Інтегральний метод

Вступ

1.1. Зміст і предмет економічного аналізу.

1.2. Завдання економічного аналізу.

1.3. Принципи економічного аналізу.

1.4. Зв'язок економічного аналізу з іншими науками.

1.1. Зміст і предмет економічного аналізу

Термін «аналіз» походить від грецького «аnаlуzіs» - «розділяти», «розчленовувати». Тобто аналіз у вузькому розумінні являє собою розкладання, розчленовування складного на складові частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Таке розчленовування дозволяє заглянути всередину досліджуваного предмета, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню сутність, визначити роль кожного елемента в досліджуваному предметі або явищі. Аналіз, відкриваючи можливість пізнати окремі сторони предмета, руйнує його цілісність і приводить до абстракції. Він не може повною мірою характеризувати предмет дослідження, тому, розчленувавши предмет на складові частини, вивчивши їх, необхідно їх відновити. Це досягається за допомогою синтезу. Тільки в тісному взаємозв'язку аналізу і синтезу можна пізнати предмети та явища в діалектичній єдності всіх зв'язків і сторін.

Таким чином, під аналізом у широкому плані розуміється метод дослідження процесів, явищ, предметів, що базується на розчленовуванні цілого на складові частини, й вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Поняття «економічний аналіз» варто розділяти на загальнотеоретичний економічний аналіз та конкретний економічний аналіз. Загальнотеоретичний економічний аналіз проводиться для вивчення основних закономірностей суспільного виробництва, що діють протягом усього періоду існування даної економічної системи. Конкретний економічний аналіз здійснюється на підприємствах, в організаціях, об'єднаннях.

Виходячи з особливостей методів і організації аналізу, виділяють мікроекономічний та макроекономічний аналіз. Макроекономічний аналіз – це аналіз функціонування економіки в цілому, а також у галузевому йі територіальному розрізах. Мікроекономічний аналіз – це аналіз, застосовуваний для вивчення економіки окремих підприємств, із виявленням результатів їх діяльності в галузях і регіонах.

Кожна наука має свій предмет дослідження. Це те специфічне, що дозволяє вирізняти її серед усієї різноманітності інших наук. Економічний аналіз також має свій предмет.

Предметом економічного аналізу є господарські процеси, що відбуваються на підприємствах, економічна ефективність та кінцеві результати їх діяльності, які складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів та відображаються через систему економічної інформації. Об'єктивні фактори (вищі) не залежать від підприємства (наприклад, зростання цін на енергію). Суб'єктивні фактори залежать від практичної діяльності підприємства (наприклад, професіоналізм). Є така думка, що предмет економічного аналізу – причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, об'єкт – економічні результати господарської діяльності (виробництво та реалізація продукції, собівартість, фінансові результати й ін.).

Господарська діяльність являє собою складну систему сукупності виробничих відносин і продуктивних сил. Розрізняють такі види господарських процесів:

1) технічний (матеріальний), у ході якого створюються матеріальні цінності, що мають споживну вартість;

2) економічний – пов'язаний із формуванням вартості продукту праці і його складових елементів (собівартість, прибуток, трудомісткість, рентабельність);

3) соціальний, тобто процес життєдіяльності трудового колективу;

4) природоохоронний.

Системний підхід до дослідження господарської діяльності підприємства, де переплітаючись протікає безліч різноякісних процесів суспільного виробництва, дозволяє побудувати модель функціонування даного підприємства, за допомогою якої здійснюється цілеспрямоване комплексне управління його діяльністю.

1.2. Завдання економічного аналізу

Значенням, змістом і предметом економічного аналізу визначаються всі завдання, що стоять перед ним.

До найважливіших завдань економічного аналізу належать:

1) Підвищення рівня науково-економічної обґрунтованості бізнес-планів і нормативів. Без глибокого економічного аналізу результатів діяльності підприємства за минулі роки (5-10 років) та без обґрунтованих прогнозів на перспективу, без вивчення закономірностей розвитку економіки підприємства, без виявлення недоліків, що мали місце, й помилок не можна розробити науково обґрунтований план, вибрати оптимальний варіант управлінського рішення.

2) Забезпечення об'єктивної оцінки здійснення бізнес-планів і дотримання нормативів по кількості, структурі та якості випущеної продукції, виконаних робіт і послуг, що заохочує зростання виробництва, підвищує його ефективність.

3) Визначення економічної ефективності використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Окремо досліджується ефективність застосування технологічного устаткування, інструментів, сировини і матеріалів, робочої сили, грошових ресурсів.

4) Визначення впливу факторів на різні напрями (показники) діяльності підприємства.

5) Пошук резервів підвищення ефективності роботи підприємства на всіх стадіях виробничого процесу на основі вивчення передового досвіду й досягнень науки і практики.

