Європейська система клеймування годинників

Франція
	- клеймо на експортовані корпуси для годинників із золота 583/1000 проби, ставилося з 01.06.1884 року.
	- клеймо для імпортованих годинників із золота.
	- клеймо ставилося на імпортовані предмети (годинники з золота або платини), введено з 02.06.1893 року.
Португалія
	- клеймо для годинників, що імітують годинники зі благородних металів.

Зразки клейм на золотих та срібних виробах Москви

та Петербурга XIX – початку XX ст.

	Іменник підприємств братів Губкіних у 1850-1860 рр.
	Імена Михайла й Олександра Овчинникових, що розташовані на фрагментах виробів кінця XIV – початку XX ст.
	Клеймо Анни Сазикової, удови Сергія Сазикова, іменник АС без щитка
	Варіант клейма фабрики Ореста Курлюкова: ініціали власника О.Ф.К. в овальному щитку
	На виробах майстерні Василя Попова зустрічаємо іменник ВП без щитка, що схожий з опублікованим клеймом цього підприємства
	Клеймо майстерні Гірші Лізеріна ГЛ у прямокутному щитку
	Іменник московського майстра І. Зуєва. Його клеймо знайдено на столових приборах з черню, виконаних в 1830-ті рр.
	Іменник фабрики золотих виробів Вільгельма Адлера
	Іменник фабрики Олексія і Федора Овчинникових

З 1927 р. введено спеціальне клеймо для виробів, що не відповідають пробі:

І ще одне клеймо для виробів, що відповідають найменшій пробі, але виявилися неклеймованими:

З 1951 р. було введено додаткове клеймо для позначення реставрованих виробів.

Іменник альдермана – клеймо майстра з якості, складалося з трьох букв у серцеподібному щитку, з яких перша літера – завжди А (тобто альдерман). Ці клейма зустрічаються тільки на московських виробах XVIII ст.

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Сучасні українські та російські методики оцінювання ювелірних виробів з дорогоцінних металів передбачають введення відповідних коефіцієнтів за наявність на виробах клейма чи клейм. Цей коефіцієнт становить:

· наявність повного набору клейм (міське клеймо, клеймо пробірника, з датою чи без) – 1,15;

· наявність клейма майстра-виготовлювача – 1,10;

· наявність клейма фірми – 1,15.

Саме тому, описуючи ювелірний виріб з дорогоцінних металів у митній документації, необхідно визначити наявність всіх видів клейм, перенести їх зображення до протоколу, зафіксувати місце розташування клейм.

Зазвичай ціна ювелірних виробів з дорогоцінних металів (без вставок) визначається за формулою:

С= Ц × М × Н × К

де Ц – ціна 1 гр. металу;

М – маса виробу;

Н – націнка виробника;

К – коефіцієнти.

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Сучасні російські клейма складаються з таких елементів:

· зображення жіночої голови в кокошнику, повернутої праворуч;

· шифр держінспекції у вигляді букви російського алфавіту;

· проба (метрична).

-------------------------------------------------------------------------------------------------

За Наказом Міністерства фінансів України (від 30 липня 1996 р. № 156) “Про державні пробірні клейма нового зразка” (Додаток № 1) в Україні затверджено такі форми пробірних клейм:

А у Додатку № 2 цього ж Наказу наведено таблицю шифрів сучасних державних управлінь пробірного нагляду України:

Форма щитка

Щиток – це заглиблення відповідної форми на поверхні ювелірного виробу, у якому проставляється проба та іменники. Основні форми щитка:

прямокутна

лопатка

еліпс, або усічений еліпс

У ХVІІІ – ХІХ ст. форма щитка визначала якість і розміри виробу:

· лопатка проставлялася на виробах невеликої ваги;

· еліпс – на виробах великої ваги;

· еліпс, усічений з лівого боку, – на паладієвих виробах;

· вертикальний усічений еліпс – це митне клеймо, що проставлялося на імпортованих виробах.

