Взаємозвяз тур і краєзн

Першість в обґрунтуванні ролі туризму як засобу розвитку краєзнавства і поширення одержаних ним даних належить С.І.Поповичу. Дослідник проаналізував взаємозв’язок і взаємодію туризму і краєзнавства. «Краєзнавство і туризм. Таке поєднання є цілком закономірним, бо краєзнавство, подорожі, екскурсії, а згодом і туризм здавна стояли поруч, були тісно пов’язані одне з одним спільним прагненням пізнати навколишній світ, свій рідний край, свою Вітчизну». Спільні пізнавальні функції єднали краєзнавство і туризм з самого початку його самостійногоіснування. Проте, як зазначає С.І.Попович, кардинально змінилася лише їх роль стосовно одне одного. Якщо раніше подорожі, поїздки були підпорядковані основним завданням краєзнавства, служили тільки засобом здобуття краєзнавчих знань, то тепер, коли туризм отримав самостійний статус,а туристична подорож зайняла в ньому пріоритет не місце, краєзнавча наука почала обслуговува ти туризм. За допомогою краєзнавчих дослідженьвивчаються туристичні ресурси в окремих регіо-нах України, створюються путівники для туристівта інша туристично-краєзнавча література, розробляються туристичні маршрути, регіональні карти,схеми, буклети, тобто сформувався новий напрямкраєзнавства – туристичне краєзнавство.Оскільки основним завданням туристичногокраєзнавства є всебічне комплексне вивчення регіонів України для потреб туризму, цей навчальнийпредмет являє собою невід’ємну складову загального краєзнавства, з одного боку, та туризмознавстваз іншого, і є зв’язуючою ланкою між цими двома дисциплінами. Єдина схема туристичного районування на сьогодні не розроблена. Частина дослідників відокремлює чотири туристичних регіони: Карпатський, Поліський, Дніпровський і Азово-Чорноморський, які, в свою чергу поділяються на 35 туристичних районів. Інші виділяють сім регіонів: Карпатський (західний), Волинсько-Тернопільський (північно-західний, або поліський), Житомирсько-Вінницький (буферний), Київський (центральний), Харківський (північно-східний), Дніпровсько-Донецький (південно-східний), Причорноморський (південний). Треті схильні об'єднувати три приморські райони в один Кримсько-Одесько-Азовський туристичний регіон, виділяючи також Карпатський туристичний район. 61) Турист ресур і їх типолог.

Французький економіст П. Дефер розглядає туристичні ресурси як сукупністьприродних і створених людиною ресурсів та всі види людської діяльності, які викликаютьінтерес туристів незалежно від навколишньої ситуації.Інша група українських авторів – М. Мальська, Н. Антонюк і Н. Ганич пропонуютьтаке визначення: "Туристичні ресурси – специфічні властивості природного середовища, атакож їх поєднання, прояви людської діяльності, природні, історичні, соціально-культурніоб'єкти, які є предметами зацікавлення туристів, стимулюють їх до подорожі, здатнізадовольнити їхні потреби у відновленні та розвитку фізичних, емоційних таінтелектуальних сил. Ресурсом є не лише пейзаж чи історична пам'ятка, а й тиша, чистеповітря, гостинність жителів, доступність розваг тощо".У науковій літературі пропонується декілька підходів до класифікації туристичних ресурсів.Н. В. Фоменко поділяє туристичні ресурси на три групи:- рекреаційні (природні) ресурси – унікальні явища природи, печери, водоспади,скелі, заповідники, гори, ріки, моря, лікувальні води, кліматичні та бальнеологічні можливості; - об'єкти, які представляють історичне та культурне минуле країни, – музеї,пам'ятники і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, життям ідіяльністю видатних представників науки, техніки, культури, а також унікальніархітектурні та етнографічні об'єкти; - об'єкти, які демонструють сучасні здобутки країни в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці і культурі, медицині та спорті. О. Бейдик у статті "Ресурси світового туризму: поняття, класифікаціякартографування" передбачає спрощений розподіл ресурсів на дві групи – природні й культурно-історичні

Дата добавления: 2015-05-24