Тема «Фізичне виховання розумово відсталих дошкільників»

Наслідки раннього органічного ураження центральної нервової системи відбиваються найбільше на моторно-руховому розвитку дітей (порушення загальної, дрібної та артикуляційної моторики). У дітей страждає координація рухів обох рук та зоровий контроль (візуально-рухова координація), спостерігається моторна незграбність, недостатність координації рухів, слабкість переключення з одного руху на інший, страждає рухова пам'ять. Діти досить складно оволодівають навичками виразності рухів, діями з уявними об'єктами (що є невід'ємною умовою рольових, театралізованих ігор); значно утруднюється процес формування серії рухів, що необхідно для утворення рухових навичок.

Необхідність спеціальної розробки змісту, форм та методів корекційно-виховної роботи з фізичного виховання та основ здоров’я в спеціальному дошкільному навчальному закладі пов’язано зі зміною суспільної позиції по відношенню до дітей зі стійким порушенням пізнавальної діяльності, з появою тенденції до їх успішної адаптації, соціалізації та інтеграції в середовищі закладу та сім’ї, де дитина виховується та зростає.

Зміст роботи з розділу передбачає удосконалення функцій несформованого організму дитини, повноцінний розвиток основних рухів, різноманітних рухових навичок, формування дрібної моторики та розвиток зорово-рухової координації. Заняття з фізичного виховання вирішують як загальноосвітні, так і корекційні завдання.

Загальноосвітні завдання:

1. Вироблення необхідних умінь та навичок в основних рухах: ходьбі та бігу, лазінні та повзанні, киданні, ловлі, метанні, стрибках.

2. Цілеспрямований вплив на розвиток сили, швидкості, координації, точності, гнучкості, рівноваги, витривалості.

3. Розширення функціональних можливостей організму: підвищення дієздатності серцево-судинної та дихальної

систем, зміцнення опорно-рухового апарату.

4. Виховання організованості, дисциплінованості, сміливості, самостійності, навичок культурної поведінки та ін.

Корекційні завданння:

1. Нормалізація позотонічних реакцій. (Позотонічні рефлекси — підтримують певні співвідношення окремих частин тіла та певне положення тіла у просторі внаслідок рефлекторних змін тонусу під впливом пропріоцептивних подразнень, які виходять з м'язів або суглобів шиї та перепончатого лабіринту).

2. Формування сумісних рухових координацій.

3. Вироблення тонких маніпуляційних дій рук (пальців рук).

4. Корекція відділів та функцій ступні.

5. Корекція постави.

6. Нормалізація функцій дихання.

Завдання фізичного, моторно-рухового розвитку та основ здоров’я вирішуються в наступних формах:

1. На спеціальних заняттях з фізичного виховання, під час оздоровчих заходів, ранкової гімнастики.

2. Під час музичних занять (музично-дидактичних, імітаційних ігор, ігор з уявними об'єктами, музично-ритмічних рухів та ін.).

3. Під час ігор та вправ із сенсомоторного розвитку.

4. Під час спеціальних ігор та вправ, що спрямовані на сприймання та відтворення виразності основних рухів, природніх жестів, міміки.

5. Під час рухливих ігор та ігор з музичним супроводом.

6. У процесі індивідуальної корекційної роботи.

Під час організації життєдіяльності розумово відсталих дітей дошкільного віку в сім'ї та дошкільному закладі, організації предметного та соціального середовища, всіх видів дитячої діяльності відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дошкільників слід враховувати необхідність забезпечення повноцінного фізичного розвитку. У режимі дня дитини повинні бути передбачені заняття з фізичного виховання, ігри та розваги на повітрі, під час проведення яких враховуються регіональні та кліматичні умови.

Заняття з фізичного виховання будуються так, щоб за їх допомогою вирішувалися як загальні, так і корекційні завдання. У заняття включаються фізичні вправи, спрямовані на розвиток всіх основних рухів (ходьба, біг, стрибки, лазіння, повзання, метання), а також загально-розвиваючі вправи, спрямовані на зміцнення м'язів спини, плечового пояса та ніг, координацію рухів, формування правильної постави, розвиток рівноваги та ін.

