Видатки місцевих бюджетів

Законодавством, яке регламентує місцеве самоврядування в Україні, встановлено, що сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби тери­торіальних громад, їхній обсяг і цільове спрямування визначаються мі­сцевими бюджетами цих територіальних громад; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад — відповідними районними та обласними бюджетами.

Поточні видатки — витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціаль­ного захисту населення та інших заходів, що не належать до ви­датків розвитку.

Видатки розвитку — витрати бюджетів на фінансування ін­вестиційної та інноваційної діяльності, таких як фінансування ка­пітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

У Бюджетному кодексі України (2001 р.) був зроблений новий важ­ливий крок з упорядкування бюджетних видатків, розподілу видатко­вих повноважень між органами державної влади і місцевого самовряду­вання, запровадження прозорих і об'єктивних процедур у плануванні видатків бюджетів усіх рівнів та видів. На відміну від попередніх нор­мативних актів, у Кодексі більш чітко визначено склад видатків бю­джетів усіх рівнів та видів, обґрунтовано критерії розмежування видатків. Передбачено застосування нормативів бюджетної забезпеченості і коригуючих коефіцієнтів у процесі планування видаткової частини місце­вих бюджетів, впорядковано способи передачі видатків на виконання власних і делегованих повноважень.

За Бюджетним кодексом України до видатків бюджетів належать ви­датки:

— для забезпечення конституційного ладу держави, державної ціліс­ності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші, які не мо­жуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та міс­цевому самоврядуванню. Такі видатки здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України;

— які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі прин­ципу субсидіарності. Такі видатки здійснюються за рахунок коштів міс­цевих бюджетів, у тому числі за рахунок трансфертів з державного бю­джету України;

— на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер. Такі видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі за ра­хунок трансфертів з державного бюджету України.

Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами встановлені у Бюджетному кодексі України залежно від повноти надан­ня тієї чи іншої послуги та наближення її до безпосереднього споживача.

1) перша група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів;

2) друга група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України;

3) третя група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких

існує в усіх регіонах України. Відповідно до нового механізму організації міжбюджетних відносин, видатки місцевих бюджетів поділяються на дві групи:

1) видатки, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

2) видатки, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджет­них трансфертів.

Перша група видатків відповідає повноваженням, які органи держав­ної влади делегують органам місцевого самоврядування, а друга — влас­ним повноваженням місцевого самоврядування.

Видатки місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обся­гу міжбюджетних трансфертів, уніфіковані й розмежовані між такими групами місцевих бюджетів:

– бюджети сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

– районні бюджети, бюджети міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значення;

– бюджет Автономної Республіки Крим та обласні бюджети.

Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів:

– на місцеву пожежну охорону;

– позашкільну освіту;

– соціальний захист та соціальне забезпечення (програми місцевого значення для дітей, молоді, жінок, сім'ї; місцеві програми соціального за­хисту окремих категорій населення);

– місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

– культурно-мистецькі програми місцевого значення;

– програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;

– місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

– типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітекту­ри місцевого значення;

– транспорт, дорожнє господарство (регулювання цін на послуги метрополітену; експлуатація дорожньої системи місцевого значення; будів­ництво, реконструкцію та утримання доріг місцевого значення);

– заходи з організації рятування на водах;

– обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

– програми природоохоронних заходів місцевого значення;

– управління комунальним майном;

– регулювання земельних відносин;

– інші програми, затверджені місцевою радою.

Цільове використання бюджетних коштів забезпечується за допомо­гою групування видатків бюджетів, яке може здійснюватися за різними ознаками. У бюджетній практиці виділяють: функціональну, економіч­ну, відомчу та програмну класифікацію бюджетних видатків.

Питання цільового та економного витрачання бюджетних коштів по­стійно перебуває в центрі уваги уряду України. Поставлено за мету оптимізувати кількість та структуру бю­джетних установ, скоротити видатки на їх утримання і, насамперед, ви­датки на державне управління. Бюджетним установам доводяться лімі­ти витрат на утримання легкового і спеціального автотранспорту, забо­ронено придбання мобільних телефонів та легкових автомобілів без до­зволу Міністерства фінансів; обмежено можливості з преміювання, на­дання допомог, встановлення надбавок до посадових окладів; рекомен­довано забезпечити ефективне використання належних їм основних за­собів, передбачивши здавання в оренду вільних приміщень.

