Основні програмні положення

Вступ

Історичне краєзнавство, музеєзнавство та архівознавство

Навчально-методичний комплекс для студентів історичного факультету

Напрям підготовки 6.020302 «Історія»

Полтава — 2011

ББК 63.2(4Укр)+79.14(4Укр)+79.3(4Укр)

УДК 94:[908+069+930.25][phone]

І-90

Затверджено до друку Вченою радою Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

(протокол № 1 від 31.08.2011 р.)

Історичне краєзнавство, музеєзнавство та архівознавство: навчально-методичний комплекс для студентів історичного факультету / О. П. Єрмак, А. О. Єрмолаєва, В. М. Орлов. – Полтава, 2011. – 60 с.

Пропонований студентам навчально-методичний комплекс «Історичне краєзнавство, музеєзнавство та архівознавство» підготовлений згідно з вимогами програми навчального курсу з історичного краєзнавства, виданої під грифом Міністерства освіти України (Програма педагогічних інститутів: Історичне краєзнавство. Для спеціальності 02.07.00 «Історія» / Укл. О. Д. Брайченко. — К.: ІСДО, 1993. — 8 с.).

Історичне краєзнавство як окрема нормативна дисципліна впроваджено до навчальних планів історичних факультетів після здобуття Україною незалежності. Раніше історичне краєзнавство у Полтавському педінституті вивчали факультативно. Навчальними виданнями служили колективні праці «Историческое краеведение: учебное пособие для исторических факультетов пединститутов» (Москва, 1980) та «Історичне краєзнавство в Українській РСР» (Київ, 1989). На жаль, на сьогодні студенти та викладачі історичних факультетів академічних та педагогічних університетів не мають нового сучасного підручника чи навчального посібника. Названі ж посібники застаріли з методологічного погляду та за фактологічним матеріалом.

У 2006 році викладачі кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету імені Івана Франка підготували навчальний посібник «Історичне краєзнавство» / Голубко В., Качараба С., Середяк А. – Ч. І. – Львів, 2006. У ньому подано основні напрями краєзнавства, поділ за пріоритетними сферами наукових зацікавлень, форми краєзнавчої діяльності. Викладено історію краєзнавчого руху в Україні від його зародження до сьогодення.

У робочій навчальній програмі «Історичне краєзнавство, музеєзнавство та архівознавство» автори при розробці структури лекцій та практичних занять виходили з того, що ряд тем, передбачених діючою міністерською програмою («Археологічні джерела», «Етнографічні джерела»), ґрунтовно вивчаються на І курсі у відповідних курсах «Археологія», «Етнографія України». Окрім того, із теми «Писемні джерела» при вивченні курсу «Спеціальні історичні дисципліни» першокурсники отримали знання про такі джерела історичного краєзнавства як рукописи, літописи. Тому основна увага звертається на роботу з книгами, періодичною пресою, тобто з джерелами з якими найчастіше працюють учителі-краєзнавці.

На відміну від посібника львівських авторів, у структурі навчального курсу «Історичне краєзнавство, музеєзнавство та архівознавство» значно більше уваги приділяється темам, пов'язаним з архівними джерелами краєзнавства, роботою шкільних музеїв, застосування краєзнавчих матеріалів у навчально-виховному процесі в закладах освіти.

Вивчення навчальної дисципліни «Історичне краєзнавство, музеєзнавство та архівознавство» є важливою складовою професійної підготовки вчителя-історика. Дисциплінарний статус історичного краєзнавства як одного з різновидів та складової історичної регіоналістики на сьогодні визначені: історичне краєзнавство – це інтегральний науковий напрям, який займається дослідженням історії, населення, економіки, культури, пам'яток в межах певної окресленої частини країни, міста, села, має свою систему зв'язків із громадськістю і на неї спирається.

Об'єктивно-предметною сферою історичного краєзнавства є: історія населених пунктів, поселень, міграцій, динаміка народонаселення; археологічні пам'ятки далеких епох; людські спільноти: групи, громади; діяльність людини; ментальність: звичаї, соціонормативна культура; наукові і культурні інституції: особистості; урбаністика, народне мистецтво, релігійне життя краю, культові споруди; краєзнавча бібліографія та історіографія; історія краєзнавчого руху; краєзнавчий туризм.

