Тематика практичних занять 1 страница

Ц — Ш

Ф

У

Т

С

Р

П

О

Н

М

Л

К

І

З

Ж

Є

Е

Д

Г

В

Б

А

Авансові платежі — сплата до бюджету податків і податкових платежів у розмірах, визначених виходячи з прогнозних оцінок об’єкта оподаткування або його фактичних розмірів за попередній період чи аналогічний період попереднього року.

Авізо — у банківській, комерційній, бухгалтерській практиці офіційне сповіщення про виконання розрахункової операції, що направляється одним контрагентом іншому.

Автономія фінансова місцевого самоврядування — можливість територіальних колективів та їх органів забезпечувати здійснення покладених на них законом функцій за рахунок власних фінансових джерел.

Адміністративні стягнення — штрафні санкції, що наклада-
ються на керівників і посадових осіб підприємств, установ та організацій за порушення податкового законодавства.

Ажур — стан бухгалтерського обліку, коли всі рахункові записи робляться в день здійснення господарських операцій.

Акредитив — іменний цінний папір, що засвідчує право особи, на ім’я якої він виписаний, одержати в банку вказану в А. суму.

Акцепт — 1) згода на укладання договору відповідно до пропозиції другої сторони; 2) прийняття платником за переказним векселем зобов’язання оплатити вексель з настанням вказаного в ньому терміну; 3) згода банку гарантувати виплату суми, вказаної у переказному векселі; 4) одна із форм безготівкових рахунків між господарськими організаціями.

Акциз — непрямий податок, який встановлюється державою у вигляді надбавки до ринкової ціни окремих товарів у твердо фіксованих на одиницю товару чи процентних ставках. Існують два види акцизів: специфічні (індивідуальні) й універсальні.

А. специфічний — непрямий податок, який встановлюється державою у вигляді надбавки за окремими ставками для окремих видів товарів.

А. універсальний — непрямий податок, який установлюється державою у вигляді надбавки до загального обороту реалізації товарів (робіт, послуг) за єдиною чи кількома ставками. Може бути у формі податку з продажів (купівель), податку з обороту та податку на додану вартість.

Акцизний збір — див. збір акцизний.

Акція — цінний папір, який випускається акціонерним товариством і дає право його власникові на одержання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного товариства. Види акцій: іменні, на пред’явника, прості, привілейовані.

Амортизація — процес поступового перенесення вартості основ­них виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань.

Антиінфляційна економічна політика — багатовимірне поняття, що інтегрує в собі складові, які визначаються діючими чинниками інфляції.

Арбітраж — державний орган для розв’язування господарських суперечок. Розглядає позови підприємств, господарських організацій з питань невиконання договірних поставок або стягнення боргів.

Асоціація — об’єднання, союз організацій або осіб для спільної діяльності в будь-якій галузі.

Аудит — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству й встановленим нормативам.

Аудитор — фізична або юридична особа, яка має кваліфікаційний сертифікат на право займатися аудиторською діяльністю на території України та ліцензію на відповідну діяльність.

Аудиторська палата України — незалежний, самостійний орган, який функціонує на засадах самоврядування. Набуває повноважень юридичної особи від дня реєстрації у Міністерстві юстиції України. А. п. У. формується шляхом делегування до її складу п’яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Мініс­терства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій. А. п. У. здійснює сертифікацію та ліцензування суб’єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які надають аудиторські послуги.

Аудиторська служба — організація (аудиторська фірма), яка згідно із договором на платній основі контролює здійснення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку й звітності господарських організацій шляхом ревізій і перевірок, а також здійснює експертні та інші послуги з аналізу фінансових аспектів діяльності підприємства.

Аукціон — продаж з публічних торгів, при якому товар або майно, що продається, можуть бути придбані особою, яка запропонувала за них найвищу ціну.

Баланс платіжний — різниця між загальною сумою платежів іншим державам і сумою, отриманою від них протягом певного часу. До платежів і надходжень належать золото, вартість товарів і послуг (страхові платежі), витрати туристів, рух капіталів (кредитів і дивідендів), а також основні суми кредитів. При позитивному Б. платіжному надходження перевищують виплати, при негативному — відношення зворотне.

Б. прибутків і збитків — різниця між вартістю і витратами фірми. Сукупний прибуток дорівнює сукупному доходові мінус сукупні витрати.