Стратегія організації фізичного виховання повинна розроблятися з урахуванням фізіологічних механізмів становлення руху в процесі розвитку зростаючого дитячого організму. Довільність, що необхідна для здійснення фізичних рухів та утримання тіла у певному положенні, зміцнює психіку, розвиває взаємодію в діяльності фізичного та психічного. Таким чином, під час виконання фізичних вправ в сім'ї, та на заняттях у дитячому закладі доцільно пропонувати дітям зазначеної категорії основні види рухів у такій послідовності: спочатку рухи на розтягування в положенні лежачи, далі повзання і рухи в положенні низького присіду та на колінах, а потім перехід до вправ у вертикальному положенні (ходьба, лазіння, біг, метання і лише потім стрибки), а вже надалі – рухливі ігри.

Досить важливим аспектом фізичного розвитку і виховання є навчання розумово відсталих дітей-дошкільнят елементам спортивних ігор-розваг. Спортивні ігри сприяють покращенню функції дихання, кровообігу, загартовують, тренують вестибулярний апарат.

У дошкільному закладі режим дня дитини передбачає заняття з фізичного виховання, ігри та розваги на повітрі, окремі процедури, що загартовують, під час проведення яких враховуються регіональні та кліматичні умови. Основною формою навчання дітей рухам визнані заняття, що проводяться інструктором з фізичної культури (або вихователем). У той же час значне місце в системі фізичного виховання займають рухливі ігри, що широко застосовуються на заняттях вчителем-дефектологом та на інших заняттях (музика, ритміка, театралізована діяльність), а також під час прогулянок, що проводяться вихователем.

Зазвичай, розумово відсталі діти дошкільного віку мають цілий ряд другорядних відхилень у розвитку, в тому числі і фізичному, що найчастіше висловлюється в обмеженому спілкуванні хворих дітей з іншими дітьми та предметами, зниженні рухового режиму і як наслідок — функціональних навантажень, що незадовільно позначається на загальному морфо-функціональному розвитку дитини. Окрім цього, діти мають специфічні порушення моторної сфери, такі як порушення координації, наявність мимовільних співдружніх рухів, обмеження тонких маніпуляційних рухів кисті та пальців, неузгодженість просторово-часового сприймання, патологічні шийно-тонічні реакції тощо. Усі зазначені рухові порушення негативно позначаються на рівні прояву таких рухових якостей, як сила, швидкість, спритність, витривалість, гнучкість, що лежать в основі виявлення різних рухових умінь як на заняттях із фізичної культури, так і в повсякденній навчальній та практичній діяльності,а також і в подальшому житті.

Таким чином, метою фізичного виховання в спеціальних дошкільних навчальних закладах для розумово відсталих дітей є створення засобами фізичного виховання умов для формування необхідних вікових стато-локомоторних функцій, корекції наявних специфічних рухових порушень, забезпечення підвищенню якості основних рухів, що в комплексі повинно сприяти нормалізації комунікативних функцій дітей, формуванню предметно-практичних дій, освоєнню мікро- та макросередовища, розвитку мовлення та мислення.

Тема «Трудове виховання розумово відсталих дошкільників»

Трудовому вихованню розумово відсталих дітей у дошкільному закладі приділяється особлива увага. На час вступу до спеціального дошкільного закладу розмово відсталі діти, як правило, безпорадні в самообслуговуванні, а та­кож у виконанні простих трудових доручень. У більшості випадків це на­слідок недосконалої організації виховання дітей у сім'ї.

Разом з цим досвід показав, що їм цілком доступне і посильне самооб­слуговування, прості види ручної праці, господарсько-побутової (приби­рання ігрового куточка, догляд за рослинами, різні форми доручень). Так як і діти, що нормально розвиваються, вони здатні брати посильну участь у суспільно-корисній праці дорослих. При особливій організації праця в ро­зумово відсталих дошкільників може набувати достатньо розвинутих форм, здійснюючи корекційний вплив на розвиток їх особистості.

Завданням трудового виховання є розвиток особистих трудових умінь дітей, збагачення уявлень про навколишнє середовище в процесі праці; ви­ховання потреби і готовності працювати в колективі; розумове виховання (розвиток сприймання, уявлень, оволодіння різними знаряддями праці, на­буття вмінь планувати та передбачати результати праці); моральне виховання (виховання колективізму; взаємодопомоги, готовності працювати, вміння доводити почату працю до кінця, формування позитивного ставлення до праці дорослих); фізичний розвиток (розвиток координації рухів рук, дрібної моторики, зорової та рухової координації); мовленнєвий розвиток (розширення та збагачення словника, розвиток мовленнєвого спілкування); естетичне виховання (виховання вмінь працювати не лише швидко, а й правильно та охайно).

