КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Модуль 1Ц 1 страница
План У ПОВЕДІНЦІ ДІТЕЙ КОРЕКЦІЯ ВІДХИЛЕНЬ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА Модуль III 1. Поняття про девіантну поведінку. 2. Соціально-психологічна характеристика видів девіантної по
2.1. Характеристика делінквентної поведеінки. 2.2. Характеристика адиктивної поведінки. 2.3. Характеристика суїцидної поведінки.
3. Біологічні, соціальні та психологічні детермінанти відхилень 4. Психологічна характеристика важковиховуваності як основи 5. Психолого-педагогічна корекція девіантної поведінки школя
5.1. Превенція девіантної поведінки. 5.2. Психолого-педагогічна інтервенція девіантної поведінки Література 1. Антонова-Турченко О. Г. Психологическая диагностика и 2. Байярд Р. Т. Ваш беспокойный подросток / Р. Т. Байярд, 3. Бандура А. Подростковая агрессия / А. Бандура, Р. Уолтере - М.: Апрель Пресс; Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999 - 512 с 4. Борба М. Нет плохому поведению: 38моделей плохого по 5. Воспитание трудного ребенка: дети с девиантным поведе - 240 с. 6. Захаров А И Как предупредить отклонения в поведении ре 7. Зннченко С. Н Трудные дети С Н Зинченко — К • 8. Змановская Е. В. Девиантология. (психология отклоняю 9. Королев В. В. Психические отклонения у подростков-пра 10. Леонгард К. Акцентуированные личности / К. Леонгард. - 11. Максимова Н. Ю. Основи дитячої патопсихології / 1 Перун, 1996. - 464 с. 12. Медико-соціальні та правові аспекти девіантної поведін Миллер А. И. Противоправное поведение несовершеннолетних / А. И Миллер. - К.: Наукова думка, 1985. — 150 с. Миньковский Г. М. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних / Г. М. Миньковский, А. П. Тузов. - К.: Политиздат Украины, 1987. 215 с. Михайловская И. Б. Трудные ступени: профилактика антиобщественного поведения / И. Б. Михайловская, Г. В. Вершинина. — М.: Просвещение, 1990. ~ 143с. Овчарова Р В. Практическая психология в начальной школе ■ / Р. В. Овчарова. - М.: ТЦ «Сфера», 1996. - 240 с. Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога / Р. В. Овчарова. - М.: Просвещение, 1996. - 352 с. Психологическая профилактика недисциплинированного подведения учащихся / под ред. Л. М. Проколиенко, В. А. Та-*1генко. - К.: Вища школа, 1989. - 254 с.?гйанняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся / под ред. В. А. Татенко, Т. М. Титаренко - К.: Рад. |:школа, 1989. 128 с. Судик В. А Работа психолога в наркологическом стациона- / В. А. Худик К. ■ Здоровье, 1989. 96 с Імалей С. В. Основы наркологии С В Шмалей Херсон, 2000 224 с Модуль 111 1. Поняття про девіантну поведінку Девіантна поведінка — це один із видів дезадаптивної по ведінки, який являє собою систему вчинків, що суперечать прий нятим у суспільстві правилам або моральним нормам і наносять шкоду суспільству або самій особистості. Девіантна поведінка займає свою особливу нішу серед пси холопчних феноменів. Вона існує поряд з такими явищами, як психічна хвороба, патологічний стан, невроз, психосоматичні розлади і т.п. Названі феномени розглядаються з точки зору ме дичної норми на осі "здоров'я — хвороба" Девіаитна поведінка не може розглядатись з позицій патопсихології або дефектології оскільки вона виражає соціально-психологічний статус особистості на осі "соціалізація — дезадаптація — ізоляція". 0. В. Змановська виділяє специфічні особливості девіант 1. Не відповідає загальноприйнятим або офіційно визнаним 2. Викликає негативну оцінку з боку оточуючих, яка може 3. Наносить реальну шкоду самій людині та оточуючим, тоб і. її можна охарактеризувати як постійну, тривалу, багато разову. Так, якщо дитина одного разу поцупила якусь річ, ви знання такої поведінки як девіантної буде не коректним Дана
