Україна у світовому фінансовому ринку

Тема 12. УКРАЇНА У СВІТОВОМУ ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

План

1. Україна у світовому фінансовому ринку

2. Об'єктивна необхідність інтеграції України в систему міжнародних фінансів

3. Стан та перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інструкціями

Валютний ринок в Україні — це переважно міжбанківський ри­нок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основ­ний обсяг угод з купівлі-продажу іноземних валют. Шляхом прове­дення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечуєть­ся обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів).

Суб'єктами валютного ринку є:

— продавці валюти;

— покупці валюти;

— посередники.

До складу валютного ринку України, входять такі суб'єкти:

• Національний банк України;

• комерційні банки, які одержали ліцензію Національного бан­ку на право здійснення операцій з валютними цінностями (уповно­важені банки);

• інші кредитно-фінансові установи-резиденти (страхові, інвес­тиційні, дилерські компанії), які одержали ліцензію Національного банку;

• юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками угоди на відкриття пунктів обміну іноземної валюти;

• кредитно-фінансові установи-нерезиденти, в тому числі іно­земні банки, які одержали індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на міжбанківському валют­ному ринку України;

• валютні біржі або валютні підрозділи товарних чи фондових бірж, які одержали ліцензію Національного банку на право органі­зації торгівлі іноземною валютою.

Центральним банком нашої держави є Національний банк Украї­ни (НБУ), який було утворено у березні 1991 р. відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" на базі Української республі­канської контори Держбанку СРСР. Основні функції Національно­го банку України:

• зберігання і використання золотовалютних резервів України та інших державних цінностей, а також забезпечення платоспро­можності держави;

• представництво інтересів України у відносинах із централь­ними банками та іншими фінансово-кредитними установами зарубіж­них країн та міжнародними валютно-фінансовими організаціями;

• здійснення обміну і розрахунків за наданими й одержаними державними кредитами і позиками, проведення операцій з централізо­ваними валютними резервами, які надаються в його розпорядження;

• регулювання курсу національної валюти щодо грошових оди­ниць інших держав.

Національний банк України є також головним органом валют­ного контролю в державі, який:

— здійснює контроль за виконанням правил регулювання ва­лютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

— забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

НБУ за досить незначний час перетворився у справжній поваж­ний центральний банк держави. Він опанував керівництво грошо­вим обігом, впровадив низку інструментів управління кредитним та валютним ринками, ринком цінних паперів. А технологія ство­реної та впровадженої власними силами системи електронних роз­рахунків, за оцінками незалежних експертів, є найпередовішою серед країн Центральної та Східної Європи.

За роки своєї діяльності колектив Національного банку України розробив і втілив у життя специфічну, притаманну Україні, страте­гію і тактику поведінки банку залежно від змін соціально-економіч­ної ситуації в державі.

Залежно від конкретних завдань, що поставали перед незалеж­ною Україною, в діяльності Національного банку можна умовно ви­ділити три характерні етапи.

Перший етап припадає на 1991 р. — жовтень 1994 p., період болісного пошуку цілісної концепції розбудови економіки нової незалежної держави, коли було закладено фундамент ідеології На­ціонального банку, визначено її головні орієнтири і пріоритети.

Другий етап, який розпочався після проголошення у промові Президента України Л.Д. Кучми (жовтень 1994 р.) програми макро-економічної стабілізації, охоплює часовий проміжок з жовтня 1994 р. до серпня 1996 р. Це був період суто прагматичних реформ, коли були створені й запущені в дію нові монетарні механізми, прита­манні сучасній соціально орієнтованій економіці.

Третій етап розпочався з вересня 1996 p., коли було введено гривню як повноцінну національну валюту України.

Особлива роль НБУ як центрального банку держави яскраво про­явилася після сумнозвісних подій у Росії 17 серпня 1998 p., коли було успішно реалізовано вироблену стратегію діяльності на валют­ному ринку й ефективно використано валютні резерви НБУ.

Отже, успішна діяльність Національного банку як головного суб'єкта валютного ринку України цілком закономірно є результа­том колосальної праці й таланту конкретних людей, що виявилося в утвердженні стійкої національної валюти держави, як одного з найвагоміших компонентів її незалежності. Тому цілком законо­мірно, що за рейтингом західних засобів масової інформації, НБУ був визначений у числі 25 центральних банків світу, які проводять здорову грошову політику.

Таким чином, найважчий іспит на виживання держави було ус­пішно складено. Утвердження України як суверенної незалежної держави, зміцнення її авторитету як у світі, так і в очах власних громадян, є і продовжує залишатися основним завданням діяльності її центрального банку.