На сучасних ювелірних виробах форма щитка позначає матеріал, з якого зроблено виріб:

· лопатка – на золотих виробах;

· еліпс, усічений з обох боків, – на срібних виробах;

· усічений еліпс – на паладієвих виробах;

· прямокутник із зрізаними кутами – на платинових виробах.

Які вироби не клеймуються?

За Законом України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” (Розд. І. Ст. І., П. 23) “ не підлягають обов’язковому клеймуванню:

· ...напівфабрикати і зливки з дорогоцінних металів;

· вироби з дорогоцінних металів, які мають історичну або археологічну цінність, а також

· ордени, медалі і монети

· дрібна насічка (інкрустація) золотом і сріблом на зброї, предметах побуту, релігійного культу тощо;

· сухозлітка жовта і сухозлітка срібна;

· прилади,

· лабораторний посуд та інші вироби, що виготовляються з дорогоцінних металів і призначені для наукових, виробничих, медичних та інших цілей”.

Ювелірні вироби з дорогоцінних та недорогоцінних металів із вставками

Класифікація каменів

Історія мінералогії та гемології знає багато класифікацій мінералів та кольорового каменю. У давньоіндійських та ассиро-вавилонських лапідаріях камені групували найчастіше за магічними та астрологічними ознаками. До відомих класифікацій ХІХ ст. належать:

· класифікація професора Петербурзького університету М.П. Щеглова, який виділив 11 каменів І класу та 30 каменів ІІ класу і описав близько 80 самоцвітних різновидів мінералів за їх натуральним виглядом, питомою вагою, твердістю тощо;

· класифікація К. Куге, який виділив дорогоцінні та напівдорогоцінні камені за масштабом їх реальної цінності як прикрас, згрупувавши їх відповідно до твердості, оптичних властивостей та рідкості.

Класифікація за Законом України

Закон України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” пропонує таку класифікацію каменів: камені поділяють на дорогоцінні камені (природні та штучні), дорогоцінні камені органогенного утворення та напівдорогоцінні камені (природні та штучні).

Дорогоцінні камені – це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Вони діляться на камені чотирьох порядків:

· першого порядку – алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит;

· другого порядку – демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна;

· третього порядку – аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель;

· четвертого порядку – адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоніт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин.

Дорогоцінні камені органогенного утворення – перли і бурштин у сировині, необробленому та обробленому вигляді.

Напівдорогоцінні камені – це природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Вони діляться на камені двох порядків:

· першого порядку – бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове та кошаче око, хауліт, хризокола, цоїзит, чароїт;

· другого порядку – агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам’яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварцит кольоровий, кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт, халцедон, шпати іризуючі польові, яшма.(Розд. І., Ст. І.)

Крім того, існує поняття ювелірні камені, якими вважають не тільки мінеральні утворення, різновиди мінералів та гірських порід, а й природні органогенні матеріали, різні імітації природних каменів, що використовуються в ювелірній практиці. Сьогодні відомо 250 – 300 видів та різновидів ювелірного каміння, з яких найбільш популярні 2 – 3 десятки. Ювелірними каменями може бути будь-яка частина навіть звичайної породи, але якщо вона має особливі декоративні якості.

Класифікація ювелірних каменів за походженням

За походженням ювелірні камені поділяється на:

· природні;

· неприродні.

У свою чергу кожний з цих видів ділиться на різновиди.

1. Природне каміння має два різновиди:

· каміння органічної природи, або органогенне, чи біогенне, – створюється в живих організмах або є продуктом мінерального перетворення їх останків. До них належать: перли, перли культивовані, корали, кістка різних видів, панцир черепахи, перламутр, бурштин та бурштиноподібні смоли.

· каміння неорганічної природи – продукти природних хімічних процесів, що відбуваються у земних надрах. До цього різновиду належать: авантюрин, аметист, берил, бірюза, геліотроп, жадеїт, смарагд, лазурит, малахіт, нефрит, обсидіан, сапфір синій, кольорові сапфіри, топаз, тигрове око, халцедон, шпінель, яшма.

