Сутність і функції державного кредиту

Державний кредит являє собою сукупність економічних відносин між державою в особі її органів влади і управління та іншими суб’єктами економіки з приводу мобілізації додаткових грошових коштів, у яких держава виступає позичальником, кредитором або гарантом.

Під час здійснення кредитних операцій усередині країни держава, як правило, виступає позичальником грошових коштів, а підприємства, організації і населення – кредиторами. У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик, або виконання інших зобов’язань, узятих фізичними та юридичними особами, вона є гарантом. Видача гарантій зовсім не обов’язково пов’язується з негативним впливом на кількість централізованих коштів. Якщо боржник у повному обсязі і своєчасно розраховується зі своїми зобов’язаннями, то гарант не несе будь-яких додаткових витрат. Відомо, що надійні позичальники не потребують гарантій держави, вони здатні залучати кошти на ринку кредитних ресурсів самостійно. Практика господарювання в умовах перехідної економіки підтвердила реальність розповсюдження державних гарантій на сумнівних щодо надійності позичальників і зростання у зв’язку з цим витрат централізованих коштів.

За обсягом кредитних операцій за участю держави переважають ті, в яких вона виступає позичальником.

Необхідність використання державного кредиту обумовлюється постійним протиріччям потреб суспільства і можливостями держави щодо їх задоволення за рахунок бюджетних коштів. Якщо потреби суспільства вимагають постійного збільшення бюджетних видатків у зв’язку з реалізацією концепції соціальної держави та входженням держави у світову спільноту країн, то доходи державного бюджету завжди обмежені законодавчо встановленим рівнем оподаткування.

Закономірно, що за таких обставин і за умови наявності вільних грошових ресурсів у населення і суб’єктів господарювання держава вдається до державних кредитів.

Можливості використання потенціалу державного кредиту мають місце у зв’язку з існуванням часового лагу між формуванням і використанням доходів фізичними та юридичними особами. У зв’язку з нерівномірним отриманням доходів населенням з найму, а підприємствами виручки від реалізації продукції та свідомими діями щодо нагромадження капіталу для надбання коштовних товарів тривалого користування і здійснення великих капіталовкладень у виробництво в позадержавному секторі постійно формуються тимчасово вільні кошти.

Державні запозичення в більшості випадків стають джерелом фінансування дефіциту бюджету. Проте в деякі проміжки часу не виключається можливість застосування кредиту для нормалізації грошового обігу в країні через створення умов для збалансування доходів і видатків населення, підприємств і організацій. За допомогою державного кредиту можна вилучити з обігу чималі вільні грошові кошти.

Державний кредит відрізняється від банківського (табл.. 5.1).

Таблиця 5.1

Особливості державного кредиту у порівнянні з банківським кредитом

Державний кредит	Банківський кредит
Забезпеченням виступає все майно, що знаходиться у власності держави	Забезпеченням виступають конкретні цінності (товари на складі, незавершене виробництво і т. н.)
На рівні уряду країни немає конкретного цільового характеру	Має чітко виражену цільову спрямованість
Додаткові фінансові ресурси	Продуктивне використання позичкового фонду
Надходять у розпорядження органів державної влади	Надання підприємствам і організаціям, а також приватним особам
Погашення боргових зобов’язань і сплата відсотків за ними потребує додаткових ресурсних надходжень до бюджету (податків), що скорочує можливості нарощування виробничого й інтелектуального потенціалу суспільства	Погашення кредиту і виплата відсотків за рахунок збільшення продукованої вартості додаткового продукту

Для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком видатків, необхідних для збереження загальної економічної рівноваги, запозичення не використовується.

Використання державного кредиту призводить до утворення державного боргу. Результативність усіх кредитних операцій, здійснюваних державою, визначається обсягом державного боргу.

Державний кредит як фінансова категорія виконує в перехідній економіці розподільчу, регулюючу, фіскальну та контрольну функції (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Функції державного кредиту

Розподільча функція полягає в забезпеченні розтягнутості джерел фінансування у часі шляхом випуску позичок на відповідний термін. Внаслідок таких дій фінансовий тягар лягає не тільки на сучасні, а й на наступні покоління, адже податки в період безпосереднього використання кредитних ресурсів не збільшуються, а переносяться на майбутнє. Крім того, у випадку продуктивного вкладення мобілізованих коштів об’єкти капіталовкладень починають приносити прибуток, сприяючи тим самим погашенню позик без посилення податкового тягаря.

Держава, вступаючи в кредитні відносини, впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість. Мобілізуючи кошти фізичних осіб, держава зменшує їх платоспроможний попит. До того ж, чим вищий попит держави на кредитні ресурси, тим дорожчими вони стають для підприємців. Але під час залучення зовнішніх кредитів для задоволення попиту на товари національного виробництва посилюється підтримка малого бізнесу, експортного потенціалу та виробництв в окремих регіонах.

Щодо контролю, то його завдання полягає у з’ясуванні як стану централізованих коштів, так і цільової спрямованості кредитів і термінів їх повернення, а також сплати відсотків за ними.

Крім того державний кредит виконує і фіскальну функцію, оскільки в примусовому порядку в деякі проміжки часу може обмежувати споживчий попит фізичних і юридичних осіб.

Дата добавления: 2015-05-24