Завданням курсу є оволодіння знаннями з історичного краєзнавства та історичної регіоналістики з метою: сприяння культурно-історичної самоідентифікації молоді; виховання культури міжрегіонального спілкування та міжетнічної толерантності; сприяння формуванню активної особистості, здатної практично реалізувати набуті знання, обстоювати національні цінності, зберігати історико-культурну спадщину та довкілля регіону; отримання навиків історичного дослідження шляхом вивчення елементів архівознавства та музеєзнавства; підготовка майбутніх учителів історії до проведення пошуково-краєзнавчої роботи в школі та інших навчальних закладах, залучення до неї учнівської молоді.

Робоча навчальна програма із дисципліни «Історичне краєзнавство, музеєзнавство та архівознавство» з планами лекційних та семінарських занять, завданнями для самостійної та індивідуальної роботи та іншими методичними матеріалами призначена для студентів II курсу історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, які вивчають цей курс протягом III семестру. Вона розроблена відповідно до «Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу в Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка» (Полтава, 2006), нормативною базою якого в свою чергу є відповідні накази № 161 від 02.06.1993 р., № 48 від 23.01.2004 р. і № 774 від 30.12.2005 р. Міністерства освіти і науки України.

Робоча навчальна програма складена відповідно до вимог кредитно-модульної системи, в основу якої покладені перспективні ідеї Болонського процесу та здобутки вітчизняних навчальних закладів освіти. Ця система дає можливість врахувати ефективність роботи кожного студента під час аудиторних занять і в процесі передбаченого програмою самостійного вивчення окремих тем курсу впродовж семестру. Студентам надано можливість отримати більшу кількість балів, виконавши ряд додаткових індивідуальних завдань за умов креативного підходу до їх виконання, систематичного і повного опанування змістом навчальної програми.

Запровадження модульно-рейтингової системи оцінювання знань і вмінь студентів, яка базується на визначенні кількості балів, у ході вивчення предмету «Спеціальні історичні дисципліни» дозволяє активізувати роботу студентів щодо підвищення особистого рейтингу, дає можливість оперативно оцінювати поточну успішність та об'єктивно визначати підсумкову оцінку.

Опис предмета навчальної дисципліни

Курс	Напрям освіти, ступінь	Характеристика навчальної дисципліни
Семестр – 3-й Кількість кредитів ЕCТS – 3 по 36 год.	Педагогічна освіта, бакалавр	Тип: нормативний Загальна кількість годин: 108 Лекції: 36 Практичні заняття: 22 Самостійна робота: 26 Індивідуальна робота: 26 Форма підсумкового контролю: екзамен

Види навчальної діяльності студентів

Лекція – систематичний послідовний виклад навчального матеріалу з визначеної теми. На лекціях викладач пропонує основну й додаткову літературу з теми, висвітлює найбільш важливі теоретичні та методичні питання історичного краєзнавства, скеровує процес подальшого самостійного осмислення студентами матеріалу. Лекція потребує серйозної розумової діяльності студента, зокрема передбачає готовність поставити запитання, вести діалог з викладачем та інше.

Практичне заняття – один з основних видів навчальної діяльності студентів, що передбачає обговорення повідомлень, доповідей, рефератів, виконаних ними за результатами самостійної роботи під керівництвом викладача. Готуючись до заняття студент опрацьовує необхідну теоретичну та науково-методичну літературу з теми, готує конспект опрацьованої літератури і джерел. Важливим є виконання окремих видів індивідуальної і самостійної роботи до теми практичного заняття, яка оцінюється окремо.

Екскурсія – форма навчальної роботи, що дозволяє організувати спостереження та вивчення пам'яток історії і культури рідного краю, джерел краєзнавства, які перебувають у звичайних умовах (місцях спорудження та встановлення, архівах і музеях, бібліотеках, на виставках тощо). Екскурсія, побудована на принципах наочності, самодіяльності студентів, локальності об'єктів вивчення є одним із найбільш цінних у педагогічному відношенні методів краєзнавчої роботи. Вона сприяє розвитку у студентів інтересу до краєзнавчих знань, навчає робити необхідні узагальнення і висновки, «бачити» реальну дійсність.

Індивідуальна робота студентів (тестування, реферат, консультації) є формою організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуальноспрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність. Види індивідуальної роботи студентів у процесі вивчення курсу «Історичне краєзнавство, музеєзнавство та архівознавство» тестування, реферат, консультації. Результати тестування і реферати оцінюються окремо й фіксуються в журналі академгрупи.

Викладач надає індивідуальну допомогу студентам у формі консультацій, пояснюючи складні моменти теми, спрямовуючи діяльність студентів, допомагаючи їм правильно організувати свою роботу.