2. Неприродне (штучне) каміння почали виготовляти ще в дохристиянську епоху, але лише наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. технічні можливості дозволили виготовляти неприродне ювелірне каміння у промислових обсягах. Неприродне каміння має свою внутрішню класифікацію, його ділять на:

· синтетичне каміння:

1) синтетичні аналоги природного каміння;

2) синтетичне каміння, що не має природних аналогів;

· штучні імітації.

Синтетичні аналоги природного каміння – це штучно вирощене ювелірне каміння, що має фізичні властивості та якісні характеристики, що відповідають властивостям та характеристикам його природного аналогу, а іноді навіть й кращі. Тому ціна багатьох синтетичних каменів цієї групи часто майже дорівнює вартості їх природних аналогів. Сьогодні у промислових масштабах вирощують синтетичні олександрити, алмази, аметисти, бірюзу, смарагди, рубіни, сапфіри, лазурити, опали, цитрини, шпінелі.

До групи синтетичних аналогів зараз віднесли й фіаніт (торговельна назва) – кубічний оксид цирконію, бо було знайдено природний аналог цього каменю – тажераніт.

Синтетичне каміння, що не має природних аналогів, включає декілька різновидів, але найвідомішими є чотири:

1) ГГГ – гадоліній-галлійовий гранат – безколірний матеріал, що використовується як імітація брильянтів;

2) ІАГ – ітрій-алюмінієвий гранат, торговельна назва – гранатин, оскільки ІАГ рідко містить земельні метали, він може мати різнокольорові забарвлення: зелене, жовте, бузкове, рожеве;

3) ніобій літію – безколірний камінь, що використовують як імітацію брильянта; додаючи окиси різних металів, можна отримати кристали різного кольору: зелені (додається хром), блакитні чи сині (кобальт), червоні (додається залізо);

4) титанат стронцію (фабуліт) – довгий час використовувався як найкраща імітація брильянту; у промислових обсягах виготовляється фірмою “Національ Лед та К” (США).

Штучні імітації – зовсім не відповідають ані природному, ані синтетичному камінню, вони не мають якостей природного каміння, як синтетичні аналоги, бо тільки імітують його окремі зовнішні ознаки. Найпоширенішим і найдавнішим “імітатором” природного каміння було скло. Як замінювач дорогоцінного каміння воно використовувалося ще в Стародавньому Єгипті та Месопотамії, де з нього виготовляли амулети, прикраси, інкрустації у творах скульптури. Але тільки у XVIII ст. розпочалося широке використання і виробництво штучних імітацій дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння: у 1758 р. австрійський хімік Йозеф Штрасс розробив спосіб виготовлення особливого свинцевого скла – чистого та безколірного скляного сплаву з кремнію, оксидів заліза та алюмінію, вапняку та соди, який прекрасно шліфувався, огранювався і після цього був дуже схожим на брильянт. Цей сплав отримав назву за ім’ям його автора Й. Штрауса, – страз.

До штучних імітацій належать: пластмаси, смоли, скло, пресоване каміння (що не повторює природне, бо зроблене з різних хімічних сумішей) та його найпоширеніший вид – амброїд (пресований при безкисневому нагріванні некондиційний бурштин, або плавлений бурштин). На відміну від іншого пресованого каміння, амброїд ще називають поновленим бурштином.

Достоїнствами синтетичного каміння є:

1) швидкість вирощування. Так, алмаз в 1 карат вирощують за кілька діб, а природне каміння, до складу якого входить кремній, що походить з вулканічних виплесків з мантії земної кулі, утворюється протягом мільйонів років;

2) якість і властивості майже такі, як якість і властивості природного каміння;

3) можливість регулювати колір, прозорість каміння, що впливає на ціну;

4) більш низька на відміну від з природного каміння ціна, яка складається і з часу “виготовлення” каміння, і з його об’єктивних якостей.

Головним недоліком штучного каміння є його більш низька порівняно з природним камінням ціна. Тут немає протиріччя, бо, як ми вже з’ясували, ювелірні вироби – це одна з найпоширеніших форм інвестування грошей, тому ціна на такі вироби має бути якомога високою.

