Зразок плану

План

Тези

Конспекти першоджерел

Виписки

Вміння робити виписки – основа роботи над любою книгою, цінне знаряддя розумової праці.

В тлумачному словнику вказано: «Виписувати, значить списувати яке-небудь потрібне, важливе місце із книги, журналу».

Для виписок слід мати окремий зошит. Після виписки слід вказати де можна використати дану виписку. Наприклад, читаючи Антуана де Санті – Екзюпері ви зробили виписку: «Єдина справжня розкіш людського спілкування». В дужках записуєте: Методика розвитку мови – вступ; Психологія – між особові взаємовідносини в групах, спілкуванні дошкільників. Такі виписки легко запам’ятовуються і студент може ними скористатися як «крилатими» висловами у відповіді з любого предмету. Особливо багато таких виписок слід зробити опрацьовуючи педагогічну спадщину педагогів-класиків.

Складаючи конспект, слід пам’ятати,що в його зміст повинні входити основні положення і висновки, факти, доведення і приклади.

Конспект повинен бути змістовним, по можливості коротким, правильно оформленим.

Схема оформлення конспекту

Автор, назва статті, книги, рік видання, сторінки.

Наприклад: Е.І. Михеєва. Розвиток мови дітей. М.:Просвещение, 1968., або журнальні статті: С. Юрочкіна. Валеологія для малят. // Дошкільне виховання №1, 1997, - с. 9-10.

Якщо виписується дослівно цитата по її закінченню в дужках записуються сторінки. Цитата береться в лапки. Цінним є запис тексту статті своїми словами. Це сприяє кращому запам’ятовуванню, усвідомленню змісту. Проте, слід пам’ятати, що деякі положення вимагають точності, тому їх краще записувати у вигляді цитати.

Окремі частини тексту можна виразити у вигляді схеми, плану.

Під час конспектування слід дотримуватись таких правил:

- записи повинні бути компактними;

- слід дотримуватись однакових інтервалів між рядками;

- не слід вести записи олівцем;

- слід користуватися прийомами виділення в тексті головного (підкреслення, абзаци, розміщення на сторінці тощо);

- важливо оволодіти умовними позначками, що допоможуть працювати з конспектом (!! – важливо;? – сумнів).

Тези – це положення, які виражають в собі суть значної частини тексту, те, що доводить або заперечує автор, те в чому він намагається переконати читача, висновок, до якого він підводить читача.

Тези мають ряд переваг у порівнянні з іншими формами записів:

- дозволяють узагальнювати матеріал і дати його в короткому вигляді, всесторонньо обдумати матеріал;

- суть питань в тезах особливо загострюється.

Складаючи тези, студент повинен пам’ятати, що формування основних положень повинно бути коротким. В тезах не приводять фактів, прикладів.

Тези складаються так:

- ознайомлення з текстом;

- повторно його читають;

- вибирають його головні положення;

- формулюють тези.

В кінці варіанту окремі положення краще прокоментувати. Отже, складаючи тези слід пам’ятати, що це основні положення тексту, які доводяться в тексті.

Одним із видів роботи з книгою є план. План – це сукупність назв головних думок тексту. Це «кістяк» тексту. Пункти плану можуть бути сформульовані як назви питань, тем, як заголовки.

План – це самий короткий вид запису, виражає послідовність думок посібника, він може замінювати конспект і тези. Сприяє розвитку самоконтролю, зосередження уваги.

Особливістю методики складання плану є те, що складають план під час першого читання статті, а після повторного перегляду його уточнюють, допрацьовують.

Складаючи план, перш за все необхідно визначити межі думок автора. Відміченим частинам тексту дають заголовки. Для уточнення слід його перечитати, переконатися, що план відображає повноту думок автора.

Можна складати простий і складний план. Складний план можна скласти двома способами:

1) спочатку скласти простий план, а потім шляхом пошуку деталей, його деталізувати;

2) в залежності від змісту окремі пункти плану можуть мати самостійне формулювання, або співпадати із окремими фразами тексту.

План – це перший помічник студента під час відповіді.

А.С. Макаренко «Гра». А.С. Макаренко «Книга для батьків, М.:Просвещение, 1975, - с. 288 – 294.

1. Значення гри в житті дитини.

2. Керівництво іграми дітей.

3. Типи іграшок і їх характеристика.

4. Роль батьків в організації дитячих ігор.

Анотація

Анотація – це короткий виклад змісту книги, статті. Перш ніж написати анотацію слід уважно прочитати першоджерело, добре обдумати його зміст, визначити, що головне в цьому тексті.

В анотації слід виказати слідуюче:

- прізвище автора, назва посібника, рік видання, видавництво, загальну кількість сторінок;

- структуру книги, статті;

- характер викладу (наукова праця, посібник);

- призначення;

- оцінку.

Анотація свідчить про ступінь суджень студента. Наприклад:

Анотація на книгу О. Найдена «Українська народна іграшка», К.: Артек, 1999,- с. 5 – 255.

Ця книга є історичним дослідженням виникнення і розвитку української народної іграшки. Іграшки розглядаються як частина національної культури, визначені функції іграшки, її прототипи, фольклорні витоки основних образів і матеріалів, семантика і походження.

В книзі повно висловлена «географія» поширення іграшки, визначені матеріали з яких виготовляється іграшка в різних регіонах України. Книга може стати у пригоді всім, хто не байдужий до української художньої культури, кого цікавлять фольклорні витоки та шляхи розвитку. Книга стане у пригоді студентам педагогічного училища при вивченні теми «Іграшка».

Рецензія

Вміння писати рецензії є важливим для студента. Найчастіше рецензія пишеться студентом на реферат однокурсника.

Рецензія – це критична оцінка першоджерел. По правильно складений рецензії можна судити про зміст першоджерела, його цінність.

Але для того, щоб написати рецензію слід мати певний запас знань з даної теми. Тому перед складанням рецензії слід опрацювати рекомендовану літературу. Вказаний для рецензування посібник, реферат слід вдумливо прочитати кілька разів, для того, щоб виділити головні думки можна скласти план. Скласти рецензію можна за таким планом:

1. Назва теми.

2. Перерахування основних викладених питань.

3. Вказати, кому адресовано посібник.

4. Визначити позитивне у викладенні матеріалу.

5. Вказати наскільки повно викладений матеріал у відповідності з програмовими вимогами.

6. Розкрити наслідки, на основі яких внести свої науково обґрунтовані пропозиції.

7. Висловити думку про структуру викладеного плану, грамотність викладу.

8. Визначити теоретичну і практичну цінність матеріалу.

Слід пам’ятати, що неправильно складена рецензія може змінити судження про зміст реферату, посібника.

Дата добавления: 2015-05-24