1. Суспільна роль місцевих бюджетів у фінансовій системі держави.

Ринкові трансформації постсоціалістичних країн передбачають реформування державних фінансів і зокрема бюджетної системи. Докорінно змінюється сутність однієї з основних категорій державних фінансів - бюджету, формування якого в умовах ринку повинно відбуватися на основі концепції суспільних благ. Держава надає своїм громадянам різноманітні суспільні блага, пов'язані з організацією освіти, охорони здоров'я, культури, науки, спорту, оборони країни, управління, охорони правопорядку тощо. Потреба в суспільних благах визначає обсяги головного фінансового фонду держави - бюджету, основним джерелом якого стають податки. Складові системи оподаткування, механізм справляння податків і загальний рівень оподаткування багато в чому визначаються сукупною потребою в суспільних благах, для надання яких держава мобілізує необхідні кошти за допомогою податків.

Ринковий механізм господарювання змінює акценти у витрачанні державних коштів. Соціальна орієнтація ринкової економіки передбачає спрямування більшої частки бюджетних коштів на задоволення потреб населення - утримання об'єктів соціально-культурної сфери та соціальної інфраструктури, надання допомоги незахищеним верствам населення. Відповідно, спостерігається зменшення як абсолютних, так і відносних розмірів коштів, що спрямовуються на розвиток народного господарства, утримання підприємств державного сектора, надання дотацій збитковим структурам.

Одним із напрямків підвищення конкурентоспроможності національної економіки є її структурна перебудова, яку намічається здійснити не за галузевим принципом, а відповідно до таких пріоритетних напрямків:

o підвищення конкурентоспроможності виробництва і збільшення експортного потенціалу країни;

o посилення соціальної орієнтації економіки, освоєння випуску нових конкурентоспроможних товарів широкого вжитку;

o реалізація енергозберігаючої моделі економіки;

o оновлення виробництва на науково-технологічний основі;

o реструктуризація підприємств;

o створення відповідних ефективних регіональних структур. Місцеві бюджети повинні стати головним інструментом реалізації регіональної економічної політики, основними завданнями якої на період до 2010 року є:

o подальша децентралізація, передача додаткових функцій з управління економічним розвитком на регіональний рівень;

o підвищення (вирівнювання) ступенів соціально-економічного розвитку регіонів та ефективності територіального поділу праці; раціоналізація розселення;

o розроблення програм раціонального використання продуктивних сил з метою зменшення територіальних диспропорцій у розміщенні передусім промислового виробництва та об'єктів його інфраструктури, що передбачає, зокрема, забезпечення рівномірності розвитку регіонів, зниження ступеня нераціонального використання природно-ресурсного потенціалу та екологічного дисбалансу територій;

o інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, оптимізація та спеціалізація відповідно до зональних грунто-во-кліматичних умов;

o забезпечення державних соціальних стандартів та гарантій соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів;

o поліпшення стану довкілля у промислових центрах Донбасу, Придніпров'я, Прикарпаття, а також у регіонах, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (Київська, Житомирська, Рівненська та інші області);

o раціональне використання рекреаційних ресурсів Автономної Республіки Крим, узбережжя Чорного та Азовського морів. Карпатського регіону, сприятливих кліматичних та бальнеологічних факторів Волинської, Вінницької, Полтавської, Черкаської та інших областей; розвиток туристичної індустрії;

o створення Кримського та Прикарпатського центрів міжнародного та міжрегіонального співробітництва з метою повнішого використання туристично-курортного комплексу;

o послідовна реалізація програм комплексного облаштування депортованих народів у південних регіонах;

o створення та розвиток спеціальних економічних зон зі сприятливими умовами для підприємництва з метою і раціонального використання ресурсного потенціалу регіону, підвищення рівня зайнятості.

