Три відмінні ознаки декоративно-ужиткового мистецтва Європи дороманського періоду

У дороманський період формувалися феодальні відносини в Європі. Процес "варваризації" греко-римської цивілізації супроводжувався одночасно і засвоєнням античної культури численними варварськими племенами і народами. Ці племена, народи знаходилися під впливом античної художньої культури, але зберігали свої мистецькі традиції.Характерним для цього періоду є мистецтво остготів. У 493 р. остготи заснували у Північній і Середній Італії своє королівство з центром Римі. За 60 років існування королівства вони побудували кілька своєрідних архітектурних споруд. Найбільш цікавим пам'ятником архітектури остготів є гробниця Теодоріха в Равенні (526-530 рр.). Це невелика центрична будівля, яка завершується перекриттям з монолітного каменя. Цей камінь добули на березі Адріатичного моря і пізніше привезли до Риму. До висоти гробниці насипали землю і на неї підняли моноліт. Велика роль у розвитку дороманського мистецтва належить мистецтву франків. Королівство франків було одним з найбільших і пізніше стало центром майбутньої імперії Карла Великого. Перший етап розвитку франкського мистецтва збігається з історичного епохою меровінгів. У мистецтві переважали риси наївного розуміння дійсності: орнамент цього часу мав здебільшого фантастичний характер. У наступний, так званий період панування каролінгів (VIII-X ст.) відбувся певний розквіт архітектури. Відомо, що в цей час приділялася немала увага будівництву замків, палаців і культових споруд. Прототипом середньовічного замку стали бурги, що складалися з веж і комплексу будинків, оточених ровом з водою. Резиденції правителів мали вигляд фортець. До їх складу обов'язково входили церковні споруди. Також при Каролінгах високого розвитку досягло мистецтво переписування і ілюстрування книги. Широко використовувалися орнаменти. Сюжети євангелія виконувалися яскравими фарбами, застосовувалася позолота. Декоративно-прикладні форми мистецтва Західної Європи представлені цей час ювелірною пластикою (у франків), різьбленням на кістці, рельєфами на кам'яних придорожніх хрестах (в ірландців та англосаксів). Невідомі майстри творчо розвивали мотиви орнаментики, запозичуючи декоративні прийоми митців східних народів. Канони християнського мистецтва й традиції народної творчості були у доороманський період провідними. У глибинах мистецтва варварських держав поступово визрівали риси, які стали визначальними для пізнішої культури середньовіччя. А саме, на зміну дороманського мистецького стилю прийшов романський.

Дата добавления: 2015-05-24