Хімічні процеси в ґрунті

Фазовий склад ґрунту

Механічний склад ґрунту

Тверда частина ґрунту складається з часточок різного розміру – уламків гірських порід, мінералів, решток рослин і тварин, нерозчинних органічних та неорганічних сполук. Умовно всі часточки розміром понад 0,01 мм називають фізичним піском, менші за 0,01 мм – фізичною глиною.

Гранулометричний склад ґрунту характеризує:

- родючість;

- водопроникність і вологоємність;

- повітро- і газопроникність.

За вмістом фізичного піску (%), ґрунти поділяють так:

- глина важка ≤ 10%

- глина легка ≤ 30%

- суглинок важкий ≤ 40%

- суглинок середній ~ 50%

- суглинок легкий ≥ 60%

- супісок ≥ 80%

- пісок ≥ 90%

У важких ґрунтах (>50% фізичної глини) висока вологоємність і в'язкість, низь­ка водопроникність, вони родючі, але важкі в обробці; легкі ґрунти збагачені велики­ми часточками, легко прогріваються і обробляються, швидко пропускають вологу, але малородючі через низьку концентрацію гумусу (органічної речовини ґрунту, що утворюється при руйнуванні рослинних і тваринних решток і продуктів їх життє­діяльності, забарвленої в темний колір; складається переважно з гумінових і фульвінових кислот та їх солей).

- тверда частина;

- рідка частина (ґрунтовий розчин);

- газоподібна частина – ґрунтове повітря, збагачене порівняно з атмосферним вуглекислим газом, метаном, аміаком, гідрогеносульфуром і збіднене киснем; у верхніх 15-30 см грунту склад повітря такий: 78-86% N₂, 11-21% О₂, 0,3-8% СО₂;

- жива частина – сукупність ґрунтових мікроорганізмів і риючих тварин (в 1 га землі перебуває приблизно 10 тонн найрізноманітніших видів живої речовини).

Усі процеси, що відбуваються в грунті, тісно пов'язані між собою. Оптимальною є щільність ґрунту 1 г/см³; вже при ρ = 1,4 г/см³ погіршуються умови для росту коріння, газо і водообміну, існування риючих тварин. Важка техніка, що працює на полях, переущільнює ґрунти, змінюючи не лише їх структурно-механічні властивості, а й хімічні та біологічні процеси, що в них відбуваються. Згідно з кліматичними зонами змінюється швидкість процесів ґрунтоутворення, товщина ґрунтового покриву, його родючість, типи ґрунтів (чорноземи, сірі лісові, каштанові, жовтоземи тощо).

За вмістом гумусу ґрунти поділяють на два типи: чорноземи – 7-10% гумусу та підзолисті ґрунти – до 2-3%. В. Докучаєв називав чорноземи „царем ґрунтів”, у Лівобережному лісостепу України, де він складав карти ґрунтів, вміст гумусу стано­вив 10–11%, тоді як сьогодні він удвічі менший.

Гумус містить воду та біогенні елементи, розкладаючись щороку на 20-50% залежно від умов, підвищує вбирну здатність та буферну ємність ґрунту, регулює рН, створюючи оптимальні умови для росту рослин.

Оксид карбону (IV) утворюється в грунті під час дихання живих організмів та розкладання органічних решток; частина його виділяється в атмосферу, інша погли­нається коренями рослин та використовується в процесі фотосинтезу для створення біомаси; СО₂ збільшує розчинність солей і доступність їх для живлення рослин.

Корені рослин виділяють у ґрунт не лише СО₂, а й численні органічні сполуки, зокрема кислоти, що впливають на рН ґрунтового розчину. Крім того, корені утво­рюють комплекс із ґрунтовими мікроорганізмами – бактеріями, грибами, актиномі­цетами, яких тут 150-300 млн на 1 г ґрунту – ризосферу.

У ґрунті містяться і хвороботворні мікроорганізми – збудники захворювань: сибірки, газової гангрени, правця, ботулізму; тимчасово живуть у ґрунті збудники кишкових захворювань (черевного тифу, холери, дизентерії), чуми, коклюшу, бруцельозу.

Збудники туберкульозу зберігають життєздатність у грунті впродовж 15 міс., дифтерійна паличка – до 2–3 тижнів. Спороутворювальні бактерії у вигляді цист можуть існувати дуже довго, витримуючи висушування, високий тиск і температуру, нестачу поживних речовин.

Таблиця 1

Дата добавления: 2015-05-24