Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Чеві, справляти ж велике враження – необхідно 2 страница




Оперативні (диспетчерські) наради скликають для отримання інформації про поточний стан справ за схемою вертикального розподілу інформації. Особливістю оперативних (диспетчерських) нарад є їх проведення в точно визначені дні й години, що дає змогу учасникам планувати свою діяльність. Позапланові оперативні наради спричиняють неритмічність виконання їх учасниками прямих обов'язків і тому проводяться в надзвичайних ситуаціях. Найбільш складними за схемою побудови, за особливостями взаємодії об'єктивних та суб'єктивних чинників є проблемні наради. Наради корисні лише тоді, коли вони добре організовані, досягають визначеної мети і дають можливість зекономити робочий час.

Нараду проводить голова – керівник установи, підрозділу або відповідальна за певний напрям роботи особа.

Завдання під час підготовки наради такі:

· Спланувати коло обговорюваних питань.

· Визначити час, необхідний для обговорення кожного питання (при цьому врахувати можливість виникнення дискусії, обміну думками).

· Продумати послідовність обговорення питань (переважно нараду починають із кардинальних виробничих проблем, які потребують інтенсивної розумової діяльності під час обговорення та вирішення; наприкінці наради вирішуються конкретні питання, які голова може подати у вигляді оголошень і максимально скоротити час на дискусію)

· Визначити взаємозв'язок питань, що обговорюються (наприклад, кадрове питання, яке обговорюється після виробничого, учасники можуть поставити в причинно-наслідкову залежність від першого, і голова наради повинен звести до мінімуму такий асоціативний зв'язок, якщо він небажаний).

· Передбачити мету, якої необхідно досягти під час розгляду кожного питання (довести до відома, скоординувати роботу різних ланок виробництва, вирішити питання, спланувати діяльність, ознайомити з проблемою для її подальшого обдумування та вирішення тощо).

· Визначити коло учасників наради, врахувати при цьому їх особисту компетентність, посадові обов'язки, а також комунікабельність, вміння вести дискусію, приймати рішення, конструктивно співпрацювати.

· Продумати механізми проведення дискусії з поставленою метою, оптимальної за часом та кількістю учасників: обговорення в послідовності, яку визначає голова; спонтанне обговорення, поділ на групи, мозковий штурм тощо.

· Передбачити (і заздалегідь відвести на це певний час) звертання до кожного з учасників, творчі завдання, ліричні відступи тощо, які створять невимушену ділову атмосферу, нейтралізують особисті недоліки та взаємні претензії учасників.

· Перед засіданням підготувати вступ, який, залежно від характеру проблеми та обставин, може бути коротшим або довшим (2-3 хвилини, іноді -5хв).

Підготовка наради полягає не тільки в обміркуванні проблеми та формулюванні запитань, а й у забезпеченні організованості заходу.

Запрошення на нараду повинно містити:

ü тему наради;

ü день проведення наради;

ü місце проведення наради – точна адреса, поверх, а в разі потреби – номер кімнати (якщо місце проведення наради для більшості учасників незнайоме, то треба вказати номери трамваїв, тролейбусів чи автобусів).

Найкраще надсилати запрошення на нараду приблизно за 10-14 днів до її початку, а незадовго перед її проведенням доручити секретареві зателефонувати й нагадати учасникам, принаймні найвідповідальнішим із них.

Перед тим як розсилати запрошення, треба підготувати приміщення для проведення наради. Не шкодуйте часу, щоб належним чином зробити це. Неприємно, коли в приміщенні ви побачите учасників іншої наради або доведеться звільнити його, бо там має розпочатися ще якийсь захід. Отож потурбуйтеся про те, щоб:

· у приміщенні було достатньо стільців і столів;

· у разі потреби були дошка, крейда й ганчірка;

· учасникам вчасно роздали друковані матеріали;

· було підготовлено наочне приладдя, магнітофон, диктофон, відеомагнітофон тощо;

· працювали засоби затемнення, освітлення, опалення, вентиляції приміщення;

· засіданню не заважали телефонні дзвінки та випадкові відвідувачі;

· якщо подаватимуть каву, заздалегідь призначте людину, яка її готуватиме.

