А б і о т и ч н і ф а к т о р и с е р е д о в и щ а

Ф а к т о р и с е р е д о в и щ а. З а г а л ь н і з а к о н о м і р н о с т і ї х д і ї н а ж и в і о р г а н і з м иє.

Е к о л о г і ч н і ф а к т о р и – це компоненти середовища, що впливають на організми, популяції, біоценози. Фактори середовища різноманітні. Вони можуть сприяти виду або перешкоджати виживанню і розмноженню.

За силою впливу на організм екологічні фактори бувають:

– оптимальний фактор – сила якого є найсприятливіша для організму (для кімнатних рослин tº_опт.= 20ºС-22ºС;

– песимальний фактор – сила якого надто велика або надто мала, пригнічуються процеси життєдіяльності організму;

– летальний фактор – сила якого спричиняє загибель організму.

За характером походження:

– абіотичні ("а" – "не", "біос" – життя);

– біотичні;

– антропогенні.

У 1958 р. Мончадський запропонував класифікувати за характерною дією на організм:

– стабільні – земне тяжіння, Сонце, Місяць, склад атмосфери зумовлюють загальні пристосування організмів для життя на землі;

– змінні

а) закономірно змінні – зміни сезонів, дня і ночі;

б) випадково змінні – дощ, град, сніг, радіація ….

А б і о т и ч н і ф а к т о р и – це сукупність умов неорганічного середовища, що впливає на живі організми безпосередньо чи опосередковано. Це температура, світло, радіоактивне випромінювання, тиск, вологість, солоність води, вітер, течії, рельєф місцевості …

Вони поділяються на:

– хімічні;

– фізичні.

Екологічні групи р о с л и н по відношенню до світла.

1. Світлолюбні (геліофіти) – рослини відкритих постійно освітлених місцевостей (тимофіївка лучна, ковила, перекатиполе, верблюжа колючка, кактуси, анемона, ряст).

2. Тіньолюбні (сціофіти) – рослини нижніх ярусів тінистих лісів, печер, глибоководні рослини, вони погано переносять сильне освітлення прямими сонячними променями (кислиця, веснівка дволиста, копитняк, вороняче око).

3. Тіньовитривалі (факультативні геліофіти) – можуть переносити більше чи менше затінення, однак добре ростуть і на світлі (липа, черемха, горобина, суниці лісові, смерека, тонконіг лучний).

Екологічні групи т в а р и н по відношенню до світла.

1. Денні. 2. Нічні. 3. Присмеркові. 4. Тварини з цілодобовою активністю.

Т е м п е р а т у р а – кліматичний фактор, який впливає на всі процеси в організмі.

За ступенем адаптації до умов крайнього дефіциту тепла виділяють такі екологічні групи рослин:

1) нехолодостійкі – сильно пошкоджуються або гинуть при температурах, вищих за точку замерзання води (рослини теплих тропічних лісів, водорості теплих морів);

2) неморозостійкі – переносять низькі температури, але гинуть, як тільки у тканинах утворюється лід (вічнозелені субтропічні види, період вегетації листяних рослин);

3) морозостійкі, або льодостійкі – ростуть у регіонах з сезонним кліматом і холодними зимами (карликова береза, верба).

В о л о г і с т ь. Перебіг усіх біохімічних процесів у клітинах і нормальне функціонування організму в цілому можливі лише при достатньому забезпеченні його водою – необхідною умовою життя. Підтримання водного балансу має величезне значення для всіх живих організмів.

Екологічні групи рослин по відношенню до вологи:

1) гідафіти – це водяні рослини (елодея, валіснерія);

2) гідрофіти – наземно-водяні рослини (очерет, калюжниця);

3) гігрофіти – наземні рослини в умовах підвищеної вологості (рис, росичка, будяк городній);

4) мезофіти – можуть переносити нетривалу і нестійку посуху (сосна, дуб, береза);

5) ксерофіти – ростуть у місцях з недостатнім зволоженням:

а) сукуленти – соковиті рослини (кактуси, агава, алоє);

б) склерофіти – сухі на вигляд рослини (перекатиполе, тпчак, ковила).

Екологічні групи тварин по відношенню до вологи:

1) вологолюбні (земноводні, мокриці);

2) сухолюбні (павукоподібні, плазуни);

3) посузостійкі (козуля, прудка ящірка, верблюд).

Дата добавления: 2015-05-24