6) Обґрунтування оптимальності управлінських рішень та сприяння успішній їх реалізації. Досягнення господарської діяльності на всіх щаблях управлінської ієрархії безпосередньо залежить від рівня керівництва, від вчасно прийнятих управлінських рішень. Підтримати правильне управлінське рішення, виявити його раціональність і ефективність можна лише на основі попереднього економічного аналізу.

7) Контроль за виконанням планових показників роботи підприємства.

8) Дотримання принципу матеріальної зацікавленості й інші завдання.

1.3. Принципи економічного аналізу

Економічний аналіз базується на об'єктивних принципах. Найважливішими з них є:

1) Принцип науковості означає, що методологія економічного аналізу повинна грунтуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення НТП і передового досвіду, новітні методи економічних досліджень. Цей принцип реалізується шляхом удосконалювання теорії економічного аналізу, широкого застосування економіко-математичних методів та ЕОМ.

2) Принцип об'єктивності передбачає дослідження реальних економічних процесів, їх причинно-наслідкових взаємозв'язків на основі достовірної інформації. Дані аналізу повинні бути документально обґрунтованими, точно відображати майновий стан, результати діяльності підприємства, його резерви, висновки мають базуватися на точних аналітичних розрахунках. Від об'єктивності оцінки залежить правильність вибору стратегії і тактики діяльності підприємства в умовах ринку.

3) Принцип системності полягає в розгляді кожного досліджуваного об'єкта як складної динамічної системи, що утворюється з ряду елементів, певним способом пов'язаних між собою та із зовнішнім середовищем.

4) Принцип комплексності вимагає охоплення всіх ланок, сторін, стадій і показників діяльності аналізованого об'єкта у взаємозв'язку.

5) Принцип оперативності передбачає вміння швидко й чітко проводити аналіз, вчасно виявляти і попереджати причини відхилення від плану, приймати управлінські рішення й втілювати їх у життя. За результатами аналізу повинні намічатися заходи, спрямовані на поліпшення господарської діяльності і реалізацію внутрішніх резервів. Таким чином, вчасний аналіз перетворюється на засіб оперативного контролю за виробничо-господарською діяльністю підприємства.

6) Принцип демократизму свідчить про участь у проведенні аналізу широкого кола працівників підприємства, що дозволяє найбільш повно виявити передовий досвід і використовувати наявні резерви.

7) Ефективність аналізу означає, що витрати на його проведення повинні давати багатократний ефект.

1.4. Зв'язок економічного аналізу з іншими науками

Економічний аналіз тісно пов'язаний із багатьма науками.

У першу чергу варто виділити економічну теорію, яка, вивчаючи економічні закони, механізм їх дії, створює теоретичну основу для розвитку всіх економічних дисциплін. При проведенні аналітичних досліджень необхідно враховувати дію цих законів. З іншого боку, вивчення відомостей, отриманих у результаті численних аналітичних досліджень, про прояви тих або інших економічних законів дозволяє формулювати нові, раніше невідомі закони.

Глибокий економічний аналіз не можна провести, не знаючи економіки галузі й організації виробництва на аналізованому підприємстві. У свою чергу результати економічного аналізу сприяють удосконаленню організації виробництва, підйому економіки конкретних підприємств і галузі в цілому.

Економічний аналіз тісно пов'язаний із плануванням та управлінням виробництвом. В аналізі широко використовуються планові матеріали. Тому аналітик повинен добре знати основи державного регулювання економіки і методику планування виробництва аналізованого підприємства. Одночасно науково обґрунтоване планування й управління національною економікою та підприємствами неможливо здійснювати без широкого використання результатів економічного аналізу. Він створює інформаційну базу для розроблення планів і вибору найбільш доцільних управлінських рішень.

Інформаційною базою для проведення аналізу є бухгалтерський облік (це стосується 70% інформації); не знаючи методики бухгалтерського обліку й змісту звітності, дуже важко підібрати для аналізу необхідні матеріали.

Економічний аналіз тісно пов'язаний із фінансуванням і кредитуванням підприємств. Без знань діючого порядку фінансування та кредитування відповідних галузей економіки, взаємозв'язків із фінансовими і кредитними органами неможливо кваліфіковано проводити економічний аналіз.

Статистична звітність також дає інформацію, крім того багато прийомів і способів зі статистики використовуються для аналізу.

В основі розроблення бізнес-плану лежать розрахунки, що здійснюються в процесі економічного аналізу. Економічний аналіз пов'язаний із математичним моделюванням. Не можна аналізувати той або інший процес, не знаючи особливостей технології. Економічний аналіз пов'язаний з аудитом, основним завданням якого є документальна перевірка.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Розкрийте роль економічного аналізу як засобу підвищення ефективності виробництва за умов ринкових відносин.

2. Назвіть етапи розвитку економічного аналізу.