юційна нестійкість і вразл„в"сТ „ег^^ СЛабКІ"Ь В°Л1' _рактеру. Така поведінка не МоЖ' буГ^ліді™" ^ О! або кризової ситуації, наслідком самооборони НЄСТаВДаРТ ї 6. Знаходиться в межах медичної норми Девіантня п * ь може займати будь-яке місце „а осГ"здооОВ'7 ороба - хвороба". здоров я - перед __7. Супроводжується різними проявами соціальної дезадап- своєрід- себе, тимчасових чи як- пп Шного віку, оскільки в більш тнвкпм,, • ильки 3 у 10-™- Цсь почуті нецензурні слова ТрЬ°ХріЧНО1 ДИтини- яка повторює
Ь-ЇГїї^ГЇЇГ-падднується 3 хоро™ ерд^Г111^ ІВДИЬ^' ЯКИИ °°раВ Саме — й спосіб само-При цьому девіантні дії виступають: ' якості засобу досягнення значущої мети (крадіжки)- —рдженні Девіантна поведінка найбільш яскраво Модуль 111 1. Поняття про девіантну поведінку Девіантна поведінка — це один із видів дезадаптивної по ведінки, який являє собою систему вчинків, що суперечать приіі нятим у суспільстві правилам або моральним нормам і наносять шкоду суспільству або самій особистості. Девіантна поведінка займає свою особливу нішу серед пси хологічних феноменів. Вона існує поряд з такими явищами, як психічна хвороба, патологічний стан, невроз, психосоматичні розлади і т.п. Названі феномени розглядаються з точки зору медичної норми на осі "здоров'я — хвороба". Девіаитна поведінка не може розглядатись з позицій патопсихології або дефектології оскільки вона виражає соціально-психологічний статус особистості на осі "соціалізація — дезадаптація — ізоляція". 0. В. Змановська виділяє специфічні особливості девіанг- 1. Не відповідає загальноприйнятим або офіційно визнаним 2. Викликає негативну оцінку з боку оточуючих, яка може 3. Наносить реальну шкоду самій людині та оточуючим, тоб 4. її можна охарактеризувати як постійну, тривалу, багато го-педагогічна корекція відхилень у поведінці дітей лака має винятки. Наприклад, навіть одноразова спроба само-гва є небезпечною і розцінюється як девіація. 5. Повинна відповідати загальній спрямованості особистості. ' походженні девіантної поведінки велику роль часто відіграють >-перше, дефекти правової та моральної свідомості, по-друге, ястичний зміст потреб особистості, по-третє слабкість волі, зційна нестійкість і вразливість, негативні звички та якості Характеру. Така поведінка не може бути наслідком нестандартен або кризової ситуації, наслідком самооборони. - 6. Знаходиться в межах медичної норми. Девіантна особис-гь може займати будь-яке місце на осі "здоров'я — перед-їроба — хвороба". 7. Супроводжується різними проявами соціальної дезадап- 8. Має виразну індивідуальну, вікову та статеву своєрід- іГ, динаміку, частоту та виразність поведінки, а також ставлен-особи до власних девіацій — як до небажаних, неприємних себе, тимчасових, чи як до привабливих. Термін девіантна оведінка може використовуватись щодо дітей тільки з 9-10-ти-річного віку, оскільки в більш ранньому віці самоконтроль та 5хідні уявлення про соціальні норми відсутні. Так, не можна [назвати девіантною поведінку трьохрічної дитини, яка повторює сь почуті нецензурні слова. Девіантна поведінка поєднується з хорошим знанням норм зралі та законів. Але розуміння того, що так поводитись не зжна, не зупиняє індивіда, який обрав саме такий спосіб само-гвердження. При цьому девіантні дії виступають: у якості засобу досягнення значущої мети (крадіжки); як засіб психологічної розрядки, заміщення блокованої по- v. треби і переключення діяльності (вживання