Загальні вказівки

ВСТУП

Контрольні питання.

11. Класифікація високомолекулярних сполук за походженням.Приклади.

12. Класифікація високомолекулярних сполук за способом одержання.

13. Навести приклади реакції полімеризації.

14. Навести приклади реакції поліконденсації.

15. Класифікація за структурою головного ланцюга.

16. Що таке мономери? Привести приклади.

17. Що таке ступінь набухання полімеру?

18. Роль води при розчиненні ВМС.Характерні зв’язки в макромолекулах білків.

19. Характерні зв’язки в макромолекулах полісахаридів.

20. Чим обумовлюється гнучкість ВМС?

21. Вплив електролітів на розчини ВМС.

22. Що таке драглі?

23. Що таке тіксотропія?

24. Що таке синерезис?

25. Білок плазми крові (альбумін) має молекулярну масу 69000. Розрахуйте осмотичний тиск розчину, який містить 2 г цього білка у 100 мл розчину при 25^оС.

26. Білок масою 10 г занурили у воду і через певний час після набухання витягнули і зважили. Маса білка після набухання була 16 г. Визначити ступінь набухання білка.

Самостійна робота на занятті

Виконати лабораторні роботи:

1. Одержання розчину крохмалю.

2. Визначення ізоелектричної точки желатини.

3. Стійкість розчинів ВМС до розчинів електролітів.

4. Захисна дія розчинів ВМС.

Методика виконання роботи

Робота 1. Одержання розчину крохмалю.

В колбочку відмірюють 50 мл дистильованої води, поміщають 0,25 г крохмалю і при постійному перемішуванні доводять розчин до кипіння. Одержуємо 0,5 % -ий розчин крохмалю.

Робота 2. Визначення ізоелектричної точки желатини.

В п’яти пробірках готують ацетатні буферні розчини

Об’єм розчину, рН системи	Номери пробірок
0,1 н розчин СН3СООН	1,8	1,4	1,0	0,6	0,2
0,1 н розчин СН3СООNa	0,2	0,6	1,0	1,4	1,8
рН суміші	3,8	4,4	4,7	5,1	5,7

В кожну пробірку додають по 0,5 мл розчину желатини, перемішують. Через п’ять хвилин відмічають пробірку з максимальним помутнінням і роблять відповідні висновки.

Робота 3. Стійкість розчинів ВМС до розчинів електролітів.

В одну пробірку наливають 5 мл золя гідрооксиду феруму(ІІІ), в другу - 5 мл 0,5 %-ого розчину желатини, перемішують. В обидві пробірки додають по 3-5 крапель насиченого розчину сульфату амонію. За результатами досліду роблять відповідний висновок.

Робота 4. Захисна дія розчинів ВМС.

В дві пробірки наливають по 5 мл золя гідрооксиду феруму(ІІІ), потім у першу пробірку додають1 мл дистильованої води, а в другу - 1 мл 0,5 %-ого розчину желатини. Нарешті в першу пробірку додають краплями насичений розчин сульфату амонію до слабкого помутніння. Таку ж кількість крапель насиченого розчину сульфату амонію додають і в другу пробірку.

На основі спостережень роблять відповідні висновки.

Хімічний аналіз – це процес визначення хімічного складу речовини. Він має два етапи. Спочатку треба з’ясувати, які елементи або сполуки містить об’єкт, що аналізується. На це питання відповідає якісний аналіз. Потім треба визначити, у яких кількісних співвідношеннях вони входять до складу невідомої речовини, тобто кількісний склад речовини – за елементарним складом, іонним складом. Це встановлюється за допомогою кількісного аналізу. Визначається кількість або концентрація речовини та виражається як числове значення у відповідних одиницях.

Хімічна реакція, за допомогою якої можна зробити висновки про хімічний склад речовини, називається аналітичною реакцією.

У якісному аналізі ефект аналітичної реакції просто спостерігається візуально та на основі цих спостережень робляться відповідні висновки. У кількісному аналізі ефект аналітичної реакції вимірюється за допомогою аналітичних приладів і виконуються відповідні розрахунки.

Якісний аналіз може мати місце без кількісного аналізу, але кількісний аналіз вимагає ідентифікації (встановлення якості речовини) аналізу, для якого дається числова оцінка.

Переважна більшість аналітичних реакцій відбувається в розчинах. Однакові іони проявляють однакові властивості та дають одні й ті самі аналітичні реакції незалежно від того, до складу яких сполук вони входять.

Титром Т, г/см³, називають кількість грамів розчиненої речовини, що міститься в 1см³ розчину.

ЗМІСТ ЗАНЯТЬ

№ теми	Тема та зміст занять	Кількість годин
Тема 1	Методи визначення масової частки вологи в харчових продуктах
Тема 2	Визначення функціональних властивостей білків
Тема 3	Методи визначення масової частки азотистих речовин в харчових продуктах
Тема 4	Методи дослідження фізико-хімічних характеристик харчових жирів
Тема 5	Методи визначення масової частки жиру в харчових продуктах
Тема 6	Методи визначення масової частки лактози в молоці
Тема 7	Методи визначення масової частки сахарози у хлібобулочних виробах
Тема 8	Методи визначення масової частки аскорбінової кислоти в харчових продуктах та сировині

Перед лабораторним заняттям студентам слід ознайомитись з його змістом та обсягом, вивчити теоретичні основи методу та необхідні для проведення роботи методики. Ступінь підготовленості до заняття студент повинен перевірити, відповівши на контрольні запитання, подані до кожної теми.

До виконання лабораторної роботи студенти допускаються після співбесіди з викладачем, яку проводять з метою виявлення знань студентів з теорії методів і методик виконання аналізів та за наявності підготовленого протоколу лабораторної роботи.

Протокол кожного лабораторного заняття має містити такі дані:

- тема заняття;

- дата проведення заняття;

- номер і назва роботи;

- мета роботи;

- назва одержаного для роботи зразка продукту;

- суть методу аналізу, що вивчається, та умови його проведення (точність

зважування, необхідна температура, додаткові розрахунки, допустимі розходження між паралельними визначеннями та інше);

- результати спостережень (оформлення переважно у вигляді таблиць);

- необхідні формули та пояснення прийнятих умовних позначень;

- необхідні розрахунки (або статистичне опрацювання);

- аналіз одержаних даних та висновки.

Кожний студент виконує роботу самостійно.

Виконана робота зараховується викладачем наприкінці заняття після того, як студентом виконані усі необхідні розрахунки, зроблено висновки і захищено подані матеріали.

Дата добавления: 2015-05-24