Самостійна робота студентів є обов'язковим видом навчальної роботи. Вона передбачає оформлення окремого конспекту з тих тем навчального курсу «Історичне краєзнавство, музеєзнавство та архівознавство», які згідно з робочими програмами за конкретним фахом виносяться на самостійне вивчення. Самостійна робота є основним способом засвоєння студентом в час, вільний від обов'язкових навчальних занять, без участі викладача. Вона може виконуватися в бібліотеці, навчальних кабінетах, комп'ютерних класах, а також у домашніх умовах.

Форми контролю успішності студентів

Оцінювання навчальних досягнень студентів здійснюється у формі поточного, модульного та підсумкового контролю.

Поточний контроль спрямований на перевірку систематичної роботи студентів, рівня засвоєння матеріалу протягом вивчення дисципліни. Здійснюється насамперед під час проведення аудиторних занять. За присутність студента на лекційних заняттях йому зараховуються 0 або 1 бал. Виступ студента за одним із передбачених планом семінару питань є обов'язковим видом аудиторної роботи і відповідно до рівня знань оцінюється від 0 до 3 балів. За відмову студента від відповіді або у випадку його повної або часткової непідготовленості до семінарського заняття знімається 1 або 2 бали.

Додатково може оцінюватися участь в обговоренні (дискусії) проблем семінарського заняття. Активність та ініціатива (постановка запитань, репліка, рецензія на відповідь товариша, резюме), а також позитивне доповнення оцінюються від 0 до 2 балів відповідно. Поточні письмові або експрес-тестові роботи, які виконуються на семінарському занятті оцінюються за шкалою від 0 до 2 балів.

Модульний контроль здійснюється як підсумок роботи студента протягом вивчення одного модуля за результатами опанування теоретичного та практичного матеріалу, передбаченого модулем. Форми проведення модульного контролю – контрольна робота, тестування, усне опитування (колоквіум). Модульний контроль може бути проведений під час практичних занять в позааудиторний час. До модульного контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, що є складовими модуля. Якість знань, наприклад, за наслідками контрольної роботи оцінюється за шкалою від 0 до 2 балів. Окрім того, при проведенні модульного контролю враховується ведення конспектів семінарських занять (зміст, якість оформлення). По кожному виконуються реферати.

Підсумковий контроль. Після виконання усіх видів роботи, форм поточного й модульного контролю необхідно підтвердити якість знань протягом підсумкового контролю. З питаннями для підсумкового контролю студент завжди може ознайомитись у лаборанта кафедри. У першу чергу підсумковий контроль мають проходити студенти, які в процесі вивчення дисципліни набрали низьку суму балів. Підсумковий контроль дозволяє покращити загальну оцінку студента. Якщо студент вважає суму балів, отриманих за вивчення модулів, достатньою, він може відмовитися від підсумкового контролю.

Оцінювання навчальних досягнень студентів

За результатами вивчення навчальної дисципліни протягом одного семестру студент набирає 1-100 балів. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою 100-бальної системи оцінювання з обов'язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ЕCTS.

Оцінка ECTS	Зміст оцінки	За 100-бальною шкалою	Національна шкала
A	Відмінно – відмінний рівень компетентностей з незначними недоліками, які не мають принципового значення.	90-100 балів	Відмінно
B	Дуже добре – високий рівень компетентностей з деякими недоліками.	83-89 балів	Добре
C	Добре – добрий рівень компетентностей з деякими недоліками.	75-82 балів
D	Задовільно – посередній рівень компетентностей з недоліками, достатній для подальшого навчання або професійної діяльності.	68-74 балів	Задовільно
E	Достатньо – мінімальний рівень компетентностей, допустимий для подальшого навчання або професійної діяльності.	60-67 балів
FX	Незадовільно з можливістю повторного складання – незадовільний рівень компетентностей, можливе повторне складання за умови належного самостійного доопрацювання.	35-59 балів	Незадовільно
F	Незадовільно з обов’язковим повторним вивченням курсу – дуже низький рівень компетентностей, необхідне повторне вивчення дисципліни.	0-34 балів

1. Вступ. Предмет і завдання курсу. Термін «краєзнавство» та «історичне краєзнавство». Методологічні засади краєзнавства. Краєзнавча термінологія: визначення понять: «регіон», «край», «земля», «територія», «історико-культурна зона», «ареал», «історична пам'ятка». Історичне краєзнавство – інтегральний науковий напрям. Об'єктно-предметна сфера історичного краєзнавства. Особливості історичного краєзнавства. Зв'язок історичного краєзнавства з іншими науковими дисциплінами. Форми і види краєзнавчої діяльності: державна і громадська; наукове, навчальне, пізнавальне. Роль краєзнавчих досліджень у вивченні історії України. Характеристика джерел і літератури.

