Статева гармонія

Ще одна надзвичайно важлива складова частина подружньої гармонії у період вагітності та годування — питання статевого співжиття. Як я вже не раз казала, за вагітності існує чимало обставин, при яких нормальне співжиття протипоказане й просто неможливе; через це вагітність — то один з періодів, коли нам якраз придасться наука пестощів з часу женихання та петинг, тобто всілякі різновиди втамування статевого голоду поза статевими зносинами.

По-різному буває зі статевим потягом у вагітних жінок, залежно від перебігу вагітності та її стадії. Деякі жінки скаржаться лікареві, що у перші тижні вагітності зазнають болю під час оргазму, інші — особливо з недорозвитком статевих органів — раптом відкривають у собі доти приспану інтенсивну статеву збуджуваність. Це жінки, що сповна розвиваються й починають зазнавати насолоду під час статевого акту щойно у період першої вагітності. Причина несподіваної зміни лежить у значному збільшенні кровоналиву піхви та матки, що розвиває доти недосконалий механізм повнокрів’я й уможливлює досягнення оргазму. Сильне вагітнісне повнокрів’я статевих органів дає змогу власне цим жінкам аж до кінця сьомого місяця вагітності зазнавати не тільки перші оргазми у їхньому житті, а й навіть кілька у ході одного статевого акту.

А як виглядає питання співжиття під час вагітності під кутом зору наукових досліджень, фізіології, біології тощо.

Мастерс та Джонсон, крім іншого, провадили дослідження над перебігом акту і у вагітних жінок. Вони встановили, що між вагітними і невагітними жінками існують досить помітні відмінності на всіх стадіях статевого акту.

Перша стадія акту — стадія пробудження — проходить зі значно дужчим кровосповненням сорому і піхви, бо кровоналив, що з’являється під час акту, накладається на постійне вагітнісне повнокрів’я. Набряк та дужче кровосповнення стінок піхви значно посилюють її зволоження. “Мастильні” виділення на стадії пробудження у вагітної жінки десь на третину рясніші, ніж у невагітної.

Збільшене повнокрів’я статевих органів, яке сприяє статевому піднесенню, в нормі держиться цілу вагітність. Служить воно перш за все перемінам, що відбуваються у матці та піхві. Ці процеси розпушують їх та підвищують їхню «гнучкість», уможливлюючи роди.

Пригадаймо, що у невагітної жінки на стадії пробудження маткова шийка виділяє велику кількість слизу. У період вагітності шийка замкнута (зберігає плід) і слизу не виділяє, але цей недобір цілковито компенсується сильним зволоженням піхвових стінок.

На дальшій стадії — плато — у жінки вужчає нижній відтинок піхви, ставиться матка й інтенсивно сповнюються кров’ю крижово-маткові зв’язки. У вагітної жінки у міру розвитку вагітності зростає кровоналив та потовщення піхвових стінок, звуження нижнього піхвового відтинку доходить до 75 % її просвіту, а в багатородок нерідко піхва взагалі замикається. Під кінець 3-го місяця вагітності і аж до її завершення крижово-маткові зв’язки залишаються кровоналитими, а матка — випрямленою, через що у мить оргазму тут нічого не змінюється, не кажучи вже про платостадію.

На стадії оргазму у перші 6 місяців вагітності виникають ще досить виразні скорочення піхви, в останні ж три піхва вже настільки змінена, що під час скорочень не видно жодної різниці.

З опису перебігу статевого акту у невагітної жінки відомо, що на стадії оргазму з’являється скорочення матки. Це можна спостерігати і у вагітних жінок, особливо в останні три місяці вагітності, коли таке скорочення утримується аж до однієї хвилини. Іноді під час такого довгого скорочення стихає пульс плоду, але не помічено у нього жодних, з цим пов’язаних, негараздів. У пізній вагітності матка після оргазмового скорочення часто і далі скорочується, регулярно напружуючись та розпружуючись ще півгодини. Скорочення поступово спадають без будь-якої шкоди для перебігу вагітності.

