Вадим Литвин, 11 клас

2007. У МІСТІ ЛЕВА

„Тік-так” – тікає годинник у львівському музеї етнографії. Великий і зовсім крихітний, з масивними дерев’яними рамами та на тендітних ніжках, він непоправно і незворотньо рухається вперед. Але в деякі моменти кордони часу стираються, переносять тебе в минуле. Кілька днів тому група колегіантів та вчителів здійснила подорож до цього таємничого міста – Львова. Враження від поїздки – неймовірні. Особисто для мене Львів завжди був символом чогось незвичайного та величного. Чому ж? Що в ньому такого? Нам не довелося спостерігати, як місто спить, окутане ранковим туманом. Та ми бачили, як місто живе: дзвонять дзвони, на вулиці ллється аромат кави та кориці з відчинених дверей кафе, лунають голоси купців з ринку. Однак, дух древності залишається. Його можна уловити, гуляючи по старим вузеньким вуличкам. Поряд з дорогими бутіками приютились антикварні лавки. Елітні бізнес-центри мирно сусідствують з будівлями, яким понад 500 років. Ці будинки зберігають історії не одного покоління. Чи ще нам полюбився Львів? В першу чергу, привітними жителями та неймовірною атмосферою. Вона у всі часи надихала на відкриття великих людей. Саме у Львові була видана перша книга, винайдена газова лампа, створений перший в Україні театр. Не дивлячись на те, що місто постійно руйнували і спалювали, воно постійно воскресало з попелу. Мабуть, нікому не забудеться день, проведений у цьому чудовому місті. Всі з подивом, затамувавши подих, ходили по бруківці, і ніхто навіть і слова не вимовив про втому. Захоплення були значно більші. А скільки всього ми встигли зробити за цей день! Спочатку пішли до Замкової гори, по дорозі роздивляючи пам’ятки архітектури. Основним завданням був підйом на гору. Ми йшли впевнено і непохитно, а коли дібрались вершини було таке відчуття, наче ми добились чогось вагомого. Після цього всі пішли на відомий ринок „ Вернісаж”. Там можна було знайти, що завгодно: і ексклюзивні прикраси, і керамічні вироби, і картини, і одяг, і антикварні речі. Згодом ми мали вільний час і всі йшли туди, куди їх кликав голос серця. А вулиці Львова можуть завести у найнадзвичайніші місця. Вони – як лабіринти. Наступним кроком був похід до театру. Чесно кажучи, всі були не в захваті. Але Львів без театру – те саме що Київ без Майдану. І про результат не потрібно казати. Всі були несподівано раді та сповнені вражень від 3-годинної вистави. Але щ одним приємним здивуванням був той момент, коли ми вийшли з театру ім. М.Заньковецької. Всі завмерли на місці. Вечірній Львів був просто дивовижним! Ніколи не доводилося бачити подібної краси. Місто сяяло. Дерева на алеї навпроти Оперного театру були прикрашені, як на Новий рік. В повітрі вже пахло ніччю, а молодь саме почала оживати. Нам дали ще трохи вільного часу, і останню годину ми гуляли Львовом, насолоджуючись ним, наче чимось солодким. Жахливо стомлені фізично, але сповнені сил духовно, ми навіть не погодились на прохання вчителів – дістатися до вокзалу маршруткою. Ще хоч хвилинку хотілось провести тут. Ми йшли пішки, звалюючись з ніг, але насолоджуючись кожною миттю. Так! Дійсно, це місто незвичайне. Воно святе і містичне, сучасне і древнє, відоме й загадкове та таємниче. Всі ним захоплюються. Але не всі його розуміють. Довірся Львову! Не зважай на час, поброди по старих кварталах. І, можливо, Львів сам розкриє тобі себе...

