникли, у тому числі стратегічними й оперативними заходами (завчасне стратегічне планування оборони, зміна дислокації угруповань військ, оперативного обладнання території та ін.).

Напрям воєнної небезпеки може визначатися як незахищений – там, де не створені необхідні політичні і воєнні умови для воєнно-політичної стабілізації і захисту національних інтересів держави; слабозахищений – якщо такі умови є, але недостатні; захищений – якщо забезпечено високий рівень воєнно-політичної стабільності або є необхідні умови для рішучого відбиття можливої воєнної агресії.

ІІ. Характер воєнної небезпеки також має кілька складників: воєнно-політичний, воєнно-стратегічний і воєнно-технічний.

Воєнно-політична оцінка характеру воєнної небезпеки спирається на висновки з аналізу таких параметрів:

- характеру політичних цілей, яких може добиватися потенційний противник (захоплення території, позбавлення держави суверенітету та незалежності, підтримка сепаратистських рухів та ін.);

- ступеня загострення суперечностей, які агресивна сторона має намір вирішити шляхом застосування воєнної сили;

- норм міжнародного права, які порушуються потенційним (або реальним) противником;

- можливостей прямого або побічного втягнення у воєнний конфлікт інших держав (з обох сторін).

Воєнно-стратегічна оцінка характеру воєнної небезпеки значною мірою спирається на висновки з воєнно-політичної оцінки і містить визначення:

- характеру воєнно-стратегічних цілей, які може переслідувати потенцій­ний противник;

- ступеня готовності збройних сил потенційного противника;

- очікуваного кількісно-якісного співвідношення сил сторін, можливих форм і способів застосування потенційним противником своїх збройних сил на початку і в процесі воєнного нападу;

- можливих термінів початку воєнних дій.

Воєнно-технічна оцінка характеру воєнної небезпеки передбачає якісний та кількісний аналіз переважаючих видів озброєнь потенційного противника, засобів їх використання, можливих екологічних наслідків та ін.

Висновки з аналізу й оцінки характеру воєнної небезпеки є важливою підставою для визначення змісту і термінів проведення комплексу політичних, економічних, воєнних та інших заходів щодо відвертання та відсічі можливої агресії, а також для прогнозування її масштабів і наслідків.

Характер воєнної небезпеки може мати такі визначення з чітко окресленим колом притаманних йому проявів і рис.

1. Відсутність воєнної небезпеки є наслідком гармонійних і безконфліктних міждержавних воєнно-політичних відносин. Це, інакше кажучи, воєнна безпека, тобто такий стан міжнародних воєнно-політичних відносин, для якого властива відсутність як потенційної, так і реальної (безпосередньої) воєнної загрози. У цих умовах питання оборони, військового будівництва вирішуються з урахуванням так званого евентуального воєнного противника, якого наділяють узагальненими рисами і властивостями.

2. Потенційна воєнна небезпека пов’язана з наявністю у міждержавних відносинах конфліктогенних суперечностей та можливістю використання для їх вирішення воєнної сили. Однак цей стан воєнної небезпеки характеризується відсутністю чітко оформленої конфліктної ситуації на державному рівні. Прикладом такого стану воєнної небезпеки можуть бути відносини між СРСР і Німеччиною у кінці 30-х рр., між державами Варшавського договору і НАТО за часів холодної війни (якщо вони не переходили у конфліктну ситуацію).

З потенційною воєнною небезпекою пов’язане поняття потенційного воєнного противника.

3. Реальна воєнна небезпека настає у результаті визначення конфліктної ситуації на державному рівні і прояву противною стороною твердих намірів вирішити її на свою користь.

Необхідною ознакою воєнної небезпеки є наявність у противної сторони збройних сил, які здатні безумовно або за певних умов досягти хоча б тимчасового успіху у випадку розв’язання бойових дій. В умовах реальної воєнної небезпеки виникає поняття імовірного противника для держави – об’єкта можливої воєнної агресії. Прикладами стану реальної воєнної небезпеки можуть бути воєнно-політичні відносини між СРСР і Німеччиною у 1940 – 1941 рр. напередодні фашистської агресії на СРСР, відносини між СРСР і США на початковому етапі Карибської кризи у 1962 р., коли різко загострилася міжнародна обстановка внаслідок агресивних дій США проти Куби та відповідних воєнно-політичних заходів Радянського Союзу.

4. Воєнна загроза є якісно новим станом воєнно-політичної обстановки небезпеки, який настає унаслідок офіційного пред’явлення противною (агресивною) стороною вимог щодо вирішення тих чи інших питань на її користь і погроз використання воєнної сили у випадку не виконання поставлених вимог. За цих умов виникає поняття конкретного воєнного противника. Це можна прослідкувати на прикладі розгортання Карибської кризи. У вересні 1962 р. у США було проголошено мобілізацію 150 тис. резервістів, на обговорення Конгресу було винесено законопроект про визнання США емігрантського уряду Куби і створення угруповання збройних сил США для вторгнення на острів.

5. Безпосередня воєнна загроза є підсумком загострення воєнної небезпеки в напрямі пред’явлення об’єкту агресії ультимативних вимог і фактичного завершення з боку агресивної сторони приготувань до початку воєнних дій. За цих умов виникає поняття безпосереднього противника. Якщо розглянути цей стан воєнно-політичних відносин на прикладі Карибської кризи, то він настав у той час, коли США направили до берегів Куби 183 кораблі ВМС, встановили морську блокаду острову. У бойову готовність були приведені також американські війська в Європі, 6-й і 7-й американські флоти. У повітрі постійно несли бойове чергування літаки стратегічної авіації. До участі у конфлікті готувалися війська союзників США по НАТО.

6. Із розв’язанням бойових дій стан безпосередньої воєнної загрози змінюється на стан війни (збройного конфлікту).

ІІІ. Третьою характеристикою воєнно-політичної обстановки небезпеки є її масштаб. Він може визначитися як локальний, коли намагання противної сторони не поширюється на значну частину національного надбання держави, а відбиття можливої агресії не вимагає створення і використання великих угруповань військ.

Регіональна воєнна небезпека визначається у тому випадку, коли агресія має виражений масштабний характер і поширюється на значну частину території держави, а для її відбиття необхідне великомасштабне використання збройних сил.

Загальнонаціональний стан воєнної небезпеки передбачає, що агресивна сторона переслідує великомасштабні політичні і воєнні цілі, а для відбиття воєнного нападу потрібне повномасштабне використання збройних сил держави.

На основі встановлених, оцінених характеристик воєнної небезпеки може бути оцінений її рівень: як низький, підвищений або критичний. При цьому поряд з якісною оцінкою воєнно-політичної обстановки як безпечної (спокійної, нормальної) або як воєнної небезпеки в різних формах її прояву передбачається і її кількісна оцінка, що суттєво підвищує обґрунтованість та інформативність висновків.

Отже, постійний аналіз і оцінка воєнно-політичної обстановки та прийняття адекватних воєнно-політичних рішень є необхідними передумовами забезпечення воєнної і національної безпеки держави і суспільства. Усвідомлення сутності та методологічних основ дозволяє перейти до розгляду рівнів, факторів та механізму оцінки воєнно-політичної обстановки.

Дата добавления: 2015-05-24