Стадія відпруження у вагітних жінок дещо різниться проти цієї стадії у жінок невагітних, тому що сильне генітальне повнокрів’я дуже гальмує відтік додаткової крові. Тож статеве піднесення після зносин утримується ще досить довго і, як твердять жінки, — у цілому зазнавання значно інтенсивніші за зазнавання не при вагітності. Так у стислій формі виглядає перебіг статевого акту у вагітних жінок, що його описали Мастерс та Джонсон.

Оргазм та статеве життя у здорових жінок не справляють ніякого шкідливого впливу на перебіг вагітності. Деякі пацієнтки, правда, жалілися на головні болі після зносин або легкі болі у нижній частині живота, але ті негаразди скоро минали без жодних негативних наслідків.

Очевидно, що не тільки генітальне повнокрів’я визначає у жінки бажання співжити. До третього місяця вагітності, хоча кровоналив, який сприяє співжиттю, збільшується, чимало жінок скаржиться на плаксивість, часто нестримну сонливість, а найприкріше — так це млості та блювання. Ці занедужання спричиняються до поганого самопочуття жінки, стає вона тоді дратівлива і не завжди охоча до співжиття. У такому разі чоловік повинен виявити ласку, ніжність та терпіння, які пом’якшують її фізичні слабування та недобрий психічний настрій.

Всі ці занедужання, як правило, нешкідливі, але деколи значно погіршують самопочуття. Вони, як правило, закінчуються з початком третього місяця вагітності. Мастерс та Джонсон, дослідивши сто одну вагітну жінку, встановили, що з них 82 у період від третього до 6 місяця вагітності переживали великий розквіт сексуальних відчуттів із численними оргазмами під час зносин.

Серединні місяці вагітності рясніють улюбленими та корисними для подружнього кохання зазнаваннями, бо тут і багате статеве життя, і перші відгуки дитячої плоті — рухи, відчувати які — велетенська радість обом батькам. Мають вони неспростовні докази того, що дитина вже існує і виходить на перший з ними зв’язок. Щасливі молоді мами натхненно розповідають, як дитина висуває ручки чи ніжки, увипукляючи матку, як їх ховає, коли в те місце постукати пальцем, як укладається спатки, гнівається і навіть має гикавку. Таку гикавку я колись власним вухом вислуховувала у вагітної жінки, що хотіла впевнитися, чи то, бува, не якісь судороги. Чоловік починає відчувати в собі батька, даючи легкі ляпаси занадто “балуваній” дитині, і сміються обоє, коли випуклий пупок чи інша частина тіла “рачкує” назад під впливом похлопувань, ховаючись у якихось тільки собі відомих глибших закамарках.

А вагітність розвивається далі і переходить в останні три місяці. Тут постають нові недуги, цим разом пов’язані із загальною отяжілістю, надмірним напруженням м’язів живота, відчуттям повноти тазу, болями спини. Сюди ж долучається і реакція шлунку, стиснутого збільшеною маткою, що проявляється прикрими печією та відрижкою. Пухнуть ноги, особливо вечорами, важко взути чобітки. Вагітна відчуває й помітну ядуху, зокрема, на восьмому місяці, коли матка здавлює грудочеревну перепону до грудної клітини, зменшуючи глибину дихання. Усі ці нездужання чимдалі дужче знижують статеву напругу, а затяжна втома викликає нехіть до будь-яких додаткових зусиль.

У цей період чоловік повинен значно зменшити частоту співжиття та фізично “розвантажити” жінку, допомагаючи у роботі по господарству і якомога опікуючи її, коли перебуває поза домівкою та наражена на штовханину у трамваї чи труднощі у подоланні поверхів.

Поступово наближаємося до “охоронного” періоду, коли фізичне співжиття у формі повного статевого акту стає неможливим з огляду на стан жінки і перш за все на небезпеку внести хвороботвірні бактерії, що могли, прямуючи під час родів з піхви до матки, спричинити тяжкі ускладнення та зараження крові.

Вам, мабуть, теж відомі оповіді про секс-богатирів, які за своє життя поховали по шість-сім дружин. Це були оповідання здебільшого з часів наших дідів, з місцевостей, де панували темнота та невігластво, де люди не дотримувалися найпростіших правил гігієни. Дуже простий був механізм вимирання жон статевого силача. Як правило, не переживали перших родів, силувані до співжиття безпосередньо перед ними й одразу після них, швидко вмирали через зараження крові, сильні кровотечі та інші пошкодження статевих органів.

