Те третє

Вагітність і секс

ІХ

Поява третьої істоти між двома закоханими людьми завжди стає джерелом багатьох нових проблем, нерідко і ускладнень.

Саме рішення народити дитину — це наслідок найрізноманітніших спонук та мотивів. Багато жінок, приміром, вважає, що вагітність та поява дитини стане обставиною, яка зміцнить та стабілізує любов. Але так думати — значить глибоко помилятися.

Жінка майже в кожен момент свого життя мріє про дитину і завжди материнство — це основа її доброго самопочуття та душевної рівноваги. У дитячому віці ці прагнення втамовують різні ляльки, ведмедики, врешті свійські тварини, собачки, котики тощо. Часто бачимо, як кількарічні дівчатка з ентузіазмом садовлять собачку чи кошеня до ляльчиної коляски, укутують, возять, люляють чисто, як неня, що панькається зі своєю дитиною.

У юності закоханій дівчині дитина видається мірилом і як ніби останнім словом, що виражає її любов. У зрілому віці це стимул до праці, джерело мрій та материнських амбіцій, наповнення її життя змістом. У старості онучок чи внучка нерідко стає для бабусі головною життєвою радістю і — як правило — завжди дужче любимо внучат, аніж колись любили своїх дітей. Може, це наслідок того, що обміліло річище життя та звузилось коло інтересів, може, наслідок туги за дитинством, здоров’ям та прекрасною молодістю — хто зна?...

Зовсім інакший вигляд мають ці справи в очах чоловіка. У дитинстві та юності хлопець дуже заглиблений у пізнавання та дослідження життя, самовипробовування, розв’язання десятків не раз досить складних завдань, що їх він ставить перед собою. Згодом виникає цікавість до жінок, рішення оженитися, обзавестися господарством, житлом, упорядкувати родинне життя — все це завдає чимало клопоту, поглинає масу енергії та снаги.

Урешті, досягши життєвого статусу, що його собі запроєктував, переживши пору перших шаленств у коханні, чоловік входить в етап спокою та порівняної сталості. Тоді й доходить висновку, що придалося б мати дитину, особливо коли у знайомих та друзів стали народжуватися синочки та доньки. Тоді, власне, з’являється охота мати — здебільшого сина. Чоловік прагне знайти у ньому співтовариша для здійснення своїх чоловічих пристрастей та зацікавлень, а нерідко й сягає у майбуття, переливаючи частину незвершених мрій свого життя в особу сина.

Бажання мати сина — це не правило, коли йдеться про чоловіків, хоча й виникає воно куди частіше, ніж доньку. Ті ж чоловіки, яких природа наділила дуже мужньою вдачею, ті, що полюбляють пестити жінок та бути ними боготворені, воліють радше доньку й найчастіше потім перебувають з нею в чудовому контакті, глибоко почуттєво заанґажовані.

Коли судити з цієї короткої характеристики, у чоловіка бажання мати дитину з’являється найчастіше аж після тридцятиліття. Ясна річ, і тут є винятки: хлопці із сильним опікунчим інстинктом, які люблять дітей і завжди хочуть мати їх цілий гурт.

Розбіжності у підходах жінки та чоловіка до бажання мати дитину дають нам відповідь, чому в багатьох ситуаціях те третє не стає елементом, який поєднує людей, а в перший період любові та шлюбу взагалі може знищити все.

Як до сказаного вище, то в його рамках містяться дві головні проблеми: вагітність у незаміжньої жінки та вибір найкращого моменту для народження дитини у сім’ї.