Заняття з трудового виховання проводяться в таких напрямках: праця з самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна (художня) праця.

Самообслуговування

Формування навичок самообслуговування є важливим завданням на початковому етапі трудового виховання дитини. До самообслуговування віднесено діяльність, результати якої задовольняють потреби самої дитини (процес харчування, виконання культурно-гігієнічних процедур по догляду за собою, роздягання та одягання, користування туалетом, підготовка до сну тощо.)

Процес навчання самообслуговуванню дошкільників з розумовою відсталістю повинен здійснюватися з урахуванням особистісно орієнтованої моделі виховання і спрямований на максимальне врахування індивідуальних можливостей дітей. У процесі опанування навичок самообслуговування діти стають спритнішими, незалежними від дорослого, впевненішими у своїх можливостях. Даний результат створює мотиваційну основу для корекції порушень розвитку у дитини й забезпечує наступну його соціалізацію.

Формування культурно-гігієнічних навичок здійснюється протягом усього періоду навчання в спеціалізованому дошкільному закладі та проходить не лише в рамках спеціально організованих занять, але і у повсякденному житті, під час виконання режимних моментів.

Педагоги-вихователі вчать дітей охайності й правильному користуванню туалетом. Вони стежать за тим, щоб діти були постійно чистими, охайними, доглянутими. Дітей навчають звертати увагу на свій зовнішній вигляд, опанувати способами приведення його в порядок, засвоїти конкретну послідовність дій для виконання тих чи інших навичок. Основними методами навчання є демонстрація окремих дій, спільні дії та особисті дії дітей.

Отже, формування навичок самообслуговування здійснюються за чітко спланованими етапами навчання з урахуванням індивідуальних можливостей розумово відсталої дитини.

У перші два роки навчання особлива увага приділяється формуванню культурно-гігієнічних навичок та навчанню самообслуговування. В групах 3-ього та 4-ого років навчання все більшого значення набуває господарсько-побутова, праця в природі та ручна праця.

Господарсько-побутова праця

Господарсько-побутова праця є одним з деяких видів діяльності розумово відсталого дошкільника, у якому дитина досягає видимого успіху, що надзвичайно важливо для його повноцінного особистісного розвитку. Саме дошкільний вік є сензитивним для трудового виховання дитини, для формування позитивних якостей її особистості. У розглянутому віковому періоді дитина виконує доручення дорослого з радістю, бажаючи одержати позитивну оцінку своїм зусиллям. При правильному підході до трудового виховання розумово відсталий дошкільник привчається наводити порядок і стежити за чистотою. Відповідні вміння варто розвивати, закріплювати й розширювати, оскільки вони необхідні дитині в подальшому житті.

Заняття з господарсько-побутової праці вводяться із третього року навчання (на першому та другому роках навчання в ДНЗ діти ознайомлюються з елементарною господарсько-побутовою працею, окремими дорученнями у процесі повсякденної діяльності). Заняття спрямовані на виховання в дітей бажання трудитися, виконувати доручення дорослих, уміти бачити непорядок й усувати його. Дошкільників привчають підтримувати порядок у знайомому приміщенні й на знайомій території. Важливо сформувати в дітей установку, що вони самі можуть навести порядок у своїх речах, в ігровому куточку, на ігровій ділянці. При оволодінні господарсько-побутовими навичками діти починають розуміти властивості і взаємозв’язки між предметами (наприклад, сухою ганчірочкою пил витерти не вдається, потрібна волога ганчірка; перш ніж посадити насіння в землю, її треба розпушити).

У процесі занять господарсько-побутовою працею діти опановують практичними діями зі знаряддями й допоміжними засобами. Вони починають розуміти зв'язок між властивостями знаряддя й властивостями навколишніх предметів (наприклад, відірваний ґудзик пришивають за допомогою голки й нитки; сміття підмітають віником і збирають у совок; сніг треба чистити лопатою, а лід – посипати піском). Заняття з господарсько-побутової праці привчають дітей до вміння взаємодіяти (разом збирати ляльковий куточок цікавіше; групою протирати будівельний матеріал швидше тощо).

