На середньорiчний виробіток робочого

Вихідні данi для розрахунку впливу факторів

Показники	Звітний рік	Абсолютне відхилення
план	факт
1. Середньорічний виробіток одного робочого, грн./особу			– 9700
2. Кількість днів, відпрацьованих одним робочим	223,99	217,05	– 6,94
3. Середня тривалість робочого дня, годин	7,93	7,89	– 0,04
4. Середньогодинний виробіток одного робочого, грн./особу	27,187	22,534	– 4,653

Вплив кількості днів, відпрацьованих одним робочим (∆РВд), визначається за формулою:

∆РВд = Дф × Рпл × ГВпл – Дпл × Рпл × ГВпл. (6.16)

∆РВд = 217,05 х 7,93 х 27,187 – 223,99 х 7,93 х 27,187 =

= – 1496 (грн./особу);

.

Вплив середньої тривалості робочого дня (∆РВр):

∆РВр = Дф × Рф × ГВпл – Дф × Рпл × ГВпл. (6.17)

∆РВр = 217,05 х 7,89 х 27,187 – 217,05 х 7,93 х 27,187 = – 236 (грн./особу);

.

Вплив годинного виробітку одного робочого (∆РВгв):

∆РВгв = Дф × Рф × ГВф – Дф × Рф × ГВпл (6.18)

∆РВгв = 217,05 х 7,89 х 22,534 – 217,05 х 7,89 х 27,187 =

= – 7968 (грн./особу);

– 16,5 (%).

Сумарний вплив факторів становить:

Σ∆РВі = – 1496 – 236 – 7968 = – 9700 (грн./особу)

Σ∆РВі% = – 3,1 – 0,5 – 16,5 = – 20,1 (%)

Наведені розрахунки свідчать про те, що на зміну середньорічного виробітку негативно вплинули усі фактори. Найбільш суттєво на зниження результуючого фактору вплинуло зниження середнього-динного виробітку одного робочого. В результаті цього фактору середньорічний виробіток зменшився на 16,5%.

Зниження кількості відпрацьованих днів одним робочим і середньої тривалості робочого дня також викликало зменшення середньорічного виробітку (відповідно на 3,1% та на 0,5%).

Найважливішою задачею аналізу є вивчення факторів зміни виробітку, що поділяються на такі групи:

підвищення технічного рівня виробництва;

удосконалювання управління, організації виробництва і праці;

структурні зрушення у виробництві і інші.

Вплив цих факторів на продуктивність праці визначається на основі розрахунку відносного вивільнення чисельності працюючих за рахунок здійснення конкретних організаційно-технічних заходів по формулі:

. (6.19)

Приріст продуктивності праці під впливом усіх факторів у цілому визначається так:

, (6.19)

де DППі –– приріст продуктивності праці за рахунок дії i-го техніко-економічного фактора, %;

Еi –– відносна економія чисельності працюючих за рахунок i-го фактора;

DПП –– приріст продуктивності праці в цілому, %;

Е –– відносне скорочення чисельності працюючих за рахунок усіх техніко-економічних факторів;

Чрозр –– розрахункова чисельність працюючих, що показує, яка чисельність працівників необхідна підприємству для виконання заданого обсягу виробництва при збереженні базового рівня виробітку.

Для оцінки ефективності використання трудових ресурсів використовується також показник –– прибуток на одного працюючого.

Найважливішим фактором зростання продуктивності праці є зниження трудомісткості продукції

Трудомісткість одиниці продукції представляє собою відношення робочого часу до кількості виготовленої продукції у натуральному або умовно-натуральному виразі. Такий метод вимірювання продуктивності праці застосовується, коли підприємство виробляє однорідну продукцію. Цей метод широко використовується для оцінки продуктивності праці по підрозділах підприємства. Базою для оцінки фактичної трудомicткостi є її нормативне значення. Доцільно також здійснити аналіз динаміки трудомicткостi за ряд років, її постійне зниження свідчить про ефективну інвестиційну політику на підприємстві, впровадження новітніх технологій, підвищення рівня механізації i автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва i праці. Крім того трудомісткість може бути розрахована з використанням вартісної оцінки обсягу виробництва i показує фонд робочого часу, що приходиться на 1 грн. виготовленої продукції.

Приклад зального аналізу трудомicткостi продукції наведений в табл. 6.11.

Таблиця 6.11

Дата добавления: 2015-05-24