Небезпечні геологічні процеси (НГП) на міських територіях

Геологічні процеси, які негативно впливають на території, господарські і промислові об’єкти, життєдіяльність людей, називають небезпечними геологічними процесами. Із ендогенних небезпечних геологічних процесів (НГП) на території міста можуть відбуватись землетруси і виверження вулканів. Землетруси – це коливання земної кори, пов’язані з вивільненням енергії у внутрішньому просторі землі. Землетруси бувають тектогенні, вулканічні та денудаційні. Інтенсивність землетрусів залежить від властивостей гірських порід, глибини залягання підземних вод, тектонічних порушень і глибини гіпоцентру землетрусу. Землетруси стимулюють селі, обвали, цунамі. Небезпечними для людей і цілісності споруд є землетруси силою більше 5 балів. Вулканізм – вихід магми на поверхню землі. На сьогодні нараховують понад 600 діючих вулканів і декілька тисяч потухлих. При виверженні вулканів викидається велика кількість попелу. Який розсіюється у повітрі, осідає на поверхню землі. Досить поширеним у нафтогазоносних районах є грязьовий вулканізм. Частіше на території міст відбуваються екзогенні НГП - зсуви, селі, підтоплення, затоплення, ерозія, карст, просідання, абразія, акумуляція. Зсув - ковзаюче зміщення порід природного схилу чи штучного відкосу під впливом сили тяжіння. Причина зсувів – порушення рівноваги схилу. Фактори, які зумовлюють зсуви поділяють на природні (перезволоження, вивітрювання, збільшення нахилу схилу, сейсмічні поштовхи) та антропогенні. Сель – водний потік, насичений твердим матеріалом. Утворюються селі, найчастіше, під час злив і сніготанення у гірських районах при наявності рихлого матеріалу. Селі мають велику швидкість і рушійну силу. Поділяють на зв’язані та незв’язані, грязьовокам’яні та водокам’яні. Утворення селів часто пов’язане з техногенними відкладеннями. Підтоплення. До підтоплених відносяться території на яких ґрунтові води залягають близько до поверхні землі. Причинами підтоплення є зміна умов поверхневого стоку, створення водосховищ, засипання природних дренажів (ярів, балок), недосконала каналізація і система водовідведення, витікання з водопроводу. Затоплення – утворення вільної поверхні води над земною поверхнею. Найчастіше зумовлене виходом річок з берегів. Також, затоплення може відбуватись в результаті швидкого танення снігу та льоду, прориву дамб. На території міст затоплення часто пов’язані з водонепроникливістю штучного покриття. Ерозія ґрунтів відбувається під впливом води та вітру. На території міст ерозія виникає внаслідок дії поверхневого стоку і в результаті витікання води з водопроводу. Вітрова ерозія виникає при будівництві. Карст – вилуговування розчинних гірських порід підземними і поверхневими водами в результаті якого утворюються пустоти в породах. На інтенсивність карстоутворення впливає щільність порід, глибина залягання підземних вод, хімічний склад води. Із техногенних факторів - утворення тріщин у породах, зміна рівня підземних вод, забруднення води. Просідання поверхні -найбільш характерне для зон залягання лесових порід, які дуже піддатливі деформації. Просідання може відбуватися у карстові пустоти. Абразія – процес руйнування гірських порід хвилями і течією в береговій зоні моря, водосховища. В результаті виносу абразивного матеріалу утворюються абразивні береги. Інтенсивність абразії залежить від контуру берегової лінії, хімічного складу гірських порід, рушійної сили хвиль. Акумуляція – накопичення наносів уламків гірських порід. В наслідок акумуляції утворюються берегові вали, пересипи, лагуни, лимани, річкові тераси і дельти.

Дата добавления: 2015-05-24