Успіх наради залежить і від приміщення, у якому вона відбувається. Надто велике або мале приміщення, незручні сидіння, надміру тепла чи холоду, гамір, що долинає з сусіднього будинку, – все це може зашкодити проведенню наради. Натомість приємне середовище сприятиме успішному проведенню наради, встановленню здорової робочої атмосфери.

Під час проведення наради потрібно:

1. Упевнено керувати обговоренням винесених на порядок денний питань (досвідчений голова не дозволить ухилитися від основної теми й порушити питання, що не стосуються справи).

2. Створити доброзичливу атмосферу для спілкування та прийняття рішень:

ü надавати учасникам можливість висловитися, заохочуючи їх до розмови;

ü по-дружньому ставитися до всіх, нікого не виділяти з-поміж інших і нікого не обділяти своєю увагою;

ü бути тактовним і витриманим.

ü велику роль відіграє також зовнішній вигляд та манера поведінки відповідального голови під час наради.

3. За кожним пунктом дискусії потрібно підводити підсумки.

4. Наприкінці наради узагальнити зроблені висновки, а якщо будуть поставлені завдання, то до кожного з них треба додати:

ü що потрібно зробити;

ü хто й що саме робитиме (відповідальні);

ü термін виконання дорученої справи.

5. Запротоколювати нараду.

Результати наради залежать передусім від голови, який керує нею, від того, наскільки він зуміє підготувати нараду та спрямувати її учасників на дискусію. Нарада, навіть якщо в ній беруть участь фахівці, може зайти у безвихідь через невміле керівництво. І, навпаки, при вмілому керівництві нарада досягне вагомих результатів навіть тоді, коли рівень знань її учасників не дуже високий.

Після проведення наради:

1. Виконання поставлених завдань повинно бути вчасно проконтрольоване (якщо ще не минув термін виконання поставленого завдання, то в новому протоколі його треба відновити разом із терміном виконання).

2. У виробничому процесі максимально реалізувати позитивні рішення наради (заохотити підлеглого, підкреслити важливість прийнятих рішень, дати оцінку рівня відповідальності й компетентності виконавця) та нейтралізувати негативні проблемні моменти (критика роботи, складність завдання тощо) або недоліки під час проведення наради, якщо такі були.

3. Якщо на нараді це не обговорювалося, визначити темуй дату проведення наступної наради з урахуванням її актуальності та своєчасності.

У розмовній мові слово «збори» виступає синонімом слова «нарада». Термін «нарада» доцільно вживати лише тоді, коли учасники справді радяться, обмінюються поглядами та спільно доходять певних висновків. Не можна назвати нарадою збори, які скликає директор підприємства, щоб поінформувати підлеглих і розпорядитися про виконання певних завдань і наказів.

Потрібно завжди чітко розрізняти нараду та інші форми зустрічей. Читаючи доповідь або лекцію, промовець подає слухачам певну інформацію, викладає певні думки й погляди. Отже промовець «дає», а слухачі «беруть». Натомість під час наради учасники обмінюються досвідом, думками, поглядами, а той, хто веде нараду, висловлюючи свої думки й погляди, забирає часу не більше, ніж інші її учасники.

Останнім часом набули поширення так звані дискусії «за круглим столом». Троє або більше фахівців дискутують на задану тему. Дискусія здійснюється в присутності слухачів.

Учасники її переважно заздалегідь знають, про що говоритимуть. Іноді вони навіть проводять репетиції майбутньої дискусії. Підготовлена таким чином, вона, безперечно, має свої переваги, даючи можливість щонайкраще ознайомити присутніх з поглядами фахівців на певну проблему. Натомість під час звичайної наради виникають спонтанні дискусії, учасники яких виступають не в заздалегідь визначеному порядку, а залежно від ситуації. При цьому висновки передбачити важко, вони виникають після дискутування.

Оптимальна кількість учасників наради – 10-12 осіб. Цілком імовірно, що, охоплюючи деякі важливі проблеми, дискусія навіть між двома-трьома фахівцями може дати вагомі результати. Якщо кількість учасників перевищує 16-18 осіб, то не всі матимуть змогу взяти активну участь в обговоренні.

6. Етика ділового спілкування

 

Фундаментальною складовою культура міжособистісних стосунків у діловій сфері є бізнес-етикет (культура ділового спілкування).

