Загальні тенденції реформування сучасних світових освітніх систем

В умовах реформування освіти в Україні та пошуку шляхів підготовки випускників середніх навчальних закладів до трудового життя за світовими стандартами освіти досвід зарубіжних країн у справі реформування освітньо-виховної системи наприкінці ХХ століття становить як теоретичний, так і практичний інтерес.

60-ті роки ХХ століття створили передумови реформи освіти в провідних країнах на першому етапі НТП. Поштовхом до цих змін був стрімкий прорив СРСР у космос, що спричинило проведення в країнах зарубіжжя реформ першого порядку. Другий етап реформ освіти пов’язаний із новим технологічним етапом НТП на зламі 70-80-х років. Цей період ознаменувався різким зниженням рівня освіти в зарубіжній школі, що і стимулювало уряди країн Європи до розроблення і введення невідкладних заходів щодо оновлення змісту освіти. У розвинених країнах світу (США, Велика Британія, Японія, Німеччина, Франція та ін.) було проведено чимало реформ системи освіти, проте кожна країна проходила цей шлях у властивому їй темпі та специфіці. Економічна криза початку 80-х років у країнах зарубіжжя призвела до загострення ситуації на ринку праці. Влада розвинених країн, ухвалюючи відповідні закони і постанови, таким чином намагалася полегшити ситуацію безробіття та запобігти її наслідкам. Перше місце серед безробітних посідала молодь віком до 25 років. Причиною безробіття вважалася відсутня професійна підготовка. Тому вся державна політика зарубіжних країн була спрямована на надання учням необхідних професійних знань, умінь і навичок, злиття професійної підготовки учнів із загальноосвітньою та на підготовку до майбутнього трудового життя.

Виникають нові вимоги перед школою, яка повинна передбачати ті зміни, які будуть відбуватися у виробничій сфері. Навчальний заклад на початку 90-х років ХХ століття стає об’єктом збільшення фінансування. Так, у США, Великій Британії, Японії питома вага витрат на освіту становить від суми валових витрат на соціальні потреби — 14%, а в Німеччині та Франції — близько 10%. Ініціаторами реформування шкільної освіти в країнах зарубіжжя були прем’єр-міністр М. Тетчер (Велика Британія), Я. Накасоне (Японія), президенти Р. Рейган і Д. Буш, Б. Клінтон (США), Ф. Міттеран (Франція), які вбачали в оновленні шкільної освіти нагальне завдання, що постало перед суспільством.

Змінюється і завдання освіти: якщо раніше школа повинна була готувати молодь до вступу до вищого навчального закладу, то тепер - здійснення підготовки учнів до практичної діяльності, до роботи на виробництві та у сфері обслуговування відповідно до підвищеного кваліфікаційного й культурного рівнів та ринкових вимог сучасності.

Дата добавления: 2015-05-24