Завдання, бойові можливості і засоби посилення

Бойовий порядок мотопіхотного (танкового) батальйону армій провідних держав світу в обороні.

Бойовий порядок він будує в два ешелони: дві танкові роти (тактичні групи) у першому й одна - у другому ешелоні. Роті другого ешелону вказуються рубежі розгортання і напрямку контратак. Танковим ротам (ротним тактичним групам) визначаються райони оборони, що можуть бути 1,5-2 км по фронті і до 1 км у глибину. Їхньою основою є опорні пункти взводів, де для танків створюються основні і запасні позиції, влаштовані на 150-200 м одна від іншої.

При відсутності безпосереднього зіткнення із противником на віддаленні до 3 км від переднього краю оборони обладнається позиція бойової охорони, на яку висилається звичайно посилений танковий взвод зі складу другого ешелону батальйону. Танкові роти (ротні тактичні групи) першого ешелону висилають безпосередню охорону на віддалення до 500 м від свого переднього краю. Підрозділи бойової і безпосередньої охорони після виконання задач звичайно відходять за передній край і займають місця в бойових порядках рот.

Опорні пункти взводів підготовляються для кругової оборони, а вогневі позиції вибираються таким чином, щоб міцно утримувати не суцільну смугу, а окремі, найбільш важливі в тактичному відношенні ділянки місцевості і позиції, від утримання яких і залежить у цілому стійкість оборони батальйону. При виборі місцевості звертається увага насамперед на наявні природні перешкоди і загородження, що утрудняють просування танків, БМП і БТР противника, а також на організацію ефективного спостереження і ведення інтенсивного прицільного вогню в міру підходу наступаючого до переднього краю.

В обороні основне завдання мотопіхотного батальйону полягає в тім, щоб у взаємодії з доданими і підтримуючими засобами зупинити противника перед переднім краєм, відбити його атаку, а у випадку вклинення в оборону вогнем і контратакою знищити його і відновити первісне положення.

В другому ешелоні бригади танковий батальйон призначається для заняття оборони на другій позиції, а частіше - для нанесення контратаки з метою знищення противника і відновлення втраченого положення, знищення, противника в смузі відповідальності бригади першого ешелону, а також для прикриття флангів при прориві оборони противником на сусідніх ділянках. Батальйон розташовується поротно в 8-20 км від переднього краю з максимальним використанням захисних і маскуючи властивостей місцевості. Йому даються один-два напрямки контратак, маршрути висування і рубежі розгортання, що звичайно призначаються за тильною границею районів оборони батальйонів першого ешелону. Контратака проводиться раптово, рішуче, у високому темпі.

При обороні батальйону в другому ешелоні (резерві) бригади в залежності від обстановки, що створилася, умов місцевості, складу і можливого характеру дій наступаючого противника, а також від наявності засобів вогневої підтримки частина його танкових підрозділів може придавитися мотопіхотним батальйонам першого ешелону з метою їхнього посилення. Звичайно ці підрозділи використовуються в резерві командира батальйону для проведення контратак і збільшення глибини протитанкової оборони, а на танконебезпечних напрямках можуть віддаватися мотопіхотним ротам.

Мотопіхотний батальйон для організації оборони може бути посилений однією-двома танковими ротами і саперним взводом.

Особлива увага приділяється протитанковій обороні. Для рішення задач протитанкової оборони планується використовувати засоби загального призначення: танки, артилерію, літаки, вертольоти і спеціальні протитанкові засоби: ПТУР, протитанкові гвинтівкові гранати, реактивні рушниці, гранатомети і міни.

Звертаючись на досвід агресивної війни в Індокитаї, а також воєн на Близькому Сході, командування іноземних армій усе більше уваги приділяє удосконалюванню методів боротьби з броне об’єктами і навчанню особового складу, для того щоб ізжити в нього танкобоязнь. Останнім часом іноземні фахівці прийшли до висновку про необхідність організовувати так названі протитанкові групи. Вони створюються на період бойових дій у мотопіхотних підрозділах, особливо на танкоопасних напрямках. Ці групи використовують штатні протитанкові засоби.

Командир батальйону розробляє план оборони, яким передбачається: розподіл сил і засобів, послідовність відбиття наступу противника перед переднім краєм і при вклиненні його в район оборони батальйону, напрямки контратак, організація взаємодії між підрозділами і із сусідами, використання мінно-вибухових загороджень, а також порядок матеріально-технічного забезпечення.