Бізнес-етикет – сукупність правил вербального й невербального ділового спілкування, які регламентують порядок зустрічі делегацій, ведення ділових бесід, переговорів, офіційних і неофіційних заходів (прийомів, фуршетів тощо).

Різновидами культури вербального спілкування у сфері ділових стосунків є культура ділової бесіди й переговорів, невербального – dress-code (діловий костюм), культура подарунка, обміну візитками.

Ділова бесіда – різновид ділового спілкування, за якого відбувається лише обмін думками або пропозиціями щодо ймовірного підписання договорів або вироблення обов'язкових для виконання рішень.

Ділова бесіда може мати самостійний характер, а може випереджати переговори чи бути їхньою складовою.

Переговори (комерційні) – процес поетапного досягнення згоди між партнерами за наявності суперечливих інтересів.

Переговори мають офіційний характер, що передбачає підписання певних документів (договорів, контрактів тощо), у яких визначають взаємні зобов'язання сторін.

Бізнес-етикет як невід'ємний атрибут бізнес-культури конкретної країни має досить виражену національну специфіку. Водночас існує міжнародний кодекс ділового спілкування, нормативна база якого охоплює майже всі його структури, зокрема культуру зустрічі партнерських делегацій, представлення, ведення ділової бесіди, переговорів тощо.

Ділове спілкування розпочинається із зустрічі партнерських делегацій. Як правило, у вестибюлі фірми (організації) на прибулих чекає секретар або інша службова особа й супроводжує їх до керівництва. Особливо почесних гостей зустрічає керівник, за його відсутності – заступник. Приймати гостя (делегацію) бажано в спеціально відведеному для візитів приміщенні. Якщо гість прибув із дамою, її садять праворуч від господаря (на почесному місці). За необхідності потрібно доставити автомобілем гостей із вокзалу до місця переговорів: позаду, за водієм, запрошують сісти найпочеснішу особу; біля неї – наступну за рангом, а спереду біля водія сідає працівник фірми, якому доручено зустріти делегацію. Автомобіль має бути припаркований із лівого боку вздовж тротуару. Першим у нього сідає найпочесніший гість, потім наступний за рангом і т. д. Під'їжджаючи до місця призначення, автомобіль повинен зупинитися так, щоб гості мали змогу вийти через праві дверцята.

Представники фірм, громадських організацій, зустрівши делегацію, повинні відвезти її до готелю, де заздалегідь мають бути замовлені номери. При цьому необхідно дочекатися, доки учасники делегації влаштуються у готелі, оскільки можуть виникнути різноманітні організаційні проблеми. Однак супроводжувати представників делегації до кімнат не потрібно, бо це зобов'язує виховану людину запросити вас до себе (на чай, каву). А нав'язування стомленій із дороги людині свого товариства є проявом невихованості. Тому достатньо попрощатися у вестибюлі, домовившись про дату, час і конкретне місце ділової зустрічі.

Відрекомендування:

· відрекомендовують людину, яка щойно прибула та менш відому, тим, хто зібрався;

· чоловіка відрекомендовують жінці;

· менш відому людину – більш достойному;

· під час відрекомендування людини старшого віку називають її титули та звання.

Першим відрекомендовується голова делегації, що приймає, і якщо з ним приїхала дружина зустрічати дружину гостя, то він відрекомендовує і її.

Другим відрекомендовується гість – голова закордонної делегації та відрекомендовує свою дружину.

Далі голова делегації, що приймає, відрекомендовує своїх співробітників – членів делегації, які приїхали зустрічати гостей, відповідно до рангу. Якщо серед зустрічаючих є жінки, то їх відрекомендовують у першу чергу, якщо їх декілька, то відповідно до рангів, а потім чоловіків – також відповідно до рангів.

Після цього голова делегації, що прибула, таким же чином відрекомендовує членів своєї делегації. При цьому голова сторони, яка приймає повинен вручити квіти всім присутнім на зустрічі дамам. Доречно вручити квіти, загорнуті в целофан.

Чоловікам квіти не дарують, за винятком ювілеїв.

Головними структурними елементами культури ділових переговорів є культура відрекомендування, стратегія переговорного процесу, етичний кодекс ділової бесіди.