Класифікація каміння за кольором

Відповідно до кольору, каміння ділять на:

· алмази (брильянти);

· кольорове каміння або самоцвіти (прозорі та непрозорі).

Алмаз – це ювелірний камінь, що має весь оптичний спектр завдяки дисперсії (розщепленню світла на кольори спектра при проходженні світлового проміня крізь каміння – так званий “вогонь каміння”).

На малюнкузображено хід променів в ограненому камені: 1 – промені, що входять, 2 – промені, що виходять

Наступний малюнок відтворює кольорову гру при проходженні променів крізь алмаз:

Самоцвіти – кольорове каміння:

· біле (безкольорове) каміння – кварц, топаз, фіаніт, циркон, шпінель синтетичну, гірський кришталь;

Група необроблених кришталів гірського кришталю та огранений кристал димчастого кварцу

· червоне – рубін, гранат, фіаніт, шпінель благородна;

  Огранені рубіни

· зелене – смарагд, берили (мають забарвлення, що змінюється), шпінель, оброблений аметист;

  Огранений смарагд

· синє – сапфір, циркон, берил (аквамарин), топаз.

  Гарнітур з сапфірів та брильянтів

Зверніть увагу на те, що каміння з однаковою назвою може мати різне кольорове забарвлення, тобто різновиди: топаз (рожевий, блакитний, винний, безколірний), шпінель (червона, синя, зелена, біла), опал (чорний, білий, вогняний).

Різновиди забарвлення топазу: 4 – кристал топазу на димчастому кварці; 5 – огранені топази різного забарвлення, найбільший – 132 кар.; 6 – кристал топазу в породі

Бурштин – один з найпопулярніших ювелірних каменів органогенного походження, має різноманітний колір: коричневий, червоний, різноманітні відтінки жовтого, зеленого.

Ювелірні вироби з бурштину.

Сучасна наука володіє способами штучного розфарбовування каміння: фізичний спосіб (нагрівання, опромінення, дифузне забарвлення сапфірів, рубінів) та хімічний спосіб, дуже дешевий (скажімо, 90% бірюзи, що видобувають у США та Китаї, просочують парафіном, рідким склом або смолами, щоб досягти необхідного кольорового забарвлення каміння).

Класифікація за способом обробки та функціональним використанням

Кольорове каміння використовують по-різному, залежно від чого його ділять на:

· ограночне каміння – найчастіше це прозоре каміння, якому при огранюванні надають геометричної форми, що виявляє колір, блиск, прозорість самоцвіту;

· виробне каміння – це каміння, з якого виготовляють різні поробки: сувеніри, предмети інтер’єру, настільні прибори, аксесуари тощо.

Але оскільки у функції виробного може виступати й ограночне каміння, ця класифікація певною мірою умовна й часто використовується поняття ювелірно-виробне каміння (наприклад, класифікація за Є.Я. Київленко, наведена у наступній таблиці:

Група	Порядок	Вид каміння
Ювелірні (дорогоцінні) камені		Рубін, смарагд, алмаз, сапфір
	Олександрит, жовтий, фіолетовий та зелений сапфір, благородний чорний опал, благородний жадеїт
	Демантоїд, аквамарин, топаз, турмалін, шпінель, родоліт, благородний білий та вогняний опали
	Хризоліт, циркон, жовтий зелений, рожевий берил, кунцит, бірюза, аметист, піроп, альмандин, місячний та сонячний камені, хризопраз, цитрин
Ювелірно-виробні камені		Лазурит, жадеїт, нефрит, малахіт, бурштин, гірський кришталь
	Гематит-кровавик, родоніт, беломорит; обсидіан
Виробні камені	Яшма, мармуровий онікс, обсидіан, скам'яніле дерево, флюорит, кольоровий мармур, пегматит, лиственник, кремінь рисунчастий та інші.

Класифікація каміння за формою огранювання

Огранене каміння розкриває всі свої декоративні можливості і цінується значно вище, ніж необроблене. Властивості кожного виду каміння зумовлюють найбільш виграшні для нього форми огранювання:

· кабошон;

· фасетне огранювання.