Після народження дитини настає післяродовий період, що триває близько 6 тижнів. У цей час у геніталіях спостерігаємо багато змін, які не дають можливості розпочати співжиття. Крім рани дитячого місця, у гру входить ще чимало інших обставин. Жінка змучена, ослаблена, невиспана. Шви на промежині ще дуже свіжі і цілком зарубцьовуються за п’ять-шість тижнів. У цей же період маткова шийка, відкрита після родів і “прозора” для хвороботвірних бактерій, замикається, а матка поступово спадає до передвагітнісних розмірів.

Статеві реакції значно слабші і нервова система діє як ніби у сповільненому темпі. Певна річ, ідеться тут про спроби спричинити оргазм пестощами, а не про нормальне співжиття, яке на ту пору суворо заборонено. Сильне генітальне повнокрів’я, яке утримується всю вагітність, у післяродовий період відступає, і сором та піхва нагадують радше органи старух після клімаксу.

У чому ж причина таких різких змін? У гормональному чиннику, надзвичайно важливе значення якого я вже підкреслювала у розділі, де йшлося про вплив яєчникових гормонів на статеву напругу. Вся вагітність проходить під впливом гормону жовтого тіла, який сприяє розвиткові плоду, збільшуючи запаси поживних речовин у слизовій оболонці матки та зменшуючи скоротливість маткового м’язу, щоб забезпечити дитині спокій.

В останні тижні вагітності помітно зростає рівень естрогенів, які збільшують скоротливість маткового м’язу, готуючи матку до родів. У післяродовий період рівень обох гормонів дуже низький. Жовте тіло вже завершило свою вагітнісну діяльність, а естрогени цілком ще не розпочали циклічної менструальної. У результаті постає гормональне безвладдя і нема кому потурбуватися за стан геніталій, які о цій порі скидаються на органи у період клімаксу.

Естрогенні гормони стимулюють роботу слизових залоз маткової шийки, посилюють приріст покривної тканини піхви та впливають на нервову систему, поліпшуючи судинорухову діяльність у статевих органах. З огляду на те, що цілу вагітність, за винятком її останніх тижнів, естрогени безправні, зміни, які виникають з їхньої нестачі, повною мірою проявляються в післяродовий період: виділення слизу з маткової шийки дуже скупе або й зовсім його нема, покривна тканина піхви тонка, легко піддатна отиранню та пошкодженню. Слабке генітальне кровопостачання зменшує просочування зволожувальних виділень до просвіту піхви, що призводить до її виразної сухості, яка полегшує зараження гнійними бактеріями. Повнокрів’я клітора та сорому під час пестощів незначне і слабко позначене.

У зв’язку з усіма цими перемінами пестощі у перші післяродові тижні повинні прикладатися радше до чоловіка, бо в жінки сексуальний апарат тоді ще не готовий сприймати такі подразники.

Через 6 тижнів після родів уже можна помалу починати нормальне статеве співжиття, але описані вище слабування більшою чи меншою мірою іще залишаються і треба користуватись усіма допоміжними засобами, що я їх радила жінкам, які розпочинають статево співжити: вазелін на промежину перед зносинами, зволоження піхви ватою, змоченою розчином борної кислоти у гліцерині, що запобігає можливим інфекціям та болеві під час зносин. Крім того, у співжитті не слід перебирати міру і треба дати жінці спокійно повернутись до норми. Приймемо, що за три місяці після родів піхва та геніталії вже цілком повертаються до стану, який був перед вагітністю.

Цікаво б було опитати чоловіків на тему того, якими вони бачать своїх вагітних жінок з погляду статевих зацікавлень. Перші місяці, як правило, не висувають заперечень у цій сфері. Щоправда, деякі влюбливі татечки жаліються на певні психічні загальмування, бо бояться, що співжиття зашкодить дитині.