Для проведення занять з господарсько-побутової праці виділяється певна кількість годин, під час яких відпрацьовуються базові навички. Основне навантаження на закріплення й удосконалювання цих навичок лягають на повсякденну діяльність дітей поза заняттями, у процесі виконання всіх режимних моментів.

В цілому заняття з господарсько-побутової праці виховують взаємодопомогу й чуйність, формують особистісні й соціальні якості характеру дошкільників, позитивну поведінку, формують у дітей бажання допомагати оточуючим. Дорослим (вихователям, батькам) варто прагнути до виховання самостійності в дітей, оскільки це буде необхідно їм протягом всього наступного життя.

Праця в природі

Формування у розумово відсталих дошкільників уміньтрудитися на природі доцільно розпочинати з третього року навчання в рамках елементарної за змістом трудової діяльності поза занять. Цей вид праці виступає джерелом яскравих вражень, адже дитині надається можливість діяти не лише з предметами, а з живими об'єктами. Діти навчаються під керівництвом дорослого доглядати за рос­линами: кімнатними, садовими, городніми, а також за тваринами у живому куточку, розкладати корм у годівниці для птахів на ділянці. У процесі організації праці в природі важливо формувати позитивні якості особистості (працелюбність, наполегливість, охайність, любов до природи). Однією з необхідних організаційних умов є наявність у дитячому садку невеликої городньої ділянки, квітника, де систематично організовується праця дітей. В умовах родини це може бути поливання кімнатних рослин, що ростуть на підвіконні, годуванням хатнього улюбленця (кота чи собаки). Педагогічна допомога у процесі виконання знайомих трудових доручень постійно скорочується, і на четвертому році зміст навчання праці у природі може бути ускладненим в залежності від рівня психофізичного розвитку дітей. Для реалізації змісту можуть плануватися проведення окремих занять. Розумово відсталі діти вчаться діяти за наслідуванням, зразком та словесною інструкцією (спочатку дуже простою та короткою, а потім – за розгорнутою), що допомагає формуванню в них словесної регуляції діяльності.

Ручна праця

Основними завданням з ручної праці є виховання у дошкільників емоційно позитивного ставлення до власних виробів, формування умінь і навичок роботи з папером, пластичними матеріалами, конструкторами, природними матеріалами.

У процесі занять у дітей розвиваються сприймання, мислення, дрібна й загальна моторика, зорово-моторна координація, увага, пам'ять. Інтенсивно розвивається мовлення дітей: збагачується словниковий запас (вони опановують слова, що називають знаряддя, дії з ними, матеріали, їхні властивості), формується зв’язне мовлення, активізуються основні функції мови - фіксуюча, регулююча, плануюча. Навчання виготовленню іграшкових виробів з різного матеріалу допомагає дітям познайомитися із властивостями цих матеріалів, розвиває вміння орієнтуватися при правильному виборі знаряддя, розширює їхній кругозір, підвищує пізнавальну активність.

На заняттях з ручної праці у розумово відсталих дошкільників формуються уявлення про різні види роботи з різноманітними матеріалами: пластичними, природними, папером, природним. Заняття з ручної праці вводяться із третього року навчання.

Трудове виховання здійснюється вихо­вателем на фронтальних заняттях, а також у процесі виконання режиму дня, під час прогулянок. Основна форма проведення цієї роботи - колективне заняття за провідної ролі дорослого. Основними методами навчання дітей праці є: показ окремих дій, спільні дії, особисті дії дітей. Надалі великого значення набувають пояснення, аналіз зразка, поперед­нє планування наступної роботи, оцінка ставлення до трудових обов'язків, а також оцінка самих результатів праці.

На заняттях із праці вихователь повинен користуватись літературною мовою, спонукати і заохочувати спілкуватись дітей один з одним.

Заняття з праці в групах 1-го та 2-го років навчання проводять 2 рази на тиждень (організація самообслуговування, формування культурно-гігієнічних навичок). На 3-ьому на 4-ому роках навчання кількість занять залишається такою ж: до 2-х разів на тиждень (ручна праця – що­тижня, господарсько-побутова та праця в природі – чергуються).

Всього за рік - 64 години. Усі заняття проводяться вихователем.

Дата добавления: 2015-05-24