Марта Ільчук, 10А клас

Весна – час для туристичних подорожей. Секція краєзнавства та туризму прокинулась від зимової сплячки і вирішили рушити у подорож. Наша міні – групка у складі двох колегіантів і вчителя-координатора ще раз підтвердила, що ми беремо не кількістю, а якістю. Подорож спочатку не вдавалась: по–перше, не було квитків, за якими ми їздили чотири рази на залізничний вокзал. Одного разу ми навіть заблукали у рідному місті, тому що одна «Суворовка» (Віка Медецька) переплутала маршрутку №1 з №3, і ми поїхали на кар’єр невідомо за чим, але квитків все одно не придбали. Наша команда не пала духом і вирішила піти на ризик. 29 квітня о 20:00 ми зібралася на автовокзалі і автобусом Київ – Хуст добралися до Рівного, з цього все починалося. Потім наша команда пройшла пішки майже пів–Рівного, щоб добратися до залізничного вокзалу, де всілися у дуже зручну (з дерев’яними сидушками) електричку, в якій провели ще з двома особами ніч. Прибувши до міста Лева одразу купили квитки на поїзд Львів-Луганськ, щоб не повертатися додому «чудовою електричкою». Пивши каву на вокзалі, ми навіть не припускали, що на нас очікує попереду. А попереду на нас чекало таємниче місто. Першою нашою зупинкою була гора Високий замок, де у XI-XIV століттях стояв оборонний замок давньоукраїнських князів. У 1991 році, після проголошення Незалежності України, тут підняли синьо-жовтий прапор. На горі було незрівнянно гарно: сонце щойно зійшло, і панувала тиха ранкова атмосфера, яку порушували лише польські туристи, які одночасно з нами перебували на вершині. Нам було цікаво слухати, як польський екскурсовод розповідає українську історію зі своїми змінами. Наступною зупинкою став музей під відкритим небом у «Keiserwald», який зараз носить назву «Шевченків гай». Там розташовані пам’ятки архітектури, переважно дерев’яні будівлі XVII – XIX ст., у яких жили мешканці з усіх регіонів західної України. Ми помітили, що саме того дня нам дуже щастило, адже зворотні квитки взяли без проблем; прийшовши до гаю, побачили напис «Понеділок - вихідний», але сталося так, що нас впустили. Вже трохи знесилені, ми, повні вражень, відвідали ще одну пам’ятку – Личаківське кладовище. Таких місць у Європі тільки два: в Парижі і у Львові. Кладовище відоме тим, що там поховано багатьох видатних політиків, діячів культури, а також воїнів УГА і польських вояків, які брали участь у боях 1919-1920 років. Біля могил збудовано меморіал, який символізує вічну пам’ять загиблих. Також підходили до могил Великого Каменяра Івана Франка, Володимира Івасюка, Соломії Крушельницької, Марії Конопницької. Після тривалих піших екскурсій ми вирішили підкріпитися, зайшовши в кафе “Гарячі бутерброди” на вулиці Дорошенка, де досить смачно поїли всього за 10 гривень. В наш час таке зустріти можна доволі рідко, тим більше у центрі великого міста. Ми дуже хотіли відвідати оперу або театр, але, на жаль, того дня не було жодної вистави. На місці лишатися не хотілося, тому ми знову вирушили мандрувати містом. Цього разу нас спокусив запах львівської кави: насправді кава дуже смачна. До нашого потягу було ще досить часу, тому ми згадали про наших членів Клубу випускників колегіуму, які навчаються у Львові. Їх у нас два: Маланяк Андрій і Дегодюк Богдан. У Львові ми зустрілися тільки з Богданом, правда, ми його шукали чимало часу, натомість Андрик в той час перебував у нашому місті, маючи травневу відпустку. Нам було дуже приємно побачити симпатичного курсанта першого курсу. На дворі вже поволі смеркалося. Хоч ми і були дуже стомленими, але повертатися додому ніхто не бажав. Важливим моментом нашої подорожі була смачна вечеря у “Пузатій хаті” та підведення підсумків. Особисто мені подорож дуже сподобалася: у Львові я була вже втретє, але з задоволенням завітаю до міста знову. Додому повернулися о 07:00 ранку, попереду на нас чекав новий день з новими пригодами.