Інші засвідчують помітне зменшення або повний брак статевих зацікавлень до своєї дружини в останні три місяці вагітності; пояснюють це її поганим зовнішнім виглядом (збільшений живіт, набряки, плями тощо). Як правило, таке ставлення виявляють чоловіки, статевість яких більше складається з тілесного компоненту, аніж почуттєвого. Багато хто з них у розмові віч-на-віч зізнавався, що у цей час ходив “на сторону”, нерідко застерігаючи, що таке сталося вперше після одруження, але нічого не міг з собою вдіяти, бо відчував страшенну огиду до своєї вагітної жінки. Може, тут якісь нез’ясовані фізичні відчуття, але, як я вже казала, часто буває, що коли вагітна жінка не переймається своїм зовнішнім виглядом, то це стає причиною критичного погляду чоловіка і пробуджує в ньому статеву знеохоту.

Приємно спостерігати, що в останні роки більшає інтерес чоловіків до переживань своїх вагітних дружин.

Жінкам, у яких уже траплялися передчасні роди (викидні) або загрожуть бути (за результатами цитогормональних аналізів), слід відмовитися від зносин у перші три місяці вагітності, тому що це пора найбільшої схильності до самочинного переривання вагітності. Цілком зрозуміло, що визначати, скільки часу статево стримуватись, повинен тільки лікар.

Кволим, хворобливим жінкам, які погано переносять вагітність (іншим теж не завадить звернути на це увагу), раджу утримуватися від зносин кілька днів у періоди, на які за нормальних умов випадав би строк місячних. Варто від самого початку вагітності позначити собі у календарику строки, на які випадали б чергові місячні, і додержуватися поради, яку я дала. Дні, на які повинні припадати місячні, наражені на значно більшу небезпеку викидня.

Коли під час нормального співжиття звикли зближуватися у позах, при яких прутень глибоко входить у піхву, а від цього ударяє в маткову шийку й черкає об неї, то в період вагітності належить змінити позу на більш підхожу і звертати увагу на те, аби прутень вводити обережно та не дуже глибоко.

Періоди статевого стримування на 6 тижнів до і 6 після родів повинні суворо додержуватись. Не раз у розмовах з лікарями я стикалась з наріканням: «Як жінка буде здорова, коли зразу ж після приходу з лікарні (за 7-10 днів після родів) чоловік змушує її співжити і через кілька днів жінка вертається назад з тяжким запаленням матки та яєчників?».

Безперечно, таке легковажне ставлення до здоров’я дружини — це велика чоловіча провина. Але не забуваймо, що чоловік з великим темпераментом, призвичаєний за багато років до щоденного статевого співжиття, нерідко дуже погано переносить статеве стримування. І тут криється страшенно небезпечний поворот у житті сім’ї. Коли жона не досить пильно стереже домашнє вогнище, з’являється інша жінка і розбиває родину.

Вказівки щодо стримування повинні також і радити, як робити, щоб і вовк був ситий, і вівця ціла. Інакше кажучи, як у той період задовольнити потреби чоловіка і водночас не захворіти. Жінка, що вміє користуватись способами, які здатні тимчасово замінити нормальний статевий акт, може щасливо розв’язати цю проблему. Але — і це я вже не раз підкреслювала — вагітнісний та післяродовий період — не найкраща пора для навчання петингу. Набагато приємніше та розсудливіше оволодіти цими методами раніше.

У періоди статевої стриманості, що її іноді приписують у перші місяці вагітності, слід обрати такі пестощі, які вдовольняють чоловіка, але не викликають оргазму у жони, бо при загрозі викидня дуже шкідливо доводити матку до сильного повнокрів’я та її скорочень (що завжди відбувається під час оргазму).

Я на той період пропоную доводити до виприску ласканням і дотиканням прутня або цілунками. Певна річ, спершу цілуємо, притуляємося, пестуємо, як-то кажуть, узагалі, а далі подразнюємо ділянку промежинного шву, яєчок та прутня, аж доки він цілком зведеться. Можна здійснити акт і в задній бічній позі між стегна, змащені вазеліном.

У період 6-тижневого передродового стримування можна застосовувати як вищенаведені різновиди пестощів, так і акт ззаду між стегна, цим разом старанно заткнувши піхву ватою, аби запобігти можливому зараженню.