Серед комерційних банків найміцніші позиції на валютному ринку України займає Промінвестбанк, де створена унікальна елек­тронна система, що дає можливість вести розрахунки з єдиного ко­респондентського рахунка. Всього 24 хвилини потрібно, щоб провес­ти банківську операцію у будь-якій точці України, де є кореспондент­ський рахунок Промінвестбанку. На сьогодні це найбільший банк України, фінансовий капітал якого, включаючи власний, становить 1/3 від усього банківського капіталу України. Практично в усіх ве­ликих містах банк має свої відділення, а в Росії, наприклад, відкрито 272 кореспондентські рахунки у 125 банках.

Для того, щоб захистити грошові кошти своїх клієнтів, Промінвест­банк став у 1994 р. засновником першого російсько-українського кре­дитного банку — Кредитімпекс Банку, який сьогодні проводить 80 % усіх рубльових розрахунків між Україною і Росією. Він став одним із клірингових банків Української міжбанківської валютної біржі.

Опрацьована і впроваджена спеціалістами Промінвестбанку і Кредитімпекс Банку технологія проведення платежів дала змогу скоротити строки їх проходження втроє. Тривалість конвертації російських рублів в українські карбованці для підприємств-експортерів України скоротилася до двох днів. Співробітництво з Кредитімпекс Банком удосконалюється шляхом взаємних операцій з век­селями у національних валютах України і Росії, з депозитними сер­тифікатами, облігаціями та іншими цінними паперами.

Головними напрямами співробітництва Промінвестбанку з Кредитімпекс Банком є:

• захист активів банку від змін валютних курсів на валютному ринку, а також від можливого банкрутства банків-кореспондентів;

• ефективне використання тимчасово вільних коштів;

• підвищення ефективності й швидкості виконання валютних операцій;

• збільшення кола і підвищення якості операцій для важливих клієнтів, повсюдне активне залучення їх до обслуговування устано­вами Промінвестбанку;

• зміцнення репутації Промінвестбанку України у світовій фі­нансово-банківській сфері.

Промінвестбанк працює також з "Дойчебанком", "Комерцбанком", "Банком оф Нью-Йорк", "Айнджибанком" та ін. Платежі у твердій валюті банк проводить через систему СВІФТ.

Загалом, за даними Національного банку України, на валютному ринку в 1996 р. здійснювали операції 203 банки, розмір оплаченого статутного фонду яких станом на 1 січня 1996 р. становив: 4 бан­ки — понад 5 млн ЕКЮ кожний; 29 банків — від 1 до 5 млн ЕКЮ; 45 банків — від 0,5 до 1 млн ЕКЮ; 87 банків — від 100 до 500 тис. ЕКЮ; 38 банків — до 100 тис. ЕКЮ.

Станом на 1 вересня 1998 р. в Україні було зареєстровано вже 219 комерційних банків, з яких діючих — 185, а решта 34 перебували у стадії закриття, санації або об'єднання. За участю іноземного капі­талу створено 27 банків (14 %), причому 8 з них мають 100 %-й іноземний капітал.

У зв'язку з функціонуванням на валютному ринку України знач­ної кількості малих і середніх банків, останнім часом все частіше виявляється тенденція до зменшення їх кількості за рахунок злиття. Цьому процесу сприяє прийнятий Верховною Радою Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про банки і банківську діяль­ність", де зазначено, що з метою захисту інтересів клієнтів та забез­печення фінансової надійності комерційних банків мінімальний роз­мір статутного фонду встановлюється у сумі, еквівалентній 1 млн. ЕКЮ за офіційним курсом грошової одиниці України, визначеним Націо­нальним банком.

Постановою Верховної Ради України про введення в дію цього Закону Національному банку України доручено встановити мінімаль­ний розмір статутного фонду комерційних банків з участю інозем­ного капіталу в сумі, збільшеній не менш як у три рази від суми, передбаченої для комерційних банків без участі іноземного капіта­лу, а для комерційних банків зі 100 %-м іноземним капіталом — не менш як у п'ять разів.

З 1 січня 1998 р. у випадках, якщо розмір внесеного статутного фонду комерційного банку станом на 1 березня кожного року стано­витиме суму, еквівалентну менш як 1 млн. ЕКЮ за офіційним кур­сом грошової одиниці України, Національний банк України пови­нен скасувати дозвіл на створення комерційного банку і відкликати ліцензії на виконання банківських операцій.