3. Укажіть перспективи розвитку економічного аналізу.

4. Яке місце займає аналіз у пізнанні економічних явищ та суспільних процесів?

5. Що являє собою предмет економічного аналізу?

6. Які завдання стоять перед економічним аналізом на підприємствах?

7. Назвіть найважливіші принципи економічного аналізу.

8. У чому полягає зв’язок економічного аналізу з іншими дисциплінами?

ЛІТЕРАТУРА: [1, с.41-60], [2, с.7-11, 31-34,39-45], [3, с.11-18, 22-24], [4, с.13-25], [5, с.12-17], [6, с.6-11, 19-29].

Тема 2. Види економічного аналізу і їх роль в управлінні

План лекції

2.1. Види економічного аналізу, їх класифікація.

2.2. Роль економічного аналізу в управлінні виробництвом.

2.1. Види економічного аналізу, їх класифікація

В основі розподілу видів економічного аналізу лежить класифікація функцій управління, оскільки економічний аналіз є необхідним елементом виконання кожної функції управління. В економічній літературі економічний аналіз класифікується за різними ознаками.

За ознакою часу економічний аналіз розподіляється на попередній (перспективний) і наступний (поточний, ретроспективний). Така класифікація економічного аналізу відповідає змісту основних функцій, що відображають часові етапи управління.

Попередній аналіз проводиться до здійснення даної господарської операції. Його особливість полягає в розгляді процесів і явищ із позицій перспективи розвитку. Він покликаний забезпечити розроблення та прийняття оптимальних управлінських рішень, обґрунтування планових завдань, оцінку очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів.

У практичних методиках і дослідженнях завдання попереднього аналізу конкретизується в такий спосіб:

1) за об'єктами управління (цех, ділянка, підприємство тощо);

2) за показниками діяльності (обсяг виробництва, собівартість, продуктивність праці і т.д.);

3) за видами перспективи (найближча, короткострокова, довгострокова).

Дослідження перспективи розвитку підприємства починається з аналізу факторів, що здійснюють найбільший вплив на результативні показники. Ці фактори можна об'єднати в декілька типових груп:

1) природні ресурси;

2) трудові ресурси;

3) технічний розвиток підприємства;

4) форми організації виробництва (концентрація, спеціалізація, комбінування);

5) розвиток транспортного господарства;

6) потреба в продукції підприємства;

7) загальні соціально-економічні умови.

Розкриваючи картину майбутнього, попередній аналіз забезпечує управлінську систему інформацією для розв’язання завдань стратегічного управління. З’являється практична можливість управління факторами розвитку підприємства й одержання в перспективі бажаного результату господарювання.

Наступний аналіз проводиться після здійснення господарських актів на основі нормативних, планових даних, а також відомостей бухгалтерського обліку й офіційної звітності. Він використовується для контролю за виконанням плану, вчасного виявлення вирішальних факторів, що вплинули на відхилення від програми, і встановлення їх впливу, визначення невикористаних резервів, об'єктивної оцінки результатів діяльності підприємства. Істотним недоліком цього виду аналізу можна вважати те, що виявлені в процесі аналізу резерви означають втрачені можливості зростання ефективності виробництва, оскільки відносяться до минулого періоду. Резервом підвищення ефективності аналізу є прискорення надання звітності та її аналітичного оброблення. Особливість методики наступного аналізу полягає в тому, що фактичні результати діяльності оцінюються порівняно з планом і даними попередніх аналітичних періодів.

Перспективний та ретроспективний аналіз тісно пов'язані між собою. Без ретроспективного аналізу неможливо зробити перспективний. Аналіз результатів роботи за минулі роки дозволяє вивчити тенденції, закономірності, виявити невикористані можливості, передовий досвід тощо, що має важливе значення при обґрунтуванні рівня економічних показників на перспективу. Ретроспективний аналіз служить базою для перспективного. У свою чергу від глибини та якості попереднього аналізу на перспективу залежать результати ретроспективного. Якщо планові показники недостатньо обґрунтовані й реальні, то наступний аналіз виконання плану взагалі втрачає зміст і вимагає попереднього оцінювання обґрунтованості планових показників.

У рамках наступного аналізу виділяють оперативний (ситуаційний) та підсумковий (результативний) аналіз. Оперативний аналіз спрямований на розв’язання завдань, що стоять перед оперативним управлінням виробництва. Він проводиться відразу після здійснення господарських операцій або зміни ситуації за короткі проміжки часу (зміну, добу, декаду і т.д.) на основі даних первинного обліку (оперативно-технічного, бухгалтерського, статистичного) та безпосереднього спостереження за результатами виробництва. Мета його – оперативно виявляти недоліки і впливати на господарські процеси. Оперативний аналіз набув особливого значення в умовах ринкової економіки, що характеризується динамічністю ситуації як виробничої, комерційної, фінансової діяльності підприємства, так і його зовнішнього середовища. Оперативний аналіз охоплює:

n визначення відхилення від плану за основними якісними та кількісними показниками роботи підприємства і його підрозділів;

n оцінювання ступеня впливу різних факторів на відхилення від плану за цими показниками;

n з'ясування конкретних причин дії окремих факторів і установлення винуватців недоліків;

n швидке розроблення й здійснення заходів, спрямованих на усунення негативних факторів.