Після родів застосовуємо подані вище способи, але ще можна вдатись і до акту при звичайній лежачій позі — на поверхню живота, куди кладемо схрещені долоні, легко змащені вазеліном. Зносини відбуваються між шкірою живота і поверхнею долоні. Всі ці методи варто випробувати й ознайомитися з ними раніше, коли кожен з них несе у собі риси привабливості та новизни. Але якщо подружжю вони ще не відомі, ніколи не пізно ввести їх до свого співжиття.

Підсумовуючи, скажу, що всі ці мої поради спрямовані на те, щоб чоловік під час вагітності своєї дружини не відчував себе покинутим та відштовхнутим, щоб, оточений піклуванням та ніжністю, мав дужче бажання піклуватися та допомагати мало самостійній на ту пору жінці.

В медицині є таке правило: завжди легше запобігти, ніж лікувати. Краще самій потурбуватись про чоловіка у цій сфері, ніж полишати місце для дій іншим жіночкам, які кращі за неї тільки тим, що у той час просто не вагітні. А зараз давайте приділимо трохи уваги догляду за фігурою вагітної жінки.

Безперечно, одна з найістотніших ознак жіночості — це зовнішній вигляд та дбалість про цей вигляд. Період вагітності надмірно розтягує і тим самим пошкоджує шкіру живота та грудей, ділянок, які найдужче збільшують свій обсяг, призводячи до численних дрібних розривів підшкірної сполучної тканини. Такі розриви починають з’являтися десь на 5-му місяці вагітності і їхня кількість поступово зростає в останні три місяці. Інколи вони можуть виникнути раніше, особливо в огрядних жінок, що не дружать з фізкультурою, у яких м’язи слабкі та непружні. Розриви мають вигляд синьо-вишневих смужок, які проступають на животі, стегнах та персах.

Тоді, коли м’язи та підшкірна сполучна тканина через надмірний розтяг піддається розривам, тобто, коли з’являються сині смужки, небагато вже чим можна пособити. На тих місцях залишаться потім білі рубці, що гидко покривають зморшками поверхню шкіри живота, викликаючи утворення складок шкіри та обвисання її після вагітності.

Належний догляд за животом та персами, що проводиться від моменту, коли пошкодження ще не виникли, себто від 4-го місяця вагітності, успішно їм запобігає і, зміцнюючи м’язи, дає змогу після родів цілком вернути попередній стан. Навіть жінки після спареної вагітності (що виношували двійню), як я не раз переконувалася у своїй лікарській практиці, народивши близнят, вже за кілька діб, а іноді й прямо за кілька годин, мають живіт без жодних складок та звисань шкіри. Ефект такий неймовірний, що часто — як казали мені пацієнтки — товаришки по палаті були просто вражені різницею вигляду живота жінок, що вдавалися до масажу, і тими, які про свої м’язи вчасно не потурбувалися. Про це слід обов’язково пам’ятати, бо, згаявши відповідний час, вже не зможемо нічого переробити.

Так само важливо й підтримувати стрункість фігури, чого неважко досягти, виконуючи всю звичайну домашню роботу (зрозуміло, без важких робіт). Схожий ефект дають довгі прогулянки досить пружним швидким кроком. До того ж є ціла група гімнастичних та дихальних вправ під спільною назвою школи безболісного народження. Ці вправи зміцнюють м’язи живота, хребта та промежини, готуючи їх до родів. Вони також охоплюють науку дихання під час родів, що полегшує народження та поліпшує загальний стан плоду. Докладні відомості про вправи, пов’язані з безболісними родами, можна знайти у спеціальних публікаціях, присвячених цьому питанню, приміром, у книжці Влоджімєжа Фіалковського “Народжується людина”.

Вертаючи до масажу, опишу, як його слід робити. Починаємо, як я вже казала, десь з 4-го місяця місяця вагітності, коли матка ще не надто напинає поверхню живота, і та поверхня дає себе взяти пальцями.

Мал. 47. Масаж живота під час вагітності:

Дата добавления: 2015-05-24