2. Розвиток історичного краєзнавства в Україні. Минуле в пам'яті народу. Найдавніші джерела історичного краєзнавства. Краєзнавство у період Київської Русі. Літописи. Спогади, подорожні нотатки іноземців про Україну. Державне і приватне краєзнавство в Україні. Топографічні описи губерній. Краєзнавча діяльність наукових товариств і установ. Демократичний напрям у краєзнавстві. Взаємозв'язок краєзнавчого і загальноукраїнського матеріалу у творчій спадщині видатних учених XIX – початку XX ст. Краєзнавство на сторінках академічних і періодичних видань. Розробка педагогічних засад краєзнавства. К. Д. Ушинський.

Діяльність краєзнавчих товариств і організацій у 20-х – першій половині
30-х pp. XX ст. Краєзнавчі видання. Краєзнавство у школі. Історико-краєзнавчі дослідження у період Великої Вітчизняної війни та повоєнний час. Пожвавлення історико-краєзнавчої роботи в ході написання «Історії міст і сіл Української РСР». Вивчення історії підприємств. Товариство охорони пам'яток історії й культури і його діяльність. Розгортання роботи над «Зводом пам'яток історії й культури». Створення Всеукраїнської спілки краєзнавців. Український фонд культури, національно-культурні товариства та їх краєзнавча діяльність.

Шкільне краєзнавство. В. О. Сухомлинський. Завдання шкільного краєзнавства на сучасному етапі. Історичне краєзнавство регіону.

3. Історичне краєзнавство на Полтавщині. Зародження краєзнавства на Полтавщині. Перші осередки краєзнавства в краї. Поява комплексних праць по дослідженню Полтавщини (М. Арандаренко). Приватне колекціонування та музейництва в краї. Створення Полтавського природничо-історичного музею (1891 р.) та його діяльність. Полтавська губернська вчена архівна комісія та її діячі (І. Павловський, Л. Падалка, М. Астреб, О. Мальцев, В. Бучневич). «Труды Полтавской Ученой Архивной Комиссии». Полтавський державний історико-археологічний комітет. В. Пархоменко.

Поштовх щодо розвитку краєзнавства внаслідок Української національно-демократичної революції. Комітет охорони пам'яток і його діяльність. В. Щепотьєв, В. Щербаківський, М. Рудинський. Двадцяті роки – «зоряний час» полтавського краєзнавства. Полтавське наукове товариство при Всеукраїнській Академії Наук. «Записки Полтавського наукового товариства при ВУАН». Діяльність іспартівських організацій на Полтавщині. Розгром краєзнавчих осередків у краї в 30-ті роки XX ст. Політичні репресії щодо краєзнавців.

Відродження краєзнавчого руху на Полтавщині у повоєнні роки. Краєзнавчий музей у селі Вовчик Лубенського району.

Створення громадських музеїв у інших населених пунктах. Полтавський том багатотомної «Історії міст і сіл Української РСР». Здобутки краєзнавців Полтавщини у другій половині 40 – 80-х роках. Перша Республіканська (1980 р.) та Перша Всесоюзна (1987 р.) наукові конференції з історичного краєзнавства в Полтаві.

Проголошення суверенітету та незалежності України і її вплив на розвиток краєзнавства на Полтавщині. Створення Полтавського наукового товариства краєзнавців. Основні центри історичного краєзнавства на Полтавщині. Нові періодичні видання з краєзнавства («Історична пам'ять», «Рідний край»). Здобутки краєзнавців Полтавської області на сучасному етапі.

4. Пам'ятки архітектури. Розвиток архітектури і особливості архітектурних стилів в Україні. Садово-паркова архітектура. Фортифікаційне мистецтво. Архітектурні пам'ятки краю і заходи щодо їх збереження.

5. Архівні документи. Розвиток архівної справи. Державний архівний фонд та його структура. Центральні та місцеві архівні установи. Система комплектування архівів: фонд, опис, одиниця зберігання. Склад фондів обласних і районних архівів. Відомчі архіви. Архіви кіно-, фото-, фонодокументів. Поточні архіви підприємств, установ і організацій. Видання державних архівів. Путівники та огляди. Порядок використання матеріалів архівів. Методи роботи з документами..

6. Матеріали музеїв. Музейне будівництво в Україні: його зародження і розвиток. Класифікація музеїв, напрями діяльності, фонди. Співробітництво музеїв і навчальних закладів. Місцеві музеї. Створення музею у школі та використання його матеріалів у навчально-виховній роботі.

Дата добавления: 2015-05-24