Кабошон (від фр. cabochon – башка, шпалерний цвях) – головний вид гладкої огранки, використовується найчастіше для непрозорого каміння. Різновидами кабошона є:

· плаский (табличка) – (а);

· пласко-опуклий (б);

· опуклий з обох боків (в);

· опукло-ввігнутий (г).

Фацетне огранювання – використовується для прозорого каміння (алмазів, безколірного каміння, самоцвітів), щоб завдяки наявності більшої чи меншої кількості граней підкреслити блиск і кольорову гру. Фацетне огранювання має різноманітні форми, головними з яких вважаються:

1) брильянтове огранювання,

2) східчасте огранювання.

Брильянтове огранювання розроблене для алмазів. Воно використовує його оптичні властивості. У таблиці наведено геометрію ідеального огранювання круглого брильянту за Толковським:

Брильянтове огранювання використовується і для огранювання практично всіх прозорих каменів і має такі різновиди (див. мал. 1):

· огранювання “троянда” – (а);

· старі типи огранювання – (б);

· кругле огранювання – (в);

· фантазійні огранювання – (г);

Мал. 1.

Форма огранювання визначається формою верхньої площини каменя:

   

Східчасте огранювання найчастіше використовується у вставках великого розміру, у чоловічих ювелірних прикрасах, у смарагдових вставках. Воно теж має різні варіанти. У таблиці наведено види східчастих огранювань (див. мал.2):

Сучасні форми огранювання дорогоцінних каменів

Мал. 2.

	Вогняна троянда (Fire Rose) Форми огранювання: шестикутник, круг, груша, маркіз.
	Соняшник (Sunflower) Форми огранювання: чотирьохкутник, восьмикутник, груша, маркіз, серце, багет.
	Цинія (Zinnia) Форми огранювання: круг.
	Нігтик (Marigold) Форми огранювання: восьмикутник.
	Далія (Dahlia) Форми огранювання: 12-кутовий овал.

До незвичайних форм ограні дорогоцінних каменів (алмазів) відносяться також:

· “Риба”;

· “Метелик”;

· “Хрест”;

· “Зірка”;

· “Голова коня”.

“Риба”	“Метелик”	“Хрест”	“Зірка”	“Голова коня”

Фацетне огранювання цінується вище, ніж кабошон. Кожна частина ограненого каміння (Фацетного огранювання) має відповідну назву (див. мал. 3):

1) табличка (площадка) – верхня пласка поверхня каміння;

2) верх – висота каміння над рундистом;

3) низ – висота нижньої частини каміння під рундистом;

4) рундист – центральний “меридіан” каміння, його “пасок”;

5) шип – нижня точка фацетного огранювання (якщо знизу каміння закінчується пласкою поверхнею, ця нижня горизонтальна грань має назву – колетта).

6) корона – нахилені грані навколо таблиці (верхні та нижні).

Мал. 3

Основні вимоги до якості огранювання

· форма каміння та грані повинні мати правильну геометрію, пропорції та симетрію;

· поверхня граней має бути рівною, без слідів шліфування, сколів, дефектів;

· ребра та шип мають бути чітко вираженими, без сколів;

· рундист не може бути надто широким чи вузьким, не може мати сколів.

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Описуючи вставку або виріб з ювелірного каміння у Протоколі про порушення митних правил або в МД –1, митник визначає тип огранювання (кабошон, Фацетна, змішана), колір, прозорість каменя, стан збереження, якщо камінь має фацетне огранювання, необхідно зафіксувати пошкодження та сколи на табличці, рундисті, шипі, колеті.

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Художня обробка каміння передбачає не тільки огранювання, а й різьблення як самостійний напрямок ювелірного мистецтва, що є різновидом скульптурної творчості по виготовленню малої пластики (нецке), гем із врізаним рельєфом (інталії) та з опуклим рельєфом (камеї), про що йшлося у темі “ Скульптура”.