Б. розрахунковий — різниця між вартістю національних активів за кордоном та іноземних активів у країні.

Б. торговий — різниця між вартістю імпорту та експорту товарів. “Невидимі” компоненти — фрахтові й страхові платежі, витрати туристів, оплата банківських інформаційних і рекламних послуг — входять до Б. торгового у широкому розумінні слова.

Б. фінансовий зведений — система фінансових показників, що характеризують пропорції формування і використання фінансових ресурсів держави за визначений період, як правило, за рік. Інша назва — зведений фінансовий план.

Б. фінансових ресурсів території — система показників, яка відображає джерела утворення, обсяги, а також напрями використання фінансових ресурсів у межах відповідної адміністративно-тери­торіальної одиниці за певний проміжок часу, як правило, за рік.

Балансовий прибуток — загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, та і за її межами, яка відображена в його балансі та включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, інших видів фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті та позареалізаційних операцій.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) — міжнародна валютно-кредитна організація. Заснована в 1930 р. у м. Базелі (Швейцарія). З початку 60-х років координує дії з підтримки міжнародної валютної системи, надання допомоги національним валютам. Є фінансовим агентством Європейського об’єднання вугілля і сталі, Європейської валютної системи. Функціонує на комерційній основі.

Банківські депозити — вклади, які надають право отримати в банку певну суму грошей згідно з попередньою сплатою в банк еквівалентної суми грошей або іншої валюти, а також за рахунок кредиту.

Банкноти — банківські білети; грошові знаки, які випускаються в обіг центральними емісійними банками.

Бартер — обмін на товарній (безгрошовій) основі.

Бартерна угода — товарообмінна експортно-імпортна операція на балансовій основі з передачею права власності на товар без оплати (натуральний обмін).

Безготівкові розрахунки — перерахування сум з рахунків платника на рахунок одержувача або шляхом взаємного зарахування вимог без участі готівкових грошей.

Бізнес — економічний (чи будь-який) вид діяльності, що приносить дохід або інші особисті вигоди.

Біржа — заклад, у якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів, валюти або масових товарів, що продаються за стандартами чи зразками.

Бюджет — розпис грошових доходів і витрат держави, план утворення і використання фінансових ресурсів держави та її складових одиниць, який забезпечує можливість виконання відповідними органами державної влади і місцевого самоврядування покладених на них функцій.

Б. Автономної Республіки Крим — сукупність доходів і витрат республіканського бюджету Автономії, а також районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим; різновид зведеного (консолідованого) бюджету.

Б. міста з районним поділом — сукупність доходів і витрат міського бюджету та бюджетів районів у складі міста; різновид зведеного (консолідованого) бюджету.

Б. області — сукупність доходів і витрат обласного бюджету, а також районів і міст обласного підпорядкування; різновид зведеного (консолідованого) бюджету.

Б. району — сукупність доходів і витрат районного бюджету, а також міст районного підпорядкування, сільських і селищних Рад; різновид зведеного (консолідованого) бюджету.

Б. селищної і сільської ради — бюджет, який складається, затверджується і виконується органами селищного й сільського самоврядування.

Бюджетна децентралізація — процес передачі частини прав, компетенції, відповідальності й фінансових ресурсів у бюджетній сфері від центральної влади на користь місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Наслідком Б. д. є збільшення частки місцевих бюджетів у доходах і витратах зведеного (консолідованого) бюджету.

Бюджетна класифікація — групування доходів і видатків бюд­жетів усіх рівнів за однорідними ознаками. Розробляється Кабінетом Міністрів України і затверджується Верховною Радою України.

Бюджетна позичка — кошти, що надаються на принципах строковості і поворотності з Державного бюджету України місцевим бюджетам, а також з місцевих бюджетів нижчого рівня для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.

Бюджетна резолюція — нормативний документ, який приймається Верховною Радою України. Бюджетна резолюція в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний період. Вона є орієнтиром для Уряду України при розробці проекту державного бюджету і для Верховної Ради України при розгляді бюджету і законів, що впливають на доходи і видатки державного бюджету. Верховна Рада України приймає бюджетну резолюцію на наступний рік не пізніше 1 липня поточного року. Питання розробки та прийняття бюджетної резолюції регулюються Регламентом Верховної Ради України.

Бюджетна система — заснована на економічних відносинах і юридичних нормах сукупність усіх видів бюджетів країни. До складу Б. с. України входять Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.