При організації оборони велика увага приділяється організації вогню всіх засобів поразки; бойовому забезпеченню: розвідці, протитанковій і протиповітряній обороні, захисту від зброї масової поразки і маскуванню

План вогневої підтримки розробляється, виходячи з загального плану оборони і плану вогневої підтримки командира бригади. Планом передбачаються використання звичайних вогневих засобів для поразки противника, рубежі постановки загороджувального вогню і порядок вогневої підтримки контратаки батальйону. Вогонь протитанкових засобів ретельно погоджується з планом вогневої підтримки і системою загороджень.

Взаємодію з артилерією командир батальйону організує через передового артилерійського спостерігача, з авіацією - через передового авіа навідника, що звичайно знаходиться на командному пункті батальйону, або поблизу нього.

Мотопіхотний батальйон оборону ріки здійснює на обох берегах або на своєму березі. Вибір виду оборони, а також накреслення переднього краю визначає вищестоящий штаб з урахуванням мети оборони, місцевості на берегах ріки, сил противника і своїх військ, характеристики ріки (ширина, глибина, швидкість течії).

Для організації оборони батальйон може одержати на посилення одну-дві танкових роти і один саперний взвод. При побудові бойового порядку в два ешелони батальйонний район оборони складає 3-5 км по фронті і до 3 км у глибину. У районі оборони батальйону обладнаються ротні і взводні опорні пункти, відсічні і блокуючи позиції. Перед переднім краєм, по врізу води, між опорними пунктами, на флангах і стиках установлюються мінні поля, фугаси й інші загородження.

При виділенні батальйоном максимальної кількості сил і засобів для оборони безпосередньо водної перешкоди мотопіхотна рота, що діє в першому ешелоні, обороняє район 1500 м по фронті і до 1000 м у глибину. Бойовий порядок вона будує в один чи два ешелони. Звичайно в першому ешелоні обороняються два взводи, у другому - один. Віддалення другого ешелону від першого до 500 м.

Оборона мінімальною кількістю сил і засобів застосовується в тому випадку, якщо маються умови для маневрених дій військ на своєму березі. Вважається, що цьому виду оборони сприяють висока мобільність військ і висока прохідність місцевості в районі, який прилягає до свого берега. Ще забезпечує швидке перекидання підрозділів і частин другого ешелону (резерву).

Підрозділам мотопіхотного батальйону, посиленого танковою ротою і саперним взводом, під силу організувати таку оборону. У першому ешелоні створюють опорні пункти. У випадку значного віддалення переднього краю від ріки на березі виставляють бойову охорону й організують спостереження і патрулювання. Підрозділи, що займають опорні пункти, повинні бути здатні стримувати противника, поки його головні сили не появляться на обох берегах ріки. На посилення рота може одержати танковий взвод, один-два розрахунки ЗРК „Стінгер”. Її дії можуть підтримуватися батареєю 105-мм чи 155-мм гаубиць. Їх розташовують таким чином, щоб вони могли вести масований вогонь по об’єктах, які знаходяться в бойових порядках наступаючого противника, а також по ймовірних пунктах переправ.

В другий ешелон (резерв) батальйону виділяються одна-дві роти, яким ставиться задача на проведення контратак з метою знищення головних сил противника, що форсували ріку, і відновлення положення. У районі розташування другого ешелону (резерву) обладнуються опорні пункти, запасні і блокуючи позиції, створюються інженерні загородження різного призначення. Підрозділи знаходяться в обладнаних в інженерному відношенні районах у постійній готовності до проведення контратаки.

4. Бойовий порядок і інженерне обладнання району оборони.

Знаходячись у першому ешелоні, мотопіхотний, танковий батальйон може займати район оборони 3-5 км по фронті й у глибину

Бойовий порядок батальйону будується в один чи два ешелони: дві-три мотопіхотні роти в першому й одна в другому ешелоні (резерві).

Батальйонний район оборони при двухешелонній побудові бойового порядку може досягати 5 км по фронті і 2,5-3 км у глибину. У районі оборони обладнаються ротні і взводні опорні пункти, відсічні і блокуючи позиції. Перед переднім краєм, між опорними пунктами, на флангах і стиках установлюються мінні поля, ядерні і звичайні фугаси й інші загородження.