Вікторія Медецька, 11А клас

2008. ЛЬВІВ – ЦЕ СПРАВЖНЄ ДИВО

Я вперше побувала на Західній Україні. Хоча я багато подорожувала по Україні, але таку красу архітектури та мистецтва побачила вперше. Західна Україна дуже відрізняється від інших регіонів нашої країни. Зовсім інші будинки, вулиці, навіть поведінка та мова людей. Мене дуже вразила їхня культура мовлення, наскільки в них чиста і гарна українська мова, чого нам дуже не вистачає. Перший день перебування в Стрию мені не дуже сподобався, тому що з моєї точки зору не вистачило належної організації. Завдяки довгому перебуванню в гімназії ми не змогли познайомитись з містом. Але сама гімназія на мене справила непогане враження. Найцікавішим був час, коли ми створювали спільний проект літнього табору в Карпатах. З цим завданням всі учні дуже гарно справилися. Наступного дня ми поїхали до Львова. Мені здалося, що я потрапила у казкове місто. А театр то взагалі був “казковий палац”. Я з великим задоволенням подивилась оперу “Богема” Джакомо Пуччіні. Театр - одна з найкращих архітектурних споруд міста. А ще незабутнім враженням була панорама міста з Високого Замку, звідти видно майже увесь Львів. Таку красу описати просто неможливо. Я мрію побувати на цьому місті влітку, коли оживе вся природа і місто стане ще кращим. А який чудовий вечірній Львів! Він весь сяє вогнями, дивишся на місто, йдеш по ньому, а тобі захвачує подих. Уявляєте, скільки позитивних емоцій ми отримали і скільки побачили нового та цікавого. Навіть не хотілося розлучатися з такою красою. Але я впевнена, що обов’язково там побуваю, і не один раз.

Лілія Камінська, 10А клас

Крім вищезгаданих, екскурсійні поїздки до Львова було здійснено: учнями 8Б класу (1995 р., класний керівник О.О.Гудь), учнями 9-х класів (2001 р., класні керівники Т.В.Дарменко, М.А.Репецька), учнями групи англійської мови 10 класу (2002 р., вчитель Е.І.Зіннуров), членами секкції філології Наукового товариства “АСТРА” (2006 р., координатор М.Шульга, керівник В.В.Горбатюк)

ВЕРЕСНЕВІ ПОХОДИ

2003. НАВЧАЛЬНИЙ ДЕНЬ НА ПРИРОДІ

Не встигли колегіанти Новоград-Волинського колегіуму провчитися й два тижні, як вже активно та бадьоро взялися за роботу в позашкільному житті. 13 вересня відбувся похід на природу, де велась досить активна робота та обговорення шкільного життя: його правил та обов’язків, переваг та недоліків. У двох класах було створено сім груп, серед яких були соціологи, дизайнери, законотворці, ідеологи, експерти, інтенданти. Кожна з груп працювала над своєю темою, після чого представляла результати своєї роботи. Через півтори години праці дещо стомлені колегіанти мали змогу пообідати за дружнім столом, за вхід до якого кожна група мала представити якогось “коника”: чи-то танець, чи-то пісню, чи-то вірш. Одним словом, було весело. Відновивши свої сили, колегіанти разом із суддями, серед яких були Маланяк С.І., Парандій Л.В., Табенська Г.М., Овчиннікова О.В., Правило В.В., на чолі з Зіннуровим Е.І., а також випускник 2003 р. Сухоруков А.В. сіли під відкритим небом, для заслуховування звіту кожної групи. З кожної групи один учень представляв роботу свого колективу з даної теми. В свою чергу коло вносило певні поправки, які зараховувались до роботи і вносились як пропозиції до законів колегіуму, котрі буде створено здебільшого на основі пропозицій колегіантів. Велась активна дискусія між колегіантами та вчителями щодо правил та традицій колегіуму. На обговорення було винесено і майбутню емблему колегіуму. Були представлені деякі ескізи, які в обробці, можливо, навіть складуть основу колегіального символу.

Судді оцінювали роботи груп по класах. І незважаючи на те, що 10А випередив 10Б на кілька балів, у нас перемогла дружба. І справді, якщо хтось з кимсь і не був знайомий або не зовсім дружно жив, то це виправилося менше ніж за півгодини. Цей похід допоміг не тільки створити традиції та внести корективи до правил та законів колегіуму, а й якомога ближче здружити учнів, що принесе ще більше користі. Ми є першими в Житомирській області колегіантами, що взяли на себе неабияку відповідальність. Ми мусимо пам’ятати: першими бути важко, але завжди приємно.