Бюджетне відшкодування — сума, що підлягає поверненню платникові податку з бюджету у зв’язку із надмірною сплатою податку.

Бюджетне право — сукупність юридичних норм, які визначають компетенцію центральних і місцевих органів державної влади і державного управління із складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету.

Бюджетне регулювання — процес збалансування (вирівнювання) доходів і витрат бюджетів різних рівнів, що входять до бюджетної системи по вертикалі і по горизонталі. Вирівнювання бюджетної системи по вертикалі означає збалансування доходів і витрат, з одного боку, Державного бюджету України, з іншого — місцевих бюджетів у сукупності по всіх їх рівнях (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь, міста, райони, райони у містах, села і селища). Вирівнювання по горизонталі означає збалансування доходів і витрат між так званими “бідними” й “багатими” територіями.

Бюджетне самофінансування — форма, спосіб забезпечення дохідної частини бюджету дохідними джерелами; забезпечення дохідної частини бюджету відповідно до обов’язків і потреб органу місцевого самоврядування коштами за рахунок фінансових ресурсів, які він самостійно мобілізує на відповідній території.

Бюджетне фінансування — надання в безповоротному порядку коштів з бюджету господарюючим суб’єктам для повного або часткового покриття їх витрат.

Бюджетний дефіцит — див. дефіцит бюджету.

Бюджетний механізм — сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів; складник фінансового механізму.

Бюджетний процес — встановлений законодавством порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи. Порядок контролю за виконанням бюджетів, а також звітів про їх виконання.

Бюджетний рік — час (12 місяців), протягом якого відбувається виконання затвердженого бюджету.

Бюджетний розпис — розподіл доходів і видатків бюджету по підрозділах бюджетної класифікації; головний документ, на основі якого здійснюється виконання бюджету, тобто забезпечується надходження доходів і фінансування видатків.

Бюджетний унітаризм — у країнах з унітарним державним устроєм — форма міжбюджетних взаємовідносин, які базуються на засадах, визначених центральною владою у законодавчому порядку.

Бюджетний устрій — побудова бюджетної системи, її поділ на окремі види бюджетів на основі державного і територіального устрою країни; система принципів організації бюджетної системи та взаємозв’язків її окремих ланок.

Бюджетний федералізм — у країнах з федеративним державним устроєм — форма міжбюджетних взаємовідносин, які базуються на розподілі компетенції федеральної влади і суб’єктів федерації на договірних засадах.

Бюджетні асигнування — кошти державного і місцевих бюджетів, виділені на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурних заходів, оборону держави і утримання органів державної влади та управління.

Бюджетні видатки — затрати, які виникають у зв’язку із виконанням державою своїх функцій. Виражають економічні відносини, на основі яких відбувається процес використання централізованого фонду грошових коштів держави за різними напрямками.

Бюджетні доходи — частина централізованих фінансових ресурсів держави, необхідних для виконання її функцій; виражають економічні відносини, які виникають у процесі формування бюджетних фондів і надходять у розпорядження органів державної влади.

Бюджетні процедури — процедури згідно з визначеними термінами підготовки проекту бюджету виконавчим органом, його оформленням, поданням до представницького органу влади, розгляду і слуханням у представницькому органі влади, а також порядком доопрацювання проекту, внесенням до нього змін, затвердженням бюджету і набранням чинності. Що стосується Державного бюд­жету України, то відповідні Б п. встановлені Законом України “Про бюджетну систему України” та Регламентом Верховної Ради України. Б. п. стосовно місцевих бюджетів визначені Законом України “Про бюджетну систему України” та відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування.

Бюджетні ресурси — грошові кошти, які надходять до державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів; основний складник фінансових ресурсів країни.

Бюджетні стимули — різновид економічних стимулів росту суспільного виробництва, його ефективності. Представлені конкретними видами податкових платежів і системою бюджетного фінансування, направленими на одержання високих народногосподарських результатів.

Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Визначається як різниця між виручкою від реалізації та матеріальними і прирівняними до них витратами.

Валові витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Валютні фонди — валютні кошти органів місцевого самоврядування, які формуються на основі порядку, встановленого законодавством України, не включаються до складу місцевого бюджету і витрачаються на цілі, визначені місцевою владою. Кошти В. ф. знаходяться на спеціальних валютних рахунках органів місцевого самоврядування.