Важлива роль у структурі бізнес-етикету належить культурі проведення ділових прийомів, зокрема частуванню запрошених персон. У діловій сфері виокремлюють офіційні прийоми, на які запрошують посадових осіб (співробітників фірм, організацій, закладів, часто із дружинами, чоловіками), і неофіційні прийоми, учасники яких пов'язані з їх організаторами діловими, особистими (дружніми, сімейними) відносинами.

Культура ділового діалогічного спілкування послуговується загальними принципами ділової культури й морально-етичними правилами бізнес-етикету. За будь-яких умов головними принципами ділового спілкування є: емоційна стриманість, увага до співрозмовника, візуальний контакт, зосередженість на розмові, уникнення суперечок, конфіденційність розмови, позитивна реакція на партнера, уникнення поспішних висновків, зайвих порад, моделювання й дотримання лінії поведінки, прогнозування можливого конфлікту, аналіз особистих і професійних якостей партнера.

6.1. Міжнародний кодекс ділового спілкування

 

У діловому спілкуванні важливо дотримуватися етичного кодексу ділового спілкування, який передбачає:

ü Своєчасне прибуття на ділові переговори, недопустимість запізнень. Інколи запізнення на переговори унеможливлює будь-які подальші партнерські відносини.

ü За неминучого запізнення на ділову зустріч (якщо вона має відбутися в офісі особи, яка спізнюється) необхідно попередити про це секретаря (співробітників), дати розпорядження, щоб вони вибачилися перед гостями, подбали про певний комфорт для них (запропонували склянку чаю, кави, свіжу пресу). Особа, яка не встигла своєчасно прибути на ділову зустріч, повинна вибачитися за це особисто.

ü Проводити переговори треба за спеціальним столом. Неприпустимо приймати відвідувачів, сидячи за своїм столом. Вітаючись, потрібно вийти з-за столу або зустріти гостей при вході до приміщення для переговорів.

ü Під час ділової бесіди спиртні напої необхідно виключити. Можна поставити на стіл мінеральну чи фруктову воду, а через деякий час запропонувати каву, чай.

ü Не треба знімати піджак, якщо учасники ділової бесіди не домовилися зробити це одночасно.

ü Ініціатива в діловій бесіді належить стороні, яка приймає. Однак першим починає її учасник сторони, яка прибула на переговори.

ü Зі співрозмовником – діловим партнером виправдано починати розмову з обміну думками про спільні ділові проблеми. Тема бесіди має бути близькою до основного питання зустрічі, щоб можна було легко перейти до безпосереднього його розгляду.

ü У розмові з діловим партнером необхідно дати йому змогу висловитися з порушеного питання (проблеми).

ü Якщо позиція співрозмовника вам не подобається, не варто виказувати своє незадоволення, роздратування, висловлювати негативні судження щодо його точки зору.

ü Співрозмовник має відчувати увагу партнера до себе, оскільки неуважність може бути витлумачена як зарозумілість або нетактовність.

ü Для успіху важливо уважно слухати та витримувати паузи у розмові.

ü У діловій бесіді неприпустимі обговорення особистостей, іронічний, зневажливий тон, лихослів'я.

ü Потрібно стримувати свої емоції, тактовно уникати тем, здатних роздратувати співрозмовника.

ü Учасники ділової розмови не повинні давати обіцянок, які не зможуть виконати.

ü Не знаючи відповіді на якесь запитання, потрібно повідомити, хто й коли відповість на нього. Якщо з цією особою можна зв'язатися, краще це зробити відразу.

Дуже важливим є дотримання етики ділового спілкування для керівників усіх рангів, адже від них найчастіше залежить як професійна діяльність підлеглих, так і атмосфера в колективі.

· Суть керівництва полягає в тому, щоб виконувати роботу не своїми, а чужими руками, примусити працювати не тільки чужі руки, але й чужі голови. Тому нерозумно сподіватися тільки на себе, вважаючи себе всезнаючим та вміючим. Ніколи не робіть те, що можуть і повинні підлеглі, за виключенням тих випадків, коли треба показати зразковий приклад.

· Виконання кожного завдання контролюйте, відсутність контролю може спричинити появу думки про непотрібність праці: слідкуйте за тим, щоб контроль не перетворювався в дрібну опіку.

· Коли запропоноване співрозмовником самостійне рішення проблеми не суперечить у принципі вашим поглядам, дозвольте йому діяти вільно: немає потреби вести суперечки з дрібниць і сковувати ініціативу підлеглих.