Конструкція ювелірних виробів із вставками

Вставка – це будь-яке ювелірне каміння та матеріали, що втавляються в ювелірний виріб. Вставки виготовляють з ювелірно-поробних матеріалів, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння. Конструктивний елемент, що служить для закріплення каміння у ювелірному виробі, називається каст.

Залежно від виду ювелірного виробу, він має особливі конструктивні елементи, назви і конструкція яких наведені в таблицях.

Конструкція обручки з кастом

1 − шинка;

2 − накладка;

3 − рант;

4 − каст;

5 − вставка.

Весільні обручки

Багатокамінні обручки

Перстні-печатки

Будова брошки

1– замок; 2 – вставка; 3 – каст; 4 – основа

Будова завушниць та кліпсів

а) завушниці: 1 – швенза; 2 – гачок; 3 – основа; 4 – шарнир; 5 – каст; 6 – вставка; 7 – петля; 8 – вушко; 9 – підвіска;

б) кліпси: 1 – основа; 2 – зажим

Будова запонок, зажимів для краватки та заколок

а) запонки: 1 – верхівка; 2 – замок; 3 – деталі кріплення;

б) зажим для краватки: 1 – основа; 2 – зажим;

в) заколка: 1 – вставка; 2 – основа; 3 – голка

Будова кольє

1 – замок; 2 – підвіска (дві або кілька); 3 – основа (ланцюжок, обруч)

Будова намиста

1 – ланки (елементи); 2 – замок

Види ланцюжків

Види замків для ланцюжків, кольє, намист

Будова браслетів

1 – обруч; 2 – ланки; 3 – застібка; 4 – вставки

Будова кулонів та медальйонів

а) конструкція кулонів: 1 – основа; 2 – каст; 3 – вставка; 4 – вушко підвісне; 5 – вушко поєднувальне; 6 – ланцюжок;

б) кулон на ланцюжку;

в) конструкція медальйонів: 1 – футлярчик; 2 – поєднувальне та підвісне вушко

-------------------------------------------------------------------------------------------------

При затриманні або вилученні ювелірних виробів митник має визначити у Протоколі про порушення митних правил або в МД-1 конструктивний тип виробу (брошка, обручка, кольє, намисто, завушниці, браслети тощо), стан його збереження, наявність (відсутність) тих чи інших конструктивних елементів (замок, каст, основа, зажим, вушко, підвіска тощо).

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Основи оцінювання ювелірних виробів з каміння

Проблема оцінювання ювелірних виробів, так само як і інших видів культурних цінностей, є однією з найскладніших і навряд чи може бути вирішена у цьому підручнику. Але загальні уявлення про принципи оцінювання ювелірних виробів митник має отримати. У Розділі ІІ підручника розглядаються питання експертизи та вартісної оцінки культурних цінностей, включаючи відповідні формули прогнозної та фактичної вартості цього виду товару. У цій темі ми акцентуємо увагу на принципі формування цін на сучасні ювелірні вироби.

Перш за все, ціна сучасного ювелірного виробу з каміння залежить від попиту на той чи інший вид каміння на ринку. Відповідно до цього виділяють:

· високоліквідне каміння: алмаз;

кольорове дорогоцінне каміння:

рубін;

смарагд;

сапфір (синій);

олександрит;

чорні морські перли;

· ліквідне каміння: олександрит;

чорний благородний опал;

благородний жадеїт;

сапфір (зелений та фіолетовий);

перли морські білі (з блакитним і рожевим

відтінками);

благородна червона шпінель;

благородний червоний топаз;

аквамарин;

благородний білий та вогняний опал.

Другою важливою складовою ціни є якість та пропорції огранювання каміння, яка залежить від:

· форми огранювання;

· кількості граней;

· якості огранювання.

Щодо першої складової цієї системи – форми огранювання, то ми вже знаємо, що фацетне огранювання коштує більше, ніж кабошон. Цей загальний принцип уточнюється відповідно до ступеня складності Фацетного огранювання: більш складна Фацетна форма (що залежить від кількості граней) цінується вище.