алкоголю та нар-|* котиків); як самоціль, що задовольняє потребу у самоствердженні (знущання над тваринами). Девіантна поведінка найбільш яскраво проявляється у під-гковому віці і пояснюється порівняно невисоким рівнем ін-ектуального розвитку, особистісною незрілістю, залежністю вимог групи і прийнятих в ній ціннісних орієнтацій, наяв-великої кількості суперечностей соціально-психологічного рактеру у цьому віковому періоді Девіантна поведінка у під гків може виступати у якості засобу самоствердження, про- Модуль 111 тесту проти дорослих. Девіантні підлітки часто виявляють цілий ряд особливостей, які свідчать про значні емоційні порушення Вони, зазвичай, імпульсивні, дратівливі, запальні, агресивні, конфліктні. Найбільш повною та зручною є класифікація девіацій О. В. Змановської, за якою виділяється дві групи: деструктивна (антисоціальна та асоціальна поведінка) та аутодеструктивна (адиктивна та суїцидна поведінка). Антисоціальна поведінка суперечить правовим нормам, погрожує соціальному порядку та оточуючим людям. У дорослих людей вона проявляється у формі правопорушень, які караються законом. У підлітків переважають такі види як хуліганство, крадіжки, пограбування, вандалізм, фізичне насилля, торгівля наркотиками. У віці від 5 до 12 років найбільш поширеними є насилля щодо молодших, жорстокість до тварин, дрібне хуліганство, руйнування майна, підпали, крадіжки. Асоціальна (аморальна) девіація — це порушення моральних норм, що загрожує благополуччю міжособистісних взаємин Може проявлятися в агресії, сексуальних девіаціях (безладні статеві зв'язки, проституція, зваблення, вуайеризм, ексгібіціонізм), азартних іграх на гроші, бродяжництві, утриманстві У підлітковому віці найбільш поширеними є: втечі з дому, бродяжництво, шкільні прогули, брехня, агресивна поведінка, промис-куітет (безладні статеві зв'язки), графіті, субкультурні девіації (сленг, татуювання). У дітей частіше зустрічаються втечі з дому, бродяжництво, шкільні прогули, агресивна поведінка, брехня, крадіжки, жебракування, здирство. Аутодеструктивна девіація відхиляється від медичних або психологічних норм і загрожує цілісності та розвитку самої особистості. Саморуйнуюча поведінка зустрічається у таких формах: суїциди, хімічна залежність, фанатизм (наприклад, участь в деструктивно-релігійному культі), віктимність (психологічна схильність до того, щоб стати жертвою). Специфікою аутодеструктивної поведінки підлітків t и опосередкованість груповими цінностями. У підлітків зустрічається: наркозалежність, самопорізи, комп'ютерна залежність. У дитячому віці можуть бути: куріння, токсикоманія. Розглянемо детальніше особливості різних видів девіантноі поведінки. в» Психолого-педагогічна корекція відхилень у пове^інщ дітей 2. Соціально-психологічна Характеристика видів девіантної поведінки 2.1. Характеристика делінквентної поведінки Термін делінквентність походить від латинського delinquens 'провинність". У психології делінквентною називається по-їінка, яка порушує суспільні норми як морально-етичні, так і правові. Відповідно можна виділити дві форми делінквентної |*поведінки: асоціальну та антисоціальну, 4Kj розглядаються і як -етапи становлення протизаконної поведінки, і як відносно неза- •*'лежні прояви. Вікова динаміка проявів делінквенпцюї поведінки. Пору-аення соціальної поведінки на ранніх етапах онтогенезу свід-гь про проблеми психічного розвитку або про перехідні невротичні реакції. Наприклад, крадіжки дошкільника можуть бути "пов'язані з гіперактивністю, невротичною потребою в увазі, інтелектуальною неповноцінністю тощо.
