Вага 7.15 гр. Ціна 2250 фунт. ст

Укладачі: Король Анатолій Миколайович, Романовський Іван Якимович,

Вербицікий Борис Ілліч, Лазаренко Михайло Васильович,

Луцик Юрій Павлович, Носенко Володимир Єрофійович,

Дроба Нінель Петрівна, Котікова Світлана Михайлівна,

Бондар Галина Іванівна, Воронцова Світлана Іванівна.

Срібні монети Римської імперії. Найбільш поширеним номіналом таких монет був денарій, який за часів Республіки мав 4 г срібла, а в період ранньої імперії – 3,5 г. Починаючи з правління Нерона (54 – 68 рр.) денарій карбували із сплаву срібла та міді, де вміст срібла знизився до 50 % на початку ІІІ ст.

Антонініан (назва цієї монети з’явилася зараз; а як вона називалася за часів римської імперії − невідомо) – монета, яку виготовляли із сплаву, що містить 40 % срібла. Вага монети зменшується з 5 – 6 г у 215 р. до 3,3 г у 295 р.

Зліва направо: антонініан Каракали – 5,6 г 215 р.; антонініан Гордіана III – 3,3 г 243 р.; антонініан Галліена –2,7 г 250-ті рр.; антонініан Салоніна –2,5 г близько 266 р.; антонініан Авреліана – 3,4 г 270-275 рр.; антонініан Діоклетіана – 3,3 г до 295 р.; постреформена монета Діоклетіана з зубчастою короною – 3,8 г 295 – 298 рр.

Бронзові монети Римської імперії: сестерцій, дупондій, асc, семіс, квадрант.

Зліва направо: сестерцій Нерона – 22,6 г близько 65 р.; дупондій Доміціана – 11,9 г 85 р; аcс Нерона – 11,1 г близько 65 р.; семіс Доміціана – 4,6 г 85 р.; квадрант Траяна – 3.5 г 98 − 117 рр.

Сестерцій – найбільш поширена бронзова монета, вартість якої становила 1/4 денарія, мала у складі срібло (за часів Республіки), але вже в період ранньої Імперії його почали карбувати з яскраво-жовтої латуні (орікалкум). Діаметр та вага змінювалися протягом двох століть і на початку ІІІ ст. становили половину початкового розміру.

Дупондій – монета у половину сестерція − мала менший діаметр та вагу, крім того відрізнялася від денарія тим, що імператор на дупондії зображувався у зубчастій короні.

Половина дупондія називалася асс. Цю монету карбували не з жовтої латуні, як інші бронзові монети, а з червоної міді.

Монети номіналом менше асса, що карбували в основному у І ст., семіс (1/2 асса) та квадрант (1/4 асса). Прості римляни користувалися частіше срібляними монетами, а бронзові використовували зрідка, тому до нас дійшло досить багато саме бронзових монет у гарному стані. Особливу популярність серед колекціонерів мають сестерції у дуже доброму стані (EF).

Грошова реформа Діоклетіана ввела в обіг нову монету, яку сучасні колекціонери називають фолліс. Як називали цю монету самі римляни невідомо. Перший фолліс – це велика срібна монета із сплаву 1:20 срібла та міді. З часом розміри монети зменшувалися, а товщина – то зменшувалась, то збільшувалась.

Зліва направо: Діоклетіан – 10,6 г близько 300 р.; Галерій – 7,9 г 309 - 310 рр.; Максимін II – 4,5 г 313 р.; Ліциній I – 4,3 г 313 р.; Крісп – 3,4 г 317 - 320 рр.; Константин I – 2,4 г 332 - 333 рр.; Константин I – 1,5 г 337 р.

Монети Риму та Візантійської імперії. ІІІ ст. до н. е. – ХІV ст. н. е.

Київська Русь була розвинутою середньовічною європейською державою і як така мала свої монети, що виливалися з різних металів. Особливістю цих монет була своєрідна форма. Так звана гривня мала вигляд бруска з дорогоцінного металу, або ромба, чи ромба з усіченими краями.

Гривні монетні. ХІ – ХIV ст. Київська Русь, Золота Орда

Поряд із гривнями Київська Русь мала й монети традиційної форми.