Марина Тхорик, 10А клас

2005. ВЕРЕСНЕВИЙ ПОХІД КОЛЕГІАНТІВ

10 вересня відбувся вихід на природу колегіантів 10-11 класів та їхніх класних керівників. Весь день на мальовничому березі річки Случ поблизу Олександрівки лунали стукіт сокири, сміх, гомін, крики вболівальників футбольного матчу, пісні... Одним словом, відпочили на славу. Крім забав та відпочинку відбулися творчі конкурси, результати яких вміщено на шпальтах газети. Приємним було також те, що поряд з колегіантами нинішніми перебували й майбутні колегіанти, учні 9А класу. Ось що ми “витворили”:

9А клас: Роздуми про сьогоднішній день

Звістка про похід покращила наш настрій, адже ми вперше вирушаємо у похід на таку далеку відстань. До походу ми готувалися на протязі всього тижня, починаючи від планування закупівлі продуктів закінчуючи повторенням ПТБ. Дорога до місця нашого відпочинку далека проте цікава та захоплююча. Сьогодні ми сподіваємося отримати масу задоволення: взяти участь в конкурсах, іграх, змаганнях, просто відпочити та бути разом Наша мета - обіграти колегіантів 10-11 класів. Проте, головне не перемога, а участь. Сьогодні ми сподіваємося провести цікавий та корисний день, адже нам слід не лише гарно відпочити, а й навчитись чогось корисного.

Олена Кліванська, Людмила Борісова

10А клас: Рано утром на рассвете   Рано утром на рассвете Поднялись в субботу дети, Все прилавки у “Дарии”, И “Добробут” разнесли. Длинный путь мы одолели, Покраснели, попыхтели, И сады опустошили, И на нас собак спустили. Света Редчиц нас кормила И добавку предложила, А Олежка - наш герой, Он стоит за нас горой: «Хоть соперники с гитарой, Хоть и классные певцы, Но мои девчонки супер, И вы тоже молодцы».

11 клас: Десятое сентября или мы на природе   Десятое сентября - важная дата, Мы пришли в Александровку, Дружно и «завзято». Собрались мы на поляне, Чтобы выполнить заданье, А заданье не простое - Весёлое и большое. Пишем это все для вас, Потому, что дружный класс. Отдыхаем мы не часто, Но очень весело и классно, И в футбол играть мы будем, Этот день мы не забудем. Время классно проведём, Напоследок все споём: Gaudeamus igitur, iuvenes dum sumus …   Данюк С., Дегодюк Б., Власюк Н., Завгородній Д., Кравчук С., Радзімінський А.

ВЕРЕСНЕВІ ПОХОДИ КОЛЕГІАНТІВ 10-11 КЛАСІВ ВІДБУЛИСЯ ТАКОЖ У 2004 ТА 2006 РОКАХ.

ЛІТНІ ТАБОРИ

2005. ENGLISH SUMMER CAMP - 2005

Вперше в історії колегіуму було зроблено спробу організувати та провести літній мовний табір для шестикласників. Протягом травня 2005 року група колегіантів 10 класу вела підготовчу роботу, а саме, готувала академічну та розважальну програми, планувала розташування табору, забезпечення харчуванням, чергування, господарські роботи. Координуванням дій займалися Мєдвєдєва К. та Колосюк А. 3-5 червня на березі річки поблизу села Олександрівка виросло наметове містечко учасників табору. На центральній галявині, під прапором колегіуму відбувалися загальні збори, проводилися конкурси та змагання. Нагороджувалися переможці. Десятикласники навчили молодших колег вірша Томаса Худа “To a False Friend”, провели фонетичний конкурс, мовну гру “Веселий потяг”, конкурс на кращий намет, граматичне тестування. Крім цього був також відпочинок, купання, ігри, смачна їжа, пісні біля вогнища та інше. За підсумками літнього мовного табору 14 червня було проведено заключні збори, де обговорювалися успіхи та недоліки, підбивалися підсумки. Всі учасники табору отримали свідоцтва та подяки. З 10 класу участь у підготовці та проведенні табору брали Власюк Н., Гончаренко С., Данюк С., Колосюк А., Завгородній Д., Лебідь О., Бойко С., Мєдвєдєва К., Радзімінський А., Маланяк А., Литвин В., Кравчук С.

Е.Зіннуров

Дата добавления: 2015-05-24