Оперативний аналіз проводять звичайно за такими групами показників: виробництво; відвантаження і реалізація продукції; використання робочої сили; застосування виробничого устаткування та матеріальних ресурсів; собівартість; прибуток і рентабельність; платоспроможність.

У процесі аналізу кожний із цих узагальнюючих показників деталізується й доповнюється частковими.

Характерною рисою оперативного аналізу є дослідження натуральних показників і його відносна неточність, пов'язана з приблизністю розрахунків. Але цей недолік не знижує значення оперативного аналізу. Великі перспективи підвищення точності та швидкості оперативного аналізу при одночасному зниженні його трудомісткості відкриваються з упровадженням АСУ підприємством.

Підсумковий аналіз проводиться за звітний період (місяць, квартал, рік). Його цінність полягає в тому, що діяльність підприємства вивчається комплексно і всебічно за звітними даними за відповідний період. Цим забезпечується більш повне оцінювання діяльності підприємства з використання наявних можливостей.

Підсумковий і оперативний аналіз взаємозалежні й доповнюють один одного. Вони дозволяють керівництву підприємства не тільки оперативно ліквідувати недоліки в процесі виробництва, але і комплексно узагальнювати досягнення, результати виробництва за відповідні періоди, розробляти заходи, спрямовані на зростання ефективності виробництва.

За ступенем періодичності аналіз буває:

- систематичний (щодня, за тиждень, квартал, рік і т.д.);

- разовий (наприклад, за рішенням судових органів).

Важливе значення має класифікація економічного аналізу за суб'єктами управління. Господарська діяльність (керована система) складається з окремих підсистем: економіки, техніки, технології, організації виробництва, соціальних умов праці, природоохоронної діяльності й ін. Аспект економічного аналізу за бажанням керуючого органу може бути зміщений у бік яких-небудь підсистем господарської діяльності. У зв'язку із цим виділяють:

1) Техніко-економічний аналіз, яким займаються технічні служби підприємства. Він передбачає вивчення взаємодії технічних і економічних процесів та встановлення їх впливу на економічні результати діяльності підприємства. Основна мета такого аналізу виражається у вишукуванні оптимальних способів створення виробів із найменшими витратами живої й упредметненої праці. Методика техніко-економічного аналізу дозволяє визначити вплив упровадження у виробництво нових матеріалів, устаткування, технології виробництва на собівартість виробів, що виготовляються, виконуваних робіт або послуг і прибуток. Дана методика включає відповідні факторні системи та методи встановлення впливу факторів;

2) Фінансово-економічний аналіз проводить фінансова служба підприємства, фінансові і кредитні органи. При цьому основна увага приділяється фінансовим результатам діяльності підприємства: виконанню фінансового плану, ефективності використання власного й позикового капіталу, виявленню резервів збільшення суми прибутку, зростання рентабельності, поліпшенню фінансового стану і платоспроможності підприємства;

3) Аудиторський (бухгалтерський) аналіз – це експертна діагностика фінансового «здоров'я» підприємства. Проводиться аудиторами або аудиторськими фірмами з метою оцінювання та прогнозування фінансового стану і фінансової стійкості суб'єктів господарювання;

4) Соціально-економічний аналіз здійснюється економічними службами, соціологічними лабораторіями, статистичними органами. Він вивчає взаємозв'язок соціальних і економічних процесів, їх вплив один на одного та на економічні результати господарської діяльності. Мета даного аналізу виражається у вишукуванні резервів підвищення економічної ефективності управління соціальною сферою;

5) Економіко-статистичний аналіз (статистичні органи) застосовується для вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях управління: підприємства, галузі, регіону;

6) Економіко-екологічний аналіз (органи охорони навколишнього середовища) досліджує взаємодію екологічних і економічних процесів, пов'язаних із збереженням та поліпшенням навколишнього середовища і витратами на екологію;

7) Маркетинговий аналіз (служба маркетингу підприємства) застосовується для вивчення зовнішнього середовища функціонування підприємства, ринків сировини і збуту готової продукції, її конкурентоздатності, попиту та пропозиції, комерційного ризику, формування цінової політики, розроблення тактики і стратегії маркетингової діяльності.

