Етапи розвитку місцевих бюджетів України

Тема 3. Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади

Які основні напрямки фінансової політики щодо управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, в галузі побутового, торговельного обслуговування, в галузі громадського харчування?

Які основні напрямки реалізації фінансової політики в галузі освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, у сфері соціального захисту населення?

Які основні напрямки реалізації фінансової політики в галузі бюджету, фінансів і цін?

Які основні напрямки реалізації фінансової політики на місцевому рівні у сфері соціально-економічного і культурного розвитку?

4. Які зовнішні фактори, що впливають на фінансову політику, форми та методи її реалізації?

5. Які внутрішні фактори, що впливають на фінансову політику, форми та методи її реалізації?

6. Який економічний та політичний вплив на фінансову політику органів місцевого самоврядування?

Тематика ІНДЗ:

1. Суспільна роль місцевих бюджетів.

2. Проблеми реформування місцевого оподаткування.

1. Етапи розвитку місцевих бюджетів України.

2. Сутність та склад місцевих податків.

3. Склад дохідної бази місцевих бюджетів.

4. Видатки місцевих бюджетів.

5. Суспільна роль місцевих бюджетів у фінансовій системі держави.

6. Структура та принципи бюджетної системи України. Зведені бюджети.

7. Місцеві бюджети в складі бюджетної системи.

Основні терміни і поняття: місцевий бюджет, місцеві податки та збори, доходи місцевих бюджетів, видатки місцевих бюджетів, закріплені доходи місцевих бюджетів, власні доходи місцевих бюджетів, зведені бюджети, бюджетна система, видатки розвитку, поточні видатки, капітальні видатки, бюджет розвитку.

Процес розвитку місцевих бюджетів України від другої по­ловини XIX до початку XXI ст., можна поділити на такі етапи:

На першому етапі (від земської реформи 1864 р. до жовтневого пе­ревороту 1917р.) відбувалось організаційне оформлення і зміцнення позицій перших органів місцевого самоврядування — земств, окреслен­ня кола їх повноважень, що, в свою чергу, зумовило напрями витрачан­ня коштів земських бюджетів. Одночасно проходив процес визначення їх дохідних джерел, вдосконалення місцевого оподаткування.

Другий етап у розвитку місцевих бюджетів України розпочався в 1918 р. і тривав до 1930 р. У цей час відбулося відновлення інституту місцевих фінансів і місцевих бюджетів, ліквідованих у процесі соціаліс­тичного перевороту. Найважливішими здобутками цього періоду ста­ли: законодавче оформлення місцевих бюджетів та визначення засад їх функціонування; регламентація формування та витрачання коштів міс­цевих рад; упорядкування місцевого оподаткування; оформлення сис­теми місцевих бюджетів, процедур бюджетного процесу та механізму надання субсидій місцевим; подальше вдосконалення структури дохо­дів і видатків місцевих бюджетів, забезпечення їх бездефіцитності, ви­значення засад організації та механізму міжбюджетних відносин і бю­джетного регулювання.

Третій етап у розвитку місцевих бюджетів (1930—1950 pp.) прохо­див під впливом зміцнення адміністративно-командних методів управ­ління, що закономірно відзначилося і на бюджетних відносинах. Бю­джетна система характеризувалася суворою централізацією; така риса була притаманна і місцевим бюджетам. Органи місцевої влади мали об­межені права в галузі використання коштів місцевих бюджетів, пошу­ку додаткових дохідних джерел, справлянні місцевих податків і зборів тощо. Ті незначні можливості, які вони мали, не могли суттєво вплину­ти на стан місцевих бюджетів. Загалом у цей період система місцевих бюджетів і не могла бути іншою, вона відповідала сформованій на той час бюджетній системі країни.

Відбулися зміни у складі дохідної бази місцевих бюджетів у резуль­таті проведеної у 1930 р. податкової реформи. В 1942 р. був визначений перелік місцевих податків і зборів, який залишався незмінним до по­чатку 1990-х pp.; у бюджетному регулюванні став домінувати метод від­соткових відрахувань від загальнодержавних доходів. Основними озна­ками цього періоду стали: зростання обсягів місцевих бюджетів відпо­відно до поглиблення процесів централізації, збільшення ступеня залеж­ності місцевих бюджетів від державного бюджету, включення з 1938 р. місцевих бюджетів до державного бюджету СРСР.

Четвертий етап у розвитку місцевих бюджетів України охоплює 1960—1990-ті pp., які відзначались деяким послабленням централізо­ваного управління країною, поступовим зміцненням демократичних за­сад. Економічна реформа 1965 р. спричинила значні зрушення у струк­турі доходів місцевих бюджетів, сприяла зміцненню їх дохідної бази і піднесенню ролі платежів з прибутку порівняно з податком з обороту, зумовила зміни у бюджетному процесі, бюджетних взаємовідносинах. У другій половині 1980-х років відбувалося подальше розширення прав місцевих рад, удосконалення їхньої взаємодії з підприємствами й ор­ганізаціями, що діяли на їх території; була зроблена спроба використан­ня елементів госпрозрахунку та нормативних методів у сфері бюджет­ного планування. Нові підходи у функціонуванні місцевих бюджетів вимагали вдосконалення бюджетного права. Низка прийнятих у 1990 р. загальносоюзних та республіканських законів створили необхідне під­ґрунтя для відновлення у наступні роки місцевого самоврядування і місцевих фінансів в умовах незалежної Української держави.

П'ятий етап у розвитку місцевих бюджетів України розпочався в 1990 р. і триває до цього часу. Головною його ознакою є неухильне зміц­нення позицій органів місцевого самоврядування як однієї з найваж­ливіших передумов для побудови демократичного суспільства. Основ­ним надбанням цього етапу стали: законодавча регламентація функціо­нування бюджетної системи України, місцевих бюджетів, системи опо­даткування і, зокрема, місцевих податків і зборів, бюджетного регулю­вання і порядку надання бюджетних трансфертів; формування механіз­му зацікавленості органів місцевої влади у збільшенні доходів як державного, так і місцевих бюджетів.

1. Сутність та склад місцевих податків.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Місцеві ради в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Дата добавления: 2015-05-24