Златник. Х ст. Київська Русь

Срібляники. Х – ХІ ст. Київська Русь

Монети Галицької Русі. XIV ст.

Оскільки протягом трьох століть Україна входила до складу Російської держави, монети Російської імперії були головними грошовими знаками і в Україні. Знання характерних ознак саме цих монет має для митника особливе значення. Більша частина російських монет, що збереглися у досить значній кількості в музеях, приватних колекціях, у родинах сучасних українців та росіян − це монети ХІХ – ХХ ст.

Монети Російської імперії ХІХ – ХХ ст. можна класифікувати відповідно до періодів правління того чи іншого імператора, умовно позначаючи різні групи монет, що мають свої особливі ознаки як монети Олександра І (1801 – 1825 рр.), Костянтина Павловича (1825 р.), Миколи І (1825 – 1855 рр.), Олександра ІІ (1855 – 1881 рр.), Олександра ІІІ (1881 – 1894 рр.), Миколи ІI (1894 – 1917 рр.). Розглянемо деякі важливі зміни монет Російської імперії ХІХ – початку ХХ ст.

Так, щодо мідних монет, то вони на початку ХІХ ст. поступово перетворювалися у розмінний засіб при асигнаціях, а курс асигнацій, які випускалися у все більшій кількості, продовжував падати. Тому підвищення монетної стопи (характеристики монети, що визначає її нормальну вагу залежно від її номіналу) мідних грошей (з метою регулювання їх вартістю з курсом асигнацій) виявилося все ж неминучим, і з 1810 р. починається карбування мідних монет по стопі в 24 крб. з пуду міді. Така монетна стопа збереглася до 1830 р., коли у результаті чергового її підвищення до 36 крб. з пуду міді карбованець у мідній монеті став повністю рівноцінним асигнаційному карбованцю, що коштував на той час близько 27 коп. на срібло.

Докорінна реорганізація російської грошової системи на основі срібного карбованця була проведена у 1839 – 1843 рр. У ході цієї реформи знеціненні асигнації поступово замінювалися державними кредитними білетами, що підлягали рівноцінному розміну сріблом. Мідні гроші знов набули ролі розмінного засобу при срібному карбованці. Щоб зрівняти ціну мідної монети зі срібною, стопу мідної монети знизили в 1839 р. до 16 крб. з пуду міді. Позначення номіналу мідних монет зразка 1839 р. містить вказівку на те, що ці монети рівноцінні срібним, наприклад: “2 КОПЕЙКИ СЕРЕБРОМ”, “1/2 КОПЕЙКИ СЕРЕБРОМ” і т. д. У наступному десятиріччі довіра населення до мідних грошей остаточно відновилась, що дало змогу уряду знов підвищити в 1849 р. стопу мідної монети до 32 крб. з пуду.

У 1853 р. почалася Кримська війна, що закінчилася тяжкою військовою поразкою Росії і вичерпанням її фінансів. Величезні військові витрати уряд Олександра ІІ намагався покрити посиленим випуском паперових грошей, що викликало серйозні ускладнення з розміном кредитних білетів на срібло чи золото. У пошуках виходу з цього становища уряд збільшує з 1860 р. випуск розмінної срібної монети за рахунок зменшення на 15 % вмісту в ній чистого срібла. Одночасно підвищилась стопа мідної монети з 32 до 50 крб. з пуду. У такому вигляді розмінні срібні та мідні монети проіснували до кінця царського монетного карбування в 1917 р.

У високопробних срібних монет крупних номіналів (що називалися банківськими) і золотих монет зміна вмісту дорогоцінного металу була менш значною. Зазнавши деяких змін у першій половині ХVІІІ ст., вміст чистого срібла в банковому карбованці з 1762 р. незмінно складало 18 г аж до 1915 р., коли в останній раз карбувалася царська срібна монета (єдиним виключенням є невдала спроба, що була зроблена у 1796 – 1797 рр., ввести у Росію срібну монету з вмістом у карбованці 25,4 г чистого срібла). Вміст чистого золота в золотому карбованці помітно зменшувався дворазово. На початку царювання Катерини ІІ воно було знижено на 21 %, а при проведенні грошової реформи 1895 – 1898 рр. вага російських золотих монет була зменшена у півтора раза через різке підвищення ціни золота на міжнародному ринку.

