Загальна характеристика вправи як методу навчання

Характеристика теорії побудови рухів М.Бернштейна.

Н.Берштейн пояснив принципи управління рухами, але й показав механізм їх формування. Формування рухів проходить три стадії:

І – рухи характеризуються невисокою швидкістю, напруженістю, та неточністю.

ІІ – харак. Поступовим зникненням зайвої напруженості, становленням чіткої м’язової координації, підвищенням швидкості та точності рухового акту.

ІІІ – формування руху характерне зниженням частки участі активних м’язевих зусиль в здійсненні рухів за рахунок звільнення частки використання сил тяжіння, інерції, цетр обіжних, реактивних реакцій, які забезпечують економію енерговитрат.

Управління рухами за Н,Бернштейном, складний багаторівневий процес. Кожний рівень має свою функцію, нижні рівні виконують роль ведучих, тобто таких, які регулюють руховий акт в цілому. Нижні рівні виконують роль фахових, тобто забезпечують вирішення окремих завдань побудови рухів, не торкаючись його смислу (сенсу).

Розрізняють п’ять рівнів управління. Вищий рівень «Е» визначає цілеспрямованості руху, його смисл, наприклад: подолати планку в стрибках у висоту. Рівень «Д» визначає просторові і часові послідовності виконання необхідних операцій. Рівень «С» управляє просторовими і часовими характеристиками операцій і дії в цілому, тобто регулює зусилля. Рівень «В» управляє м’язевою координацією, узгоджуючи роботу м’язів синергістів і антагоністів. Рівень «А» управляє такими характеристиками окремих м’язів, як тонус, рівень збудження, тощо.

Основний метод навчання в спорті - вправа, як процес систематичного, цілеспрямованого повторення предмету навчання, інших фізичних вправ і видів діяльності. Рухові дії, що використову­ються в процесі навчання розподіляються на основні і допоміжні. Основні виступають в якості предмету навчання, в більшості випадків - це обрана спортивна вправа. По відношенню до неї всі інші рухові дії, в тому числі окремі підсистеми предмету спеціалізації - частини, фази і елементи відносяться до допоміжних. Наприклад: для бігуна - основна рухова дія - біг, а для футболіста - гладкий біг по дистанції - допоміжна дія.

В залежності від того, які вирішуються завдання, допоміжні дії називають підготовчими, підвідними, спеціальними, ввідними, розминочними.

Характеристика вправи як методу навчання.

Людина може оволодіти знаннями і довільними рухомими діями, добитися удосконалення функцій організму та рухових здібностей при умові повторення за системою предмету навчання та інших дій. Ця вимога реалізується шляхом відповідної організації вправи. При цьому регулюють ступінь напруження дії (), кількісну міру повторень (об'єм) і тривалість з характером відпочинку в процесі вправ і в перервах між ними.

Необхідно змінювати інтенсивність застосування зусиль протягом одного заняття, тижня, окремого періоду занять. Тобто, якщо техніка починає ставати стійкою по відношенню кінематичних, динамічних і ритмічних параметрів слід змінювати застосовані зусилля, підвищувати їх контрастність, тобто різницю між найбільш напружено та легко відтворюючими рухами. Прогрес в оволодінні спортивною технікою досягається в тому випадку, якщо спортсмен навчиться зберігати правильну структуру рухів, і в стані здійснювати контроль за рухами при їх виконанні з варіативними та контрастними зусиллями.

Щодо кількості повторень в якості загального положення повинна бути визнана необхідність сумарно більшої кількості повторень руху який вивчається. Чим складніша спортивна техніка, що вивчається, як за координацією, так і по вимогам які висуває вона до організму більшою повинна бути кількість повторень. Хоча чим складніша спортивна вправа по координації, та чим вищі вимоги, що висуваються до систем організму, тим важче забезпечити її багаторазове повторення. Тоді кількісна міра вправи збільшується за рахунок (головним чином) збільшення повторень її окремих частин і фаз.

У відпочинку є дві сторони - це його тривалість і форма організації. По тривалості відпочинок буває повним, оптимальним і жорстким. По формі - пасивним, активним, змішаним. При вивченні техніки складно координованих видів спорту ациклічного характеру кожне нове повторення не повинно проходити на тлі втоми, отриманої, від попередніх дій. Щодо форми відпочинку, то фізіологами доведено, що повний відпочинок між вправами не є доцільним. Необхідно виконувати різноманітні рухи з незначною інтенсивністю поєднуючи їх з пасивним відпочинком.

Основні методи вправи.

Методи вправи поділяють на основні і допоміжні. До основних відносять ті які використовуються для вирішення задач навчання спортивній техніці і тактиці, а також для розвитку вегетативних функцій організму та рухових якостей.

До допоміжних відносять ті які використовуються для рішення задач навчання спортивній техніці.

Одні і другі розподіляються на низку різновидів. В основних методах в залежності від співвідношення кількісної міри повторення об’єму, інтенсивності рухів і форми відпочинку розрізняють:

- рівномірна вправа, яка характеризується виконанням рухового завдання з незмінною і, як правило, невисокою інтенсивністю, тривалий час, без перерв на відпочинок;

- перемінна вправа, яка характеризується виконанням завдання з перемінною інтенсивністю, тривалий час, без перерв для відпочинку;

- повторна вправа, яка характеризується виконанням завдання багаторазово з перервами для відпочинку.

Для навчання складно координованим ациклічним видам спорту найбільш широко застосовується повторний метод. Він реалізується серіями повторень без зміни предмету вправи, а також зі зміною. Наприклад: предметом вправи може бути біг, метання і стрибок. Повторення зі зміною предмету вправи проводиться лінійним і коловим методом.

В лінійному методі протягом заняття декілька рухових завдань стають предметом завдання по одному разу. Наприклад: на заняттях баскетболом можна спочатку вивчати техніку ведення м'яча, потім передача м'яча, кидки в кошик тощо.

В коловому методі навчання окремим спортивним вправам протягом одного заняття проходить декілька разів. Встановлено, що для оволодіння технікою спортивних вправ, а також розвитку рухових якостей колове повторення найбільш доцільне.

Вправа, як метод навчання може бути реалізована в акаде­мічній (строго регламентованій) та ігровій (змагальній), формах.

В академічній формі увага учнів фіксується винятково на структурі рухів, що вивчаються, на тому як їх виконувати; в ігровій формі - на рішення самої рухової задачі, на тому який ефект повинен бути досягнутий. Наприклад: попасти в ціль, дістати предмет, подолати максимально можливу відстань підстрибуючи.

Допоміжні методи вправи. До них відносяться:

- вправа з безпосередньою фізичною допомогою;

- вправа “в дві сторони”;

- вправа в уяві рухів;

- вправа в імітації рухів.

Дата добавления: 2015-05-24