У контексті перспективних цілей національного розвитку місцеві бюджети повинні відіграти вирішальну роль у зміцненну основ демократії. Невипадково Європейською хартією місцевого самоврядування зазначено, що місцеві власті є однією з підвалин кожного демократичного режиму. Умовою їхньої діяльності та виконання покладених на них завдань є адекватні фінансові ресурси, основу яких в умовах України становлять доходи місцевих бюджетів. Не може бути міцної держави без міцного самоврядування. Прийняття у 1997 р. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стало важливим кроком вперед на шляху реального формування інституту місцевого самоврядування в Україні, а отже, зміцнення демократії.

Місцеві бюджети посідають надзвичайно важливе місце в економічному та соціальному житті суспільства, що знаходить відображення у різноманітних зв'язках, які виникають в процесі їх формування та використання, - з місцевим.господарством, підприємствами, фірмами, установами тощо, які працюють на території функціонування місцевих бюджетів, з органами державної влади та управління, з населенням. Найважливіші аспекти складної та багатогранної ролі місцевих бюджетів полягають у тому, що:

1. Місцеві бюджети с важливим інструментом макро-економічного регулювання, за їхньою допомогою перерозподіляється приблизно 1/6 виробленого валового внутрішнього продукту України. Доходи, які акумулюються у місцевих бюджетах, використовуються на утримання установ соціально-культурної сфери, підприємств житлово-комунального господарства, виплати допомог із соціального захисту та соціального забезпечення. Отже, через місцеві бюджети проходить перерозподіл суспільного продукту між різними сферами діяльності та соціальними групами населення. Місцеві бюджети як інструмент регулювання економіки характеризуються досить широкою сферою впливу (через їхній всеохоплюючий характер), високою дієвістю та гнучкістю, яка, до речі, притаманна всім бюджетним важелям.

2. Місцеві бюджети сприяють досягненню пропорційності у розвитку територій, є одним з інструментів міжтеритаріального перерозподілу виробленого валового внутрішнього продукту та здійснення фінансового вирівнювання. На практиці ця функція місцевих бюджетів реалізується через диференціацію нормативів відрахувань від регулюючих доходів,- що надходять до бюджетів різних адміністративно-територіальних утворень в Україні, а також за допомогою надання бюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій) з державного бюджету України. У процесі бюджетного регулювання проводиться вирівнювання бюджетної забезпеченості територій і поступове усунення відмінностей соціально-економічного розвитку.

3. Фінансування більшості державних видатків, насамперед соціального спрямування, здійснюється з місцевих бюджетів. Передусім це стосується виплат із соціального захисту < та соціального забезпечення населення, утримання закладів соціально-культурної сфери, видатків на розвиток місцевого господарства. В цілому майже половина видатків зведеного бюджету України здійснюється через місцеві бюджети.

4. Місцеві бюджети в нинішніх умовах є одним із джерел задоволення життєвих потреб населення. Коштом місцевих бюджетів проводяться додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, допомог і пільг ветеранам війни та праці, сім'ям з дітьми, малозабезпеченим верствам населення, одиноким престарілим громадянам, які потребують догляду, тощо. За рахунок коштів місцевих бюджетів утримуються заклади культури, фізичної культури та спорту, фінансуються молодіжні програми.

5. Фінансову основу місцевого самоврядування, згідно з чинним законодавством, становлять доходи місцевих бюджетів, позабюджетні фонди (у тому числі валютні) та інші кошти. За умов, коли можливості місцевих властей із формування позабюджетних фондів обмежені, а фондовий ринок перебуває лише на стадії становлення (як і практика випуску те розміщення муніципальних позичок), місцеві бюджети здебільшого стали єдиним джерелом коштів для вирішення місцевих проблем. Самостійність місцевих бюджетів забезпечується наданням власних і закріплених за ними на стабільній основі загальнодержавних доходів, а також правом, яке надане органам місцевого, самоврядування, самостійно визначати напрямки використання коштів.