Протягом двох століть (з 1700 по 1900 р.) зовнішній вигляд російських монет та набір одночасно карбувавшихся номіналів змінювався неодноразово. У ряді випадків загальнодержавна монетна система доповнювалася короткочасними спеціальними випусками монет (обласними і національними, для закордонних платежів і деякими іншими). Унікальним явищем у світовому монетному виробництві того часу було карбування російських платинових монет, що продовжувалося з 1828 по 1845 р. У той же час, незважаючи на наявність численних проектів, у дореволюційній Росії так і не була введена в обіг монета з нікелю, що знайшла застосування у ХІХ ст. в ряді країн Західної Європи та Америки.

Монетна система імператорської Росії припинила своє існування на початку 1917 р.

Позначення монетних дворів у багатьох випадках наносилося на монети у вигляді абревіатур. Ці абревіатури давали змогу з’ясувати, на якому монетному дворі карбувалася та чи інша монета.

Наведемо позначення деяких монетних дворів Російської імперії (назви наведені на мові оригіналу – російській мові).

АМ	–	(Аннинская монета) ― Аннинский монетный двор.
БК	–	(Большая казна) ― Москва, Красный двор и Набережный медный двор.
БМ	–	(Банковская монета) ― на некоторых монетах, Санкт-Петербург.
ВМ	–	(Варшавская монета) ― Варшавский монетный двор.
Екатеринбург	–	Екатеринбургские казенные горные заводы.
ЕМ	–	(Екатеринбургская монета) ― Екатеринбургский монетный двор.
ИМ	–	(Ижорская монета) ― Колпинский (Ижорский) монетный двор.
КД	–	(Красный двор) ― Красный монетный двор.
КМ	–	(Колыванская монета) ― Колыванский монетный двор (на медных монетах 1781 – 1801 гг.);
	–	Сузунский монетный двор (на медных монетах 1802 – 1839 гг.);
	–	(Колпинская монета) ― Колпинский (Ижорский) монетный двор (на 2-х копейках 1810 г. со знаком минцмейстера М.К.).
М	–	(Москва) ― Кадашевский монетный двор.
МД	–	(Монетный двор) ― Кадашевский монетный двор.
МДД	–	(Монетный денежный двор) ― Кадашевский монетный двор.
МДЗ	–	(Монетного двора завод) ― Кадашевский монетный двор.
ММД	–	(Московский монетный двор) ― Красный монетный двор.
ММ	–	(Московская монета) ― Кадашевский монетный двор.
МОСКВА	–	Кадашевский монетный двор.
MW	–	(Mennica Warszawska) ― Варшавский монетный двор.
НД	–	(Набережный двор) ― Набережный медный двор.
НДД	–	(Набережный денежный двор) ― Набережный медный двор.
НДЗ	–	(Набережного двора завод) ― Набережный медный двор.
СМ	–	Банковский монетный двор ― (на золотых и серебряных монетах 1799 – 1801 гг.);
	–	(Сузунская монета) ― Сузунский двор (на медных монетах 1831 – 1847 гг.).
СП	–	(Санкт-Петербург) ― Санкт-Петербургский монетный двор.
СПБ	–	(Санкт-Петербург) ― Санкт-Петербургский монетный двор (на монетах 1805 – 1914 гг.);
	–	Банковский монетный двор ― (на золотых и серебряных монетах 1801 – 1805 гг.);
	–	Парижский и Страсбургский монетные дворы (на разменных серебряных монетах 1861 г. без знака минцмейстера);
	–	Бирмингемский частный монетный двор (на медных монетах 1896 – 1898 гг.);
	–	Петербургский завод Розенкранца (на медных монетах 1899 –1901 гг.).
СПМ	–	(Санкт-Петербургская монета) ― Санкт-Петербургский монетный двор;
	–	Колпинский (Ижорский) монетный двор (медные монеты 1840 – 1843 гг.).
ТМ	–	(Таврическая монета) – Таврический монетный двор.