Опорний пункт роти другого ешелону створюється на важливих у тактичному відношенні рубежах чи ділянках місцевості і призначається для блокування вкинутого з фронту чи з флангів противника. Рота другого ешелону може розташовуватися в підготовленому нею опорному пункті чи розосереджено в укриттях у безпосередній близькості від нього.

В умовах відсутності безпосереднього зіткнення із противником батальйон виставляє бойову охорону силою до посиленого мотопіхотного взводу, що висилається від мотопіхотних рот першого ешелону, чи до роти другого ешелону з необхідними засобами посилення і транспорту. Віддалення позиції бойової охорони від переднього краю складає 1-2,5 км.

Мінометний взвод використовується командиром батальйону для надання вогневої підтримки ротам першого ешелону, бойовій охороні і для рішення задач в інтересах батальйону в цілому. Райони основних і запасних вогневих позицій взводу призначаються командиром батальйону. Вогневі позиції для 106,7-мм мінометів підготовляються поблизу району оборони роти другого ешелону. При обороні на широкому фронті, а також для забезпечення дій бойової охорони мінометні відділення можуть розташовуватися на тимчасових вогневих позиціях ближче до переднього краю оборони.

Розвідка звичайно ведеться спостереженням розвідувальним взводом. Для цього на передньому краю оборони батальйону і на флангах він організує до чотирьох спостережних постів у складі розвідувального відділення кожний (шість чоловік і розвідувальний БТР М114 чи БРМ М3 "Брэдли").

Розвідувальний взвод крім розвідки противника може прикривати відкритий фланг, вести спостереження, чи підсилювати (заміняти) роту, по якій нанесено ядерний удар, вести боротьбу з групами противника, що проникли в район розташування тилових підрозділів батальйону, використовуватися як резерв командира батальйону після взводу в бій роти другого ешелону (резерву).

Секція ЗРК „Стингер” використовується командиром батальйону для прикриття ротних районів оборони і командного пункту батальйону. Вогневі розрахунки ЗРК звичайно придаются ротам. Вогневими розрахунками в бою командир секції керує по радіо.

Додані батальйону танки звичайно використовуються в резерві командира батальйону для проведення контратак і збільшення глибини протитанкової оборони. Танкові взводи можуть придавитися (знаходитися) на танкоопасних напрямках мотопіхотним ротам, а також підсилювати бойову охорону.

Командир батальйону, організувавши оборону, указує райони обладнання ротних опорних пунктів, терміни і порядок виконання основних інженерних робіт.

Інженерне обладнання району оборони батальйону включає: розчищення секторів обстрілу й викопування окопів, установку мінних полів і підготовку мостів і інших об’єктів до руйнування, обладнання невибухових загороджень, прокладку нових і поліпшення наявних маршрутів для маневру підрозділів батальйону, постачання й евакуацію, підготовку командних і спостережних пунктів і вузлів зв’язку, устаткування запасних і додаткових позицій, пристрій польових притулків для захисту особового складу від ядерної, хімічної і бактеріологічної (біологічної) зброї, обладнання фальшивих споруджень і об’єктів відповідно до плану командира бригади (дивізії).

Роботи повинні виконуватися з дотриманням мір маскування (уночі, під прикриттям димів і т.п.). Найбільш складні і трудомісткі роботи виконуються доданим батальйону саперним взводом, що має засоби механізації інженерних робіт і установки мінних полів. До першочергових об’єктів відносяться окопи для танків на основних позиціях, розчищення секторів огляду й обстрілу, влаштування невибухових загороджень, установка протитанкових мінних полів, прокладка маршрутів для маневру підрозділів батальйону, їхнього постачання й евакуації, обладнання командно-спостережливих пунктів і укрити для захисту особового складу від зброї масової поразки. При наявності часу створюються також запасні і фальшиві вогневі позиції.

Мінні поля встановлюються за стандартною схемою з витратою 1100 протитанкових мін на 1 км фронту мінного поля, яке звичайно складається з трьох смуг і по два ряди мін у кожній смузі. Відстань між протитанковими мінами складають шість кроків, мінімальна відстань між смугами - 18 кроків. Загальна глибина такого трьохполосного мінного поля 40-50 м. Частина протитанкових мін (10-20%) може встановлюватися в положення, що не витягається. На танкоопасних напрямках кількість смуг і мін може збільшуватися. Для утруднення розвідки і подолання мінних і інших загороджень противником їх рекомендується підсилювати сигнальними (іноді напалмовими) мінами, мінами-сюрпризами, осколковими (що вистрибують) і фугасними протипіхотними мінами. З дозволу командування протитанкові мінні поля можуть підсилюватися хімічними мінами, а система загороджень і руйнувань дивізії - ядерними мінами.