Вексель — письмове боргове зобов’язання суворо встановленої законом форми, що видається позичальником кредитору і дає останньому право вимагати від позичальника сплати до визначеного терміну суми грошей, вказаної у ньому; елемент комерційного кредиту.

В. переказний — письмовий наказ держателя такого векселя, адресований векселедавцю, про виплату суми грошей третій особі в зазначений строк (шляхом індосаменту).

В. простий — письмове просте зобов’язання векселедавця про виплату суми грошей власникові векселя у зазначений строк.

В. товарний — вексель, емітований покупцем товарів.

В. фінансовий — вексель, емітований банком.

Взаємне міське страхування — форма колективного захисту жителів, за якою кожен із застрахованих є членом страхового товариства; вид страхування в царській Росії. Товариства взаємного страхування створювалися для захисту майна від пожеж та іншого стихійного лиха. 1890 р. міські товариства взаємного страхування створили Пензенську спілку, яка з 1909 р. перетворилася в Російську спілку.

Видатки місцевих бюджетів — кошти, які спрямовуються відповідними місцевими органами влади на фінансування заходів з метою забезпечення покладених на ці органи функцій. В. м. б. поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки — це видатки на фінансування діючої мережі підприємства, закладів і установ, що знаходяться у власності місцевого самоврядування, а також на заходи соціального захисту і соціального забезпечення населення. Видатки розвитку — це витрати місцевих бюджетів на інвестиційні програми і капітальні вкладення.

Виконання місцевого бюджету — процес забезпечення доходів бюджету та його видатків, який здійснюється місцевим органом державної виконавчої влади, а також виконавчим органом місцевого самоврядування.

Викупне право — право органів місцевого самоврядування на примусовий викуп земельних ділянок у межах населеного пункту, які знаходяться в зоні забудови або на резервних територіях. Передбачене в законодавстві ряду зарубіжних країн.

Відділ валютного контролю податкової адміністрації — підрозділ податкової адміністрації, що перевіряє законність валютних операцій суб’єктів підприємницької діяльності, а також контролює сплату податків, пов’язаних із валютними операціями.

Відділ державного реєстру фізичних осіб податкової адмініст­рації — підрозділ податкової адміністрації, який займається формуванням і веденням державного реєстру фізичних осіб-платників податків.

Відділ місцевих податків та інших платежів податкової адміністрації — див. Управління місцевих податків та інших платежів.

Відділ обліку та звітності платників податків податкової адміністрації — підрозділ податкової адміністрації, який забезпечує облік суб’єктів підприємницької діяльності — платників податків та бухгалтерський облік нарахувань і надходжень податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету, а також сум фінансових санкцій.

Відділ податкової поліції податкової адміністрації — підрозділ податкової адміністрації, основним завданням якого є вжиття заходів щодо запобігання порушенням податкового законодавства, виявлення фактів ухилення від сплати податків та інших платежів, припинення порушень податкового законодавства.

Відділ по роботі з платниками податків податкової адміністрації — підрозділ податкової адміністрації, який проводить роз’яс­нювальну та методичну роботу серед платників податків з питань застосування податкового законодавства, інших нормативних актів, що стосуються нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів адміністрації.

Відділ (управління) документальних перевірок юридичних осіб податкової адміністрації — підрозділ податкової адміністрації, який проводить документальні перевірки нарахування та сплати податків, фактів ухилення від їх сплати, заниження сум податків та інших платежів.

Відділ юридичний податкової адміністрації — структурний відділ податкової адміністрації, функції якого полягають у забезпеченні дотримання законодавства і запобігання порушенням у діяльності податкової адміністрації, у забезпеченні правильності й законності застосування фінансових санкцій та адміністративних штрафів за порушення зобов’язань перед бюджетом, у захисті прав і законних інтересів податкової адміністрації та службових осіб.

Відрахування — платежі до бюджету та державних цільових фон­дів, які мають повне (за використанням) або часткове (за змістом) цільове призначення. Встановлюються на певні цілі з визначенням джерела сплати або від певного вартісного показника.

Відрахування на геологорозвідувальні роботи — обов’язкові податкові відрахування видобувних підприємств. Зараховуються до собівартості продукції (робіт, послуг). Визначаються за конкретними ставками на одиницю видобутку чи погашення запасів залежно від виду корисних копалин.

Відшкодування податку — див. Бюджетне відшкодування.

