Причини порушень психофізичного розвитку

Відхилення у розвитку дітей можуть бути обумовлені різ­ними несприятливими факторами, які поділяються на ендоген­ні (генетичні або внутрішні впливи) і екзогенні (середовищні або зовнішні) впливи. Найчастіше фахівці групують патологічні фактори залежно від періоду впливу на здоров'я дитини: пре­натальні - причини, що діють на зародок і плід у період вну-трішньоутробного розвитку; натальні — у період пологової діяльності; постнатальні - після народження дитини.

У внутрішньоутробному (пренатальному) періоді відхи­лення у розвитку дитини можуть викликати наступні фактори:

■S спадкові захворювання (наприклад, міопатія — порушення обміну речовин у м'язовій тканині, галактоземія — незасво-єння галактози, що входить у грудне молоко, муковісцидоз - дефект ферменту підшлункової залози, певні типи пору­шень зорового та слухового аналізаторів, ринолалія та ін.);

■S генетичні захворювання (наприклад, фенілкетонурія, тиро-зиноз — хвороби, пов'язані з порушенням ферментної діяль­ності організму);

■S хромосомні порушення (хвороба Дауна, синдром «котячого крику» та ін.);

^ порушення харчування зародку і плоду — ця причина обу­мовлена неправильним харчуванням вагітної жінки (хаотич­ним, нераціональним, незбалансованим), в разі якого зародку і плоду не вистачає поживних речовин (білків, жирів, вугле­водів, мінеральних речовин тощо);

■S інтоксикації (хімічний вплив) безконтрольний прийом ва­гітною жінкою ліків, алкоголізм майбутньої матері, куріння, наркотичний вплив, радіація тощо;

S інфекційні захворювання вагітної жінки токсоплазмоз, мі-коплазма, сифіліс, вірусні інфекції (червінка, герпес, грип, цитомегалія. гепатит);

Модуль I.

■S травми зародку і плоду (механічний вплив);

S температурний вплив — переохолодження чи перегрівання вагітної жінки;

S соматичні та психічні захворювання вагітної жінки - ревма­тизм, хвороби серця, гіпертонія, цукровий діабет та ін.;

■S несумісність груп крові чи резус-фактору матері та плоду.

Вагітній жінці слід пам'ятати, що самолікування, без­контрольне вживання ліків, голодування, неправильне і нера­ціональне харчування, хронічні та гострі захворювання важли­вих органів негативно відображаються на внутрішньоутробному розвитку плоду і можуть призвести навіть до його загибелі. При чому існує прямий зв'язок між часом дії патологічного фактору і негативними наслідками — чим раніше у внутрішньоутробно­му розвитку пошкоджується ембріон, тим важчими виявляють­ся наслідки.

У період пологової діяльності (натальний період) неспри­ятливими можуть бути такі фактори:

•S стрімкі пологи;

S затяжні пологи;

S некваліфікована акушерська допомога.

Дія цих факторів призводить до асфіксії (кисневе голоду­вання) або травм дитини.

У постнатальному періоді розвитку можуть діяти як біологічні, так і соціальні фактори:

*/ інфекційні захворювання (грип, кір, скарлатина, менінгіт, енцефаліт, поліомієліт, отит та ін.);

S інтоксикації (передозування лікарських препаратів (особли­во антибіотиків), радіація, алкоголізм чи паління матері, яка годує дитину грудним молоком та ін.);

S травми;

s порушення харчування дитини;

S тривалі соматичні захворювання;

S соціальні фактори (соціально-психологічні причини):

• тяжкі переживання дитини, обумовлені несприятливим
становищем у сім'ї чи школі, постійними стресами, хро­
нічними соматичними і фізичними дефектами;

• несприятливі соціально-побутові умови;

• недостатність мовленнєвого спілкування;

• наслідування неправильного мовлення;

• психічні травми;

• педагогічна занедбаність.

Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психології

Наголосимо, що окремі соціальні фактори впливають пе­редусім на дітей із ослабленою нервовою системою, вразливих, ранимих, із певними характерологічними особливостями (за­мкнутість, сором'язливість, несамостійність), із відсутністю ін­телектуальних інтересів тощо.

Правильне виховання у сім'ї, емоційний контакт із близьки­ми людьми є джерелом повноцінного розвитку дитини.

3. Особливості процесу аномального розвитку

Л. С Виготський дослідив, що діти з порушеннями психо­фізичного розвитку розвиваються за тими ж закономірностями, що й нормальні, зокрема: психічний розвиток має поетапний ха­рактер, і кожен етап завершується формуванням новоутворень, які є основою для подальшого розвитку. Динаміка розвитку нор­мальної та аномальної дитини підпорядковується єдиним загаль­ним закономірностям, при цьому кожен вид психофізичних по­рушень характеризується своїми специфічними особливостями. Проте є й загальні особливості процесу аномального розвитку.

Л. С Виготський розробив теорію складної структури аномального розвитку, яка означає, що дефект не призводить до випадіння чи порушення якоїсь однієї функції, а відобра­жається на всьому розвитку дитини. Структура аномального розвитку складається із первинного дефекту (ядра), ви­кликаного певним хворобливим фактором, і вторинних та супутніх порушень, що виникають під впливом первинного дефекту у процесі розвитку дитини. Всі структурні компоненти є взаємозалежними, окрім того вторинні ускладнення пов'язані з дією середовищних факторів у розвитку психіки дитини. У складній структурі аномального розвитку вчені виділяють такі закономірності:

• на рівень розвитку дитини суттєво впливає ступінь і якість
первинного дефекту (тотальне чи часткове, органічне чи
функціональне ураження);

• від ступеня вираження та якості первинного дефекту зале­
жить не лише кількісна, а і якісна своєрідність вторинних
відхилень у розвиткові аномальної дитини;

• своєрідність розвитку аномальної дитини залежить від часу
виникнення первинного дефекту: чим раніше діє хворобли­
вий фактор, тим важчим є ступінь порушення;

Модуль І

• особливості розвитку аномальної дитини визначаються і се-
редовищними факторами, особливо педагогічними умовами;

• чим далі від першопричини знаходиться порушення, тим
більше воно піддається виховному і лікувальному впливу
(Л. С Виготський);

• відсутність педагогічних умов, що враховують специфіч­
ні особливості дитини, обумовлені первинним дефектом,
призводить до дивергенції (розходження біологічного та со­
ціального розвитку), внаслідок чого виникають складні вто­
ринні відхилення;

• чим раніше створюються спеціальні умови для розвитку і ви­
ховання дитини з психофізичними вадами, тим менше вини­
кає вторинних ускладнень;

• у корекційній роботі слід враховувати не лише порушення
дитини, а і наявні позитивні можливості (опора на збережені
функції або «пуди здоров'я» за Л. С Виготським);

• вагомого значення у розвитку та соціалізації дітей набуває
мовлення оточуючих (членів родини, педагогів);

• процес навчання дітей з психофізичними порушеннями має
враховувати не лише рівень актуального розвитку, а й ґрун­
туватись на потенційних можливостях дитини, тобто зоні
найближчого розвитку (навчання має вести за собою розви­
ток за Л. С Виготським);

• закономірністю психічного розвитку аномальних дітей є труд­
нощі їхньої соціальної адаптації, складність взаємодії із со­
ціальним середовищем;

• виховання і навчання дітей з психофізичними порушеннями
має бути корекційно спрямованим, корекційний вплив має
поєднуватись із формуванням практичних навичок і вмінь.

Дата добавления: 2015-05-24