Економічний та політичний вплив на фінансову політику органів місцевого самоврядування

Основними принципами економічного впливу на фінансову політику органів місцевого самоврядування є:

1. Бюджет органу місцевого самоврядування підлягає економічному впливу в основному через те, що бюджети рідко коли виконуються відповідно до плану.

2. Деякі непередбачувані серйозні економічні і політичні події можуть спричинити суттєві зриви виконання бюджету, навіть якщо він запланований найкращим чином.

3. Відсутність чітко визначених правил чи методів, якими б керувались країни для вирішення основних проблем виконання бюджету. Але, водночас, існують економічні, політичні методи і інструменти, які часто використовуються і можуть бути пристосовані до особливостей окремої країни.

4. Найбільш досконалі бюджетні системи передбачають незаплановані події протягом виконання бюджету, забезпечуючи в разі необхідності, планові механізми для прийняття необхідних політичних рішень.

Недоотримання доходів є загальною проблемою виконання бюджету, навіть у розвинутих країнах.

Основними загальними проблемами недоотримання доходів може бути, якщо:

1) економіка не працює так добре, як очікувалось, коли формувався бюджет,

2) затверджений бюджет формувався та був прийнятий на нереалістичних (занадто оптимістичних) прогнозах надходжень.

3) інколи третьою причиною є незадовільний збір податків, який часто поєднується з існуванням великого сектору тіньової економіки.

Обсяг недоотримання доходів чітко визначає серйозність впливу на бюджет, а значимість визначає тип заходів, які вживає уряд для подолання проблеми.

Велике недоотримання доходів може бути і не визначене на початку бюджетного року. Нездатність зреагувати швидко неодмінно спричинить фінансову кризу, що часто набуває більших масштабів дещо пізніше. Подолати проблему недоотримання можна найбільш прийнятним та розумним способом:

- зменшення видаткової частини

- і отримання додаткових надходжень (підвищення податків, коли недоотримання надходжень прогнозується на етапі формування бюджету, позики та зниження податків для стимулювання економіки).

На практиці часто використовуються поєднання цих способів з урахуванням причин та наслідків фінансової кризи.

Стосовно зменшення видаткової частини, то органи влади вдаються до зменшення видатків, коли виникає проблема недоотримання доходів. Найпростішим рішенням є зменшення фінансування усіх програм на однаковий відсоток. Хоча це й не є добре продуманим рішенням, що засновується на пріоритетності видатків, таким підходом найлегше керувати, і він є найбільш політично прийнятним, оскільки "біль" від зменшення фінансування в рівній мірі розподіляється між усіма бюджетними організаціями. Зменшення фінансування, як правило, не поширюється на "законодавчо затверджені програми" і "захищені програми". Така ситуація може негативно позначитись на інших видах діяльності органів влади. Відкладення капітальних проектів і обмеження чи тимчасове обмеження є дуже специфічними методами, які часто використовуються в поєднанні із скороченням бюджетів.

Недоотримання доходів створює багато проблем, пов'язаних з виконанням бюджету. Якщо бюджет базується на неправильному розрахунку доходів, то проблем неможливо уникнути. За таких умов, виконання бюджету більше схоже на практичну вправу з курсу управління кризовими ситуаціями. Отже, найгіршою ситуацією є та, коли в основу оригінального бюджету закладено занадто оптимістичні розрахунки надходжень.

Протягом бюджетного року можуть виникнути перебільшені та незаплановані потреби в бюджетних коштах. Як і у випадку з недоотриманням доходів, розмір незапланованої потреби є важливим для визначення її серйозності. Така незапланована потреба може вплинути на політичні рішення, які необхідно прийняти для вирішення проблеми.

Позабюджетні видатки - це, як правило, потреба в коштах, які необхідно виділити, але які не були закладені в бюджет. До таких потреб можна віднести кошти, необхідні для усунення наслідків стихійних явищ (повені, землетруси та ін..) чи техногенних катастроф (викид рідких токсичних відходів у грунтові води, річку, систему водозабору).