Вільні бюджетні кошти — додаткові кошти, що утворюються в процесі виконання бюджету і не затверджуються у складі доходів і видатків бюджету.

Внески страхові — відрахування до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.

Гербовий збір — див. Збір гербовий.

Гранти місцевим органам влади — (від англ. grant — дарувати, давати: дотацію, субсидію, стипендію, задовольняти прохання) — фінансові ресурси, які передаються місцевій владі з бюджетів вищого рівня для фінансування окремих завдань і функцій. Фінансові ресурси у вигляді грантів можуть надаватися місцевим органам влади також міжнародними фінансовими організаціями та бізнесовими структурами. Як поняття використовується у багатьох зарубіжних країнах.

Група світового банку — спеціалізована ланка ООН, яка об’єднує Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Багатосторонню агенцію гарантування інвестицій. Мета: підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, шляхом виділення їм фінансових ресурсів, наданими індустріальними державами. Штаб-квартира розміщена у Вашингтоні.

Дебентура — свідоцтво митниці на повернення мита в разі вивезення товарів, які раніше були ввезені зі сплатою мита.

Дебітор — юридична або фізична особа, яка має заборгованість даному підприємству, організації чи закладу.

Девальвація — зниження в законодавчому порядку офіційного курсу національної валюти щодо іноземної. Здійснюється у випадках, коли встановлений валютний курс не відповідає реальному співвідношенню купівельних можливостей різних валют.

Девізи — платіжні засоби (частіше в іноземній валюті) — чеки, акредитиви, векселі, іноземні банкноти, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки.

Дегресивний податок — див. Податок дегресивний.

Декларація митна — документ, що містить відомості про переміщення через кордон вантажів, цінностей, валюти. Оформляється відповідно до вимог національного законодавства. Заповнюється юридичними та фізичними особами. Містить відомості про кількість товарів та їх ціну. Предмети, не зазначені в Д. м., тобто приховані від митного контролю, підлягають конфіскації.

Декларація податкова — офіційна заява юридичної або фізичної особи, яка сплачує податки, про розміри її доходу, майна тощо за минулий період у вигляді засвідченого письмового документа. Свідоме перекручування даних Д. п. тягне за собою юридичну та економічну відповідальність.

Декларування — подання платником податків відомостей про обсяги об’єкта оподаткування та інших даних, необхідних для визначення суми податку.

Декларування податків — офіційне подання платником податків податкової декларації.

Депозит — 1) кошти або цінні папери (акції, облігації), що їх розміщують для зберігання в кредитних установах (банках); 2) грошова сума (або цінні папери), яка вноситься боржником для передачі кредитору.

Державна податкова інспекція — структурний підрозділ у складі державної податкової адміністрації, який організує й контролює процес надходжень податків у бюджет і забезпечує дотримання податкового законодавства.

Державна податкова служба — підпорядкований Урядові України орган, до складу якого входять Головна державна податкова адміністрація України і державні податкові адміністрації областей, районів, міст і районів у містах. Основні завдання Д. п. с. полягають у забезпеченні дотримання законодавства про податки, повному облікові всіх платників податків та інших обов’язкових сплат до бюджету, у здійсненні контролю, перевірці правильності їх обчислення та своєчасності перерахувань.

Державне казначейство України — утворене Указом Президента України “Про державне казначейство” від 27 квітня 1995 р. № 335. Положення “Про Державне казначейство” затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 31 липня 1995 р. Організує і контролює виконання Державного бюджету України, веде облік касового виконання державного бюджету, здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом та інші функції. У частині стосунків з місцевими бюджетами на Державне казначейство покладені обов’язки розподілу між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України.

Державне мито — платіж, що справляється за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного характеру уповноваженими на те державними органами й перераховується ними в бюджет.

Державний борг — сума заборгованості держави по кредитних операціях. Залежно від ринку розміщення, валюти, в якій випущені позики, та ін. Д. б. може бути внутрішній і зовнішній. Залежно від строку погашення — капітальним або поточним. Має економічно об?рунтовані межі. Величина Д. б. характеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.

Державний бюджет України — грошові відносини, які виникають у держави з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв’язку із формуванням і використанням бюджетного фонду держави, призначеного для фінансування народного господарства, нематеріальної сфери, задоволення соціальних та інших потреб суспільства (оборона, управління, покриття державного боргу тощо). Складається, затверджується та виконується центральними органами державної влади України.

Дата добавления: 2015-05-24