· Кожне досягнення працівника та його ініціативу треба негайно відзначити. Не забудьте подякувати за добру працю, бажано в присутності інших підлеглих.

· Кожного разу із задоволенням відзначайте позитивні зрушення в поведінці підданих негативному настрою підлеглих.

· Не бійтесь, якщо ваш підлеглий виявиться досвідченішим, ніж ви, з будь-якого питання. Вам не зашкодить, якщо в чомусь він талановитіший і домагається кращих результатів, ніж ви. Добра репутація підлеглих ставиться керівнику за заслугу.

· Не давайте обіцянок, якщо не впевнені, що вони обов'язково будуть виконані.

· Не дозволяйте нікому карати ваших підлеглих за будь-які здійснені провини «через вашу голову».

· Виправдовуючись, не звалюйте провину на підлеглих, ні на керівництво, ні на інших співробітників. Визнавайте завжди свою провину, навіть якщо в цьому винен підлеглий. Прийміть її на себе й вкажіть, як ви будете виправляти помилку.

· Не намагайтесь придбати репутацію «доброго» керівника. Не поводьтеся фамільярно з підлеглими й ніколи не допускайте фамільярної поведінки з їх боку.

· У конфліктних ситуаціях уникайте різких й тим більше образливих слів. Грубість й вимогливість – зовсім не одне й теж.

· Чим гостріша конфліктна ситуація й чим більш зухвало поводить себе опонент, тим більше докладайте зусиль для стимулювання себе, говоріть якомога тихіше, дайте змогу йому викричатись і самому переконатися у слабкості своєї позиції.

· Пам'ятайте: іскра поваги та ще більшої симпатії, закладена керівником у душу підлеглого, здатна зарядити його на творчу самовіддану працю.

· Не робіть підлеглому, який здійснив незначні помилки, зауваження в присутності інших осіб. Приниження людини – не кращий спосіб виховання.

· Ніколи не критикуйте людей, критикуйте їх помилки, при цьому з’ясовуйте, від чого можуть статись ці помилки, але не шукайте цих недоліків у підлеглих – нехай вони це роблять самі.

· Визнавайте за підлеглими право на помилку.

· Ніколи не відгукуйтесь ні про кого в недоброзичливому тоні. Пам'ятайте пораду філософа: «Ніколи, ні про кого не висловлюйтесь».

· Якщо ж вашу думку про кого-небудь запитують в офіційному порядку, починайте завжди з позитивних якостей.

· Умійте тверезо оцінити результати своєї діяльності.

· Скромність – це не тільки прикраса: можна бути скромним, не будучи розумним, але не можна бути мудрим, не маючи скромності. Однак, треба розрізняти скромність у демонстрації своїх досягнень від скромності у задумах, ставте перед собою більш життєві цілі, прямуйте до їх досягнення.

· Учіться слухати і при цьому чути.

· Навчіться правильно робити зауваження підлеглим.

· Цінуйте свій час та час своїх підлеглих.

· Навчіться відстоювати думку свого колективу.

· Поєднуйте високу вимогливість до людей з безмежною повагою до них.

· Прагнення показати себе з найкращого боку, виставити напоказ свої досягнення не завжди сприятливо сприймається оточуючими й часто викликає протест. Оцінюється часом як ганебність.

· Довірливість та недовірливість – це найважливіші якості особистості, від яких залежить соціально-психологічний клімат у колективі. Недовірливість керівника майже завжди породжує недовірливість підлеглих. Виявляючи недовірливість до людей, ви завжди обмежуєте можливості взаєморозуміння, а це означає й ефективність колективної діяльності.

6.2. Форми ділових прийомів

Головними формами офіційних і неофіційних ділових прийомів є сніданок, обід, обід-фуршет, вечеря, фуршет, коктейль, келих вина, келих шампанського, а також невеликі прийоми – кавовий, чайний столи. Їх поділяють на денні та вечірні, з розсадженням і без нього. Денними прийомами є келих вина та сніданок. Усі інші вважаються вечірніми. Особливо урочистими прийомами із розсадженням є сніданок, обід, вечеря. Найпоширеніші в сучасних ділових колах – келих шампанського або келих вина, чай, фуршет, обід-фуршет, вечеря. Міжнародний бізнес-етикет вимагає дотримання усталених правил їх проведення.

