Самостійне читання

Читати німецькою мовою учні повинні не тільки на уроках і в ході виконання домашніх завдань. При правильно організованому навчанні з набуттям учнями певних навичок та вмінь розвивається інтерес до читання цікавих текстів, які не входять у мінімум матеріалу, передбачений підручником. Таке читання прийнято на­зивати самостійним. Проте назва «самостійне читання» не передає точної характеристики цього виду роботи, бо вона теж проходить під керівництвом учителя.

На відміну від класних вправ та виконання домашніх завдань, зв’язаних з роботою над текстом, самостійне читання наближається до тих видів позашкільної діяльності, в яких учень діє за своїм вибором, з власної ініціативи.

Самостійне читання є дуже важливий вид роботи над мовою, оскільки розвиток уміння читати та розуміти іншомовні тексти потребує тривалого тренування, а класна робота та зв’язані з нею домашні завдання не можуть повністю забезпечити цього. На уроках учитель допомагає учням долати різні труднощі, зв’язані з розумінням змісту текстів, які використовуються як навчальний матеріал, чим закладає в учнів основи зрілого уміння читати. Але для того щоб на цій основі зросли міцні навички, потрібна ще велика додаткова робота, для якої на уроках не вистачає часу. Збільшувати обсяг домашніх завдань — це значить переобтяжувати учнів. Отже, слід використати вільний час учнів, призначений для відпочинку, читання, розваг. Для цього насамперед потрібно дбати, щоб читання німецькою мовою було неважке, цікаве. Тоді можна буде досягти навчального ефекту, не переобтяжуючи дітей стомливою роботою

Успіх організації самостійного читання великою мірою залежить від якості використовуваних текстів. Треба, щоб вони були цікаві; їх зміст відповідав інтересам учнів, а мова не створювала значних перешкод для розуміння. Останнє вимагає від упорядників текстів дуже умілого, гнучкого використання вивченої лексики, а також тих лексичних одиниць, значення яких стає ясним завдяки схарактеризованим вище факторам

Сказане не означає, проте, що в текстах для самостійного читання не можна використовувати незнайомих учням слів. Цілковита відмова від них навряд чи можлива, до того ж й недоцільна. Правильно організоване самостійне читання дає можливість збільшити кількість слів, що їх учні розуміють при читанні. Такі слова можна вводити в невеликій кількості, 2—3 на сторінку, а потім повторювати їх у дальшому контексті. Роз’яснювати значення цих слів треба на тій самій сторінці, щоб учні не гаяли багато часу на відшукування слів у словнику, бо це ослаблює інтерес до читання.

Як заохочувати учнів до домашнього читання?

Перед тим як дати чергове завдання, учитель пере­глядає текст і виявляє всі труднощі, які можуть зустріти учні під час читання. Справа в тому, що укладачі книжок для самостійного читання не можуть врахувати особливості засвоєння програмного матеріалу в окремих групах учнів. Отже, текст може бути перевантажений лексико-фразеологічними елементами, які через ті чи інші причини невідомі учням.

Тому вчителеві треба полегшити завдання, що стоїть перед учнями. Він виписує на дошці важкі слова, вислови з перекладом на рідну мову. Тут же зазначає номер сторінки, на якій ці слова зустрінуться. Учитель пропонує учням записати це на окремих аркушиках, які потім закладаються на відповідній сторінці. Таким чином, під час читання учням не треба гаяти часу на відшукування слів у словнику.

Виконання учнями завдання контролюється періодично на спеціально виділених для цього уроках. Зважаючи на обмаль навчальних годин, звичайно обмежуються частиною уроку.

Проте слід пам’ятати, що перевіряти самостійне читання можна також і в позаурочний час. Основне завдання вчителя — прищепити смак до читання іноземною мовою, і якщо це вдається, в учнів виникає бажання читати більше того, що є обов’язковим для всіх. В цих випадках доцільно влаштовувати і індивідуальні консультації для розмови про прочитане та визначення нового матеріалу для читання.

Вибираючи ту чи іншу систему контролю самостійного читання, учителеві треба враховувати, що успіх цієї роботи забезпечується правильним ставленням учнів до самого процесу самостійного читання. Якщо учень читає з інтересом, з охотою, то й наслідки будуть відразу відчутні. Коли ж він читає лише тому, що його примушує вчитель, розраховувати на успіх не можна, бо тут немає потрібної психологічної основи самостійного читання.

Виходячи з сказаного, треба застерегти від дуже суворого, дріб’язкового контролю самостійного читання, який може викликати негативне ставлення до цієї важ­ливої ланки навчальної роботи. Нехай учень прочитає лише частину того, що задано, але щоб це було справжнє читання. Тоді розвиватиметься вміння читати німецькою мовою.

Контроль самостійного читання можна організувати по-різному, залежно від конкретних обставин і умов ро­боти в даної групі. Завдання, що ставиться перед учнями,— це зрозуміти прочитане, запам’ятати зміст. Зважаючи на це, вчитель може обмежитись такими прийомами:

Учні читають окремі речення і перекладають їх. Вчитель підбирає для цього речення, що містять певні труднощі для розуміння і щодо змісту є ключовими для даного тексту.

Учні читають указані вчителем речення і пояснюють їх зміст на основі ознайомлення з попередньою частиною тексту. Учитель розповідає німецькою мовою певні частини тексту, частково змінюючи зміст. Учні повинні по­мітити ці відхилення від змісту і зробити відповідні виправлення.

Учитель розповідає зміст тексту. Час від часу він припиняє розповідь і пропонує учневі або закінчити почате речення або продовжити розповідь.

Учитель нагадує учням про певні факти, події, характеристики, подані в тексті, і пропонує знайти та прочитати відповідні уривки.

Учні дістають письмове завдання (в класі) відповісти на запитання, поставлені вчителем. Для складання відповіді можна дозволити їм користуватися текстом, але при цьому треба чітко визначити час, який відводиться для виконання завдання. Учні усно відповідають на запитання вчителя по змісту тексту.

Учитель пропонує учням підкреслювати при читанні незнайомі для них слова. При перевірці він вимагає від учнів читати та перекладати речення з підкресленими словами.

Для ефективного застосування цього прийому треба перевіряти, чи точно учні виконують вказівку вчителя, оскільки іноді вони підкреслюють лише деякі незнайомі слова. Таку тенденцію можна легко усунути, перевірив­ши розуміння учнями певної кількості слів, не підкреслених ними.

Прийоми контролю учитель обирає залежно від конкретних умов і чергових завдань навчального процесу.

Дата добавления: 2015-05-24