Невиконані зобов'язання можна охарактеризувати як конкретні законні чи, в деяких випадках, "потенційні" чи моральні зобов'язання органу влади для вирішення проблеми непередбаченої фінансової кризи. Сюди можна віднести несприятливе судове рішення, за яким встановлюється фінансове зобов'язання органу влади. Бюджет будь-якої країни або конкретного міста стикається з непередбаченими видатками протягом року. Більшість органів влади, особливо невеликого масштабу, вже мають відпрацьовану систему вирішення таких проблем. Виважена юридична база є важливою складовою будь-якого політичного рішення, за якою встановлюється коло відповідальності органу влади і визначається система, за якою можна віднайти необхідні шляхи виходу з негативних ситуацій. У переважній більшості випадків, фінансові ризики оцінити нескладно; з ними можна впоратись, залишаючись в рамках бюджетного процесу. Можна використати стандартний набір інструментів оцінки і управління ризиками.

Вплив на фінансову політику органів місцевого самоврядування справляють також і економічна криза та породжена нею можлива інфляція.

Для вирішення проблеми непередбачених витрат до настання кризи, повинна існувати чітка юридична база, ризик, якому піддається бюджет, має оцінюватись і усвідомлюватись на стадії формування бюджету. Добре збалансовані бюджетні системи передбачають резервні фонди для непередбачених витрат для покриття ризиків, які відносяться до гарантій органів влади і впливу змін на обмінні курси вартості обслуговування боргу.

Практичне правило полягає в тому, що резервний фонд для непередбачених витрат не повинен перевищувати 1-3% загальної суми бюджету. Добре збалансований бюджет робить різні припущення при аналізі потенційного економічного впливу на бюджет. Середньостроковий вплив на вартість обслуговування боргу з огляду на зміни обмінних курсів і процентних ставок має періодично оцінюватись.

Подолати кризу можна також шляхом:

1. Використання резервного фонду для непередбачених видатків. Це може бути першим варіантом розв'язання проблеми, за умови того, що резервний фонд існує і покриває розмір та природу видатків. Зміни до бюджету можуть і не вноситись, але відповідна рада має бути поінформованою про використання фонду.

2. Використання непередбаченого асигнування, що наступає після запиту додаткового асигнування. Дана методика широко використовується в розвинених країнах, де дефіцит і його обслуговування не є найголовнішими проблемами. Це дозволяє тимчасово використовувати кошти, які виділені під інші програми до того часу, коли кінцева вартість може бути використана як основа для додаткового асигнування.

3. Використання "фонду на чорний день". Уряди деяких держав засновують на довгостроковій основі "фонд на чорний день" для фінансування неочікуваних потреб. Як правило, цей фонд задіюється, коли доходи перевищують видатки (часто в результаті непередбачених доходів, напр. поділ резервів природних ресурсів чи приватизація активів). Створення таких фондів є іще одним засобом подолання дефіциту доходів.

4. Борг. Взяття боргових зобов'язань для розподілу великих видатків на довший період часу.

5. Підвищення податків та інші доходи.

- Не існує якоїсь однієї формули для вирішення проблеми подолання кризи. Частіше за все, рішенням є поєднання деяких з перерахованих вище інструментів, щоб проблема була вирішена всесторонньо.

- Однак, усі розвинені бюджетні системи певним чином закладають рішення в бюджет, - чи видатки залежать від існуючих асигнувань, чи до бюджету вносяться зміни.

Стосовно усунення економічного впливу інфляції на політику органів місцевого самоврядування, то найбільш типовими рішеннями є:

1. Замороження заробітної плати робітників і службовців. Якщо це відбувається протягом декількох років поспіль, то це може знизити реальний доход службовців, негативно позначитись на їх моральному стані, знизити продуктивність праці і стати причиною втрати роботи, і що врешті решт, стає головним вже політичним питанням.

2. Індексування законодавчо затверджених програм. Пенсії,

3. допомога по безробіттю, медичні платежі і деякі інші законодавчо затверджені програми можуть автоматично індексуватись для дотримання рівня реальних сум.

4. Вибіркове збільшення інфляції. Інфляція має різні показники в залежності від економічних галузей, тому під час формування бюджету може бути прийняте рішення допустити вибіркове збільшення інфляції в тих сферах, які вважаються найбільш важливими (наприклад, ціни на пальне).

5. Корегування бюджету. Одним з методом боротьби з інфляцію - є припинення фінансування малопріоритетних програм для підтримання більш важливих, принаймні на найнижчому рівні, фінансування в реальній вартості.

Дата добавления: 2015-05-24