Заняття 1 3 страница

Виходячи з характерних ознак демократичного режиму можна визначити основні критерії та принципи демократичної організації суспільства, від яких залежить не лише оцінка зрілості суспільства, а й визначення напрямів його подальшої демократизації. Тому при розгляді питання належить показати головні критерії демократичності суспільства – наявність фундаментальних прав і свобод людини; розуміння пріоритетності (верховенства) права людини; усунення дистанції між проголошеними правами та їх реальними втіленнями. Також студентам слід висвітлити основні принципи та цінності демократії.

Третє питання потрібно присвятити розкриттю основних характеристик сучасних форм демократій. В залежності від того, хто і як безпосередньо виконує владні функції, виділяють пряму і представницьку демократію. Характеризуючи названі форми демократії слід показати спільне і відмінне у цій характеристиці. Наголосимо, що ні одна з цих форм у «чистому вигляді» не існує. Сьогодення показує, що поєднання форм прямої і представницької демократії є надійним інструментом виявлення волі більшості.

В історії відома військова демократія – одна з форм організації влади, що утверджується на етапі розкладу первіснообщинного ладу і формування класового суспільства. Виділяють також демократію парламентську, плюралістичну, елітарну, «мітингову» та ін.

У кінці заняття слід зробити висновки, що демократія повинна опиратися, насамперед, на закон. Головною силою, що гарантує законність і збереження демократичних норм і цінностей, є міцна державна влада.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Охарактеризуйте тип переходу до демократії в Україні.

2. Порівняйте основні концепції демократії у сучасній політичній науці.

3. У вигляді схеми опишіть основні ознаки демократії.

4. Назвіть основні демократичні принципи. Як Ви розумієте принцип прав меншості?

Література

1. Демократія: Антологія / Упоряд. О.Проценко. – К., 2005.

2. Даль Р. О демократии. – М., 2000.

3. Основи демократії: Навч. Посібник для студентів вищ. навч. закладів./ Авт. колектив М.Бессонова, О.Бірюков, С.Бондарук та ін. – К., 2002.

4. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

5. Політологія / За наук. ред. А.Колодій. – К., 2003.

6. Прокопчук І. Поняття і типологія демократії // Людина і політика. – 2003. - № 3.

7. Рудич Ф.М. Політологія. – К.: «Либідь», 2005.

8. Суспільна політична думка: Словник довідник/ Уклав О.І Юристовський. – Львів: вид-во «Сполом», 2008.

9. Хейман С. Кістяківський Б.: Боротьба за національні права в останні роки царату. – К., 2000.

10. Шаповал В.М. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. - № 8.

11. Штанько В.І., Чорна Н.В., Авксентьєва Т.Г., Тихонова Л.А. Політологія: Навчальний посібник. – К., 2007.

Тема 9: ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ

1. Ознаки, типологія, класифікація та функції політичних партій.

2. Партійні та виборчі системи.

3. Роль політичних партій в охороні природного середовища.

Методичні рекомендації

Розгляд першого питання необхідно розпочинати з визначення змісту поняття “партія”. Етимологія слова “партія” бере початок з латинського рагtіs, що означає “частина”. Поширене в політології визначення терміну “політичні партії”: це організовані політичні сили, які об'єднують громадян однієї політичної тенденції для мобі­лізації думки з певної кількості цілей та для участі в орга­нах влади або для орієнтування влади на досягнення цих вимог.

При визна­ченні змісту “політична партія” слід вказати на чотири її ознаки: як суб'єкт певної ідеології або особливої світоглядної орієнтації; як організація, тобто достатньо тривке об'єд­нання людей на різних рівнях політики — від місцевого до міжнародного; мета партії — завоювання та здійснення влади; кожна партія прагне забезпечити собі підтримку на­роду – від голосування за неї до активного членства. Вивчення партій передбачає аналіз їх структурних елементів: ідеологію, організа­ційну структуру, соціальний склад, відносини з владою та іншими партіями.

Доцільно розглянути історію становлення партій, причини їх виникнення, роль виборчого права у цьому процесі, його пов’язаність з особливостями політич­ної ситуації у тій чи іншій країні, тенденціями світового суспільного розвитку. Визначити три етапи розвитку політичних партій: аристократичне угруповання, політич­ний клуб, масова партія. Розглянути сучасний партійний процес у країнах Заходу, що знаходить своє вираження у створенні тривких партійних коаліцій.

Необхідно детально проаналізувати функції партій: ідеологічну наукову, участі у боротьбі за владу, здійснення влади, представництво соціальних інтересів.

Окремого розгляду потребує типологізація партій, яка може здійснюватись за такими ознаками: ідеологічними, політичним темпераментом, організаційною структурою, методами і засобами діяльності, полі­тичним статусом, соціальною основою й електоратом.

Особливого значення набуває розгляд соціальної бази партій, без якої партія перестає бути повноцінним суб’єктом політичного процесу. Тому необхідно розкрити динаміку змін соціальної основи і електорату. Так до се­редини XX ст. партії мали чітко виражену класово-соціальну орієнтацію. Згодом, коли соціальна структура стала мобіль­нішою, на зміну класовим почали приходити загальнона­родні партії, за термінологією західних політологів, “партії для всіх”.