Багато молодих жінок, безтямно закоханих, часто вперше, намагається, керуючись здоровим інстинктом кохання, якнайтісніше прив’язати чоловіка до себе. Багато я вже писала про розмаїті обличчя, які показує нам любов: періоди очарування та почуттєвого піднесення переплітаються з періодами зменшеного зацікавлення, як ніби холоду та віддаляння від себе. Занепокоєно спостерігає жінка почуттєві та статеві відпливи свого чоловіка. Мимоволі прагне втримати його при собі за всяку ціну. Якщо вона підійде до розвитку почуттів спокійно та розважливо, неодмінно помітить, що тимчасове охолодження не означає кінця любові, а просто є черговим етапом її розвитку. Куди гірше, коли кохання — не кохання, а просто порив чуттів. Тоді кінчається зразу, як чуття вдовольнились. Партнер у такому разі не шукає товариства жінки на постійно і не хоче з нею в’язатися, наперед знаючи, що відійде. Жінка, бачачи охолоду почуттів партнера та віддаляння від себе, нерідко наважується на вагітність, як на останній аргумент, що змусить його — як вона гадає — залишитись.

У давнину, коли більшість жінок жила на кошти чоловіків або батьків, вагітність кидала незаміжню жінку у ситуацію просто драматичну. У середовищі заможних та впливових людей чоловік найчастіше мусив був одружитися з жінкою, яка від нього завагітніла, що, очевидно, хоча й було справою честі, аж ніяк не ставало запорукою щасливої родини, скоріше зовсім навпаки. Коли ж дівчина походила з убогої сім’ї, яка не могла її захистити, то правила поведінки були так само жорстокі, як і прості: зобов’язана була покинути дім, який зганьбила, бо пустилася берега — як це тоді називали. Була заплямована, з ущербком на честі, і ніхто потім не хотів її брати за дружину.

Тепер, коли більшість жінок сама заробляє собі на хліб і здатна матеріально утримувати себе та дитину, ситуація не завжди виглядає так жахливо. Але поведінка чоловіків і досі мало змінилася. Подеколи почуття відповідальності чи обов’язку змушує їх одружитися і дати дитині сім’ю. Проте цей вимушений обставинами шлюб ніколи не буде такий, яким міг би бути при свідомій волі двох людей. Усе ж здебільшого чоловік, наляканий несподіваними обов’язками, зникає і нерідко від нього не доб’єшся й аліментів. Попри те, що життя доводить марність подібної підтримки дедалі слабшої любові, жінки не відмовляються від спроб “вловити його на дитину”, хоча з того нічого не виходить і весь тягар вона несе на своїх плечах.

Схожим чином це виглядає і у шлюбі, хоча формально має тут менше значення, але багато важить у почуттєвій сфері. Я вже не раз раніше казала, що перші роки кохання та шлюбу — це важкий період, коли взаємно притираються та призвичаюються двоє людей настільки різних, наскільки тільки можуть різнитися чоловік та жінка.

Створити собі спільні зацікавлення, узгодити характери, навчитися обопільно поступатись задля злагоди та спокою свого союзу — усе це вимагає чимало часу та доброї волі обох молодят. Сюди долучаються також інтимності регулярного тілесного співжиття, на яке теж потрібен час, аби сповна розквітло.

Не забуваймо й про те, що в період вагітності та перших післяродових місяців треба на кілька місяців припинити співжити. У ту пору рівень статевих зацікавлень жінки, особливо у перший рік після родів, помітно спадає, бо вона знесилена родами та обтяжена безліччю додаткових обов’язків.

Нерідко порадитись до мене приходили жонаті чоловіки. Бідкалися, що в їхньому доти добре злагодженому статевому житті раптом щось зіпсувалося. Жона виразно уникає співжиття, знаходячи перший-ліпший привід, а коли все ж до того доходить, перележує без ентузіазму. Годі й казати навіть про найменшу ініціативу з її боку. Справи сексу вона взагалі перестала брати до уваги, а щоб заохотити її, потрібно масу енергії і дає це мізерні результати. Від дружини ті чоловіки довідувалися, що враз вигасло у неї зацікавлення до співжиття. Крім того чоловіки твердили, що, мабуть, хворіє вона на сплячку, бо засинає в будь-яку пору дня і ночі, коли хоч на хвилинку приляже. Ліжко стало для неї самим тільки символом довгожданого сну та спочинку.