Друга складова – кількість граней стосується тільки Фацетного огранювання. У класичних огранюваннях кількість граней кратна 8, а в сучасних – 7 або 9. Чим більша кількість граней в огранюванні, тим вищою буде ціна на такий ювелірний виріб. Кількість граней має принципове значення для огранювання брильянтів: старі типи огранювань цінуються менше, ніж сучасні (див. мал. 1). Для огранювання круглої форми, стандартом якої є наведена вище геометрія (за Толковським), виділяють три види відповідно до кількості граней:

1. Кр.-17 – кругле огранювання з сімнадцятьма гранями;

2. Кр.-33 – кругле огранювання з тридцятьма трьома гранями;

3. Кр.- 57 – кругле огранювання з п’ятдесятьма сьома гранями.

Ціна на КР.-57 приймається за 100%.

Сучасні фантазійні форми ограні мають й більшу кількість граней:

· Радіант – 70 граней;

· Хай-дат кат – 74 грані;

· Королівська огрань – 86 граней (нью-йоркська фірма King Diamand cutters);

· Магма – 102 грані;

· Принцеса – 144 грані.

Якість огранювання оцінюється різними способами:

· За прейскурантом Рапапорта (“Rapaport Diamond Report”) виділяють такі якісні оцінки:

Ø EX – прекрасна;

Ø VG – дуже добра;

Ø G – добра;

Ø F – непогана;

Ø P – погана.

· За прейскурантом Михельсена (“Michelsen Gemstone Index”) та за каталогами сучасних фірм, що торгують дорогоцінним камінням:

Ø VG – дуже добра;

Ø G – добра;

Ø P – погана;

Для каміння у намистах та кольє особливих вимог не має, а форма природних чи культивованих перлин зберігається у своєму первісному вигляді.

Вимірювання геометричних пропорцій огранювання здійснюється за допомогою вимірювача (естиматора) Левериджа.

Третя складова ціни – вага, що виміряється у каратах.

Слово карат походить від гр. keration – “рожкове дерево” Саме плоди рожкового дерева використовували в давнину як гирі при зважуванні дорогоцінного каміння (маса однієї такої гирі в середньому дорівнює сучасному карату). У 1907 р. Міжнародний комітет мір і ваг на конференції у Парижі запровадив метричний карат, що дорівнює 200 мг (0,2 г). Скорочене позначення карата – ct (в українській та російськомовній літературі – кар). Частки карата визначаються простими (1/16 кар) або десятинними (0,01 кар) дробами.

Грам – одиниця маси, що використовується у торгівлі ювелірним камінням для менш дорогого каміння, особливо для необробленої камнесамоцвітної сировини (наприклад, групи кварцу).

Гран (від лат. – зерно пшениці) – одиниця для маси ювелірного каміння, що широко використовується у зарубіжній ювелірній практиці, а у вітчизняній є мірою маси перлів. Ця одиниця з’явилася в Англії XVI ст. і дорівнювала масі 1 зерна пшениці, зібраної у середині року і висушеної. Гран дорівнює 0,05 г або 0,25 кар.

1 карат = 0,2 г = 200 мг = 4 гран

1 гран = 0,05 г = 0,25 кар

Залежність узагальненої ваги круглих діамантів стандартної огранки (Кр-57) від діаметра
Діаметр, мм	1,3 − 1,5	1,6 − 1,8	1,9 − 2,1	2,4 − 2,5	3,0	3,9	4,4
Маса, кар	0,01	0,02	0,03	0,05	0,1	0,21	0,30*
Діаметр, мм	4,8	5.2	5,5	5,8	6,1	6,3	6,5
Маса, кар	0,40	0,50	0,60	0,70	0,80	0,90	1,00
Діаметр, мм	7,0	7,6	8,2	8,8	9,6	10,4	11,2
Маса, кар	1,25	1,50	2,00	2,50	3,00	4,00	5.00

У таблиці наведено залежність саме всередненої маси круглих брильянтів від діаметра, тому що на ступінь похибки при визначенні маси впливає багато суб’єктивних та об’єктивних факторів:

1. Геометрія огранювання: вагу закріпленого каміння старого огранювання майже не можна визначити точно, бо існують суттєві відхилення від пропорцій.