Згідно з чинним законодавством національна валюта України — гривня — єдиний законний засіб платежу на території нашої держа­ви. Лише в окремих випадках НБУ дозволяє проводити на території України торгівлю і надавати послуги резидентам і нерезидентам за вільно конвертовану валюту в основному згідно з індивідуальними ліцензіями НБУ¹.( ¹ Так, уже з 1 вересня 1995 р. відповідно до Указу Президента України було припинено використання в нашій країні іноземної валюти як засобу платежу. Тим самим започатковано реальне обмеження доларизації вітчизняної економіки за рік до запровадження гривні.)

Суб'єкти господарської діяльності можуть мати у своїй касі готів­кову іноземну валюту в межах ліміту залишку іноземної валюти. Ці ліміти встановлюються установами уповноваженого банку як у номі­налі, так і в гривневому еквіваленті на підставі клопотань підприємств з детальною аргументацією необхідності такого ліміту. Готівкова іноземна валюта, що отримується з установ уповноважених банків, використовується виключно на цілі, на які вона отримана.

Нормативними документами НБУ і Держмиткому України перед­бачається порядок переміщення національної та іноземної валюти через митний кордон України громадянами нашої держави, інозем­ними громадянами і особами без громадянства. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кор­дон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну.

Про проведення декларування обласні управління НБУ і дер­жавні податкові адміністрації надають суб'єктам підприємницької діяльності довідку. Ця довідка є підставою для прийняття до митно­го оформлення експортно-імпортних вантажів, проведення операцій з валютними цінностями банками України, а також здійснення інших видів зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Правління НБУ № 129 від 7 липня 1994 р. було затверджено "Положення про пункти обміну іноземної валюти". Пункти обміну іноземної валюти організовуються для забезпечення валютного обслуговування фізичних осіб — резидентів і нерезидентів. Обмінні пункти відкриваються уповноваженими банками та інши­ми кредитно-фінансовими установами, що одержали ліцензію НБУ, а також іншими юридичними особами-резидентами, що уклали агент­ську угоду з уповноваженим банком.

Для відкриття обмінного пункту потрібно виконати такі умови:

1) забезпечити належне зберігання валютних цінностей;

2) мати не­обхідну оргтехніку, бланки для обліку валютних операцій;

3) найняти кваліфікованих працівників для проведення валютних операцій тощо.

Крім валютно-обмінних операцій, обмінний пункт може здійсню­вати також інші операції, зокрема:

1) прийняття на експертизу гро­шових знаків іноземних держав і платіжних документів в іноземній валюті, справжність яких викликає сумнів;

2) обмін (конверсію) готів­кової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову інозем­ну валюту іншої держави;

3) розмін платіжного грошового знака іноземної держави на платіжні грошові знаки тієї ж держави;

4) купівлю і продаж платіжних документів в іноземній валюті за готівкові гривні;

5) продаж і оплату платіжних документів в іно­земній валюті за готівкову іноземну валюту. До платіжних доку­ментів в іноземній валюті належать дорожні та іменні чеки і гро­шові акредитиви, виражені в іноземній валюті.

Усі операції з купівлі та продажу іноземної валюти в обмінному пункті підлягають обов'язковому обліку. Пункти обміну іноземної валюти здійснюють розрахунки з використанням електронних кон­трольно-касових апаратів. Про проведення обмінної операції фізич­ним особам надається довідка встановленої форми.

Курси валют встановлюються самостійно щоденно і протягом дня не повинні змінюватися, при цьому різниця між курсами купівлі й продажу іноземної валюти має бути, як встановив НБУ, не більше 10 %. Забороняється одностороннє здійснення операцій — тільки купівля або тільки продаж іноземної валюти. Не можуть служити підставою для відмови в купівлі валюти незначні дефекти банкнот внаслідок природного зношування їх, невеликі плями і написи.

При здійсненні контролю за роботою обмінних пунктів перевіря­ються видача, здавання й облік іноземної та національної валют, додержання вимог зберігання валютних коштів, правильність веден­ня бухгалтерського обліку, оформлення реєстрів-журналів та додер­жання курсів валют. У разі порушення правил здійснення операцій купівлі та продажу іноземної валюти уповноважений банк позбав­ляється ліцензії НБУ на право здійснення таких операцій. Підста­вою для позбавлення ліцензії може бути акт перевірки обмінного пункту уповноваженим органом.

Для роботи банку з іноземною валютою та платіжними докумен­тами в іноземній валюті можуть бути організовані прибуткові, ви­даткові, прибутково-видаткові каси й обмінні пункти (залежно від умов, обсягів і режиму роботи банків).

Дата добавления: 2015-05-24