Ситуація принципово міняється зі вступом дитини до школи. Тут починається інтенсивна соціалізація особистості. Перед дитиною ставляться певні вимоги і правила, яких вона повинна |" "Дотримуватись. У молодшому шкільному віці делінквентна поведінка може проявлятись у таких формах; дрібне хуліганство, 'Порушення шкільних правил і дисципліни, ків, втеча з дому, брехливість, крадіжки. Протиправні дії у підлітковому віці є ще більше свідомими і довільними. Характерні для цього віку Порушення — це крадіжки, хуліганство - у хлопчиків, крадіжки", проституція - у Йівчат. Набули поширення останнім часом торгівля наркотиками, зброєю, рекет, сутенерство, напади на бізнесменів та інозем-,ів, шахрайство. За статистикою більшість злочинів, скоєних рйдлітками, є груповими. У групі знижується страх покарання, илюється агресія і жорстокість, знижується критичність до ого, що відбувається, і до себе. Показовим прикладом групо- *п протиправної поведінки є хуліганські вчинки вболівальників ля футбольного матчу. В. В. Лунієв пропонує розглядати настуПНі провідні мотиви иправних дій: корисливо-зажерливий, насильницько-его-ний, анархістсько-індивідуалістичний, легковажно-безвід-ідальний, боязливо-малодушний. При насильницькому типі мас місце прагнення до само-рдження, бажання продемонструвати свою силу, гправедти Модуль III вість, чуйність, готовність прийти на допомогу Проте, уявлення про справедливість у таких осіб спотворені. Типовим для них виступає груповий егоїзм, жорстокість, культ сили, переконаність у правильності своєї поведінки Представники анархістсько-індивідуального типу не визнають суспільних норм та законів, іноді відносять себе до особливої касти, якій усе дозволено, зверхньо ставляться до інших. Аморальний вчинок або злочин сприймається ними як доказ власної унікальності. Наявність корисливо-зажерливих мотивів означає, що особа прагне за будь-яку ціну задовольнити свої потреби, не зважаючи при цьому на інтереси інших людей. Для такого типу де-лінквентів соціальне прийняття та схвалення є неактуальними Вони повністю усвідомлюють протиправний характер своїх дій їх відрізняє скритність, аморальність. Окремими мотивами, що спонукають до протиправних дій, можуть бути: прагнення негайно одержати задоволення, бажання самоствердитись, прагнення до комфорту, високого соціального статусу, агресія та садистичні нахили, наслідування соціальних стереотипів і традицій, потреба відчувати належність до групи і одержувати її схвалення, нудьга, прагнення до ризику і гострих відчуттів, фрустрація. Основною характеристикою легковажно-безвідповідальних делінквентів виступає імпульсивність поведінки, низький рівень особистісної саморегуляції, неспроможність протистояти спокусам, відсутність схильності планувати своє майбутнє, передбачати наслідки своєї поведінки. Такі особи живуть сьогоднішнім днем, прагнуть без зусиль одержувати задоволення, не замислюючись над його ціною та наслідками. Боязливо-малодушні особи потрапляють до розряду де лінквентів через слабкість волі, нездатність протистояти тиску Вони внутрішньо глибоко переживають невідповідність власних вчинків суспільним нормам, проте перебувають у полі залежності від сильнішої особистості і не можуть вирватись з цього поля. побоюючись моральної чи фізичної розправи. О. В. Змановська виділяє чотири основні групи причин, які зумовлюють протиправну поведінку, і відповідні типи делінк вентної особистості, а саме: ситуативний, субкультурний, патопсихологічний, антисоціальний. Ситуативний (тимчасовий) тип делінквентності зумов лений загостренням суперечностей психічного розвитку індивіда у підлітковому віці, коли бажання бути дорослим, самостійним незалежним, поєднується л особистісною незрілістю та невмін Психалого-педагоггчна корекція відхилень у поведінці дітей ням прогнозувати наслідки своїх вчинків, відповідати за них. Переживання такими підлітками наслідків своїх аморальних чи протиправних вчинків сприяють докорінній перебудові особистості, яка зокрема полягає у домінуванні соціальних цінностей та зміцненні імунітету щодо негативних впливів. Якщо психічний розвиток індивіда розгортається в умовах і під впливом асоціального оточення, то цінності цього оточення сприймаються ним як норма, привласнюються