Живі організми як середовище існування

Ґрунт як середовище життя

Надземне і повітряне середовище існування.

Низька густина повітря визначає його малу піднімальну силу і незначну опорність. Мешканці повітряного середовища повинні мати власну опорну систему, яка підтримує тіло: рослини – механічними тканинами, тварини – твердим або, рідше, гідростатичним скелетом.

Повітря має низький опір, тому деякі тварини використали в ході еволюції екологічні переваги цієї властивості повітряного середовища, набувши здатності літати. До активного польоту здатні 75% видів усіх наземних тварин, переважно комахи і птахи, проте зустрічаються літуни й серед ссавців та рептилій. Літають наземні тварини в основному за допомогою мускульних зусиль, однак деякі можуть і планерувати за рахунок повітряних течій.

Газовий склад повітря у приземному шарі атмосфери досить однорідний: азот – 78,1; кисень – 21; аргон – 0,9; вуглекислий газ – 0,03%. Однак різні домішкигазоподібних, краплиноподібних і твердих (пилових) часток, що потрапляють в атмосферу, можуть мати суттєве екологічне значення (забруднення…).

Дефіцит вологи – ще одна особливість повітряно-наземного середовищ.

Великий розмах температурних коливань – наступна відмінна риса цього середовища.

Світловий режим наземно-повітряного середовища характеризується: великою інтенсивністю і кількістю світла. Основним способом орієнтації для тварин є зір.

Ґрунт являє собою поверхневий шар суходолу, що контактує з повітряним середовищем. Хоч його товщина незначна проте ця оболонка Землі відіграє надзвичайно важливу роль у поширенні життя. Г р у н т – це не просто тверде тіло, а трифазна система, в якій тверді частки оточені повітрям і водою. Він пронизаний порожнинами, заповненими сумішшю газів і водними розчинами. Тому в ньому створюються різноманітні умови, сприятливі до життя безлічі мікроорганізмів і макроорганізмів. У ґрунті згладжені температурні коливання порівняно з шаром повітря, а наявність ґрунтових вод і проникнення опадів створюють запаси вологи і забезпечують режим вологості, проміжний між водним і назем7ним середовищами. У ґрунті концентруються запаси органічних і мінеральних речовин, які постачаються відмерлою рослинністю і трупами тварин. Усе це визначає велику насиченість ґрунту життям.

Численні види живих організмів протягом усього життя або частини життєвого циклу мешкають в інших живих істотах, тіла яких є для них середовищем, що суттєво відрізняється за властивостями від зовнішнього.

Одна з- головних переваг паразитів – щедре постачання їжі за рахунок вмісту клітин, соків і тканин тіла господаря або вмісту його кишечника. багата і легкодоступна їжа є умовою швидкого росту паразитів. Там, де дозволяє простір, наприклад, у травному каналі хребетних, паразити можуть досягати дуже великих розмірів порівняно з їхніми родичами, які живуть вільно. Так людська і свиняча аскариди – одні найбільших представників класу нематод, а лентець широкицй, бичачий і свинячий солітери – велетні серед плоских червів: вони сягають у довжину 8-12 м, тоді як найбільші тропічні турбелярії не перевищують 60 см.

Дата добавления: 2015-05-24