За методикою вивчення об'єктів економічний аналіз може бути порівняльним, діагностичним, факторним, маржинальним, економіко-математичним, економіко-статистичним, функціонально-вартісним і т.д.

Порівняльний аналіз звичайно передбачає порівняння звітних показників про результати господарської діяльності з показниками плану поточного року, даними минулих років, передових підприємств.

Факторний аналіз спрямований на виявлення рівня впливу факторів на приріст і рівень результативних показників.

Діагностичний аналіз (експрес-аналіз) являє собою спосіб установлення характеру порушень нормального ходу економічних процесів на основі типових ознак, характерних тільки для даного порушення. Наприклад, якщо темпи зростання валової продукції вищі від темпів зростання товарної продукції, то це свідчить про зростання залишків незавершеного виробництва. Знання ознаки дозволяє швидко й досить точно встановити характер порушень, не здійснюючи безпосередніх вимірювання, тобто не затрачуючи додатковий час і кошти.

Маржинальний аналіз – це метод оцінювання й обґрунтування ефективності управлінських рішень у бізнесі на підставі причинно-наслідкового взаємозв'язку обсягу продажів, собівартості і прибутку та розподілу витрат на постійні і змінні.

Економіко-математичний аналіз дозволяє вибирати найбільш оптимальний варіант розв’язання економічної задачі, виявляти резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.

Стохастичний аналіз (дисперсійний, кореляційний, компонентний та ін.) застосовується для вивчення стохастичних залежностей між досліджуваними явищами і процесами господарської діяльності підприємств.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) являє собою метод виявлення резервів. Він ґрунтується на функціях, що виконує об'єкт, і орієнтований на оптимальні методи їх реалізації на всіх стадіях життєвого циклу виробу (від науково-дослідних робіт до експлуатації й утилізації). Його основне призначення полягає в тому, щоб виявити і попередити зайві витрати за рахунок спрощення конструкції виробу, заміни матеріалів, виключення зайвих дій тощо.

За мірою охоплення досліджуваних об'єктів аналіз ділиться на суцільний і вибірковий. Суцільний аналіз передбачає вивчення всіх без винятку об'єктів, а вибірковий – тільки частини об'єктів.

За змістом програми аналіз може бути комплексний, коли діяльність підприємства вивчається з усіх боків, і тематичний, якщо досліджуються окремі її сторони, що являють собою у певний момент найбільший інтерес.

Залежно від рівня та масштабів управління можна виділити такі види аналізу:

- міжгалузевий (аналіз функціонування всієї економіки країни). Такий аналіз є теоретичною і методологічною основою економічного аналізу у всіх галузях національної економіки, тобто теорією економічного аналізу;

- галузевий – ураховує специфіку окремих галузей економіки (промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі і т.д.). Об'єктивна необхідність даного виду аналізу обумовлена тим, що в силу різного характеру праці кожна галузь суспільного виробництва має свої особливості і як наслідок характерні економічні відносини. Виникає потреба в розробленні методики економічного аналізу з обліком специфіки й умов кожної галузі економіки;

- територіальний (регіональний) – досліджує роботу комплексу підприємств різних галузей, що знаходяться в даному регіоні;

- внутрішньогалузевий – аналіз роботи підприємства будь-якої галузі та його структурних підрозділів (ділянки, цеху).

Основна мета розподілу аналізу за даною ознакою полягає в тому, що ці види аналізу включають всі інші раніше розглянуті види. На будь-якому рівні управління в складі аналізу виконується попередній і наступний аналіз, техніко-економічний, фінансово-економічний аналіз тощо.

За суб'єктами проведення економічного аналізу розрізняють такі види аналізу, що здійснюються:

- економічними службами підприємства;

- органами державної статистики, фінансовими, кредитними органами, інвесторами, акціонерами;

- незалежними аудиторськими службами;

- вищестоящою організацією;

- слідчими органами;

- НДІ.

2.2. Роль економічного аналізу в управлінні виробництвом

На даний час економічний аналіз розглядають як одну із функцій управління виробництвом.

Так, за допомогою планування визначаються напрям і зміст діяльності підприємства, його структурних підрозділів та окремих працівників. Облік забезпечує постійний збір, систематизацію й узагальнення даних, необхідних для управління виробництвом і контролю за ходом виконання планів та здійснення виробничих процесів.

Однак для управління виробництвом потрібно мати уявлення не тільки про хід виконання плану, результати господарської діяльності, але й про тенденції і характер змін, що відбуваються в економіці підприємства. Економічний аналіз сприяє правильному розумінню інформації. У процесі аналізу первинна інформація проходить аналітичну обробку: здійснюється порівняння досягнутих результатів із даними за минулі періоди, з показниками інших підприємств і середньогалузевими; визначається вплив різних факторів на рівень результативних показників; виявляються недоліки, помилки, невикористані можливості, перспективи тощо.