2. Кількість параметрів, що враховуються при вимірюванні: вага за одним параметром може значно відрізнятися від ваги, що вимірялася за двома − трьома параметрами, так, для дрібних брильянтів відхилення становлять – 30 − 40 %, для середніх та крупних – 60 − 70 %.

3. Кількість граней в огранюванні дрібного каміння: сімнадцятигранні дрібні брильянти мають вагу більшу, ніж п’ятдесятигранні брильянти того ж самого діаметра.

4. Конструкція та якість вимірювального інструменту: найкращим вважається естиматор Левериджа, яким користується більша частина ювелірів світу і який дає однакові похибки для всіх користувачів.

5. Тип закріплення: найтруднішими для вимірювання ваги є каміння в глухій оправі.

Формули визначення приблизної ваги кольорового каміння в каратах

Для круглого (брильянтового) огранювання:

Вага = діаметр×діаметр×висота×щільність×0,0018

Для овального огранювання:

Вага = (довжина×ширина)

×висота× щільність×0,002

Для багетного та смарагдового огранювання:

Вага = довжина×ширина×висота×щільність×0,0025

У Розділі ІІ розглядатимуться сучасні методи експертизи та визначення вартості ювелірних виробів, але досить розповсюдженою є така формула визначення ціни ювелірного виробу:

Ц=(Цм×Мм+Цк×Мк+В) ×М,

Цм – ціна зо 1 гр металу

Мм – маса металу

Цк – ціна одного карату каміння

Мк – масса каміння, карат

В – витрати на виготовлення та закріплення

М – націнка виготовлювача

Ціна антикварних ювелірних виробів визначається за формулою:

Ц=(Цм×Мм+ЦК×Мк) ×К,

К – коефіцієнт на який впливає наявність всіх складових клейма (див. вище), а також наявність документального підтвердження історії походження предмету (тоді К = 2,1).

Форму опису ювелірних виробів у митній документації наведено в Додатку І.

Література

1. Опис культурних цінностей у митній документації / За ред. О.Л. Калашникової. – Дніпропетровськ, 2000.

2. Дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння. Законодавчі і нормативно-правові акти. – К., 2001.

3. Усенко В.П. Ювелирные изделия и самоцветы. Рекомендации покупателям. – Одесса, 1998.

4. Постникова-Лосева М.М. Русское ювелирное искусство, его центры и мастера. – М., 1974.

5. Раймонд Дж., Уолтерс Л. Все о драгоценных камнях. – М., 1999.

6. Корнилов Н.И., Солодова Ю.П. Ювелирные камни. – М., 1982.

7. Соболевский В.И. Замечательные минералы. – М., 1983.

8. Баранов П.Н. Геммология. Диагностика. Дизайн. Обработка. Оценка самоцветов. – Днепропетровск, 2002.

9. Артюх Т. М. Діагностика та експертиза коштовностей. – Київ, 2003.

10. Дронова Н.Д. Ювелирные изделия. – М., 1996.

11. Дронова Н.Д. Ювелирные камни: Справочник-энциклопедия (Классификация. Описание. Оценка) //Приложение к журналу «Ювелир». – М., 1996.

12. Індутний В.В., Татарінцев В.І., Павлишин В.І., Індутна Т.В., Анохіна Л.В., Татарінцева К.В. Як оцінювати коштовності з дорогоцінних каменів і металів. – К., 2002.

13. Індутний В.В., Чернявська Е.В., Платонов С.М. та ін. Оцінка культурних цінностей. – К., 2004.

14. Маренков Е.А. Справочник пробирера. –М., 1953.

15. Марченков В.И. Ювелирное дело. – М., 1992.

16. Фракей Э. Янтарь. Пер. с англ. – М., 1995.

[1] 3 1904 року у Великобританії було введено золото 22 карата (відповідає 916/1000 пробі).

Дата добавления: 2015-05-24