Київська брама Глухівських міських укріплень

Миколаївська церква

Церкву збудовано на місці однойменної дерев’яної, відомої з документів, у 1683-1695 рр. Замовником був глухівський сотник Василь Ялоцький. У кінці XVII – на початку XVIII ст. деякий час правила за соборну і була головною домінантою Радного майдану. Перед нею відбувалися козацькі ради: 1708 р. тут було обрано гетьманом І.Скоропадського, 1727 р. – Д.Апостола, 1750 р. – К.Розумовського. У радянський період церкву закрили, а повернули релігійній громаді у 1991 р.

Миколаївська церква – найдавніша мурована споруда Глухова, унікальний зразок тридільного триверхого храму, найяскравіший твір архітектурного стилю козацького відродження кінця ХVІІ ст., єдиний вцілілий твір видатного архітектора Матвія Єфимова.

Глухівський учительський інститут

Інститут з трирічним терміном навчання засновано 1874 р. Першим його директором став учень К.Д.Ушинського А.В.Білявський. Під інститут було відведено мурований двоповерховий будинок, споруджений у І-й половині ХІХ ст., пристосований до нових потреб і добудований з лицевої сторони за проектом архітектора П.Шлейфера у 1874-1876 рр. У 1878-1879 рр. над тильною частиною старого будинку надбудовано третій поверх. У 1903-1904 рр. інститут розширено добудовою до тильної частини корпусу.

Тут отримали вищу освіту кінорежисер О.Довженко, письменники С.Васильченко і С.Сергєєв-Ценський. 1925 р. інститут перетворено на педагогічний технікум, 1930 р. – на інститут соціального виховання, 1937 р. – на учительський інститут, з 1954 р – Глухівський педагогічний інститут. 1976 р. присвоєно ім’я С.М. Сергєєва –Ценського, 2008 р. – О.Довженка.

Пам’ятка розташована на території Національного заповідника «Глухів».

Браму у вигляді однопролітної мурованої арки у земляному валу з невеличкими бічними кордегардіями почали будувати 1766 р. під загальним наглядом архітектора А.Квасова на місці дерев’яної фортечної брами. Будівництво завершено 1769 р. коштом державної скарбниці. Пам’ятка знаходиться на території заповідника. Замикає з заходу перспективу головної вулиці – Києво-Московської і грає важливу роль у панорамі заповідника, що розкривається з боку р. Есмань.

Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі

створений у 1987 році. До складу заповідника увійшли: краєзнавчий музей, музей партизанської слави і меморіальний комплекс у Спадщянському лісі, пам’ятний знак на честь загиблих від рук фашистських карателів 586 мирних мешканців (с. Нова Слобода Путивльського району). Основний фонд заповідника становить 17747 одиниць збереження.

Найбільш цінними археологічними експонатами, що представлені в музеї є матеріали розкопок марьянівської культури (щелепа бика з малюнками ІІ століття до н.е.), волинцівської культури (зернотерка, поховальні урни, жаровня-жертовник), роменської культури (скроневі кільця, кістяні амулети, срібні та бронзові підвіски ІХ -Х ст.), давньоруського Путивля та його округи (бойові сокири, прикраси, плінфа з давньоруського храму з тризубцем Рюриковичей тощо). У числі раритетів, що відносяться до різних епох - тронне крісло самозванця Лжедмитрія І, скульптура „Христос у темниці”, дзвін - подарунок Путивлю від першого царя з династії Романових Михайла Федоровича, Євангеліє 1618 року московського друку, вироби Волокитинського фарфорового заводу А.М. Миклашевського тощо.

У музеї постійно діє виставка „То було в ті раті і в ті полки...”, присвячена 200-річчю першого видання „Слова о полку Ігоревім”. Для відвідувачів розроблено цикл екскурсій: „Мовчанский монастир”, „Софронієва пустень”, „Спасо-Пребраженський собор”, „Городок” - дитинець стародавнього Путивля”, „Оглядова екскурсія по місту Путивлю”, „Пам’ятки Великої Вітчизняної війни у м. Путивлі”, „Кров на Івана Купала (меморіал Дзвін скорботи)”, „Партизанськими стежками Спадщанського лісу”, „Сторінки історії села Волокине”, „Новослобідська трагедія 7 липня 1942 року”.

«Посулля»

Утворений 2007 року Державний історико-культурний заповідник «Посулля» розбудовується на базі низки існуючих пам'яток, а також закладів культури — як тих, що існували раніше, так і новостворених.

До складу заповідника входять:

у Роменському районі:

Роменський краєзнавчий музей — заснований у 1919 році, є значним зібранням матеріалів з природи, історії та культури Посулля (збірка нараховує близько 40 тисяч експонатів, 10 тисяч фоліантів);

пам'ятник Тарасові Шевченку в Ромнах;

археологічне городище «Монастирище» в районі Ромен;

Меморіальний комплекс останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського в селі Пустовійтівка, що включає:

дерев'яну Свято-Троїцьку церкву — вперше збудовану 1773 року коштом уродженця села Петром Івановичем Калнишевським й відновлену в наш час за ініціативи Президента України Віктора Ющенка та освячену на Покрову 14 жовтня 2006 року;

пам'ятник Петру Калнишевському (автори — В. З. Бородай, Р. О. Синько), встановлений у 1991 році з нагоди 300-річчя від дня народження кошового отамана, як домінанта майбутнього меморіалу;

Музей Петра Калнишевського — заснований у 2005 році на базі діючої виставки Роменського краєзнавчого музею «Легендарний кошовий»;

Посульські кургани — група скіфських курганних некрополів;

у Недригайлівському районі:

Недригайлівський краєзнавчий музей — новостворене (заклад заснований у 2006 році) невелике зібрання матеріалів з історії та культури Недригайлівського краю, що працює в райцентрі Недригайлові;

· літописне місто Поташ поблизу Недригайлова.

· у селі Хоружівка:

· садиба поета Олекси Ющенка;

· Меморіал жертвам Голодомору;

· пам'ятник мамонту в селі Кулішівці.

86. Козацькі столиці

Національний заповідник Глухів. «Глухів» утворений і функціонує відповідно до постанови КМУ від 8 лютого 1994р

Заповідник охоплює територію 75 га центральної історичної частини та ділянки природного ландшафту м.Глухова. Він здійснює нагляд за 50 об’єктами культурної спадщини, розташованими на його території та в охоронних зонах, 36 з яких є пам’ятками історії, архітектури та містобудування. 5 пам’яток («Миколаївська церква» (1693-1695), «Київська брама Глухівської фортеці» (1766-1769), «Спасо-Преображенська церква» (1765), «Трьох-Анастасіївська церква» (1893), «Учительський інститут» (1874) занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, 31 пам’ятка – місцевого значення.

На балансі заповідника знаходиться 5 пам’яток архітектури: «Дворянське зібрання» (1811), «Будинок П.Лютого» (кін. ХІХ ст.), «Банк М.Терещенка» (кін ХІХ ст.), «Київська брама Глухівської фортеці» (1866-1869), «Садибний будинок Кочубеїв» (1904). До його складу входить музей археології, створений у 2008 р.

Основними напрямками діяльності заповідника є здійснення заходів з охорони і збереження об’єктів культурної спадщини, забезпечення належного використання пам’яток містобудування і архітектури, реставрація пам’яток, регенерація архітектурного середовища, проведення науково-дослідної, науково-методичної, інформаційної, культурно-просвітницької роботи.

Дата добавления: 2015-05-24