На основі результатів аналізу розробляються й обґрунтовуються управлінські рішення. Економічний аналіз передує рішенням і діям, обґрунтовує їх та виступає основою наукового управління виробництвом, забезпечує його об'єктивність й ефективність.

Економічний аналіз є засобом обґрунтування планів і контролю за їх виконанням. Планування починається й закінчується аналізом результатів діяльності підприємства. Він дозволяє підвищити рівень планування, зробити його науково обґрунтованим.

Важлива роль приділяється аналізу у визначенні і застосуванні резервів зростання ефективності виробництва. Він сприяє економному використанню ресурсів, виявленню та впровадженню передового досвіду, наукової організації праці, нової техніки і технології виробництва, попередженню зайвих витрат тощо.

Таким чином, економічний аналіз виступає важливим елементом у системі управління виробництвом, діючим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, основою розроблення науково обґрунтованих планів і управлінських рішень.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Назвіть види економічного аналізу.

2. Розкрийте суть і значення ретроспективного, перспективного й оперативного аналізу.

3. Визначте роль і особливості функціонально-вартісного аналізу.

4. Вкажіть послідовність проведення функціонально-вартісного аналізу.

5. Розкрийте особливості техніко-економічного і фінансово-економічного аналізу.

6. Які фактори впливають на процес прийняття управлінських рішень?

7. Розкрийте місце економічного аналізу в системі управління виробництвом.

ЛІТЕРАТУРА: [1, с.189-203], [2, c.11-31,45-51], [3, с.18-22], [4, с.31-45], [5, с.3-12], [6, с.11-18].

Тема 3. Метод економічного аналізу та його особливості

План лекції

3.1. Поняття методу і методики економічного аналізу.

3.2. Розроблення системи аналітичних показників.

3.3. Фактори, що визначають результати діяльності підприємства, їх класифікація. Поняття та типи факторного аналізу.

3.1. Поняття методу і методики економічного аналізу

Метод економічного аналізу, як і метод будь-якої науки, визначається змістом й особливостями досліджуваного предмета, конкретними цілями і завданнями, що ставляться перед аналізом на певному етапі розвитку суспільства та на перспективу. Якщо предмет відповідає на запитання «Що ми вивчаємо?», то метод – «Як вивчаємо, якими способами і прийомами?».

Метод (грецьк.) – шлях дослідження, теорія, вчення.

У широкому плані під методом розуміють шляхи, способи і засоби пізнання дійсності; сукупність органічно взаємозалежних принципів та прийомів дослідження процесів, явищ у природі і суспільстві.

1) Метод економічного аналізу являє собою системне, комплексне вивчення, вимірювання та узагальнення впливу окремих факторів на результати діяльності підприємства шляхом оброблення системи показників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації спеціальними прийомами з метою підвищення ефективності цієї діяльності.

2) Метод економічного аналізу – це спосіб пізнання і дослідження економічних явищ, що відбуваються на підприємстві, в організації, об'єднанні, галузі.

Правильно вибраний метод аналізу визначає результат дослідження діяльності підприємства, сприяє забезпеченню керівництва необхідною інформацією для прийняття оптимальних рішень щодо управління підприємством.

Метод включає науково обґрунтовану систему принципів, способів та прийомів вивчення предмета економічного аналізу.

Особливостями методу економічного аналізу є:

1) діалектичний підхід до вивчення процесів і явищ;

2) використання системи показників, що з усіх боків характеризують економічну та соціальну діяльність підприємства;

3) дослыдження причин зміни показників, виявлення і встановлення взаємозв'язків між ними за допомогою різних прийомів.

У процесі проведення економічного аналізу використовуються діалектичний метод (який передбачає системний підхід до вивчення об'єктів аналізу), методи індукції й дедукції. Наприклад, при фінансово-економічному аналізі переважно застосовується дедуктивний метод: спочатку вивчаються узагальнюючі показники господарської і фінансової діяльності підприємства (рентабельність, оборотність оборотних коштів та ін.), а потім вони деталізуються, розчленовуються. У техніко-економічному аналізі більше поширення одержав метод індукції, тобто спочатку вивчаються хід господарських операцій і показники, що їх відображають, стосовно робочих місць, виробничих процесів та ланок (ступінь інтенсивного й екстенсивного використання устаткування, його технічний стан, ступінь застосування матеріальних ресурсів, трудомісткість робіт, пропускна здатність виробничих ланок тощо), а потім аналізуються узагальнюючі показники господарської діяльності підприємства шляхом синтезу.

Практичне використання методу економічного аналізу для розгляду управлінських процесів, розкриття і реалізації резервів підвищення ефективності господарювання, прийняття оптимальних рішень з управління економікою виявляється через ряд конкретних методик дослідження окремих боків господарської діяльності, або комплексний аналіз. Методика економічного аналізу – це сукупність спеціальних прийомів вивчення соціально-економічної інформації. Вона включає також систему правил і вимог, що гарантують ефективне застосування методу.