Сніданок (ланч) – різновид особливо урочистого прийому, який найчастіше починається о 12.00 чи 13.00 і триває до 15.00. Його учасники вдягають повсякденні костюми, сукні. До сніданку пропонують аперитив – слабоалкогольний напій, який угамовує спрагу та викликає апетит. Для його приготування можуть бути використані горілка, джин, віскі, сухе вино, соки, як інгредієнти – мінеральна або звичайна вода із льодом, соки, вермут або шампанське. Напій може стояти на спеціальному столику в чарках або бокалах. Іноді до аперитиву подаються страви, які не повинні перебивати апетит (горішки, лимони, маслини, канапки). Аперитиви бувають одинарними (лише з одного напою), комбінованими (з кількох напоїв), змішаними (лише з кисло-солодких коктейлів).

Меню сніданку складається з однієї-двох холодних страв, однієї гарячої страви з риби або м'яса (часто – смажене курча з салатом) і десерту (зазвичай фруктових салатів). Обов'язкові для нього гарячі тістечка, чай або кава. Під холодні страви пропонують горілку; під м'ясні, рибні – сухе червоне або біле вино кімнатної температури; під десерт – охолоджене шампанське; під каву та чай – коньяк або лікер. Для офіційного сніданку миски наповнюють на кухні, а на стіл подають лише страви із фруктами, солодощами та горіхами.

Сніданок може бути влаштований і в режимі фуршету (шведського столу). Ця назва походить від французького «а ля фуршет», що буквально означає «на виделку», тобто передбачається, що страви їдять лише виделкою або руками (маленькі бутерброди, канапе, очищені фрукти, холодні закуски, кондитерські вироби тощо).

Фуршет проводять між 17.00 і 20.00. Він може бути влаштований як власне фуршет (стоячи) і напівфуршет (за невеличким столиком). Тривалість його – приблизно дві години. Учасники фуршету приходять у повсякденних костюмах і сукнях. Меню передбачає 12 – 16 найменувань холодних страв, кондитерські вироби, фрукти. Із напоїв – червоне або біле вино, пунш, крюшон, сік, мінеральну воду, пиво у пляшках або склянках. На стіл ставлять стосом тарілки, кладуть виделки, серветки. Склянки й келихи мають бути на окремому столику біля головного столу. Наприкінці фуршету пропонують морозиво, шампанське або каву.

Обід (найурочистіша форма прийому) в ділових колах починається між 19.00 та 21.00 і триває 2 – 2, 5 години. Увесь цей час гості проводять за столом. Упродовж обіду пропонують: холодні страви, суп, по одній гарячій рибній та гарячій м'ясній страві, десерт. Після обіду подають коктейлі та різноманітні аперитиви. Чоловіки вдягають темний костюм, смокінг або фрак, жінки – вечірню сукню.

Вечеря починається о 21.00 або пізніше. Їй можуть передувати відвідини театру, перегляд концертної програми. Форму одягу вказують у запрошенні: для чоловіків – темний костюм, смокінг або фрак; для жінок – вечірня сукня. Від обіду вечеря відрізняється відсутністю в меню супу. Пригощають холодними стравами, однією гарячою рибною та однією гарячою м'ясною стравами, десертом. Потім пропонують аперитив.

Обід-фуршет (шведський стіл) влаштовують, як і власне обід, між 19.00 і 21.00. Чоловіки мають одягати темний костюм, смокінг або фрак; жінки – вечірню сукню. Стіл сервірують різноманітними стравами. Запрошені набирають їжу у свої тарілки, розташовуються за столиками, які можуть бути розміщені в окремій кімнаті.

Коктейль (англ. cocktail, букв. – «півнячий хвіст») є однією з найпоширеніших форм прийому в сучасному діловому світі. До безперечних його переваг зараховують демократичність, можливість прийняти багато гостей у порівняно малому приміщенні. Проводять коктейль аналогічно фуршету – між 17.00 і 20.00. Запрошені приходять у повсякденних костюмах і сукнях, і їх обслуговують офіціанти. Коктейлі можуть бути й діловими, їх влаштовують у перервах між засіданнями та симпозіумами, їх тривалість 40 – 50 хв. Банкети-коктейлі можуть тривати до двох годин, часто їх проводять на свіжому повітрі.