Перед переднім краєм, навколо ротних і деяких взводних опорних пунктів звичайно встановлюються дротові загородження.

На командному і спостережному пунктах командира батальйону і медичному пункті влаштовуються перекриті щілини, бліндажі і укриття легкого типу.

5. Особливості оборони населеного пункту батальйон обороняє район чи сектор до 4 км по фронту і до 3 км у глибину. Але ці нормативи можуть бути і значно менше. Батальйон створює вузол оборони 1,2-2 км по фронті і 1,2-1,5 км у глибину. Свій бойовий порядок батальйон будує, як правило, у два ешелони. У першому ешелоні три-дві посилені роти, у другому - одна.

У батальйонному вузлі оборони роти обладнають опорні пункти 500-700 м по фронті і 600 м у глибину. Ротний опорний пункт звичайно включає два-три квартали чи великі будинки і складається з взводних опорних пунктів. Кожен опорний пункт і позиція пристосовуються до кругової оборони. При організації оборони створюються мінні поля й інші загородження.

При мінуванні житлових споруджень, які може використовувати противник для розміщення бойових, тилових і інших військових частин і установ, міни-сюрпризи рекомендується залишати як усередині приміщень, так і в безпосередній близькості від них. Усередині будинків міни-сюрпризи встановлюються в першу чергу в таких місцях, де вони могли б спрацьовувати при відкриванні дверей, вікон і шафів. Заряди зі стрічок „еластичної” ВР чи з підривних шашок можуть маскуватися при цьому в порожнинах віконних чи дверних коробок (косяків), під мостинами. Якщо мінуються несущі частини будинків чи їхні конструктивні елементи, то заряди мін-сюрпризів рекомендується розташовувати у фундаментах зовнішніх стін, у підстави колон і на несущих балках (прогонах). Для руйнування зовнішніх стін рекомендується застосовувати кілька зарядів ВР, встановлених у фундаменті і з’єднаних між собою шнуром, що детонує, для одночасного їхнього вибуху. Вважається, що підривання балок і колон звичайно приводить до більшого руйнування будинку, чим підривання його несущих стін.

Для маневру підрозділами обладнаються ходи сполучення, у стінах робляться проломи; між будинками, у дворах, у скверах і на площах обладнаються траншеї, окопи, ходи сполучення й укриття. Для вогневих засобів обладнається кілька запасних позицій.

Вогневі засоби пристосовуються для ведення вогню у всіх напрямках. Вони ешелонуються як у глибину, так і по вертикалі (розміщаються на різних поверхах будинків). Танки розміщаються укрито на вогневих позиціях для ведення вогню прямою наводкою.

Усі сектори спостереження і вогню перекривають один одного, встановлюється індивідуальна відповідальність за кожну вулицю, площу, будинок, поверх.

У ротах створюється невеликий резерв, для того щоб знищити противника, що вклинився в оборону роти. Більш сильний рухливий резерв створюється в батальйоні. У його склад можуть бути виділені один-два мотопіхотних (піхотних) взводи на БМП і БТР, танки, протитанкові і зенітні засоби. Резерв батальйону розміщується в місцях, що допускають швидке висування до погрозливих ділянок оборони для її посилення чи проведення контратак.

Резерву батальйону ставиться задача: знищити противника, що вклинився в оборону, атакувати у фланг і тил підрозділи противника, що прорвалися, діючи уздовж вулиць, відтинати угруповання противника і виконувати інші раптово виниклі задачі.

У ряді випадків резервні взводи можуть бути висунуті до передових рот для їхнього посилення чи проведення контратак з використанням різних підземних комунікацій. Після відпрацювання першого навчального питання закріпити матеріал опитуванням 2-3 студентів, оцінити відповіді, оцінки виставити в класний журнал та підвести короткий підсумок.

2-е навчальне питання. Загальні положення наступального бою механізованих підрозділів

Дата добавления: 2015-05-24