В аналізі використовується сукупність прийомів та способів, що складають його спеціальний науковий апарат. Прийоми, застосовувані в економічному аналізі, умовно розподіляють на такі групи:

1) традиційні способи і прийоми: порівняння, середні й відносні величини, перерахунок показників, балансовий метод, групування, табличний метод, графічний метод тощо;

2) способи детермінованого факторного аналізу: прийоми елімінування (ланцюгові підстановки, індексний метод, абсолютні та відносні різниці), інтегральний метод, пропорційне ділення тощо;

3) способи стохастичного факторного аналізу: кореляційний аналіз, дисперсійний і компонентний аналіз, сучасний багатомірний факторний аналіз;

4) способи оптимізації показників: методи математичного програмування, економіко-математичні методи; теорія масового обслуговування, теорія ігор, матричні методи тощо.

3.2. Розроблення системи аналітичних показників

Важливою особливістю методу економічного аналізу є розроблення і використання системи показників. Показники, застосовувані в економічному аналізі, класифікуються за такими ознаками:

1) за властивостями явищ та процесів, що відображаються, – к ількісні, якісні й об’ємні. До кількісних показників відносяться, наприклад, обсяг випуску продукції, товарообігу, кількість працівників і т.д. Якісні показники показують істотні особливості й властивості досліджуваних об'єктів (наприклад, собівартість виробу, рентабельність тощо);

2) абсолютні і відносні. Абсолютні показники виражаються у вартісних, натуральних та трудових вимірниках (грн., кг, м, шт., люд.-дн. і т.д.), відносні – у відсотках, індексах, коефіцієнтах;

3) узагальнюючі та часткові. Часткові показники відбивають окремі сторони, елементи досліджуваних явищ і процесів. Узагальнюючі – застосовуються для узагальненої характеристики складних економічних явищ;

4) результативні та факторні;

5) загальні й специфічні.

Усі показники, використовувані в аналізі, тісно взаємопов'язані між собою і застосовуються в комплексі, що забезпечує всебічну оцінку досягнутих результатів.

При формуванні системи показників необхідно дотримуватися ряду вимог: у систему повинні входити декілька часткових показників та один узагальнюючий; системі має бути властива інтегрованість, що дозволяє застосовувати її при програмно-цільовому управлінні економікою і будувати «дерево цілей» економічного та соціального розвитку підприємств; необхідна достатня кількість показників; усі показники повинні бути адекватними (тобто реально відбивати процеси і явища, що відбуваються), динамічними, порівняльними та якісно однорідними, забезпечувати однозначне розуміння досліджуваних явищ і процесів тощо.

3.3. Фактори, що визначають результати діяльності підприємства, їх класифікація. Поняття та типи факторного аналізу

Діяльність підприємства розглядається як результат різноспрямованого впливу численних факторів економічного, соціального, організаційного, технічного, технологічного характеру. В економічних дослідженнях під фактором розуміють рушійні сили або причини, що викликають позитивні чи негативні зміни показників, які відображають стан і розвиток досліджуваного об'єкта.

Кожний фактор, що впливає на результати роботи підприємства, може складатися з ряду елементів, що у свою чергу виступають як самостійні фактори з певним ступенем впливу на підсумкові показники роботи підприємства. Чим детальніше вивчаються фактори, чим більша їх кількість ураховується при аналізі, тим глибші підсумки такого аналізу.

Тому важливим методологічним питанням в економічному аналізі є дослідження і визначення впливу факторів на величину економічних показників, що аналізуються. Без глибокого та всебічного вивчення факторів не можна зробити обґрунтовані висновки про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтувати плани й управлінські рішення.

Факторний аналіз являє собою методику комплексного та системного вивчення і виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Виділяють такі типи факторного аналізу:

1) Детермінований (функціональний) та стохастичний (кореляційний).

Детермінований факторний аналіз досліджує вплив факторів, зв’язок яких із результативним показником носить функціональний характер (повний); тобто результативний показник може бути поданий у вигляді добутку, частки або алгебраїчної суми факторів.

Стохастичний аналіз вивчає фактори, зв’язок котрих із результативним показником є неповним, імовірним, кореляційним.

Якщо при функціональній залежності зміна аргументу завжди супроводжується відповідною зміною функції, то при кореляційному зв’язку зміна аргументу може дати кілька значень приросту функції залежно від поєднання інших факторів, що впливають на даний показник. (Наприклад, продуктивність праці при однаковому рівні фондоозброєності може бути не однаковою на різних підприємствах, тому що впливає оптимальність сполучення інших факторів.)

