Інтер'єр житла. Присілок с. Космач, тепер Косівського району Івано-Франківської області

ГУЦУЛЬЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст.

Загальна характеристика традиційного інтер’єру оселі Слобожанської і Карпатської зони

За розподілом та розташуванням основних функціональних частин житлового приміщення ("хати") гуцульський інтер'єр був таким, як і в інших районах України. Зокрема, для гуцульського житла властиве розташування варистої печі в кутку між сінешною та тильною стінами хати біля вхідних дверей. Загальноукраїнською ознакою було і те, що в гуцулів піч отвором ("челюстями"), де топили, куди саджали горщики для приготування їжі та випікали хліб, завжди була обернена до фасадної (фронтової) стіни. Форма гуцульської печі була характерною і для жител українців всіх правобережних районів. Провідною ознакою її було влаштування димоприймача ("коминам) чотиригранної форми, який або підвішувався над припічком, або ставився на стовпчиках на припічку.

Традиційним було також розміщення ліжка з жердкою та колискою над ним біля печі вздовж тильної стіни хати, мисника в кутку між сінешною та чільною стінами, а лави - попід вікнами.

Разом з тим інтер'єр гуцульського житла вражав неповторністю та мистецькою вишуканістю декоративно-художніх засобів оформлення, багатством кольорових поєднань. Кожний з його елементів - піч, сволок, жердка, мисник, костюм, ужиткова тканина, побутове начиння - свідчив про виняткову працездатність гуцулів, їхню любов до орнаментації, різноколірних та різнофактурних поєднань. Заможні господарі викладали печі купованими мальованими кахлями. Сюжетно-орнаментальна розробка кожної кахлі представляє художньо виражені фрагменти традиційно-побутового життя гуцулів: сімейні та календарні свята, мистецькі уподобання, види художніх промислів, культові споруди, оберегові та символічні зображення тощо.

Значення оберегу мав різьблений орнаментальний декор, яким прикрашався сволок, вхідні двері та меблі. За традиційними уявленнями гуцулів, прикрашені відповідними орнаментальними композиціями предмети набували магічної сили, яка оберігала людей від ворожих та шкідливих сил і сприяла благополуччю родини.
Тепло-коричневі тони побутової саморобної тканини "верет", "бесаг", "покрівців" поєднувалися з яскравими жовтогарячими барвами тканин запасок ("пілок"), вишивкою сорочок і рушників та аплікацією шкіряно-хутряних елементів гуцульської ноші.

Слобожани любили у всьому чистоту і перш усього у хатах. Білили хату по суботах та перед великими празниками, улітку навіть з надвору. У рідкої хати було менш трьох вікон скляних, здебільшого круглого скла. Комин робили з пруття, обмазаного глиною. У хаті біля стін стояли скамейки, а вздовж тієї стінки, де була піч, робився піл, який заміняв кровать; у запічок ссипали для сушки зерно. У покутя біля образів стояв звичайно довгий та вузький чисто вимитий стіл, покритий у заможних килимом, а у бідних чистим рядном, і на ньому лежав хліб та сіль; у багатих замість столів, укопаних у землю, на низьких ножках стояла скриня або стіл, окований залізом, з ящиками, замкнутими на замок; скриня покривалася килимом або коцом, а зверху скатертю. Дах був очеретяний: з очерета, коли бракувало дерева, робили й стелю на тонких перекладинах. Робили дах також з соломи і гонту. Двір обносили плетневою огорожою.

На Слобожанщині було поширеним малювання по дереву, про що свідчать мальовані скрині в хатах. На жаль, до сьогодні не збереглись настінні розписи, розповсюджені на Слобожанщині. Лише в літературних джерелах є згадки розписів на Слобожанщині.

По-під стінами стоять дві лави. По центру, ближче до покутя, - стіл, застелений домотканою скатертиною-«діжником» з двох половинок, посередині змережаний. На столі дві керамічні полив’яні миски. Між столом і ліжком стоїть слобожанська мальована скриня. На скрині представлені різні види виробів із домотканого полотна. Це - традиційна додільна сорочка, вишита хрестиком, декорована стилізованим рослинним орнаментом; скатертина, оздоблена мережкою; рушники, домоткане полотно та рубель з качалкою. У лівому куті за грубою дерев’яне ліжко, заслане ряднами, із підзорником, оздобленим вишивкою та мереживом. На ліжку рядна, рушники та традиційний одяг: жіночі і сорочки вишиті хрестиком, вирізуванням та мережкою, а також чоловіча сорочка вишита хрестиком. Ще на ліжку показаний комплект жіночого одягу: спідниця –«шарафан», керсетка –«малороска», «гусарка», або «душегрєйка», фартух – «запонка».

Над ліжком на всю стіну від комина до вікна килим 19 століття, привезений переселенцями з Полтавщини. Килим вовняний, на чорному тлі декорований стилізованим рослинним орнаментом. Над ліжком на дерев’яному гачку та вервечках колиска –«колихалка». Над ліжком на печі представлені різні види домотканої тканини: рядно валове, рядна кольорові з конопель, а також сорочка російська з «фарботкою» кін. 19 - поч. 20 ст. Перед грубою на припічку керамічний декоративний опішнянський посуд з Полтавщини та макітра місцевого виробництва. За грубою на припічку рубель з качалкою та металева праска.

З правого боку від входу знаряддя для виготовлення пряжі з конопель, льону, вовни: прядка, гребінь, днище, веретена, мотовило, витушка, рогачик або «кужіль» для прядіння вовни та валу. Слід відзначити, витушка дуже цікава тим, що вона розміщена вертикально на підставці, що трапляється дуже рідко. В хаті є двоє дверей, з одних вихід у сіни, а другі - перехід у хатину.

В хатині як і в хаті традиційно на покуті ікона під рушником. Рушник дуже декоративний, оздоблений стилізованим рослинним орнаментом. Звичайно ж головне місце в хатині – піч. Біля печі в кутку рогачі, кочерги, дерев’яна лопата для випікання хліба. І звично біля печі, на припічку, в запічку, на столі та під столом багато керамічного посуду. Це - різних розмірів горщики, глечики, макітри, «ковбушки», баньки, банки та інше. Варто окремо виділити великий горщик. Він цікавий і формою, і технікою виготовлення та оздоблення. Горщик чорнодимлений, оздоблений лощенням, що в цьому регіоні трапляється дуже рідко. Вся кераміка місцевого виробництва. Найбільше керамічного посуду в селах Новоайдарського району з села Йовсуг - відомого гончарного центру на Слобожанщині, дещо менше - з села Макарів Яр (тепер село Пархоменко) Краснодонського району.

Біля печі під вікном стіл, застелений полотняною скатертиною. На столі різний посуд та плетені з лози ополоники для виймання вареників. Навпроти печі під вікном дуже цікавий мальований сундук місцевої роботи. На ньому ткана скатертина, рубель з качалкою та ваги. В куті стоїть велика шафа для посуду. На стінах в хатині ще є два дерев’яні вішаки: біля дверей для одягу, а біля печі для рушників-«втиральників».

Дата добавления: 2015-05-24