Після розмови також і з жінкою та докладнішого розгляду способу життя родини з’ясовувалося, що дружина годує дитину, купає, переповиває, ходить з нею на прогулянки. пере пелюшки, костюмчик, прасує, аби все було чисте та свіже. До того ж встає безліч разів на ніч, бо дитина погано спить, плаче, прокидається, не кажучи вже про багаторазове переповивання. Звичайно, є діти, що спокійно відсипають свої 6-8 нічних годин і навіть не вимагають, аби їх переповивали, але таких не дуже багато. Після ночі, переспаної, як на голках, бо мати раз у раз прислухається, чи дитина не плаче, та перевіряє, чи не розкрилася, настає новий день, сповнений обов’язками з рання і до пізньої ночі. Часто додає і чоловік: “Ти ж у “декреті”, а я надриваюся, аби вас прогодувати!”

Ось тут жінка хай йому пояснить, що “декрет” — це відпочинок по трудах та втраті сил і здоров’я, пов’язаній з вагітністю, родами та годуванням, а домашня праця та обов’язки, яких з появою дитини помітно побільшало, повинні бути поділені між обома. Адже ж, крім додаткових обов’язків, треба ще вести господарство на цілу сім’ю, робити закупки, готувати їсти, підтримувати в оселі порядок та виконувати чимало інших робіт.

Якщо до мене звертається змучена жона, жаліючись на зависокий темперамент чоловіка, я нерідко напівжартома даю такий рецепт: після дня колотнечі влягтися спати в іншій кімнаті, а свого благовірного на кілька ночей залишити біля дитини. Хай поповстає, попоперевиває і тоді з набагато більшим розумінням поставиться, після кількох ночей, до втоми та стійкої сонливості дружини.

Справді, раджу докорінно змінити поділ обов’язків. Дружина готує, купує, прибирає (в чому, ясно, чоловік може їй трохи допомогти), а чоловік працює. Зате догляд за дитиною треба чесно поділити на обох так, щоб жона під вечір не валилася з ніг і тим самим не згубила інтерес до сексу. Натомість і чоловік, обтяжений частиною справ, пов’язаних з опікою над дитиною, не горітиме надто бурхливим темпераментом.

Молодим парам, що звертаються до консультації, я пропоную такий поділ робіт при дитині: дружина купляє продукти, готує для немовляти, можливо, годує, перепелюшковує, ходить з ним на прогулянки (це може робити й чоловік, якому після роботи теж не зашкодить прогулятися на свіжому повітрі, але для дитини все ж краще передобідня прогулянка). Жінка також пере та прасує повзунки дитини. Чоловік пере пелюшки, зібрані за цілий день. Крім того, до обов’язку батька повинно належати купання дитини, бо це привчає його до близького контакту з малюком та знайомить його з дитиною у ситуації, коли вона наймиліша, найгарніша і, як правило, найграйливіша. Звичайно, досвідчена мама під час цієї процедури теж пильнує, подаючи мило, костюмчик чи рушник. Третій обов’язок батька — кожної другої ночі чергувати коло дитини, аби жінка могла виспатися. І четвертий обов’язок: довга передобідня недільна прогулянка, коли жона готує обід та опоряджає свою зовнішність, щоб не виглядати занедбаною й обірваною нечепурою у той період, коли шлюб, як не глянь, складає важкий іспит.

Принагідно звертаю увагу чоловіків (не сприйміть за зле) — що гаремні дівки-опівночниці справді охочі та сповнені ентузіазму, але ж вони цілісінький день вилежуються, гризуть солодощі, чешуть язиками, а вечорами, спочивши й набравшись натхнення, вітають свого пана та володаря. Змучена ж і недоспана жінка ніколи не буде добрим партнером у сексі.