На коктейлях подають закуски, головне, щоб їх можна було їсти за допомогою спеціальних шпажок. На столах, де викладено закуски, бажано поставити стосом невеликі тарілочки, щоб кожен міг покласти собі обрану страву. Меню коктейлів різноманітне: оливки, канапки, паштет, салат, франкфуртські ковбаски, люля-кебаб, шматочки риби в тісті, курячі крильця та ін. На десерт пропонують морозиво, желе, свіжі фрукти, тістечка, горішки. Фрукти мають бути очищені від шкуринок (яблука порізані на шматочки, помаранчі – на дольки). Під час коктейлів пропонують різноманітні напої.

Келих шампанського або келих вина починається опівдні й триває до 13.00. Цей прийом відбувається стоячи. Запрошені приходять у повсякденних костюмах і сукнях. Їм пропонують шампанське, вино, соки, іноді горілку або віскі; із закусок – бутерброди, смажені горішки, маленькі тістечка, фрукти.

Чай у діловому світі влаштовують між 17.00 та 20.00. Триває він годину–півтори. Учасники такого прийому одягають повсякденні костюми та сукні. Крім чаю, їм подають десертні й сухі вина, соки, воду, солодощі, кондитерські вироби, бутерброди, фрукти.

«Жур фікс» влаштовує дружина міністра іноземних справ або іншого члена уряду, або ж дружина посла один раз на тиждень і у той же день та годину протягом всього осінньо-зимового сезону (з осені до літа). Запрошення на такі прийоми («середи», «четверги», «п’ятниці») розсилаються одного разу на початку сезону і діють до кінця сезону, якщо не надійде спеціального повідомлення про перерву. За часом проведення, пригощання та форми одягу прийом не відрізняється від чаю. Іноді такі прийоми носять форму музичних або літературних вечорів. На прийоми «жур фікс» можуть бути запрошені також чоловіки.

Кава як різновид прийому майже не відрізняється від чаю. Починається вона не пізніше 19.00. На цьому прийомі пригощають гарячими закусками, салатом. Подають салати в бокалах чи креманках (скляному посуді на ніжках). Також пропонують соки, мінеральну воду.

6.3. Правила запрошення на прийом

 

· Відповідно до етики підготовки прийому гість має отримати запрошення не раніше ніж за тиждень до його проведення. Та як свідчить практика, тиждень – занадто короткий термін для бізнесмена, у якого все сплановано заздалегідь. Краще, якщо він отримає запрошення хоча б за два тижні до урочистої події, це дасть йому змогу раціональніше спланувати свій час, а її організатори отримають менше відмов.

· Із урахуванням часу на доставку запрошення, роздуми, отримання відповіді (лише після отримання відповіді від запрошених можна розпочинати підготовку до прийому) розсилати запрошення доцільно за місяць.

· Якщо візит гостя небажаний, запрошення йому вручають у день урочистого прийому. Таке запрошення необхідно розглядати як формальне та відмовитися від нього, зіславшись на певні обставини.

· Прохання підтвердити свою присутність на прийомі фіксують абревіатурою в правій нижній частині картки: «R. S. V. Р» (франц. Repondez s'il vous plaitпрохання відповісти). У запрошенні може бути зазначено: «R. S. V. Р. regrets only»відповісти в разі відмови. Загалом уважається, що відповідати на запрошення потрібно в будь-якому разі, що є свідченням поваги до партнера. Для особи, запрошеної усно, на картці замість традиційної «R. S. V. Р.» роблять позначку P. M. (pour memoireнагадування).

· У лівій нижній частині запрошення вказують форму одягу: «Full dress»форма одягу парадна; «Semi-formal»форма одягу для денних офіційних прийомів; «Formal dress» або «White tie»парадна форма для урочистих денних прийомів (фрак); «Black tie»чорний смокінг, «Evening dress» (вечірній одяг) – необхідно одягнути фрак. Буває, що на запрошенні відсутні будь-які помітки щодо форми одягу, у такому разі на обід приходять у звичайному костюмі темного кольору. У Великій Британії в запрошеннях іноді вказують «Undress», що в буквальному перекладі з англійської означає – «без одягу», тобто у звичайному діловому костюмі.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 708; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.088 сек.