Слід також розкрити порядок утворення партій та принципи регулювання партійної діяльності.

У другому питанні партійну систему треба розуміти як сукупність політич­них партій, характер їх взаємодії, місце і вплив у певній політичній системі.

Вивчаючи партійні системи слід передусім звернути увагу на визначення факторів, що зумовлюють виникнення тих чи інших партійних систем, а також проаналізувати їх вплив на розвиток суспільства.

Необхідно також проаналізувати типологію партійних систем. Найбільш поширеною є тритипова схема М. Дюверже, згідно з якою партійні системи поділяються на однопартійні, двопартійні і мультипартійні.

В політології також використовується семитипова схема Дж. Сарторі з таким поділом партійних систем: однопартійна, гегемоністська, домінування, двопартійна, обмеженого плюралізму, поляризованого плю­ралізму, атомізована. Перевага класифікації Дж. Сарторі полягає у тому, що вона не тільки розрізняє партійні системи за кількістю функціонуючих у політичній системі партій, а й враховує характер їх взаємодії, ступінь політичного впливу на су­спільство загалом і політичну систему зокрема. Тому таку класифікацію можна використовувати у наукових дослі­дженнях як найдосконалішу.

На основі порівняльного аналізу потрібно встановити переваги і недоліки різних типів партійних систем. При цьому слід використовувати досвід функціонування даного типу партійної системи в тих країнах, де вона тривалий час переважала і відповідно позитивно чи негативно вплинула на розвиток суспільства. На цій основі потрібно визначити критерії оцінки ефективності партійних систем.

Розглядаючи питання студентові доцільно показати зв’язок між партійними і виборчими системами, проаналізувати названі виборчі системи, показати позитивні і негативні сторони впровадження їх у політичне життя країн.

У третьому питанні необхідно розкрити роль політичних партій в охороні навколишнього середовища. Потрібно висвітлити позицію різних політичних партій до збереження довкілля, з’ясувати як екологічні проблеми знаходять своє відображення у політичних програмах та практичній діяльності політичних партій, показати місце екологічних питань у виборчих програмах та передвиборчих кампаніях політичних партій. Студентам потрібно висвітлити ставлення електорату до проблем екології як пріоритету розвитку держави.

Важливо розкрити значення боротьби проти засмічення довкілля та інших негативних наслідків науково-технічного прогресу як основної мети екологічних політичних організацій, проаналізувати “екологічні” партії (Партії Зелених та ін.): їх сутність, місце в політичній системі, генеза і фактори розвитку.

Окремо належить розглянути вплив політичних партій на вироблення екологічної політики держави, підготовки ними відповідних кадрів.

Наприкінці даємо характеристику політичним партіям України, студенти мають з’ясувати їх ставлення до екологічних проблем, проаналізувати та оцінити діяльність Партії зелених України.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Опишіть місце і роль політичних партій у проведенні виборів до представницьких органів влади.

2. Схематично класифікуйте політичні партії України за критерієм їх поділу на ліві, праві, центр, лівий центр, правий центр.

3. У вигляді схеми здійсніть аналіз різних партійних систем.

4. Порівняйте (у вигляді таблиці) основні виборчі системи.

5. Порівняйте вилови: Ф.Бекон – «Причинами та приводами до заколотів є схильність до партій» і Ш.Л.Монтескє – «Кожного разу, якщо ми помічаємо, що немає боротьби, то й немає й свободи». Хто з них є прихильником, а хто противником існування політичних партій?

Література

1. Барановський Ф. Партійна система України: необхідність оптимальності // Віче. – 2004. - № 7.

2. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

3. Гарань О.В. Убити дракона: З історії Руху та нових партій України. К., 1993.

4. Дробкіна І.Г., Підгорецький Ю.В. Політологія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

5. Литвин В. Асоціація “Зелений світ” і партія зелених України // Політика і час. 1991. № 9.

6. Майборода О. Чому в Україні багато “партійок” і мало партій. // Україна і світ. 1996, 13-19 березня.

7. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

8. Політологія / За ред.. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К., 2001.

9. Політологія / За наук. ред.. А. Колодій. – К., 2003.

10. Рудич Ф.М. Політологія. – К., 2005.

11. Рудакевич О.М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2007.

12. Суспільна політична думка: Словник довідник/ Уклав О.І Юристовський. – Львів: вид-во «Сполом», 2008.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ П. ОСОБИСТІСНИЙ ВИМІР ПОЛІТИКИ І ПОЛІТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Тема 10: ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РУХИ

1. Характер і типологія суспільно-політичних рухів.

2. Роль громадських організацій і об’єднань в політичній системі суспільства.

3. Екологічні рухи та громадські організації.