Вертаючи до попередніх думок, слід зауважити й значення правильного запобігання вагітності, особливо у перші роки шлюбу і між черговими родами. Вагітність та дитина, що приходять невчасно, зарано, до того, як подружжя досягне повної зрілості почуттів, до того, як створить собі належні житлові та матеріальні умови, котрі дозволять зважитися на вагітність, можуть стати великою проблемою і спричинити серйозну кризу у сім’ї. Усі названі вище недоліки стають причиною непорозумінь, а коли на додачу заморена жінка перестає дбати про свою зовнішність, постають просто-таки зразкові умови для того, щоб на обрії у знеохоченого чоловіка з’явилася інша жінка. Буває, що такий конфлікт завершується розлученням. А розлучення у пору, коли жінка та дитина потребують якнайбільшого піклування та ніжності, стає для них величезним нещастям і життєвою катастрофою.

Ви спитаєте: «Що значить зрілість почуттів? Коли вона приходить і як про це довідатись?»

Приходить тоді, як кожен з молодят упевниться, що з таким супутником життя зуміють дати собі раду у будь-якій царині і при всякій ситуації. А коли свідомості цього вже мало... Попри повноту народжується порожнеча. Чогось наче не вистачає, дають про себе знати перші ознаки пересичення спокоєм, злагодою, розвагами. Тоді, як правило, і виникає в обох бажання додати до свого співжиття щось таке, що зробить його повнішим, що стане джерелом свіжих та раз у раз оновлюваних почуттів — тоді не просто зачинається дитина, тоді в жінці пробуджується мати, а в чоловікові — батько. Мало важить тоді, хто буде: син чи донька, бо обоє хочуть просто дитину. Все ж нерідко і стать дитини буває проблемою, інколи досить серйозною.

Ще в давнину люди стали задумуватися, що ж впливає на те, яка буде стать дитини. Прабатько медицини Гіппократ стверджував, що “зі статевих продуктів лівого яєчка або яєчника народжуються особи жіночої статі, з правих же — чоловічої”. Арістотель помітив, що дуже молоді пари та пари пристарілі плодять доньок.

У Польщі цим переймається доктор Францішек Бенендо. У 1965 році він у своїй докторській дисертації на підставі багаторічних досліджень констатував, що хлопці народжуються тоді, коли заплідний статевий акт відбувається за день до або в день овуляції, дівчата ж — коли за 3-5 днів перед овуляцією. Цю гіпотезу можна науково обґрунтувати тим, що “хлопчиковий” сперматозоїд з хромосомою Y має маленьку голівку, а “дівчинковий” сперматозоїд з хромосомою X — голівку набагато більшу.

Якщо статевий акт відбудеться за кілька днів до виходу готової для запліднення яйцеклітини з яєчника (тобто перед овуляцією), то «хлопчикові» сперматозоїди з хромосомою Y у ті дні, що відділяють їх від зустрічі з яйцеклітиною, гинуть, як життєво слабші, і запліднювати здатні тільки біологічно сильніші «дівчинкові» сперматозоїди з хромосомою X. При статевому акті за день або в день овуляції рівні шанси запліднити мають і «чоловічі», і «жіночі» сперматозоїди. Проте забіг до яйцеклітини виграють, як правило, «чоловічі» сперматозоїди, бо вони дрібніші, з меншою голівкою, а отже, раніше за жіночі досягають яйцеклітини і потім народжується хлопчик. Професори Шетлс та Клеґман із США встановили, що зносини у переддень або під час овуляції дають у 80 % випадків хлопців, а за 3-5 днів перед нею — дівчаток. Ці дослідження підтвердили те, що відкрив доктор Бенендо.

Ймовірно, що результати даних спостережень відбивають певні закономірності, тож коли хочемо мати неодмінно сина чи дочку, варто спробувати.

Сюди ж доречно додати, що стать дитини залежить тільки від того, яку хромосому: X чи Y — має сперматозоїд, яйцеклітини ж усі однакові. Отож, немає ані найменших підстав докоряти дружині, що народжує самих синів або самих доньок, бо то залежить виключно від сперматозоїдів чоловіка.

Дата добавления: 2015-05-24