6. Місцеві бюджети стають головним інструментом реалізації регіональної політики та вирішення таких важливих завдань, як структурна перебудова економіки, вирівнювання економічного розвитку регіонів та ефективності територіального поділу праці, розвиток місцевого господарства, здійснення житлового будівництва, благоустрій міст, проведення природоохоронних заходів тощо. Місцеві бюджети відображають політику органів місцевого самоврядування, є основним Інструментом її реалізації. Місцеві власті самостійно визначають пріоритети у своїй діяльності, ставлять цілі та завдання, втілення яких забезпечується за допомогою бюджетних коштів.

7. За допомогою місцевих бюджетів втілюються загальнодержавні програми, пов'язані з розвитком галузей народного господарства, насамперед сільського; здійснюється підтримка вітчизняних виробників, фінансуються програми з підвищення життєвого рівня населення, створення нових робочих місць, реабілітації та працевлаштування інвалідів, виплачуються допомоги реабілітованим, незаконно депортованим особам, біженцям. За рахунок місцевих бюджетів фінансується проведення превентивних, оздоровчих, спортивних, культурних заходів.

8. Місцеві бюджети можна розглядати як основний фінансовий план розвитку територіальних громад, районів та областей України. Дохідна частина кожного місцевого бюджету відображає результати роботи підприємств, організацій та інших суб'єктів господарювання, які діють на певній території, масштаби їхньої діяльності та обсяги доходів, частина з яких мобілізується в доходи місцевих бюджетів за допомогою податків, зборів та інших обов'язкових платежів. На формування місцевих бюджетів впливає рівень доходів населення, яке також є платником податків. Вагомість цього джерела доходів зростає в умовах розвитку підприємницької діяльності громадян. Видаткова частина місцевих бюджетів відбиває стан місцевого житлового, комунального господарств, визначає напрямки витрачання мобілізованих до бюджету коштів. Місцевий бюджет є планом формування фінансових ресурсів певної території, необхідних для забезпечення функцій і повноважень місцевого самоврядування та їхнього використання з метою задоволення різних економічних і соціальних потреб.

Отже, місцеві бюджети найяскравіше втілюють політику органів місцевого самоврядування, є фінансовим планом розвитку певної території, в якому відображаються найважливіші завдання місцевих властей та очікувані результати діяльності. Тому слід чітко з'ясувати цілі, які постають у процесі складання місцевих бюджетів. Загалом вони полягають у визначенні;

- оцінки фінансових наслідків діяльності суб'єктів господарювання, які знаходяться на території місцевого

бюджету;

- оцінки результатів функціонування місцевого житлового та комунального господарства;

- податкових надходжень до місцевого бюджету, у тому числі від місцевих податків і зборів та інших власних дохідних джерел;

- обсягів неподаткових надходжень надходжень від операцій з капіталом тощо;

- пріоритетів економічного та соціального розвитку, обгрунтування завдань та необхідних для їхньої реалізації ресурсів;

- видатків з утримання місцевого господарства, об'єктів соціально-культурної сфери, які перебувають у комунальній власності;

- нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і доходів, а також обсягів дотацій та субвенцій з Державного бюджету України.

1. Структура та принципи бюджетної системи України. Зведені бюджети.

Згідно статті 5 Бюджетного кодексу бюджетна система України складається з державного та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування визнаюься бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Згідно статті 7 Бюджетноо кодексу України вділяють наступні принципи побудови бюджетної системи, зокрема:

1) принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюваням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюжету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюжетів забезпечується закріпленням за нии відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямків використання коштів відповідно до законодавства;

4) принцип повноти – до складу бюджету підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обгрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень і витрат бюджету;

6) принцип ефективності – при складанні та виконаннібюджетів усі учасники бюджетного процесу мають право прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягненн максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності – розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням;

9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багацтва між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості – Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами.

Відповідно до статті 6 Бюджетного кодексу України зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей, міст Києва та Севастополя. Відповідно:

1. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим значення.

2. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

3. Зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

4. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

5. Показники бюджетів об'єднань територіальних громад, що створюються згідно із законом, включаються до відповідних зведених бюджетів.

Дата добавления: 2015-05-24