і відтворюються у поведінці. Таким чином формується субкультурний типде-лінквентної особистості. В основі становлення схильності до порушень соціальних норм може лежати патологія психічного розвитку, зумовлена невротичними та психотичними розладами, органічним Пошкодженням кори головного мозку. Такі особи характеризуються порушеннями свідомості, імпульсивністю, емоційною нестійкістю, нездатністю контролювати свої дії, наявністю патологічних потягів, таких як клептоманія, піроманія, дромоманія, гіперсексуальність тощо. Проте схильність до делінквентної поведінки виникає не лише під впливом хвороби або несприятливого антисоціального оточення. Якщо у індивіда з негативною "я-концепцією" виявляються реформованими вищі почуття такі, як совість, відповідальність, прив'язаність до близьких, це зумовлює формування асоціального типу делінквентної особистості, яка свідомо обирає асоціааьний спосіб життя. Поняття про соціопатію. Психологічне вивчення делінк-ї|ентності зумовило появу особливого терміну - соціопатія, який означає нечутливість до соціальних санкцій позитивного чи " негативного характеру. Дитина одразу після народження виявляється повністю за-ною від соціального оточення, що сприяє формуванню по-би в афіляції, тобто прагнення бути прийнятим, захищеним, держувати і надавати допомогу. З двох місяців дитина потре-уе постійного контакту з батьками; починаючи з 2-3-х років включно важливим регулятором поведінки для неї стає схва-~їня дорослого; потреба у контактах з однолітками примушує шкільника вчитись поступатись, стримуватись, розуміти і вра-вувати інтереси інших. Привертають увагу діти, які не пра-уть заслужити похвалу, не переживають провини, не шкоду-?ь про свої вчинки. Таким чином проявляється схильність до "Ціопатії, яка розвиваючись може призвести до делінквентнос-Причини соцюпатії є різними і 87 Конституційною передумовою соціопатії може бути, наприклад, велика базальна агресія або знижена реактивність нервової системи. Особлива конституція може пояснювати постійне прагнення таких людей до гострих відчуттів, знижену здатність сприймати педагогічний вплив і навчатись соціально-прийнятній поведінці, неспроможність одержувати задоволення від звичних для інших людей речей — музики, природи, хорошої роботи. Гіперактивна, вимоглива, незосереджена дитина потребує значно більшої участі батька у вихованні. Дитина, енергійніша ніж її батьки, може засвоїти, що можна ігнорувати потреби інших лю дей, роблячи все, що заманеться, маніпулюючи поведінкою ін ших. Ставлення до таких дітей з боку батьків характеризується: нестабільністю, відсутністю дисципліни, потуранням, емоційним нерозумінням, експлуатацією, а іноді жорстокістю. Дитинство антисоціальних людей часто відрізняється безпритульністю, наявністю небезпек та хаосу (хаотична суміш суворої дисципліни і потурання; слабка мати і запальний садистичний батько; алкоголізм та наркотики у сім'ї; сімейні розриви). У таких нестабільних і загрозливих умовах дитина не одержує почуття захищеності, що може підштовхнути її витратити решту життя на пошук підтвердження власної всемогутності Для сімей антисоціальної особистості є нетиповим розуміння і промовляння своїх почуттів (алекситимія). Якщо більшість з нас використовують слова для вираження власної особистості, соціопати використовують їх для маніпуляцій. Батьки виявляються неспроможними відповідати на емоційні потреби дитини. Вони можуть також підсвідомо проявляти непокору і ненависть до авторитетів (педагогів), які намагаються обмежити поведінку їхньої дитини. Загалом батьки виявляються залученими в демонстрацію дитиною сили, а соціопат має серйозні труднощі щодо досягнення самоповаги нормальним шляхом через переживання любові та гордості батьків за нього. Антисоціальний індивід, напевно, ніколи не відчував прив'язаності і взаємної любові. Він не ідентифікувався з тими, хто турбував ся про нього. Замість цього виявилась можливою ідентифікація з ворожим об'єктом, який переживається як хижий. Відсутність первинної ідентифікації з батьками перешкоджає ідентифікації з суспільством і людською культурою загалом. Через відсутність повноцінного супер-Его не існує ніяких внутрішніх вимог, які б викликали почуття провини. При цьому