Основні закони екології

М е т о д и д о с л і д ж е н н я в е к о л о г і ї.

1. Методи реєстрації та оцінки якості довкілля: метеорологічні спостереження; виміри температури, прозорості, солоності, хімічного складу води; вимірювання радіаційного фону, освітленості, хімічного і біологічного забруднення, екологічний моніторинг, зокрема, біолоніторинг і біоіндикація.

Моніторинг – це періодичне або безперервне спостереження за станом екологічних об’єктів і якістю середовища. Наприклад, був організований моніторинг концентрації вуглекислого газу в атмосфері, стану озонового шару нашої планети.

Біомоніторинг і біоіндикація – використання для контролю стану середовища деяких організмів, особливо чутливих до змін середовища.

2. Методи кількісного обліку організмів і методи оцінки біомаси та продуктивності рослин і тварин: підрахунок особин на контрольних ділянках, маршрутні підрахунки; відлов і мічення тварин, спостереження за їхнім переміщенням (аерокосмічна реєстрація чисельності стад, густоти деревостою, станів посівів та ін.).

3. Вивчення особливостей впливу різних екологічних чинників на життєдіяльність організмів (спостереження та експерименти).

4. Методи математичного моделювання екологічних явищ, процесів, екосистем набувають все більшого значення в екології. У даному випадку моделлю називають деякі абстрактні описи того чи іншого явища реального світу, що дозволяє аналізувати його властивості

5. Методи прикладної екології:

а) створення геоінформаційних систем і технологій для розв’язання екологічних питань різних масштабів і в різних сферах діяльності;

б) комплексний еколого-економічний аналіз стану різних об’єктів, територій, галузей виробництва;

в) геоекологічні методи дослідження, геоекологічний моніторинг з метою зменшення негативного впливу забрудників на довкілля;

г) технологічні методи екологізації різних виробництв з метою зменшення їх негативного впливу на довкілля;

д) медико-екологічні методи вивчення впливу різних чинників на здоров’я людей;

е) методи екологічного контролю стану довкілля: екологічна експертиза, екологічний аудит, екологічна паспортизація.

Американський еколог Б. Коммонер у 1974 р. дуже вдало сформулював свої чотири закони, які, по суті, об’єднують і собі по кілька найважливіших закономірностей і екологічних особливостей природи. Це, радше, екологічні аксіоми:

Перша аксіома: "Все пов’язано з усім" про всезагальний зв’язок речей і явищ в природі і людському суспільстві. І природа, і суспільство перебувають в єдиній мережі системних взаємозв’язків. Наприклад, все живе на Землі залежить від єдиного потоку сонячної енергії, від його ритмів. Глобальні кругообіги речовин, вітри, океанічні течії, міграції птахів і риб, переноси насіння і спор, діяльність людини – все це зв’язує простір, віддалені екосистеми і надає біосфері цілісності.

1) Друга аксіома: "Все повинно кудись діватись" про закони збереження у природі. На відміну від людського виробництва, у природі не буває сміття. Опале листя, екскременти, трупи тварин стають їжею для інших організмів – комах, бактерій, грибів, червів – розкладаються ними до простих з’єднань і знову вживаються рослинами. В біосфері завжди спостерігається кількісний баланс швидкостей синтезу живої речовини та її розкладання, що свідчить про високий ступінь замкненості колообігу речовини у біосфері.

Третя аксіома: "Ніщо не дається задарма" (або "за будь-які втручання і збитки природі треба платити" або "природа за все віддячить") вказує на те, якою ціною дістається людству науково технічний прогрес.

Четверта аксіома: "Природа знає краще". Свідчить про незрівнянні переваги природних конструкцій над людськими. Все, створене природою, пройшло надзвичайно жорсткий конкурс на місце в біосфері впродовж тисяч і мільйонів років природного добору та адаптацій. При цьому головним критерієм добору була вписаність у глобальний біотичний колообіг, збільшення його ефективності, заповнення всіх екологічних ніш. Кожен біологічний вид, що порушував цей закон, еволюція рано чи пізно безжально зменшувала, знаходячи організми – замісники. Людська цивілізація дуже швидко і грубо порушує замкненість біотичного кругообігу, і це не може залишитись безкарним.

2. Екологічні фактори.

Дата добавления: 2015-05-24