Методичні рекомендації

При розгляді першого питання слід дати визначення поняття “суспільно-політичний рух”, розкрити ознаки, які відрізняють рухи від партій Це передусім відсутність чіткої ідеології, фіксованого членства та організаційної структури. Суспільно-політичні рухи не ставлять собі за мету здобути влади, а радше артикулюють певні соціальні інтереси, доводять до суспільства і держави інформацію про необхідність вирішення якоїсь конкретної проблеми. З цією метою рухи можуть об’єднувати широкі верстви населення з різними ідеологічними орієнтаціями та інтересами, яких консолідує на короткий період якась конкретна спільна мета. Тому при вивченні цього питання так важливо з’ясувати причини виникнення, цілі і завдання рухів.

Детального аналізу вимагає розгляд етапів розвитку рухів (Є.Вятр): створення передумов, артикуляція устремлінь, агітація, розгортання діяльності, згасання. Потрібно дати характеристику різновидів масових рухів, проаналізувати типологію суспільно-політичних рухів, які згідно класифікації Е.Гідденса поділяються на трансформаційні, реформаційні, порятунку, альтернативні.

Особливо важливо розглянути роль суспільно-політичних рухів в боротьбі проти тоталітаризму, за національну незалежність. Варто окремо розглянути сучасні масові демократичні рухи країн Заходу та пострадянському просторі, спробувавши зробити відповідний порівняльний аналіз. А також простежити причини та перспективи формування нових суспільно-політичних рухів (наприклад, рух антиглобалістів та ін.).

У другому питанні потрібно дати визначення поняття “громадська організація”, «громадсько-політична організація». З’ясувати ознаки, мету, принципи діяльності і структуру громадських організацій: а) стосовно сфер життєдіяльності (суспільно-політична, економічна, соціальна, релігії, науки, культури, довкілля, відпочинку, спорту тощо); б) кількісного складу (багато- і малочисельні); в) рівня самоорганізації (високо- і недостатньоорганізовані); г) процесу прийняття рішень (централізовані і децентралізовані); д) місця у суспільно-політичному житті (формальні і неформальні).

Громадські організації, як і політичні партії, мають чітку організаційну структуру і, на відміну від рухів, можуть тривалий час існувати в суспільстві. Однак на відміну від політичних партій, громадські організації не ставлять собі за мету здобуття влади, а в політичному житті беруть радше епізодичну участь з метою реалізації своїх специфічних інтересів, здійснюючи відповідний вплив на державу. З цього приводу важливо розглянути функції громадських організацій відносно системи влади та щодо інтересів своїх членів.

Окремо потрібно розглянути типи громадських об’єднань: а) за спонукальними мотивами виникнення; б) залежно від визначення цілей; в) за характером діяльності. Розглядаючи питання студентові доцільно показати способи здійснення впливу громадсько-політичними організаціями на владу, владні структури.

У третьому питанні розкрити відмінність у вирішені даних проблем формальними і неформальними об’єднаннями. Проаналізувати екологічні суспільно-політичні рухи та громадські організації як суб’єкти політики. Розкрити проблему охорони довкілля як мету та чинник інтеграції членів організації. Дати характеристику діяльності екологічних суспільно-політичних рухів та громадських організацій. Розкрити роль громадських організацій як посередників між державою та громадянським суспільством в питаннях охорони природного середовища.

Наприкінці висвітлення питання слід показати процес виникнення суспільно-політичних формувань (“Зелений світ”, 1989 р. та ін.) на тлі проблем породження сучасним суспільним розвитком. Проаналізувати та охарактеризувати діяльність сучасних екологічних громадських організацій України та Львівщини, їх вплив на політичне життя країни та Західного регіону.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Покажіть, які фактори впливають на рівень впливовості громадсько-політичних об’єднань і організацій. Наведіть приклади.

2. У вигляді таблиці покажіть відмінність громадсько-політичних рухів від партій.

3. Охарактеризуйте діяльність найбільш впливових громадсько-політичних організацій і рухів в Україні (у світі).

4. Окресліть коло проблем, покликаних розв’язувати громадські організації, громадські органи (ради), громадсько-політичні організації і рухи.

Література

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2000.

2. Гарань О.В. Убити дракона: З історії Руху та нових партій України. К., 1993.

3. Литвин В. Асоціація “Зелений світ” і партія зелених України // Політика і час. 1991. № 9.

4. Майборода О. Чому в Україні багато “партійок” і мало партій. // Україна і світ. 1996, 13-19 березня.

5. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

6. Політологія / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М. Лемківського. – К., 2001.

7. Практикум з політології / За заг. ред. Ф.М.Кирилюка. – К., 2003.

8. Смоляр С., Стирчак М. Компартія: друге дихання у Європі, або осінні ілюзії щодо “нової весни у народних масах” // Шлях перемоги. 1996, 27 верес.

9. Суспільна політична думка: Словник довідник/ Уклав О.І Юристовський. – Львів: вид-во «Сполом», 2008.

10. Україна багатопартійна: Програмні документи нових партій. К., 1991.

11. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. – К., 2006.

Тема 11: ПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ.

Дата добавления: 2015-05-24