2) Прямий (дедуктивний) і зворотний (індуктивний) аналіз. Перший досліджує від загального до часткового, а другий – від окремих факторів до узагальнюючих показників.

3) Однорівневий та багаторівневий аналіз. Перший передбачає дослідження факторів лише першого рівня без їх подальшої деталізації. При багаторівневому аналізі робиться деталізація факторів на складові елементи з метою дослідження їх поведінки.

4) Статичний (вивчення показників на відповідну дату) і динамічний (дослідження причинно-наслідкових зв’язків у динаміці).

5) Ретроспективний та перспективний.

Головні завдання факторного аналізу:

1) вибір факторів, що визначають результативні показники на базі теоретичних і практичних знань у даній галузі. В аналізі взаємопов’язане дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їх систематизації, що є одним із головних методологічних питань цієї науки;

2) класифікація та систематизація факторів із метою забезпечення комплексного і системного підходу до дослідження їх впливу на результати діяльності підприємства;

3) визначення форми залежності між факторами й результативним показником: функціональна або стохастична, пряма чи зворотна, прямолінійна або криволінійна;

4) моделювання взаємозв’язків між результативним і факторним показниками (детерміноване чи стохастичне);

5) найголовніший методологічний аспект в аналізі – розрахунок впливу факторів та оцінювання ролі кожного з них у зміні величини результативного показника;

6) практичне використання факторної моделі для управління економічними процесами: підрахунку резервів приросту результативного показника, планування і прогнозування його величини за умови зміни виробничої ситуації.

Фактори можуть класифікуватися за різними ознаками. Основні типи факторів в економічному аналізі:

1) за ступенем впливу на результати роботи підприємства: основні (що мають вирішальний вплив на результативний показник) та другорядні. У першу чергу варто вивчати вплив основних факторів. Той самий фактор залежно від обставин може бути і основним, і другорядним;

2) за місцем виникнення: внутрішні та зовнішні фактори (тобто ті, що відповідно залежать і не залежать від діяльності даного підприємства);

3) за часом впливу: постійні (що впливають безперервно протягом усього досліджуваного періоду) та тимчасові (вплив яких виявляється періодично, в певний момент часу);

4) за характером впливу: інтенсивні (характеризують ступінь зусилля, напруженість праці в процесі виробництва – за рахунок зростання продуктивності праці, кращого використання всіх ресурсів тощо) й екстенсивні (пов'язані з кількісним, а не якісним приростом результативного показника, з додатковим залученням трудових і фінансових ресурсів);

5) за охопленням дією: загальні (що властиві всім підприємствам або галузям економіки: стан матеріально-технічної бази й ін.) і специфічні (діють в умовах окремої галузі економіки чи підприємства: розташування, розвиток інфраструктури й ін.;

6) за характером дії: об'єктивні, що не залежать від волі та бажання людей, роботи підприємства (ціни на сировину, паливо й ін.) і суб'єктивні (залежать від діяльності окремих людей, підприємств, організацій: ефективність використання ресурсів та ін.);

7) за способом визначення: прямі (вплив яких вивчається безпосередньо, без спеціальних прийомів) і розрахункові (дія котрих визначається за допомогою спеціальних розрахунків);

8) за властивостями явищ та процесів, що відображаються: кількісні фактори (ті, що виражають кількісну визначеність явищ) і якісні (визначають внутрішні якості, ознаки й особливості досліджуваних об'єктів);

9) за своїм складом: складні (комплексні) та прості (елементні) фактори;

10) за ієрархією: фактори першого рівня (ті, що безпосередньо впливають на результативний показник), фактори другого рівня і т.д.

Одним із способів систематизації факторів є створення детермінованих факторних систем. Створити факторну систему – це значить подати досліджуване явище у вигляді алгебраїчної суми, частки або добутку декількох факторів, що впливають на його розмір і знаходяться з ним у функціональній залежності.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що розуміють під методом економічного аналізу?

2. Які його основні риси та характерні особливості?

3. Назвіть основні категорії економічного аналізу.

4. У чому полягає суть системного підходу і як він виявляється в економічному аналізі?

5. Які показники використовуються в економічному аналізі? Дайте їх класифікацію.

6. Які основні способи й прийоми використовуються в економічному аналізі?

7. Розкрийте поняття факторів, подайте їх класифікацію.

8. Дайте визначення факторного аналізу, назвіть його типи.

ЛІТЕРАТУРА: [1, с.60-76], [2, с.52-57], [3, с.24-26], [4, с.45-55],

[5, с.17-20], [6, с.29-43].

Тема 4. Способи і прийоми, що використовуються в економічному аналізі

План лекції

4.1. Традиційні способи оброблення інформації в аналізі.

4.2. Способи визначення впливу факторів у детермінованому аналізі:

4.2.1. Способи елімінування.

Дата добавления: 2015-05-24