індивід добре розуміє наслідки поведінки. Негайне задоволення є важливішим ніж покарання у майбутньому. Соціопати відкрито вихваляються своїми злочинами, якшо думають, що можуть ними вразити, продемонструвати свою силу. Злочинці часто зізнаються у вбивствах, розповідаючи -педагогічна корекція відхилень у поведінці дітей одробиці, і приховують менші злочини, які на їх думку можуть розцінені як слабкість. Отже, основним механізмом саморегуляції соціопатичної 5истості виступає відреагування назовні внутрішнього напру-■шя і негативних почуттів. При цьому у таких людей виникає гайне спонукання до дії. Вони не мають досвіду підвищення «оповаги через контроль за власними імпульсами. Соціопат тільки швидко відреаговує тривогу, що оточуючі не встига- ІГЬ ЇЇ ПОМІТИТИ. Прояви делінквентної поведінки. Делінквентна поведінка ївляється у різних формах. Розглянемо деякі з них. Втечі з дому та бродяжництво. Бродяжництво є однією з айніх форм аутсайдерства. Соціальні аутсайдери — це люди, через об'єктивні або суб'єктивні причини не змогли знайти 5і місця в суспільстві і опинились "на дні". Бродяжництво це ецифічний спосіб життя, який формується в ході поступового Йриву соціальних зв'язків особистості, і часто поєднується з ними видами девіантної поведінки. Ґрунтуючись на даних А. У. Нуреєвої, А. Є. Лічко в за-тості від мотивації виділяє наступні типи втеч з дому: еман-звані, які здійснюються задля прагнення позбутися опіки та элю з боку батьків та вихователів і поєднуються з кра-кками, алкоголізацією та наркоманією; імпунітивні, які відоб-ають прагнення позбутися жорстокого поводження; демон-ативні, що зумовлені прагненням привернути до себе увагу; амоманічні, детерміновані невмотивованим потягом до зміни перебування та вражень. Потенційними безпритульними і бродягами є випускники ачих будинків та інтернатів у тому випадку, якщо вони не мо-> знайти роботу та житло. Особливу групу бродяг складають (гличні діти", які втекли з долгу. Число таких дітей останнім сом зростає і наближається до показників 1918-1920 років. Однією з форм делінквентної поведінки виступає вандалізм | безглузде знищення культурних та матеріальних цінностей, Ііиоманітні види руйнуючої поведінки. Більшість актів ванда-здійснюється особами чоловічої статі 11-25 років. Попри Очі уявлення соціально-психологічне дослідження не вияви-ГКореляції між схильністю до вандалізму у підлітків і їхнім вм інтелекту та належністю до соціальних груп з низьким вм освіти та культури. аасифікація мотивів вандалізму пропонується Д. Канте-1) корисливі цілі; 2) помста; 3) гнів, як вияв нездатності ІМи засобами справитись зі стресом; 4) нудьга, яка поро- Модуль іц джуь прагнення розважитись, набути нових вражень, пережниі гострі відчуття, пов'язані з небезпекою та порушенням заборон 5) дослідження; 6) естетичні переживання; 7) екзистенційні дослідження -- засіб самоствердження, визначення меж власних можливостей, привернення до себе уваги. Однією з форм вандалізму за Ю. А. Клейбергом є графіті Термін походить від італійського "graffito" — "писати карак\-лі", "нашкрябати", і означає недозволені написи, знаки, зро блені на об'єктах громадської та приватної власності (на будинках, парканах, у транспорті, ліфтах, туалетах, на столах тощо) Графіті містять різноманітні повідомлення, вислови, малюнки, символи, які можуть носити нецензурний, непристойний характер. Тією мірою, якою графіті виражають деструктивні імпульси людської природи, вони сприяють засвоєнню зразків агресивною поведінки. Мотиви, що спонукають підлітків до публічних малюнків різноманітні. Це і прагнення ствердити особистісну або групову ідентичність, висловити протест проти соціальних та культурних норм, пізнати свою сексуальність, розважитись, і бажання виразити свою озлобленість, і прояв творчості. На думку Ю. А. Клейберга, графіті так само як і розбите скло, сміття сприймаються як симптом деградації, ослаблення механізмів соціального контролю, що породжує у людей почуття незахищеності. Крім того, відчуття безладу знижує поріг стримування від деструктивних дій, що в свою чергу збільшує вірогідність подальших руйнувань.
Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 386; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |